Рішення

від 06.11.2023 по справі 460/13922/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2023 року м. Рівне№460/13922/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" доРівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" (далі - ОСББ Київська 11, позивач) звернулось до суду з позовом до Рівненської міської ради (далі, - відповідач) про визнання протиправним рішення від 30.03.2023 (викладене у п.22 Протоколу №39) про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На обґрунтування позову зазначено, що у в грудні 2022 року ОСББ Київська 11 звернулося до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку орієнтовно площею 1,0 га на вул. Київській, 11. Однак листом від 03.04.2023 Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило позивача про те, що на черговій сесії міської ради проект рішення щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою не набрав достатньої кількості голосів. Вважає рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та безпідставним. З огляду на таке, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що міською радою вчинені всі дії щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність позивача земельної ділянки. Однак за результатами розгляду заяви на пленарному засіданні проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на підтримку. За таких обставин, вважає що не допустив протиправної бездіяльності та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погодився з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, та просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позові.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосив на правомірності дій, вчинених під час розгляду заяви позивача, та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.12.2022 ОСББ Київська 11 звернулося до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 1,000 га, в т.ч. 0,8490 га за рахунок земель комунальної власності Рівненської територіальної громади та 0,1510 га за рахунок земельної ділянки Рівненської територіальної громади з присвоєним кадастровим №5610100000:01:028:0279, для передачі y постійне користування ОСББ «Київська 11» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03, в АДРЕСА_1 . У заяві зазначено, що земельна ділянка з присвоєним кадастровим №5610100000:01:028:0279 була передбачена за проектом як санітарно-захисна зона навколо багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованим приміщенням промтоварного магазину згідно рішення Рівненської міської ради №l03 від 09.03.1983 (а.с.13).

До клопотання позивач долучив графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та її орієнтовних розмірів, витяг з рішення Рівненської міської ради №l03 від 09.03.1983, план відведення земельної ділянки.

Згідно з витягом з протоколу №39 пленарного засідання Рівненської міської ради восьмого скликання (третє пленарне засідання сімнадцятої сесії) від 30.03.2023 по питанню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОССБ "Київська 11" в постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 , рішення не ухвалене , оскільки проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку і відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим (а.с.22-23).

03.04.2023 листом №01-10/581 Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило ОСББ Київська 11 про те, що на сесії Рівненської міської ради 30.03.2023 проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ОСББ «Київська 11» в постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 (на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна)", не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Зазначено, що відповідно до п.28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до чч.1, 2, 4 ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

За ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з визначеннями, наведеними у даному Законі, співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За правилами ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п. д ч.2 ст.92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Підпунктом а ч.2 ст.83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За правилами ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу вимог ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених норм права слідує, що ОСББ, як юридична особа, має право звернутися до уповноважених органів із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, а відповідний орган зобов`язаний у місячний строк розглянути таке клопотання і прийняти відповідне рішення про надання або про відмову у наданні дозволу.

При цьому, суд звертає увагу, що положення ст.123 Земельного кодексу України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктами "а", "в" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади м.Рівне належить до повноважень Рівненської міської ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень, визначених ч.3 ст.123 Земельного кодексу України: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, заява ОСББ Київська 11 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування від 20.12.2022 розглядалася 30.03.2023 на пленарному засіданні Рівненської міської ради восьмого скликання.

Матеріали справи свідчать, що питання щодо надання ОСББ Київська 11 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ставилося на обговорення на засіданні сесії міської ради, однак рішення за вказаною заявою не приймалося, оскільки проект рішення не набрав необхідної кількості голосів. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 20.12.2022 відповідачем не прийнято ні рішення про надання дозволу, ні вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що заява ОСББ Київська 11 не розглянута Рівненською міською радою у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд враховує, що положення ч.16 ст.123 ЗК України, згідно з якими відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, у взаємозв`язку із нормами КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, що встановлюються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч.3 ст.123 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Правовий висновок аналогічного змісту викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Натомість у спірних правовідносинах, що розглядаються у цій справі, зауважень до повноти наданих позивачем разом із заявою від 20.12.2022 документів у відповідача не було. Доказів протилежного суду не надано і в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч.3 ст.123 Земельного кодексу України рішень з питання надання ОСББ Київська 11 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, допустив протиправну бездіяльність.

При цьому, суд звертає увагу, що ні витяг з протоколу №39 пленарного засідання Рівненської міської ради восьмого скликання (третє пленарне засідання сімнадцятої сесії) від 30.03.2023, ні лист Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.04.2023 №01-10/581 не можна вважати відмовою позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, позаяк останні не є рішеннями органу місцевого самоврядування, визначеними ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, ні за формою, ні за змістом.

Водночас посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 300/178/20 як на обґрунтування позиції, що відмова відповідача, оформлена протоколом засідання від 30.03.2023 (п.22), є рішенням про відмову в розумінні ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, суд також оцінює критично, позаяк в цій постанові Верховним Судом викладено висновок про те, що проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів депутатів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову у задоволенні клопотання, а відповідний результат голосування фіксується у протоколі, що ведеться на пленарному засіданні ради.

Суд погоджується, що у разі ненабрання проектом рішення необхідних голосів за результатом розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою таке не викладається у формі окремого документу та фіксується у протоколі. Поряд з цим, суд наголошує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень визначених ч.3 ст.123 Земельного кодексу України: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні, чого у даному випадку відповідачем не зроблено.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, за результатами розгляду заяви ОСББ Київська 11 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Поряд з цим, щодо способу відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п.36-39).

Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Суд наголошує, що відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або мотивовано відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі 819/654/17, від 11.11.2020 у справі №822/89/18.

З огляду на те, що відповідач не висловив свою позицію щодо того чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає, що в даному випадку для відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 20.12.2022 та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у ньому питання стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га на АДРЕСА_1 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України.

Разом з тим, щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зміст наведеної правової норми свідчить, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено аргументованих причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на наведене та беручи до уваги обставини даної справи, правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Зобов`язати Рівненську міську раду повторно розглянути клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" від 20.12.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га на вул. Київській, 11 в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку шляхом прийняття рішення у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судовий збір у розмірі 1342 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 11" (вул. Київська, 11, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 41192351)

Відповідач - Рівненська міська рада (вул. Соборна, 12 - А, Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 34847334)

Суддя Н.С. Гудима