Ухвала

від 06.11.2023 по справі 580/9295/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 листопада 2023 року Справа № 580/9295/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/9295/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» (ЄДРПОУ 00388932, 20635, вул. Заводська 17, с. Лебедин, Шполянський район, Черкаська область) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ ВП 44104032, пр. Шевченка 15/1, м.Одеса, 65015) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, постановив ухвалу.

06.10.2023 вх.42795/23 представник позивача ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» - адвокат Аполонов Олексій Вікторович (ордер серії СА №1066158) звернувся до суду з адміністративним позовом, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.08.2023 №31934000706, яким приватному акціонерному товариству «Лебединський насіннєвий завод» збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6430825 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.08.2023 №32334000706, яким приватному акціонерному товариству «Лебединський насіннєвий завод» зменшене від`ємне значення податку на додану вартість по декларації за червень 2021 року у сумі 4997464 грн (реєстраційний номер у обліку контролюючого органу 9199540534, дата реєстрації 20.07.2021, уточнюючий розрахунок за реєстраційним номером 9317270868, дата реєстрації 25.10.2021).

11.10.2023 адміністративний позов залишений без руху (ЄДРСР 114095006). Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: редакції позовної заяви із зазначенням форми кожного ППР; обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем щодо протиправності кожного індивідуального акта; розрахунку сплати судового збору з урахуванням сталої практики Верховного Суду та доказу про доплату судового збору за кожною позовною вимогою майнового характеру у сумі 28640 грн.

31.10.2023 вх.47127/23 позивач в системі «Електронний суд» надав заяву, зазначив: позовна заява містить посилання на нормативно-правові акти, порушення яких допустив відповідач під час прийняття оскажених рішень, проте про яке саме порушене право позивача йдеться не вказав і вимоги ухвали про залишення позову без руху не виконав.

Під час тлумачення термінопоняття «вимога» має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (висновки Верховного Суду у справі № 758/5118/21).

Суди покликані відновлювати порушене право. Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.

Від позивача вимагається обґрунтувати, що він має право і що це право було порушене (Яку роль має відігравати суд в обранні ефективного способу захисту / https://zib.com.ua/ua/155532-chi_povinen_sud_obirati_efektivniy_sposib_zahistu_zamist_poz.html).

Позивач стверджує: судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову у разі обєднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог індивідуальних актів, проте суд не здійснював об`єднання - в ухвалі без руху зазначив про різні обставини для обчислення ПДВ (непрямий податок) і податку на прибутку (прямий податок).

Позивач не зазначив форму оскаржених ППР. Форма ППР має значення для сплати судового збору і визначення вимог майнового чи немайнового характеру у контексті змісту наказу МФУ 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» та висновків Верховного Суду, який зазначив, що під час звернення до суду про оскарження ППР (форми П) яким зменшене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток є немайновою вимогою (№826/13244/16); податкове повідомлення-рішення форми «Р1» щодо ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного немайнового характеру, який подано юридичною особою (справа № 826/5165/16).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 420/3956/20 зазначила, що визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що належить грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Згідно з частиною 2 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про внесення виправлень суд може вирішити у порядку письмового провадження.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився у тексті ухвали від 11.10.2023 щодо обчислення судового збору, вказавши 26840 грн замість допущеної технічної описки у зазначеній сумі 28640 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX встановлений прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2023 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня 2684 грн, тобто для сплати судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 2684 грн та не більше 26840 грн.

Можливість подання кількох окремих позовів є одним з аргументів, що дає змогу виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а дві самосійних вимоги майнового характеру щодо різних індивідуальних актів (якщо би позивач подавав окремі позови щодо ППР з ПДВ (діє правило першої події) і ППР з податку на прибуток (наказ про облікову політику, обчислення собівартості, визначення рентабельності), що не є однорідними, то мав би сплатити судовий збір за кожен із них, що належить грошовій оцінці, тому позивач має доплатити (4997464х1.5%) судовий збір у сумі 26840 грн.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Керуючись статтями 2, 121, 160, 161, 169, 241-243, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Внести виправлення у мотивувальну та резолютивну частину ухвали без руху від 11.10.2013, зазначивши у тексті: 26840 грн замість 28640 грн.

Продовжити строк для усунення надоліків за адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів.

Надати позивачеві для усунення зазначених недоліків позовної заяви п`ять днів з дати отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду обгрунтування змісту і характеру порушеного права платника податків; виконання вимог ухвали щодо форми ППР; розрахунку ціни позовних вимог; доказу доплати судового збору у сумі 26840 грн.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА