Рішення

від 30.10.2023 по справі 918/886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа № 918/886/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер"

до Національного університету "Острозька академія",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рівненської обласної державної адміністрації,

про поділ земельної ділянки,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Новоселецький О.М., керівник;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 30 жовтня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Національного університету "Острозька академія" (далі - відповідач), в якій просить поділити земельну ділянку кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264 на земельну ділянку площею 0,0821 га (для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - 03.02) та земельну ділянку 0,9779 га (для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - 03.02).

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача. В позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 684 грн 00 коп.

До позовної заяви, в підтвердження сплати судового збору, позивачем додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року № 9313343150383324 про сплату судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Мавер" на праві власності належать нежитлова будівля, Б-1, площею 93,3 кв.м. та нежитлова будівля, В-1, площею 55,2 кв. м., за адресою: м. Острог, проспект Незалежності (вул. Леніна), буд. 3. Вказане майно розташоване на земельній ділянці площею 1,06 га, кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264, що перебуває в постійному користуванні Національного університету "Острозька академія". Відтак в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавер" набуто право користування частиною вказаної земельної ділянки, необхідною для розміщення та обслуговування будівель.

Позивач вказує, що з метою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на необхідну для розміщення та обслуговування будівель частину земельної ділянки з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 звертався до Національного університету "Острозька академія" з метою провести поділ такої земельної ділянки. У відповідь позивачу було повідомлено про необхідність отримання згоди на такий поділ Рівненської обласної державної адміністрації, оскільки остання є органом, уповноваженим здійснювати розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

В свою чергу, за наслідками звернення позивача до Рівненської обласної державної адміністрації, остання повідомила про те, що для проведення поділу земельної ділянки необхідною є нотаріально засвідчена згода постійного користувача земельної ділянки - відповідача.

Звернувшись до відповідача з приводу надання нотаріально засвідченої згоди на поділ земельної ділянки, позивач отримав відповідь про те, що оскільки Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не працюють в повному обсязі в зв`язку з обмеженнями, спричиненими воєнним станом, а тому надати необхідну згоду не вбачається за можливе.

У зв`язку з вищевикладеним, з метою захисту порушених прав та інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 6 вересня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" від 27.08.2023 року залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо));

- доказів відправлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо));

- доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а саме в сумі 2 684 грн 00 коп.

11 вересня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" на адресу суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2023 року, до якої додано позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" від 27.08.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 жовтня 2023 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Рівненську обласну державну адміністрацію (далі - третя особа).

6 жовтня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 05.10.2023 року про розгляд справи без участі учасника судового процесу, в якому просив розглянути справу № 918/886/23 без участі представника Національного університету "Острозька академія" за наявними в матеріалах справи документами, за наявними в матеріалах справи документами.

Також 6 жовтня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема представник відповідача що земельна ділянка з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 перебуває на праві постійного користування у Національного університету "Острозька академія". Як зазначає представник відповідача, на вказаній земельній ділянці розміщений новоакадемічний навчальний корпус, що складається з наступних складових частин: навчальний корпус площею 8284,6 кв.м., адміністративний корпус площею 1107,5 кв.м., котельня площею 56 кв.м., трансформаторна підстанцію площею 50 кв.м. Навчальний корпус забезпечує освітній процес для 3081 здобувача освіти (станом на 01 жовтня 2023 року) за освітньо-професійними програмами на першому (бакалаврському), другому (магістерському) та третьому (освітньо-науковому) рівнях вищої освіти за денною та заочною формами навчання. Представник відповідача звертає увагу на те, що будівлі позивача знаходяться у напівзруйнованому, занедбаному стані. Представник відповідача вважає, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 5610900000:03:002:0264, відповідно до поданого позивачем плану призведе до того, що розмір новосформованих ділянок буде недостатнім для дотримання Державних будівельних норм України В.2.2-3:2018 Заклади освіти. Також представник відповідача зазначає, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 спричинить вибуття однієї з новосформованих ділянок із власності Національного університету "Острозька академія", що суперечить вимогам освітнього законодавства в частині управління майном закладів освіти. Як зазначає представник відповідача у даному випадку спір виник між двома власниками нерухомого майна, з одного боку - це власник земельної ділянки (попередній власник відчуженого житлового будинку), з іншого боку - це набувач житлового будинку, у якого не вирішене питання про долю земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. При вирішенні спору представник відповідача просить суд враховувати баланс інтересів кожного власника нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264. На думку представника відповідача, оскільки позивач є власником нежитлових будівель на земельній ділянці з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264, то його законні інтереси щодо обслуговування та користування власним майном можуть бути забезпечені іншим способом, зокрема таким, як користування частиною чужої земельної ділянки.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 жовтня 2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30 жовтня 2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання 30 жовтня 2023 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0600229500047, а саме ухвали суду від 16.10.2023 року (а.с. 107). В той час, 23 жовтня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 20.10.2023 року про розгляд справи без участі учасника судового процесу, в якому просить розглянути справу № 918/886/23 без участі представника Національного університету "Острозька академія", за наявними в матеріалах справи документами.

Крім того третя особа у судове засідання 30 жовтня 2023 року також не з`явилася, про дату, час і місце даного засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується особистим підписом представника Рівненської обласної державної адміністрації в наявній в матеріалах справи розписці від 16.10.2023 року (а.с. 103). Крім того про належне повідомлення третьої особи про судове засідання, призначене на 30.10.2023 року, також вбачається з наявної в матеріалах справи довідки за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 16.10.2023 року до електронного кабінету Рівненської обласної державної адміністрації (а.с. 105). В той час, третя особа про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи клопотання представника відповідача від 20.10.2023 року про розгляд справи без участі учасника судового процесу, та належне повідомлення третьої особи про судове засідання, призначене на 30.10.2023 року, а також не повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Національного університету "Острозька академія" та Рівненської обласної державної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавер" є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка складається з нежитлової будівлі, Б-1, загальною площею 93,3 кв.м. та нежитлової будівлі, В-1, загальною площею 55,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Острог, проспект Незалежності (вулиця Леніна), будинок 3.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2021 року № 2224.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264.

В той час, земельна ділянка кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264 площею 1,0600 га перебуває в постійному користуванні Національного університету "Острозька академія", що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 253797 від 28 березня 2007 року.

Позивач вказує, що з метою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на необхідну для розміщення та обслуговування будівель частину земельної ділянки з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 звертався до Національного університету "Острозька академія" з метою провести поділ такої земельної ділянки, на що відповідачем було повідомлено про необхідність отримання згоди на такий поділ Рівненської обласної державної адміністрації, оскільки остання є органом, уповноваженим здійснювати розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Листом від 12.07.2022 року № 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавер" звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації з проханням про надання згоди як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками державної форми власності, на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 відповідно до плану поділу.

В свою чергу, за наслідками звернення позивача до Рівненської обласної державної адміністрації, остання повідомила про те, що для проведення поділу земельної ділянки необхідною є нотаріально засвідчена згода постійного користувача земельної ділянки - відповідача.

Звернувшись до відповідача з приводу надання нотаріально засвідченої згоди на поділ земельної ділянки, позивач отримав відповідь про те, що оскільки Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не працюють в повному обсязі в зв`язку з обмеженнями, спричиненими воєнним станом, а тому надати необхідну згоду не вбачається за можливе.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неправомірність відмови відповідача про надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки від землекористувача такої ділянки - Національного університету "Острозька академія".

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 ЗК України, статтею 377 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі. При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Пунктами "а" і "є" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Крім того, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Отже, перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, в тому числі права на оформлення права користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи на земельній ділянці з кадастровим номером 5610900000:03:002:0264 знаходиться кілька будівель:

- навчальний корпус, що складається з наступних складових частин: навчальний корпус, А-4, загальною площею 8 284,6 кв.м., адміністративний корпус, А-1, загальною площею 1 107,5 кв.м., котельня, А-1, загальною площею 56 кв.м., трансформаторна підстанція, Б-1, загальною площею 50,1 кв.м.;

- нежитлова будівля, яка складається з нежитлової будівлі, Б-1, загальною площею 93,3 кв.м. та нежитлової будівлі, В-1, загальною площею 55,2 кв.м.

В свою чергу, позивачем було набуто право власності на нежитлову будівлю, яка складається з нежитлової будівлі, Б-1, загальною площею 93,3 кв.м. та нежитлової будівлі, В-1, загальною площею 55,2 кв.м., а відтак останній набув прав користувача земельної ділянки, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомості.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

У відповідності до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-32цс13 від 12.06.2013 року.

Зважаючи на характер, спосіб та обставини порушення прав та інтересів позивача та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" про поділ земельної ділянки є правомірною та не суперечить закону.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" до Національного університету "Острозька академія" про поділ земельної ділянки кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 2 684 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. "б" підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 147 грн 20 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2 684,00*0,8).

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавер" долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року № 9313343150383324 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавер" внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (наразі є переплата судового збору в розмірі 536 грн 80 коп.).

Відтак, судом береться до уваги судовий збір в сумі 2 147 грн 20 коп.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме в сумі 536 грн 80 коп. (2 684,00 - 2 147,20).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити земельну ділянку кадастровий номер: 5610900000:03:002:0264 на земельну ділянку площею 0,0821 га (для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - 03.02) та земельну ділянку 0,9779 га (для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - 03.02).

Стягнути з Національного університету "Острозька академія" (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, буд. 2, код ЄДРПОУ 22554101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавер" (35800, Рівненська обл., м. Острог, проспект Незалежності, буд. 47, код ЄДРПОУ 44242174) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 6 листопада 2023 року.

Суддя Політика Н.А.