Рішення

від 06.11.2023 по справі 300/5918/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. справа № 300/5918/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 за № 008584/0703, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дена Метал Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 за № 008584/0703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача не дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури призначення та проведення перевірки, в тому числі й щодо вимоги про надання документів, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що сформовані перевіркою висновки не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають вимогам податкового законодавства. З цих підстав просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо процедури призначення та проведення перевірки, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 за № 008584/0703.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.09.2023 із відповідними письмовими доказами (т.2 а.с.190-201). Представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити.

03.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (т.3 а.с.1-7).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача від 02.10.2023 про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ТОВ "Дена Метал Україна" є платником ПДВ та 17.05.2023 подало декларацію з податку на додану вартість за квітень 2023 року в якій задекларовано: податкові зобов`язання 216 955 грн. (рядок 9); податковий кредит 1 178 452 грн. (рядок 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 961 497 грн. (рядок 19); сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України 0 грн., сума обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України 1 146 395 грн. (рядок 19-1); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації 961 497 грн. (рядок 20), яка підлягає бюджетному відшкодуванню 961 497 грн. (рядок 20.2), на рахунок платника у банку 961 497 грн. (рядок 20.2.1), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 0 грн. (рядок 20.3); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 0 грн. (рядок 21)(т.1 а.с. 136-143).

На підставі наказу від 16.06.2023 за №1061-п та направлень від 26.06.2023 за №1778 та від 03.07.2023 за №1833, посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Галій Г.Й. та Демків Л.М. в період з 26.06.2023 по 07.07.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дена Метал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (т.2 а.с.205-207).

В ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу 26.06.2023, 28.06.2023, 03.07.2023, 05.07.2023 вручено директору позивача запити про надання до перевірки документів, пояснень та інформації (т.2 а.с.208,209,214,215,219-221,225-227), в якому запропонували позивачу надати всі наявні документи, що пов`язані з предметом перевірки за звітний (податковий) період у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На вказані запити головним бухгалтером позивача надано пояснення від 26.06.2023, 28.06.2023, 04.07.2023, 06.07.2023 (т.2 а.с.210,211,216,217,222).

В той же час, 27.06.2023, 29.06.2023, 04.07.2023, 06.07.2023 посадовою особою відповідача складено акти про ненадання посадовими особами ТОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін (т.2 а.с. 212,213,218,223,224,228-230).

За наслідками проведеної перевірки складено акт за №8320/09-19-07-03/32882217 від 14.07.2023, згідно висновків якого встановлено порушення пункту пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 688 971 грн., в тому числі по періодах: квітень 2023 року в сумі 688 971 грн.) (т.2 а.с.3-29).

10.08.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки за №8320/09-19-07-01/32882217 від 14.07.2023 (т.2 а.с.31-38).

Листом щодо надання відповіді на заперечення від 17.08.2023 відповідач залишив без змін висновки акту перевірки за №8320/09-19-07-01/32882217 від 14.07.2023 (т.2 а.с.39-48).

У зв`язку з виявленими порушеннями, на підставі акту перевірки за №8320/09-19-07-01/32882217 від 14.07.2023, відповідачем 18.08.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 008584/0703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 688 971 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 344 486 грн. (т.2 а.с.51,52).

Вважаючи таке рішення відповідача та дії щодо проведення перевірки та її оформлення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Пункт 14.1.36. статті 14 ПК України визначає господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Стаття 44 ПК України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи:

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.3. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

44.6. у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Стаття 189 ПК України встановлює особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках. Так, відповідно до п. 189.1 цієї статті у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Пункт 200.1 цієї статті вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України).

В контексті вищенаведених норм податкового законодавства, суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з таких мотивів.

Так згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про те, позивачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2023 року на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами. Як наслідок встановлено завищення заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а тому перевіркою зазначено, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2023 року.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема на тому, що під час перевірки позивачем не надано документального підтвердження щодо використання списаних матеріалів на суму 3 344 854,45 грн., на виробництво готової продукції.

Суд звертає увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо обставин достовірності придбання сировини для виготовлення готової продукції, її оприбуткування, реалізації та списання позивачем металобрухту, що утворився в процесі виробництва продукції.

Втім між сторонами наявний спір щодо правильності застосування норм податкового законодавства в частині оприбуткування вказаних операцій. Так, контролюючий орган наполягає на необхідності застосування до вказаних операції норми пункту 198.5 статті 198 ПК України. Натомість платник податків вважає помилковим такий висновок контролюючого органу.

Судом встановлено, що всі податкові накладні, які відображено позивачем у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. В той же час, доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість під час перевірки не встановлено, та під час судового розгляду відповідачем до суду не надано.

Згідно наведених норм податкового законодавства, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що ТОВ "Дена Метал Україна", сформовано показники податкового кредиту з податку на додану вартість, що відображені у деклараціях з податку на додану вартість, Додатку 1, Додатку 3 з відображенням індивідуальних податкових номерів постачальників, періоду (місяць та рік), сум податку на додану вартість за податковими накладними, належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно до показників Додатку 4.

Вищенаведене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В свою чергу, на спростування зазначених обставин, відповідачем не надано жодних доказів.

Крім того, слід зазначити, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, інвентаризації товарів, є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на вимогу контролюючого органу, позивачем проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено відповідність наявних матеріалів по кількості і вартості документам бухгалтерського обліку станом на 30.06.2023, що підтверджується наказом, протоколом та інвентаризаційними відомостями №1 та №2 (т.2 а.с.74-85).

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Окремо слід зазначити, що акт перевірки не містить зауважень до операцій позивача з експорту готової продукції, для виробництва якої використано ТМЦ, що в свою чергу, на думку суду, вказує на наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі позивача, так як наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що с обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Що стосується того, що контролюючий орган під час перевірки, застосував положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України та дійшов висновку про те, що показники бухгалтерського обліку позивача не підтверджені належними первинними документами, а саме документально не підтверджено використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, і як наслідок використання в господарській діяльності запасів, то суд вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, з огляду на таке.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про ненадання ним первинних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності запасів, які були предметом перевірки..

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів", які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 навів наступний правовий висновок: "Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96153947,56 грн, як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним".

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Наведений висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Натомість, як встановлено судом, під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (накладні на передачу матеріалів у виробництво, акти списання, відомості прийняття на склад готової продукції (т2, а.с. 86-181).

Пунктом 2.7 глави Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 "Витрати". Подані позивачем під час перевірки первинні документи ( накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Щодо зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме про те, що надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво одиниці готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то на переконання суду, вказані обставини, з огляду відсутність вчинення дій посадових осіб контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідачу підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суми відповідних запасів.

Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи, однак такими можливостями не скористався відповідних дій не вчинив.

Окремо слід зазначити, що контролюючим органом не враховано, що платники податку на додану вартість мають право самостійно визначати при заповненні додатку 2 та додатку 3 до податкової декларації з ПДВ послідовність відображення від`ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум, а також послідовність погашення за рахунок такого від`ємного значення податкових зобов`язань відповідного звітного періоду.

Додатки 2 та 3 є лише інформаційними носіями для відображення періодів формування суми від`ємного значення ПДВ. В той же час, жодних зауважень до господарських операцій, на підставі яких сформовано від`ємне значення з ПДВ у контролюючого органу під час проведення перевірки не було.

Аргументи, викладені в акті перевірки, щодо того, що позивач позбавлений можливості реалізації такого права у зв`язку з недотриманням послідовності відображення від`ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення відповідних сум, не підтверджені жодними доказами та, на думку суду, є суб`єктивним судженням посадової особи відповідача, яка проводила перевірку.

Ані Податковим кодексом України, ані Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, не встановлено особливостей та хронології відображення від`ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 та Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №640/11775/20 та від 21.10.2021 у справі № 320/2555/19.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки, суд зазначає таке.

Так згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Як наслідок, суд зазначає, що вимога про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки, не є належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах, оскільки, наказ від 16.06.2023 за №1061-п реалізовано, шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої контролюючи органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. А отже, такий наказ вичерпав свою дію.

Сам факт проведення перевірки посадовою особою відповідача на підставі наказу на проведення перевірку та складення акту за результатами перевірки, не тягне за собою правових наслідків для позивача. Натомість негативні правові наслідки для позивача настали в зв`язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Отже, належним способом захисту прав позивача є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.

Верховний Суд в постанові від 03.11.2022 по справі № 520/9698/19 вказав на те, що наслідком такого неналежного обрання способу захисту порушеного права платника податків під час проведення перевірки, є відмова в задоволенні позову.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення її результатів. Тому в задоволенні позову цій частині слід відмовити.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 за №008584/0703.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 15 501,86 грн. судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.08.2023 (а.с.1), а також повідомлено про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн., однак доказів понесення таких витрат не надав.

Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог та відхилення судом позовної вимоги немайнового характеру, то підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 14 428,26 грн., сплаченого судового збору (пропорційно задоволеним вимогам майнового характеру).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (код ЄДРПОУ 32882217, вул. Галицька, 58/212, с. Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 за № 008584/0703 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 18.08.2023 за № 008584/0703.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (код ЄДРПОУ 32882217, вул. Галицька, 58/212, с. Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) частину сплаченого судового збору в розмірі 14 428 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 26 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.