Постанова

від 26.10.2023 по справі 758/12841/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Анохін А.М.

Єдиний унікальний номер справи № 758/12841/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12732/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства - «Поліграфкнига» корпоративного підприємства ДАК Укрвидавполіграфія», третя особа - Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод у приватизації права житлового приміщення,

В с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод у приватизації права житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 02 жовтня 2017 позивачка звернулася до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням приватизації квартири АДРЕСА_1 .

На звернення позивачки уповноважені особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відмовили, пославшись на відсутність ордеру на право зайняття житлового приміщення, а саме - квартири АДРЕСА_1 .

Позивачка вказувала, що на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20 жовтня 2004 року №1917 «Про використання будинку по АДРЕСА_2 » відомчий будинок ВАТ «Поліграфкнига», який використовувався, як гуртожиток і визнаний жилим будинком з поквартирним заселенням, вона вселилася до квартири АДРЕСА_1

На звернення позивачки у керуючу компанію з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва даної квартири, їй відповіли, що не можуть прийняти заяву, оскільки у неї відсутній оригінал ордеру про вселення.

Позивачка зазначала, що її право на приватизацію житла порушене і вона має право на його захист.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення у житловому будинку з поквартальним заселенням за адресою: АДРЕСА_3 за відсутності ордера на жиле приміщення та визнати право користування житловим приміщенням № НОМЕР_1 у житловому будинку з поквартальним заселенням за адресою: АДРЕСА_3 з 1999 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норма матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не урахував наявні у матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту правомірного вселення та користування ОСОБА_1 спірним житловим приміщенням. Стверджує, що протягом понад двадцяти чотирьох років вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , добросовісно оплачує комунальні послуги за цією адресою. Зазначає, що, заперечуючи наявність юридичних підстав для проживання позивачки у спірному приміщенні, відповідачі не заперечують її фактичне проживання у ньому.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Подільської РДА в м. Києві - Смаровоз О.І. стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Своїм правом на подачу відзиву інші учасники справи у встановлений строк не скористались.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Мєшальніков О.В. та представниця Подільської РДА Зарицька О.А. взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді. Інші учасники справи про причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з п. 5 ст. 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За правилом ст. 3 зазначеного Закону, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Пунктом 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення), затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від № 37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Згідно з пунктом 3 Положення, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Вiдповідно до частини 1 статті 122 Житлового кодексу на підставi рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської мiської державної адміністрації) від 30 вересня 2010 № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради» від 9 вересня 2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» утворено з 31 жовтня 2010 року Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, підпорядковану виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй вiдповiдною радою.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положеннями ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і п. 4 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

В силу ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання (ст.121 ЖК України).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 для оформлення та видачі свідоцтва про право власності, визначено перелік необхідних документів для приватизації квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках.

Листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106/25/К-266 від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею не було надано всіх необхідних документів для оформлення приватизації, а саме: відсутня копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку та відсутня довідка про реєстрацію місця проживання громадян, які приймають участь у приватизації (а.с. 10, т. 1).

Керуюча компанія відповідно до статуту керуючої компанії, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 січня 2015 № 2, зокрема, здійснює господарську діяльність з утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району міста Києва, який закріплено за підприємством на праві господарського відання, та контроль за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» № 10663-1791 від 21 травня 2021 року, відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування» на обслуговуванні Комунального підприємства не перебуває гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 117, т. 1).

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За змістом ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов`язків щодо користування житлом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Як вбачається з відповіді Приватного акціонерного товариства - «Поліграфкнига» корпоративного підприємства ДАК Укрвидавполіграфія» № 45 від 21 травня 2021 року, «Поліграфкнига» вважає проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 незаконним, оскільки документів, що надавали право на вселення та реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в житловому будинку з поквартирним заселення не видавалось. Крім того, підприємство не має законних підстав для укладення договорів найму квартири в зазначеному житловому будинку, так як « ОСОБА_2 » є балансоутримувачем зазначеного будинку (а.с. 118, т. 1).

Крім цього, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року по справі №758/14463/14-ц встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняла кімнати АДРЕСА_4 та 4 в квартирі АДРЕСА_5 , якими користується разом із сином ОСОБА_4 . Неодноразові вимоги ПрАТ «Поліграфкнига» про звільнення зайнятих кімнат залишилось без реагування (а.с. 102-103, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В контексті зазначених вище правових норм при зверненні до суду заявник повинен зазначити про порушене право, яке має бути захищене судом. Наявність порушеного права слід вважати існуючим, якщо буде установлено, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав, які виникли або існували на законній підставі.

Відповідно до довідки відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 29 від 24 лютого 2021 року, ОСОБА_1 на обліку у Подільському районі не перебуває (а.с. 40, т. 1).

Крім того, за інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані особи не значаться (а.с. 41, т. 1).

Як видно зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду, позивачка посилається на правомірність поселення у спірну кімнату за адресою: АДРЕСА_3 , разом з цим, таких доказів матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна кімната у гуртожитку не є помешканням, наданим позивачці у визначений законом спосіб, відтак, у позивачки відсутні законні очікування щодо права користування саме цим житлом.

Суд також звернув увагу на те, що у ОСОБА_1 не було ордеру на підставі якого вона вселилася у спірну кімнату, договір найму вказаної кімнати також відсутній.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту права користування позивачем спірною кімнатою на законних підставах.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору щодо порушеного, на думку позивача, його права за його позовом про визнання права користування кімнатою та зобов`язання видати ордер, суд першої інстанції урахував зазначені норми закону щодо можливого захисту лише тих прав, які виникли або існували на законній підставі та встановлені судом обставини, на які посилався відповідач про те, що рішення про надання житлового приміщення у гуртожитку не приймалося та спеціальний ордер на вселення відповідно до Положення про гуртожитки на вселення у спірну кімнату позивачу не видавався й договір найму з нею не укладався, що є підставою для відмови у позові про усунення перешкод у приватизації права житлового приміщення.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку ,що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: