Ухвала

від 06.11.2023 по справі 636/4604/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4604/23 Провадження № 1-кп/636/1056/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023220000000453, яке внесене 05.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 110 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 110 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується, оскільки є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки бойові дії на території східних областей України на теперішній час не завершені, посилаючись на те, що обвинувачена здійснювала протиправні дії протягом тривалого часу в умовах дії воєнного стану, що вказує на стійкий, тривалий та повторюваний характер протиправної діяльності, та має стійкі зв`язки з представниками держави РФ та окупаційною адміністрацією держави-агресора, а також враховуючи, що вона достовірно розуміє суть злочину та передбачену за їх скоєння кримінальну відповідальність, тому має реальну можливість впливати на свідків, оскільки є місцевим жителем та їй відомо місце мешкання свідків.

Заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти продовження строку обраного запобіжного заходу, зазначивши, що обвинувачена має стійкі соціальні зв`язки та постійне місце проживання, буде з`являтись до суду, прокурором не підтверджені ризики, на які він посилається, впливати на свідків обвинувачена не буде, так як на момент затримання проживала в м. Харкові, та просили обрати обвинуваченій запобіжний захід, не пов`язаний з утримуванням під вартою, з визначенням застави, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід необхідно продовжити з наступних підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, передбачено ст. 183 КПК України.

Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченої і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченої.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченої, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до п`ятнадцяти років позбавлення волі, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини, регламентовані ст. ст. 177, 194 КПК України, є дійсними, тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, і які не відпали на теперішній час, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у злочинах, у вчиненні яких вона обвинувачується; характер інкримінованого злочину, вік і стан її здоров`я, те, що бойові дії на території східних областей України не завершені і є ймовірність того, що обвинувачена може продовжити свої незаконні дії, спрямовані на співпрацю з окупаційними військами, те, що обвинувачена здійснювалапротиправні діїпротягом тривалогочасу вумовах діївоєнного стану,що вказуєна стійкий,тривалий таповторюваний характерпротиправної діяльності,має стійкізв`язки зпредставниками державиРФ таокупаційною адміністрацієюдержави-агресора,а такожвраховуючи,що вонадостовірно розумієсуть злочинута передбаченуза їхскоєння кримінальнувідповідальність,тому маєреальну можливістьвпливати насвідків,оскільки ємісцевим жителемта їйвідомо місцемешкання свідків,у зв`язку із чим суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та її належну поведінку.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення і взагалі покинути територію України, співпрацюючи з окупаційними військами.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1, 3, КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1, 3, ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

З огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків і її належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що прокурором доведено існування ризиків того, що обвинувачена може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків по справі, які ще не допитані в судовому засіданні.

Зазначені обставини також свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу.

Також, суд ураховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави, оскільки обвинувачена обвинувачується у тяжкому злочині, який вчинений під час дії воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196-198, 350, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів до 04 січня 2024 року включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Суддя -