Рішення

від 03.11.2023 по справі 140/19837/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/19837/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Ковель-Будпостач» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ковель-Будпостач» (даліПП «Ковель-Будпостач», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (даліГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0082230407 від 23.06.2023 та №0082260407 від 23.06.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2023 відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань податку на додану вартість (далі ПДВ) та податку на прибуток підприємств (далі- ППП) до бюджету ПП «Ковель-Будпостач» за результатами якої складено акт № 8305/03-20-04-07/32232319 від 19.05.2022 (далі Акт), як наслідок ГУ ДПС у Волинській області винесло податкові повідомлення-рішення №0082230407 від 23.06.2023 та №0082260407 від 23.06.2023, якими застосувало до позивача штраф у розмірі 241854,77 гривень. Згідно висновку вищевказаної перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу Українив частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов`язання із податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість застосовано штрафні санкції у розмірі 25% від суми податку на додану вартість зазначеної у податкових накладних.

ПП «Ковель-Будпостач» не погоджуючись з висновками перевірки подало заперечення, які у листі від 20.06.2023 були відхилені, а висновки Акту залишені в силі.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та зауважив, що відповідно до пункту 52.1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Україниза порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), штрафні санкції не застосовуються. Карантин на території України установлений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року та неодноразово був продовжений (до 30 червня 2022 року). Пункт 52.1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українине виключений, тому підлягає застосуванню.

Звертає увагу суду, що згідно із пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказує, що до 06.09.2022 Порядок не діяв, відтак порядку визначення можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не існувало.

ПП "Ковель-Будпостач" сплатив узгоджені податкові зобов`язання до бюджету відразу після відновлення можливості виконувати свої податкові обов`язки та в терміни згідно пункту 69.1 Кодексу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

При цьому, положеннями статті 124.2 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних. зазначених у податкових деклараиіях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Актом перевірки встановлено порушення ПП «Ковель-Будпостач» вимог пункту 57.1, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання.

Крім того, в акті перевірки вказано, що відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, рентної плати за спеціальне використання води, екологічного податку, податку на додану вартість передбачена пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

На підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25% від погашеної суми податкового боргу.

Положення пункту 124.1 та пункту 124.2 ПК України мають суттєві відмінності не лише у розмірі санкції, а і у характері вчиненого правопорушення (умисно вчинені або ні).

З наведених підстав позивач вважає, що застосування до нього штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період: 1 півріччя 2022 року, липень 2022, серпень 2022, жовтень 2022, листопад 2022 та лютий 2023 року, суперечить наведеним положенням податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення просив скасувати як протиправні.

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку ПП «Ковель-Будпостач» щодо дотримання своєчасності сплати узгоджених грошових зобов`язань до бюджету за період 1 півріччя 2022 року, липень 2022, серпень 2022, жовтень 2022, листопад 2022 та лютий 2023 року. На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2023 року №0082230407 та від 23 червня 2023 року №0082260407 на суму 214854,77 грн.

Уважає, що підстави для звільнення позивача від відповідальності за прострочення сплати грошового зобов`язання відсутні виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 року №0082260407 Актом встановлено не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2022 року по терміну сплати 20.08.2022 в сумі 253 520 грн., визначену згідно поданої податкової декларації з податку па прибуток підприємств від 09.08.2022; Фактично сплачено в сумі 253 520 - 22.09.2023 з затримкою на 34 календарних днів та в сумі 200 000 гри. - 19.10.2023 з затримкою на 61 календарний день.

Стверджує, що "Ковель-Будпостач" мало можливість дотриматися норм чинного законодавства щодо своєчасної сплати з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2022 року однак не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Дані дії підприємства вважаються умисними, зважаючи, що підприємство мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання.

Відповідно до Податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 року №0082230407 то згідно із актом №8305/03-20-04-07/32232319 встановлено порушення за затримку сплати податку на додану вартість, код платежу 14010100:

- в сумі 241932,08 грн. задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року. При терміні сплати 30.08.2022 року, фактично сплачено 31.08.2022 року в сумі 100000 грн, 12.09.2022 року в сумі 150 грн., 13.09.2022 року в сумі 100000 грн. та 1 5.09.2022 року в сумі 26932,08 грн.

- в сумі 166921,08 грн., задекларованого згідно поданої д Ковельської ДПІ податкової' декларації з ПДВ за серпень 2022 року. При терміні сплати 30.09.2022 року, фактично сплачено 07.10.2022 в сумі 50000 грн., 11.10.2022 року в сумі 500 грн. та 13.10.2022 року в сумі 66921,08 грн. ,

- в сумі 107629,15 грн, задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за жовтень 2022 року. При терміні сплати 30.11.2022, фактично сплачено 26.12.2022 року в сумі 19,85 грн., 27.12.2022 року в сумі 50000 грн 28.12.2022 року в сумі 20000 грн., 29.12.2022 року' в сумі 37609,3 грн.

- в сумі 87629,15 грн., задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року. При терміні сплати 30.12.2022 року, фактично сплачено 06.02.2023 року в сумі 87629,15 грн.,

- в сумі 1787,58 грн., задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за лютий 2023 року. При терміні сплати 30.03.2023 року, фактично сплачено 24.04.2023 року в сумі 1787,58 трн.

ПП «Ковель - Будпостач», мало можливість дотриматися норм чинного законодавства щодо своєчасної сплати податку на додану вартість.

Заява щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків ПП «Ковель - Будпостач» відповідно до вимог пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та Наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 до Головного управління ДПC у Волинській області не подавалась.

Зазначене свідчить, що з 01.08.2022 року знято мораторій щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, відповідно у платника виникає відповідальність за своєчасне виконання таких обов`язків.

Відповідно до п. 52 підрозділу 10 розділу XX Кодексу за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Водночас, після прийняття Закону № 2260-ЇХ, який набрав чинності 27.05.2022, згідно з абзацом вісімнадцятим п.п. 69.2 п 69 Кодексу поновлено відповідальність платників подат ків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, а саме до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставиш передбачених п.п.112.8.9 п. 112.8 ст. 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) па період дії воєнного, надзвичайною стаю та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території У країни з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19) не застосовуються.

Згідно з п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, з урахуванням змін внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податковою кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (далі - Закон № 2836), який набрав чинності 03.01.2023, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

- строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податковою) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду ), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року ('абзац сьомий п.п. 69.1 п. 09 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Заява щодо неможливості виконання своїх податкових обов`язків ПП «Ковель - Будпостач» відповідно до вимог пп.69.1 п.69 цідрозділу 10 розділу XX «1 Іерехідні положення») Кодексу та Наказу Мі містере та фінансів України від 29.07.2022 №225 до Головною управління ДПС у Волинській обласіі не подавалась.

Зазначене свідчить, що з 01.08.2022 року знято мораторій щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, відповідно у платника виникає відповідальність за своєчасне виконання таких обов`язків.

Відповідно до п. 112.2 ст. 112 Кодексу, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

На підставі вищенаведеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

У додаткових поясненнях скерованих на адресу суду 19.08.2023 відповідач звертає увагу суду, що ГУ ДПС у Волинській області 16.06.2023 року на адресу ПП «Ковель- Будпостач» направило лист №9680/6/03-20-04-07 щодо надання інформації про рух коштів, банківські виписки за період з 01.08.2022 по 30.03.2023 по рахунках, які за даними ІКС «Податковий блок» наявні у ПП «Ковель Будпостач».

Разом з тим станом на 20.06.2023 року відповідь до ГУ ДПС у Волинській області не надійшла та інформацію про рух коштів по рахунках не надано.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно достатті 262 Кодексу адміністративного судочинства.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили, як і письмові клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

ПП «Ковель- Будпостач» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ: 32232319. Основний вид діяльності за КВЕД:46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

ГУ ДПС у Волинській області, на підставі підпункту20.1.4пункту20.1статті20 ПК України, відповідно до підпункту 75.1.1пункту75.1статті75 ПК України, 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI головним державним інспектором Ковельського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість - ПП «Ковель - Будпостач» за перше півріччя 2022 року, за липень, серпень, жовтень, листопад 2022 року та лютий 2023 року за результатами якої складено акт від 19.05.2023 № 8305/03-20-04-07/32232319 (надаліАкт перевірки) (арк. спр.29-35).

При проведенні перевірки підприємства контролюючим органом було встановлено (щодо податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 року №0082260407) не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2022 року по терміну сплати 20.08.2022 в сумі 253 520 грн., визначену згідно поданої податкової декларації з податку па прибуток підприємств від 09.08.2022; Фактично сплачено в сумі 253 520 - 22.09.2023 з затримкою на 34 календарних днів та в сумі 200 000 гри. - 19.10.2023 з затримкою на 61 календарний день та (щодо податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 року №0082230407) то встановлено порушення за затримку сплати податку на додану вартість, код платежу 14010100:

- в сумі 241932,08 грн. задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за липень 2022 року. При терміні сплати 30.08.2022 року, фактично сплачено 31.08.2022 року в сумі 100000 грн, 12.09.2022 року в сумі 150 грн., 13.09.2022 року в сумі 100000 грн. та 1 5.09.2022 року в сумі 26932,08 грн.

- в сумі 166921,08 грн., задекларованого згідно поданої д Ковельської ДПІ податкової' декларації з ПДВ за серпень 2022 року. При терміні сплати 30.09.2022 року, фактично сплачено 07.10.2022 в сумі 50000 грн., 11.10.2022 року в сумі 500 грн. та 13.10.2022 року в сумі 66921,08 грн. ,

- в сумі 107629,15 грн, задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за жовтень 2022 року. При терміні сплати 30.11.2022, фактично сплачено 26.12.2022 року в сумі 19,85 грн., 27.12.2022 року в сумі 50000 грн 28.12.2022 року в сумі 20000 грн., 29.12.2022 року' в сумі 37609,3 грн.

- в сумі 87629,15 грн., задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року. При терміні сплати 30.12.2022 року, фактично сплачено 06.02.2023 року в сумі 87629,15 грн.,

- в сумі 1787,58 грн., задекларованого згідно поданої до Ковельської ДПІ податкової декларації з ПДВ за лютий 2023 року. При терміні сплати 30.03.2023 року, фактично сплачено 24.04.2023 року в сумі 1787,58 трн.

За результатами розгляду Акту перевірки начальником Ковельського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Волинській області Аллою Антонюк винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 №0082260407, згідно якого було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25%, що в сумі складає 63380,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 № 0082230407, згідно якого було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25%, що в сумі складає 151474,77 грн. (арк. спр.5-10).

Рішенням про результати розгляду заперечення на Акт від 20.06.2023 №9818/6/03-20-04-03-06, ДПС у Волинській області відмовлено в задоволенні скаргиплатника податків (заперечення), а залишено в силі висновки Акту (арк. спр.11-16).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень (частина першастатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України)).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (даліПК України).

Відповідно до підпункту75.1.1 пункту 75. 1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначеностаттею 76 Податкового кодексу України, а саме: камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимогстатті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу.

З аналізу вказаних положеньПодаткового кодексу Українислідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданній платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених нормПодаткового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.04.2018 у межах справи № 826/13195/16.

Водночас згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Україниза порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Карантин на усій території України був вперше установленийпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»з 12 березня 2020 року і надалі неодноразово був продовжений. Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(зі змінами) строк дії карантину продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українимістить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування - з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20.

Законом України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану»підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України(Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№13 - 17, ст. 112) доповнено пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпунктом 69.1 установлено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»(даліЗакон №2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеногоУказом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Законом №2260-ІХпідпункт 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українивикладено у новій редакції. Відповідно до абзаців першого, третього, восьмого цього підпункту у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

ТакожЗаконом №2260-ІХпункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українидоповнено підпунктом 69.1-1 такого змісту: «Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

Одночасно підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українивизначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто,Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПК України(далів редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.16.1.4 п.16.1 стаття 16 ПК Українисплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК Українигрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК Україниподаткове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пп. пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК Україниподатковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК Україништрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту54.3 статті 54цьогоКодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 11 підрозділу 10 розділу ХХПК Україништрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п.124.1 ст. 124 ПК Україниу разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 124.2 сі. 124 Кодексу, діяння, передбачені п. 124.1 цієї статті вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 Кодексу, діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або, які призвели до прострочення сплати у грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми не сплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання."

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 Кодексу, діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу7 в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в і. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодекеом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 112.1 ст. 112 Кодексу, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.2 ст. 112 Кодексу, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, за наслідками проведеної відповідачем камеральної перевірки було встановлено несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 №0082230407 та несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства від 23.06.2023 №0082260407 і накладено штраф у розмірі 25%.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК Українивизначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4статті 133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.113.1 ст. 113 ПК Україниграничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 826/11626/15, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а.

Отже, з огляду на положення пункту 102.1 статті 102 ПК України відлік строку давності в 1095 днів для визначення контролюючим органом платнику податків грошових зобов`язань, у тому числі, штрафних санкцій, розпочинається з наступного дня, який слідує за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021року у справі №380/671/20вказано, що сама юридична конструкція норми пункту56.21 статті 56 ПК Українидає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Європейський Суд з прав людинив пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010року у справі«Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що трактування відповідачем норм законодавства щодо застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства та ПДВ порушує наведені принципи.

Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2022 року у справі №140/12235/21 (справа за позовом ГУ ДПС у Волинській області до фізичної особи про стягнення податкового боргу).

Карантин на усій території України був вперше установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року і надалі неодноразово був продовжений.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Поряд з тимзазначеним Законом статтю 102 доповнено пунктом 102.9, за змістом якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тим же часом з 01.01.2021 додатковим, але необов`язковим підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею повторного правопорушення. Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні у контролюючого органу матеріали, зокрема матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

По ПП «Ковель-Будпостач» відсутні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Тобто, необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

Натомість, акт камеральної перевірки №8305/03-20-04-07/32232319 від 19.05.2023 року не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення порушення норм п.57.1 ст.57 та п. 124.2, ст. 124 ПК України.

В акті наявний лише висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України.

ПП «Ковель-Будпостач» податки сплачуються відразу при першій можливості.

Крім того, не вбачається можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Суд зазначив, що ці доводи контролюючого органу мають відношення до встановлення у діях платника податків вини (що є обов`язковим, в силу пункту109.3 статті 109 Податкового кодексу України, для притягнення до відповідальності на підставі пункту124.2 статті 124 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пунктів112.1,112.2 статті 112 Податкового кодексу України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Але наявність вини не є достатньою для застосування пункту124.2 статті 124 Податкового кодексу України, адже контролюючий орган, про що вказано вище, мав довести наявність обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Існування таких обставин Управління не довело, тому твердження про умисне порушення позивачем вимогПодаткового кодексу Україниє безпідставним.

Суд також врахував позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.08.2023 у справі № 520/22505/31. У цій справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про неможливість «… установлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК Україникамеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини …».

Відтак суд не вбачає у діях підприємства умислу (вини) чи халатності щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених зобов`язань.

Разом з тим суд висновує наступне.

Письмовими матеріалами справи, зокрема, актом перевірки та розрахунком штрафних (фінансових) санкцій убачається, що підприємство не своєчасно сплачувало узгоджені суми податкових зобов`язань протягом встановлених строків, тобто позивачем було порушено терміни сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, а тому до такого платника податків слід застосувати фінансові санкції відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України, у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд уважає за доцільне зазначити, що підприємство у позові визнало, що «… протягом 2022-2023 років порушувало строки сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства, та не може погодитись з розміром штрафної (фінансової) санкції (штрафу), визначеної податковим повідомленням-рішенням …». Виходячи з тексту позовної заяви, позивач вважав би законним застосування штрафу у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу, тобто штрафу, що накладається за затримку до 30 календарних днів включно (абзаци перший та другий пункту124.1 статті 124 Податкового кодексу України).

Слід зауважити, що визначення суми штрафу (та застосування певної правової норми) є компетенцією контролюючого органу, а не суду, і суд не наділений повноваженнями «перекваліфіковувати» порушення з пункту 124.2 на пункт124.1 статті 124 Податкового кодексу України, однак ВС у своїй постанові від 01.11.2022 у справі №240/11962/19 зробив висновок, що «Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №1340/5541/18, від 21.05.2020 у справі №824/257/18 та від 03.09.2019 у справі №806/2049/18, від 26.12.2018 у справі №2а/0370/3780/11, на які, зокрема, посилався і відповідач в касаційній скарзі».

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними і скасування в частині податкових повідомлень-рішень від 23.06.2023 №0082230407, № 0082260407, а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив за позов майнового характеру судовий збір у сумі 5368грн згідно з платіжною інструкцією №9425 від 11 липня 2023 року (арк. спр. 4).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3868,23 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Ковель-Будпостач» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Ветеранів, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи 32232319) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0082230407 від 23 червня 2023 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 116798 грн. 36 копійок (сто шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень тридцять шість копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0082260407 від 23 червня 2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38028,00 (тридцять вісім тисяч двадцять вісім грн. 00 коп.) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства «Ковель-Будпостач» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 3868 грн. 23 коп (три тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень двадцять три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий, суддя В.І. Смокович