Рішення

від 26.10.2023 по справі 927/1200/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1200/15(927/1146/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

позивач: Бахмацьке районне споживче товариство, РНОКПП 01774948, вул. Богомольця, 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16502

представник позивача: Ковалюх В.М., вул. Я.Мудрого, 9/10, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонагроресурс", код ЄДРПОУ 04444515536, вул. Кіквідзе, 26, м. Київ, 01103

про витребування майна

у межах справи №927/1200/15

за заявою голови ліквідаційної комісії боржника

боржник: Бахмацьке районне споживче товариство, вул. Богомольця, 2, м. Бахмач, 16502

кредитор-1: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ: 23494714, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150

кредитор-2: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", код ЄДРПОУ 19017842, вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119, адреса для листування:вул. Прорізна, буд. 8,м. Київ, 01001

кредитор-3: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

кредитор-4: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

за участю ліквідатора - арбітражної керуючої Рязанової Світлани Миколаївни, АДРЕСА_3

про визнання боржника банкрутом

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковалюх В.М..

від відповідача: Маковій В.В.

У судовому засіданні 26.10.2023 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/1200/15 про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства.

18.08.2023 в системі Електронний суд Бахмацьким районним споживчим товариством подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонагроресурс", у якому просить суд витребувати у ТОВ "Регіонагроресурс" у власність Бахмацького районного споживчого товариства комору з підвалом, комору з велостоянкою, огорожу території, артскважину, ворота металеві автомобільні, а також машини та обладнання з 85 найменувань залишковою вартістю 130 618,04 грн, а саме: - Піч ФТЛ для подового хліба вартістю 60 390 грн; - Шкаф конвеєрний вартістю 2977 грн; - Шкаф конвеєрний вартістю 2977 грн; - Резервуар для продуктів вартістю 4342 грн; - Тістомісильна машина вартістю 6904 грн; - Діжі підкатні вартістю 5159 грн; - Тісторозділювач вартістю 2884 грн; - Тістозакатувальна машина вартістю 12172 грн; - Ділильне обладнання вартістю 452 грн; - Тісторозділювач вартістю 11434 грн; - Піч ФТЛ-2-66 вартістю 4301 грн; - Піч ФТЛ-20 вартістю 7988 грн; - Тістомісильна машина вартістю 2491 грн; - Холодильне обладнання вартістю 1974 грн; - Електрокотел вартістю 1657 грн; - Розстійна шафа вартістю 7133грн; Тістозаокруглювач вартістю 281 грн; - Діжоперекидач вартістю 291 грн; - Діжоперекидач вартістю 306 грн; - Солерозчинювач вартістю 264 грн; - Котел парозволожуючий вартістю 500 грн; - Електронасос вартістю 1960 грн; - насос агрегатний вартістю 1590 грн; - Машина бараночна вартістю 2040 грн; - Електролічильник вартістю 2051,07 грн; - Піч ФТЛ-20 вартістю 5957 грн; - Шкаф пекарський вартістю 1372 грн.; - Машина взбивальна вартістю 608 грн; - Піч сухарна вартістю 4111 грн; - Тістомісильна машина вартістю 3201 грн; - Діжі вартістю 2266 грн; - Тіражна машина вартістю 612 грн; - Жарочна шафа вартістю 1750 грн; - Електрошкаф вартістю 293 грн; - Редуктор вартістю 483 грн; - Швейна машина вартістю 1533 грн; - Укупорочний агрегат вартістю 4151,67 грн; - Фільтри вартістю 9895,83 грн; - Розливочна колонка вартістю 10150 грн; - Установка бактер.Обробки води вартістю 6041,67 грн; - Ємкість з випарувачем вартістю 11250 грн; - Фасувальний пристрій вартістю 3120,83 грн; - Вітрина холодильник вартістю 1064 грн; - Холодильник вартістю 450 грн; - Холодильник вартістю 450 грн; - Холодильник вартістю 591,70 грн; - Холодильник вартістю 645 грн; - Лічильні машини вартістю 687 грн; - Машина швейна вартістю 166 грн; - Вагонетки вартістю 500 грн; - Компресор вартістю 213 грн; - Пневмогвинт вартістю 205 грн; - Станок сведлильний вартістю 106 грн; - Зварювальний агрегат вартістю 246 грн.; - Шафа для бубликів вартістю 356 грн; - Холодильна камера вартістю 205 грн; - Центрофуга вартістю 225 грн; - Борошнопросіювач вартістю 267 грн; - Насос вартістю 282 грн; - Місткість вартістю 414 грн; - Станок токарний вартістю 158 грн; - Пральна машина вартістю 176 грн; - Касовий апарат (1шт.) вартістю 625 грн; - Касовий апарат (4 шт.) вартістю 3000 грн; - Касовий апарат (3 шт.) вартістю 1250 грн; - касовий апарат (1 шт.) вартістю 780 грн; - Ксерокс вартістю 488 грн; - Місткість вартістю 207 грн; - Телефонні апарати вартістю 342 грн; - Вітальня "Добряночка" (2 шт.) вартістю 4310 грн; - Телевізор "Агат" вартістю 389 грн; - Факс вартістю 1600 грн; - Холодильний шкаф Зеленівка вартістю 948 грн; - Холодильний шкаф Тиниця вартістю 948 грн; - Холодильний прилавок Григорівка вартістю 958 грн; - Холодильний прилавок Тиниця вартістю 495 грн; - Холодильний прилавок Курінь вартістю 948 грн; - Збивальна машина Курінь вартістю 550 грн; - Електрошкаф вартістю 600 грн; - Машина збивальна вартістю 300 грн; - Тістомісильна машина вартістю 437 грн; - Діжі вартістю 450 грн; - Прилавки вартістю 495 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що майно, яке належить Бахмацькому районному споживчому товариству, перебуває у володінні відповідача без відповідних правових підстав.

Ухвалою суду від 01.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №927/1200/15 про банкрутство позивач та відкрито провадження у справі №927/1200/15(927/1146/23), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; розгляд справи по суті призначено на 28.09.2023 о 10:30; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

20.09.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.09.2023 та заява про застосування наслідків спливу позовної давності від 19.09.2023.

27.09.2023 на електронну пошту суду від ліквідатора Бахмацького районного споживчого товариства надійшло клопотання №25/09-25/09-01 від 25.09.2023 про розгляд справи без його участі.

Судове засідання 28.09.2023 проведено в режимі відеоконференції, присутні повноважні представники позивача та відповідача.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.10.2023 на 10:00.

Судове засідання 26.10.2023 проведено в режимі відеоконференції, присутні повноважні представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/1200/15 про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М.

В подальшому строк ліквідаційної процедури та термін дії повноважень ліквідатора банкрута неодноразово продовжувався, в останнє ухвалою від 11.09.2023 на шість місяців до 26.02.2024.

Бахмацьке районне споживче товариство є правонаступником Бахмацької районної спілки споживчих товариств, що підтверджується записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі договору оренди основних засобів від 02.07.200, укладеному між Бахмацьким райспоживтовариством та ТОВ "Бахмачхліб", відповідно до акту прийому-передачі основних засобів від 02.07.2002 засновником Бахмацькою районною спілкою споживчих товариств до ТОВ «Бахмачхліб» в оренду були передані основні засоби, зокрема: комора з підвалом, комору з велостоянкою, огорожа території, артскважина, ворота металеві автомобільні, а також машини та обладнання з 85 найменувань залишковою вартістю 130618,04грн, а саме: - Піч ФТЛ для подового хліба вартістю 60390 грн; - Шкаф конвеєрний вартістю 2977 грн; - Шкаф конвеєрний вартістю 2977 грн; - Резервуар для продуктів вартістю 4342 грн; - Тістомісильна машина вартістю 6904 грн; - Діжі підкатні вартістю 5159 грн; - Тісторозділювач вартістю 2884 грн; - Тістозакатувальна машина вартістю 1720 грн; - Формувальна машина вартістю 12172грн; - Ділильне обладнання вартістю 452 грн; - Тісторозділювач вартістю 2199 грн; - Розстійний агрегат вартістю 11434 грн; - Піч ФТЛ-2-66 вартістю 4301 грн; - Піч ФТЛ-20 вартістю 7988 грн; - Тістомісильна машина вартістю 2491 грн; - Холодильне обладнання вартістю 1974 грн; - Електрокотел вартістю 1657 грн; - Розстійна шафа вартістю 7133 грн; - Тістозаокруглювач вартістю 281 грн; - Діжоперекидач вартістю 291 грн; - Діжоперекидач вартістю 306 грн; - Солерозчинювач вартістю 264 грн; - Котел парозволожуючий вартістю 500 грн; - Електронасос вартістю 1960 грн; - насос агрегатний вартістю 1590 грн; - Машина бараночна вартістю 2040 грн; - Електролічильник вартістю 2051,07 грн; - Піч ФТЛ-20 вартістю 5957 грн; - Шкаф пекарський вартістю 1372 грн; - Машина взбивальна вартістю 608 грн; - Піч сухарна вартістю 4111 грн; - Тістомісильна машина вартістю 3201 грн; - Діжі вартістю 2266 грн; - Тіражна машина вартістю 612 грн; - Жарочна шафа вартістю 1750 грн; - Електрошкаф вартістю 293 грн; - Редуктор вартістю 483 грн; - Швейна машина вартістю 1533 грн; - Укупорочний агрегат вартістю 4151,67 грн; - Фільтри вартістю 9895,83 грн; - Розливочна колонка вартістю 10150 грн; - Установка бактер.Обробки води вартістю 6041,67 грн; - Ємкість з випарувачем вартістю 11250 грн; - Фасувальний пристрій вартістю 3120,83 грн; - Вітрина холодильник вартістю 1064 грн; - Холодильник вартістю 450 грн; - Холодильник вартістю 450 грн; - Холодильник вартістю 591,70 грн; - Холодильник вартістю 645 грн; - Лічильні машини вартістю 687 грн; - Машина швейна вартістю 166 грн; - Вагонетки вартістю 500 грн; - Компресор вартістю 213 грн; - Пневмогвинт вартістю 205 грн; - Станок свердлильний вартістю 106 грн; - Зварювальний агрегат вартістю 246 грн; - Шафа для бубликів вартістю 356 грн; - Холодильна камера вартістю 205 грн; - Центрофуга вартістю 225 грн; - Борошнопросіювач вартістю 267 грн; - Насос вартістю 282 грн; - Місткість вартістю 414 грн; Станок токарний 158 грн; - Пральна машина вартістю 176 грн; - Касовий апарат (1шт.) вартістю 625 грн; - Касовий апарат (4 шт.) вартістю 3000 грн; - Касовий апарат (2 шт.) вартістю 1250 грн; - касовий апарат (1 шт.) вартістю 780 грн; - Ксерокс вартістю 488 грн; - Місткість вартістю 207 грн; - Телефонні апарати вартістю 342 грн; - Вітальня «Добряночка» (2шт.) вартістю 4310 грн; - Телевізор «Агат» вартістю 389 грн; - Факс вартістю 1600 грн; - Холодильний шкаф Зеленівка вартістю 948 грн; - Холодильний шкаф Тиниця вартістю 948 грн; - Холодильний прилавок Григоровка вартістю 958 грн; - Холодильний прилавок Тиниця вартістю 495 грн; - Холодильний прилавок Курінь вартістю 948 грн; - Збивальна машина Курінь вартістю 550 грн; - Електрошкаф вартістю 600 грн; - Машина збивальна вартістю 300 грн; - Тістомісильна машина вартістю 437 грн; - Діжі вартістю 450 грн; - Прилавки вартістю 495 грн.

Постановою зборів уповноважених Бахмацького районного споживчого товариства від 20.10.2009 розірвано договір оренди основних засобів від 02.07.2002, укладений між Бахмацьким райспоживтовариством (Бахмацькою районною спілкою споживчих товариств) та ТОВ «Бахмачхліб».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано як юридичну особу (припинено дальність) ТОВ «Бахмачхліб».

Майно, яке перебувало в оренді ТОВ «Бахмачхліб» не ввійшло до ліквідаційної маси.

За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2001 ТОВ «Регіонагроресурс» набуло у власність: нежитлову будівлю хлібокомбінату, нежитлову будівлю «Гарячий хліб», нежитлову будівлю щитової свердловини, нежитлову будівлю столярного цеху, нежитлову будівлю надомного цеху, нежитлову будівлю вагової, загальною площею 2094,60 кв.м, вартістю 126 169 грн.

11.01.2022 позивач направив керівнику ТОВ «Регіонагроресурс» вимогу про повернення майна, в якій просив протягом десяти днів з моменту отримання цього листа, повернути нерухоме та рухоме майно, а саме: комору з підвалом, комору з велостоянкою, огорожу території, артскважину, ворота металеві автомобільні, а також машини та обладнання з 85 найменувань залишковою вартістю 130 618,04 грн.

Згідно з повідомленням на сайті «Нова пошта» відповідач отримав вищезазначену вимогу 16.01.2022, але відповіді на неї не надав,

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧН № 001618 від 12.03.1997 Бахмацькій районній спілці споживчих товариств надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,68 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розташування виробничих ділянок. На ділянці площею 0,45 га розміщені об`єкти нерухомого майна, які позивач просить витребувати у відповідача.

На думку позивача, майно, яке належить Бахмацькому районному споживчому товариству перебуває у володінні відповідача без відповідних правових підстав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

- позивач не надав суду звіт ліквідаційної комісії та затверджений акт її роботи, відповідно до постанови від 11.02.2010; докази існування спірного майна (за інформацією, відомою відповідачу, за результатами роботи ліквідаційної комісії заявлений позивачем об`єм майна був списаний);

- починаючи з 2010 року позивач не вчиняв жодних дій на збереження власного майна;

- з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2001 ТОВ «Регіонагроресурс» набуло у власність нерухоме майно за адресою: м. Бахмач, вул. Тиницька, 82. Договір не оскаржувався, судом не скасований; придбаний об`єм майна є відмінним від об`єму майна, заявленого позивачем у даній справі;

- майно, що є предметом спору, передано позивачем у липні 2002 року за договором оренди ТОВ "Бахмачхліб" (третій особі) у користування; доказів повернення майна від орендаря не надано;

- відповідач спірне майно від позивача не отримував у володіння чи розпорядження тощо відповідно не має зобов`язання щодо його повернення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, метою господарського судочинства є таке вирішення судом спорів, яке має наслідком ефективного захисту порушених, або оспорюваних прав і законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст.5 ГПК України,здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно зі ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

При цьому заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Згідно зі ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління банкрута); формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Під час виконання обов`язків ліквідатора у справі №927/1200/15 про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства, арбітражний керуючий виявив майно, яке, на його думку, належить Бахмацькому районному споживчому товариству, але перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонагроресурс" без відповідних правових підстав.

Судом встановлено, що спірне майно було передано Бахмацьким районним споживчим товариством ТОВ "Бахмачхліб" на підставі договору оренди основних засобів від 02.07.2002 та акту прийому передачі основних засобів від 02.07.2002.

Відповідно до постанови зборів уповноважених Бахмацького районного споживчого товариства від 20.10.2009 розірвано договір оренди основних засобів між Бахмацьким райспоживтовариством (Бахмацькою районною спілкою споживчих товариств) та ТОВ «Бахмачхліб» від 02.07.2002; у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Бахмачхліб" (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 по справі №9/69/б/35б) та відсутністю пропозицій на подальшу оренду основних засобів, які були в оренді ТОВ "Бахмачхліб" вартістю 148 282грн (згідно балансу Бахмацького райспоживтовариства станом на 31.12.2009) постановлено створити ліквідаційну комісію по ліквідації основних засобів.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про створення ліквідаційної комісії, про її роботу в ліквідаційній процедурі, зокрема, про прийняті ліквідаційною комісією рішення щодо спірного майна.

Також у суду відсутні докази, які свідчили б про те, що спірне майно було передано відповідачу.

Посилання позивача на те, що спірне майно перебуває у власності ТОВ «Регіонагроресурс» за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2001, укладеним між СТП "Хлібокомбінат Бахмачської райспоживспілки" та ТОВ «Регіонагроресурс», не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що за змістом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2001 ТОВ «Регіонагроресурс» набуло у власність: нежитлову будівлю хлібокомбінату, нежитлову будівлю «Гарячий хліб», нежитлову будівлю щитової свердловини, нежитлову будівлю столярного цеху, нежитлову будівлю надомного цеху, нежитлову будівлю вагової, загальною площею 2094,60 кв.м, вартістю 126 169 грн, тобто майно, яке є відмінним від майна, заявленого позивачем у позовній заяві. Доказів визнання договору недійсним, оскарження договору у судовому порядку суду не надано.

Отже, станом на сьогодні будь-яких документів в матеріалах справи, які б вказували на те, що власником спірного майна є ТОВ «Регіонагроресурс», немає.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем не обґрунтовано, а також належними та достовірними доказами не доведено факт передання відповідачу у власність спірного майна.

За змістом ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Отже, правом на звернення до суду за захистом особа наділяється в разі порушення, невизнання або оспорювання її особистих прав, свобод чи інтересів.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог, внаслідок чого права будуть імперативно відновлені, або відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та достовірних доказів порушення відповідачем прав позивача та наявності підстав для витребування майна у відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності від 19.09.2023.

Зокрема, у цій заяві повідомлено, що позивач з моменту прийняття постанови від 11.02.2010 "Про основні засоби передані в оперативне управління ТОВ "Бахмачхліб", був обізнаний про ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 про ліквідацію ТОВ "Бахмачхліб". На думку відповідача, позивач мав право на звернення до суду щодо захисту свого права в строк до 11.02.2013 так як об`єктивно мав можливість знати чи дізнатися про власні майнові права.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №910/18560/16: "позовна давність може застосовуватися виключно, якщо суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Оскільки судом не встановлено наявності порушеного права позивача, позовна давність не застосовується.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження правових та фактичних підстав для задоволення позову позивачем суду не надано.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем за подання позовної заяви до суду відповідно до квитанції від 18.08.2023 сплачено судовий збір у сумі 2 147,20грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 147,20грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 46, 129, 185, 191, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2023, у перший день після виходу судді Моцьора В.В. з відпустки.

Суддя В.В. Моцьор