Рішення

від 25.10.2023 по справі 922/3452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023м. ХарківСправа № 922/3452/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11", смт БудиХарківської області про стягнення 249 055,97грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (надалі - відповідач) про стягнення 249055,97, з яких: 128859,98грн. основного боргу, 80834,55грн. пені, 5373,29грн. 3% річних, 33988,15грн. інфляційних нарахувань.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019.

Ухвалою від 07.08.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23 серпня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість, та просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог. Крім того, інфляція, 3%, пеня позивачем розрахована не правильно та у випадку, якщо суд прийме рішення про задоволення позову, відповідач просить застосувати строки позовної давності.

Оскільки відзив подано відповідачем з додержанням встановленого строку, суд визнав за можливе прийняти його та долучити до матеріалів справи.

Крім того, 23.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому він зазначив, що TOB "Баскет 11" не підписував з ТОВ "Свіфт-2016" договір, накладні та інші документи в редакції долученої позивачем до позовної заяви. З урахуванням викладеного у відповідача не виник обов`язок сплачувати грошові кошти позивачу. Відтак, для належного з`ясування обставин справи відповідач наполягає на розгляді справи в порядку загального позовного провадження.

Також, 23.08.2023 відповідачем додатково заявлено:

- Клопотання про витребування оригіналів всіх видаткових накладних, долучених позивачем до позовної заяви;

- Клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи, у якому відповідач просить на вирішення експерта поставити наступне питання: А) Видаткові накладні, долучені до позовної заяви підписані власноручно підписом позивача та відповідача або підписані з використанням факсимільного відтворення підпису? Б) Чи виконаний підпис на видаткових накладних, долучених до позовної заяви напроти ТОВ "Баскет 11" директором даної юридичної особи або іншою особою? В) Чи є відтиск печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на видаткових накладних, долучених до позовної заяви, ідентичним відтиску печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на договорі, долученому до позовної заяви?

28 серпня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився та наполягав на правомірності позовних вимог.

Оскільки відповідь позивача на відзив подана з додержанням встановленого строку, суд визнав за можливе прийняти його та долучити до матеріалів справи.

05 вересня 2023 року судом постановлено ухвалу про здіснення розгляду справи №922/3452/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 04.10.2023; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016" до дати призначеного засідання надати до суду оригінали всіх видаткових (товарно-транспортних) накладних, які додані до позовної заяви.

13 вересня 2023 року від позивача надійшли оригінали витребуваних судом документів.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.10.2023.

Представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, однак 20.10.2023 від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасникам справи надано право брати участь у судових засіданнях. В той же час, пунктом 3 частини 2 статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Оскільки у даному випадку явка представника позивача не визнавалася судом обов`язковою, позивач вправі на власний розсуд використовувати своє право на участь у засіданнях з розгляду даної справи.

Відповідач свого представника у дане підготовче засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 04.10.2023 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч.5 ст.6 ГПК України. Дана ухвала була доставлена до його Електронного кабінету 05.10.2023.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

20 червня 2019 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №ХФ-008660 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у даному договорі.

До Договору сторонами також було складено Протокол узгодження розбіжностей від 20.06.2019, згідно з яким з моменту його підписання викладені в ньому положення Договору діють в узгодженій редакції цього Протоколу, і цей Протокол є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.3.2 Договору (у редакції Протоколу узгодження розбіжностей) на кожну партію товару на підставі замовлення покупця постачальником складається товарно-транспортна накладна, в якій сторони узгоджують кількість, вартість і асортимент товару (SCU, всі кодовані дані на кожну товарну позицію), за формою, затвердженою Сторонами, що є Додатком 2 до Договору. Зазначена товарно-транспортна накладна визнається Сторонами і видатковою накладною, і є належним підтвердженням передання товару.

Відповідно до пункту 3.2 Договору (у редакції Протоколу узгодження розбіжностей) право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця і посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару вказується в товарно-транспортній накладній.

За умовами пункту 5.1 Договору (у редакції Протоколу узгодження розбіжностей) ціна на товар, що поставляється за даною угодою, є договірною і вказується в накладних та Специфікаціях. Ціна на товар, що поставляється за даною угодою, може бути змінена виключно за погодженням сторін. Зміна ціни на вже поставлений покупцеві товар не допускається.

Пунктом 5.3 Договору (у редакції Протоколу узгодження розбіжностей) встановлено, що покупець робить оплату за товар на умовах відстрочки платежу, не пізніше 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з моменту отримання товару.

З доданих до позовної заяви товарно-транспортних накладних вбачається, що позивач у період з 25.01.2022 по 22.02.2022 здійснював поставки партій товару на загальну суму 128859,98грн.

Однак в порушення умов Договору відповідач за поставлений товар оплату не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 128859,98грн.

Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів погашення даної заборгованості.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 128859,98грн. основного боргу, 80834,55грн. пені, 5373,29грн. 3% річних, 33988,15грн. інфляційних нарахувань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість за поставлений згідно з умовами Договору товар в розмірі 128859,98грн., яка до даного часу не погашена.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару.

Щодо доводів відповідача, які викладені у його відзиві, про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку позивачем додано до позову Договір поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019, Протокол узгодження розбіжностей від 20.06.2019, низку товарно-транспортних накладних, які містять підписи (у тому числі факсиміле) та печатки відповідача. Надані позивачем товарно-транспортні накладні містять посилання на Договір поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019.

Також за клопотання відповідача та на виконання ухвали від 05.09.2023 позивач надав оригінальні примірники доданих до позову товарно-транспортних накладних.

Всі ці документи в сукупності свідчать про існування господарських правовідносин між сторонами щодо виконання умов Договору поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019.

При цьому слід зауважити, що умовами Договору поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019 не заборонено використання на документах, які складалися на виконання умов договору, зокрема, на товарно-транспортних накладних, аналогу власноручного підпису (факсиміле) уповноважених осіб покупця, у тому числі директора ТОВ "Баскет 11" Винника Сергія Івановича, з його нанесенням за допомогою засобів механічного копіювання за зразками відповідних аналогів.

Крім того, надані відповідачем оригінали документів свідчать, що відповідачем на товарно-транспортних накладних також проставлялися відбитки своєї печатки, що є додатковим підтвердженням факту прийняття відповідного товару від позивача уповноваженою особою відповідача.

Щодо посилань відповідача на те, що всі накладні мали були підписані його директором, суд зазначає, що Договір поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019 не містить умови, що саме директор має право приймати товар та підписувати накладні, а тому даний товар міг бути отриманий будь-якою уповноваженою відповідачем особою. При цьому докази того, що вказані у накладних особи не мали повноважень на отримання товару від імені відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про те, що відтиск печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на товарно-транспортних накладних, долучених до позовної заяви, не є ідентичним відтиску печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на договорі, долученому до позовної заяви, судом відхиляються, оскільки умови Договору не містять застереження щодо того, якою саме печаткою мають скріплюватися підписи уповноважених представників відповідача на накладних. Відповідач не обґрунтував неможливості проставлення на накладних своєї печатки з написом "Для накладних".

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, доводи відповідача зводяться до простого заперечення факту підписання вищевказаних документів без надання будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність господарських операцій за Договором поставки №ХФ-008660 від 20.06.2019.

Зокрема, відповідачем не надано документи бухгалтерської та/або податкової звітності, які б підтверджували відсутність відображення господарських операцій за доданими до позову первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази неналежного виконання відповідачем умов Договору та існування спірної заборгованості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 128859,98грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору (у редакції Протоколу узгодження розбіжностей) встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач станом на 01.08.2023 здійснив нарахування відповідачу 80834,55грн. пені, 5373,29грн. 3% річних, 33988,15грн. інфляційних нарахувань.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що неправильність розрахунку інфляції, пені та 3 % річних, оскільки відповідач не вказує, який саме розрахунок здійснено неправильно і який розрахунок він вважає правильним.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, оскільки відповідач жодним чином не доводить неправильність здійснених розрахунків, його твердження не можуть бути прийняті до уваги судом.

Суд також відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності з огляду на таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому слід врахувати, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за отриманий відповідно до Договору товар виникла в період дії в Україні воєнного стану, введеного з 24.02.2022 згідно з указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX з 24.02.2022. Даний воєнний стан триває і до даного часу.

Отже, позивачем не було пропущено строки позовної давності, оскільки вони були продовжені в законодавчому порядку на строк дії в Україні воєнного стану.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська обл., Харківський р-н, смт Буди, вул.Щаслива, буд.1А, код 41997380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-2016" (61035, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.129, код 40156836) 128859,98грн. основного боргу, 80834,55грн. пені, 5373,29грн. 3% річних, 33988,15грн. інфляційних нарахувань., 3735,84грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" листопада 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай