Ухвала

від 02.11.2023 по справі 308/18538/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18538/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Ужгородська філія Закарпатського обласного центру зайнятості, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовканич С.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою, у якій просить встановити факт припинення трудових відносин (визнання трудового договору припиненим) між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» (місце знаходження: 87500, Проспект Миру, будинок 83, м. Маріуполь Донецька область ЄДРПОУ 25605170) з дня звернення до суду з цією заявою.

Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого прядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне(постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018, № 61-34884св18 від 14.11.2018 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц).

В свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.04.2020 у справі №302/991/19, яка враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Із поданої заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт припинення трудових відносин (визнання трудового договору припиненим) між ним та Приватним акціонерним товариством «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», оскільки самостійно розірвати трудовий договір та припинити трудові відносини немає об`єктивної можливості, номери телефонів підприємства не відповідають, поштовий зв`язок з м. Маріуполь Донецької області відсутній, територія м. Маріуполь віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст.36 КЗпП), розірвання трудового договору за ініціативою працівника (ст.ст. 38,39 КЗпП), розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст. ст. 40, 41 КЗпП).

З огляду на викладене, факт припинення трудових відносин підлягає встановленню в іншому порядку.

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору у зв`язку із певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання, а припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.

В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, з дня звернення до суду з даною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що факт припинення між ним та ПрАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається що ПрАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» починаючи з січня 2021 року не сплачувало за нього єдиний соціальний внесок та інші обов`язкові платежі. Крім того, заявник зазначив, що не розірвання трудових відносин з попереднім роботодавцем перешкоджає йому у працевлаштуванні на основне місце роботи. Тобто, із змісту заяви вбачається, що між заявником та ПрАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.05.2018 справа №235/3754/17.

За таких обставин в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту припинення трудових відносин, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за даною заявою, необхідно відмовити, роз`яснивши заявнику його право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

З огляду на предмет і підстави заяви про встановлення факту, та враховуючи, що з такої вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження, роз`яснивши заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315, 353 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Ужгородська філія Закарпатського обласного центру зайнятості, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику право на звернення з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Апеляційну скарга на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило