Ухвала

від 25.09.2023 по справі 308/14479/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14479/23

4-с/308/35/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олександра Буртина, а також ОСОБА_2 щодо незняття арешту з майна боржника та зняття арешту з коштів боржника, накладених у виконавчих провадженнях № 59178655 та невиключення його з Реєстру боржників у виконавчому провадженні № 59178665 з примусового виконання вимоги від 19.02.2019 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДФС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 42484174, заборгованості в сумі 18 276,72 грн, а також за № 62358776, з примусового виконання вимоги від 11.02.2020 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДПС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДПС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 43197147, заборгованості в сумі 11 016,72 грн. -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у порядку судового контролю за виконанням судових рішень звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олександра Буртина щодо нескасування арешту з майна боржника та зняття арешту з коштів боржника, накладених у виконавчому провадженні № 59178655 та невиключення його з Реєстру боржників у виконавчому провадженні № 59178665 з примусового виконання вимоги від 19.02.2019 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДФС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 42484174, заборгованості в сумі 18 276,72 грн, а також за № 62358776, з примусового виконання вимоги від 11.02.2020 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДПС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДПС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 43197147, заборгованості в сумі 11 016,72 грн. -

Скарга мотивована тим, що на думку боржника, повернення виконавчого документу стягувачеві державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а також не пред`явлення даного виконавчого документа стягувачем протягом 3 років, тягне за собою обов`язок виконавця щодо скасування накладеного у ході виконавчого провадження арештів, оскільки така бездіяльність є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та грошовими коштами.

Восьмого вересня 2023 року вді головного державного виконавця ВДВС м. Ужгорода Дмитра Ярешка надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Заперечення виконавця зводились до того, що визначені Законом України "Про виконавче провадження" підстав для скасування арешту немає. Боржником не подано підтвердження надходження на рахунок органу дВС коштів, необхідних для задоволення вимог усіх стягувачів, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, чи інших підстав для скасування арешту. Передбачені законом підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників відсутні.

У судове засідання боржник та виконавець не з`явилися, однак подали заяви, в яких просили розглянути скаги без їх участі та вирішити справу відповідно до позицій, викладених ними у раніше поданих ними заявах по суті.

Стягувачі у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином. Причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході розгляду скарги у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні в державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгорода Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярешка Д.В. перебувало виконавче провадження № 59178665, з примусового виконання вимоги від 19.02.2019 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДФС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 42484174, заборгованості в сумі 18 276,72 грн.

Постановою виконавця від 08.11.2019 у даному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна, якою звернуто стягнення на майно боржника ОСОБА_1 .

Дев`ятого січня 2020 року виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника.

Двадцять четвертого червня 2020 року виконавцеь виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Окрім цього на виконанні в державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Ужгорода Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Буртина Олександра Івановича перебувало виконавче провадження № 62358776, з примусового виконання вимоги від 11.02.2020 за № Ф-4200-50 У, виданої ГУ ДПС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ГУ ДПС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 43197147, заборгованості в сумі 11 016,72 грн.

Постановою виконавця від 07.06.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62358776.

Двадцять четвертого червня 2020 року виконавцеь виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Сьомого серпня 2023 року боржник звернувся з заявою до вдіділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про скасування накладених арештів та виключення з реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 .

Листом за № 69480 від 16.11.2023 старший державний виконавець відділу Олександр Буртин у відповідь на звернення боржника повідомив про те, що станом на дату звернення боржником не подано підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на ткі кошти заборонено законом, а також повідомив, що на рахунок органу державної виконавчої служби не надходили кошти стягнуті з боржнипка, необхідні для задоволення вимог усіх стягувачів, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню визначені в статті 39 даного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 40 вищевказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець розрязняє поняття "завершення" та "закінчення" виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, визначених ст. 37 Закону, воно важається "завершеним", а у разі винесення виконавцем постанови з підстав, визначених ст. 39 Закону, воно вважається закінченим.

З встановлених судом обставин вбачається, що два виконавчі документи, в яких боржником виступав боржник ОСОБА_1 були повернуті державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, згідно з нормами ч. 1 ст. 40 Закону, не є підставою для зняття арешту, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Окрім цього, боржником під час розгляду скарги не доведено, що існують підстави, які визначені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Вищевказне також піджтверджується нормами п. п. 21, 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, згідно з якими закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Таким чином, боржник з метою зняття арешту повинен внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби кошти, достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на нього, і тільки у такому разі державний виконавець буде зобов`язаний зняти арешт та інші заходи примусового виконання рішень, застосовані під час виконавчого провадження.

Окрім цього, згідно з ч. 7 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, у той час як встановлено вище - виконавець повернув виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, що не є підставою для виключення відомостей про боржника з відповідного реєстру.

Аналогічні висновки навела колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17 (провадження № 61-17531св18)

При цьому заперечення боржника, які зводились до того, що не пред`явлення виконавчих документів стягувачем протягом 3 років, тягнуть за собою обов`язок виконавця щодо скасування, накладених у ході виконавчого провадження арештів, оскільки така бездіяльність є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та грошовими коштами, суд вважає безпідставними та свідчить про намір скасувати заходи примусового виконання рішення, з метою ухилення від виконання рішення суду. Боржник не позбавлений можливості вимагати зняття арешту після погашення сум заборгованостей, за

Що стосується посилання боржника на висновки, викладені у постанові Верховного судуу складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, на які скаржник послався у своїй скарзі, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі, яка розглядалася були інші фактичні обставини.

Так, у даній справі були наявні два виконавчі документи - про стягнення заборгованості, та інший - про стягнення судового збору. У виконавчому провадженні про стягнення заборгованості виконавець арешт не накладав. У виконавчому провадженні щодо стягнення судового збору боржник виконав рішення добровільно і сплатив всю суму коштів, яку необхідно погасити за виконавчим документом. При цьому, суд встановив, що накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні про стягнення судового збору у розмірі по 1 827,00 грн, не є співмірним вартості майна - квартири, скасування арешту на яку просив боржник. Суд обгрунтував свої висновки тим, щоу випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Таким чином, у справі були відомості про погашення боржником заборгованості за виконавчим документом, з примусового виконання якого було відкрите виконавче провадження, в рамках якого був накладений арешт на майно боржника, у той час як в іншому виконавчому провадженні були відсутні відомості про накладення арешту.

Окрім цього, провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні, у справі, в якій суд зробив висновки, на які посилається боржник у даній справі, здійснювалось на підставі іншого Закону України "про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність, та який містив відмінні підстави для скасування заходів примусового виконання рішень, ніж ті, які застосовуються у справі за даною скаргою.

Таким чином твердження боржника про те, що державні виконавці допустили бездіяльність, яка полягала у незнятті арештів з майна та коштів боржника, а також невиключення відомостей про нього з Реєстру боржників, не знайшло свого підтвердження під час розгляду скарги.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу. Уразі встановленняобґрунтованості скаргисуд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 354, 447-453 ЦПК України, ч. 5 ст. ст. 4, 9, 12, 37, 40, 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Суддя Н.І. Зарева