Постанова

від 26.10.2023 по справі 480/511/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 р.Справа № 480/511/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Л.М. Опімах) від 24.05.2023 року по справі № 480/511/23

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобожанщина Агро"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПСП "Слобожанщина Агро", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2022 р. форми «В4» № 327918280703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2826786,00 грн; та форми «В1» №326918280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 563142,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56314,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що реальність всіх господарських операцій з ТОВ «Регіон Транс Груп» підтверджується первинними документами (а саме оригінали договору, додаткових угод та додатків до нього, оригінали платіжних доручень, оригінали актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) з розшифровками, оригінали ТТН, зареєстровані податкові накладні). Жодних зауважень щодо дефектності чи недостатності наданих первинних документів перевіряючі в ході перевірки не висловлювали.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №480/511/23 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.09.2022 по 17.10.2022 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного сільськогосподарського підприємства «Слобожанщина Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий-травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складений акт № 3100/18-28-07-03-07/03800113/110 від 24.10.2022 р., за висновками якого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок на загальну суму ПДВ 564241 грн., та завищено на загальну суму ПДВ 2826786,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (том 1 а.с. 24-78).

11.01.2022 Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 327918280703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2826786,00 грн; та форми «В1» № 326918280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 563142,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56314,20 грн. (а.с. 79, 80).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, але рішенням ДПС України № 151/6/99-00-06-01-0506 від 03.01.2023 р. скаргу залишення без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням- рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки, сформульовані в Акті перевірки від 24.10.2022 є необґрунтованими, суперечать нормам податкового законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 327918280703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2826786,00 грн; та форми «В1» № 326918280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 563142,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56314,20 грн. не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що в ході проведення перевірки, матеріалів наданих ПСП «Слобожанщина Агро» та податкової звітності встановлено, що між ПСП «Слобожанщина Агро» та ТОВ «Регіон транс груп» за період з 01.10.2022 р. по 31.11.2022 р. проведено операції по придбанню послуг (автопослуги з перевезення продукції, товарів) на підставі укладеного договору перевезення вантажу № 240921-01 від 24 вересня 2021 року. Сума податку на додану вартість за жовтень та листопад 2021 року на загальну суму ПДВ 773139 грн. включена до податкового кредиту за відповідні періоди жовтня та листопада 2021 року, відображена у Додатках № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, та відповідає даним декларацій з ПДВ. Податкова накладна від 30.11.2021 року № 70 має статус зупинена та до складу податкового кредиту не включена на суму ПДВ 65248,02 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про наявність кримінального провадження стосовно ТОВ «Регіон транс груп». Так, старшим слідчим з ОВС третього слідчого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Кучер А.М. (на даний час підслідність визначена за СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100000000389 від 27.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. 26.05.2021 року в ході обшуку за адресою: м. Київ. вул. Електротехнічна. 45, які фактично використовуються ТОВ «Продтрансголд» та ТОВ «Паливний Партнер» старшим слідчим з ОВС третього СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Кучер А.М. у даному кримінальному провадженні було вилучено велику кількість первинних та чорнових документів, в т.ч. чорнові записи ТОВ «Регіон транс груп» на 49 аркушах та печатку ТОВ «Регіон транс Груп» (код ЄДРПОУ 40859610). В ході проведення досудового розслідування встановлено, що послугами ТОВ «Продтрансголд» (код ЄДРПОУ 41078225) з документального відображення проведення фінансово-господарських операцій, з метою ухилення від сплати податків користується ряд суб`єктів господарювання, в т.ч. ТОВ «Регіон Транс Груп».

Також зазначає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення від 08.12.2021 року № 218756 та від 29.12.2021 року № 231110 щодо відповідності ТОВ «Регіон Транс Груп» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та відповідно внесено його до реєстру ризикових платників. Підставами прийняття рішення щодо відповідності ТОВ «Регіон Транс Груп» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість є: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ТОВ «Регіон Транс Груп», в процесі якого встановлено, що податковий кредит (ліміт) частково сформовано від суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «Верланг» (43399504). ТОВ «Просперіті-2020» (43412975), ТОВ «Арзамап» (41791977), ТОВ «Продтрансголд» (41078225). Станом на звітну дату інформація щодо оскарження ТОВ «Регіон Транс Груп» рішень Головного управління ДПС м. Києві від 29.12.2021 року № 218756 та від 29.12.2021 року № 231110 відсутня. Крім того, починаючи з лютого 2022 року ТОВ «Регіон Транс Груп» жодної діяльності не здійснює, що свідчить про його ризиковість.

Також посилається на те, що згідно аналізу баз даних та податкової звітності ТОВ «Регіон транс груп» не має в наявності власних чи орендованих вантажних автомобілів, які зазначені в договорі перевезення вантажу № 240921-01 від 24 вересня 2021 року. Згідно бази ГСЦ МВС дані автомобілі належать фізичним особам. Виплат фізичним особам ТОВ «Регіон транс груп» не здійснює. У договорі перевезення вантажу №240921-01 від 24 вересня 2021 року зазначено водії у кількості 12 осіб, з них на ТОВ «Регіон транс груп» працюють лише 3 особи. Ці водії мають мінімальну заробітну плату, що свідчить про відсутність оплати їм відряджень.

Крім того, послався на те, що згідно п. 1.3 договору перевезення вантажу № 240921-01 від 24 вересня 2021 року: «Замовник має право за власний рахунок та власними/залученими силами встановлювати на транспортні засоби Перевізника GPS-прилади з метою контролю за місцезнаходженням та переміщенням транспортних засобів Перевізника. При цьому. Перевізник зобов`язується не втручатися та не перешкоджати функціонуванню даних систем та обладнання, а у випадку їх втрати чи пошкодження - відшкодувати Замовнику завдані збитки».

Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказу (лист від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Сумській області № 31/18-455 від 14.02.2023 року), який надавався ГУ ДПС у Сумській області разом із запереченням на відповідь на відзив, який підтверджує інформацію викладену в акті перевірки ПСП «Слобожанщина Агро», а саме, що автомобілі зазначені у договорі перевезення вантажу № 240921-01 від 24.09.2021 між ПСП «Слобожанщина Агро» та ТОВ «Регіон транс груп», належать фізичним особам, взаємовідносини з якими не підтверджені у жодному документі чи звіті ТОВ «Регіон транс груп». Також до перевірки не надано жодного підтвердження, що на транспортні засоби Перевізника встановлювалися GPS-прилади, в т.ч. акти приймання-передачі повернення, тощо, що унеможливлює перевіркою дослідити кому саме передавалися GPS-прилади, чи передавалися взагалі, яким чином визначалася відстань, що проїхав автомобіль на підставі якої розрахована вартість послуги.

Також вказує, що договір перевезення вантажу № 240921-01 від 24 вересня 2021 року та акти виконаних робіт не мають юридичної значимості, оскільки печатки на них є ймовірно підробленими, так як печатка підприємства ТОВ «Регіон транс груп» була вилучена 26.05.2021 року слідчими під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 45 в рамках кримінального провадження № 32020100000000389 від 27.07.2020 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.11.2022 № 327918280703, відповідач послався на те, що перевіркою ПСП «Слобожанщина Агро» встановлено завищення податкового кредиту па суму 2613075 грн., внаслідок не врахування на суму 2613075 грн. матеріалів попередньої перевірки. За результатами аналізу даних податкової звітності та попередньої документальної планової виїзної перевірки (Акт 20.12.2021 № 6254/18-28-07-02-07/03800113/104) встановлено, що ПСП «Слобожанщина Агро» не враховано податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 року № 65018280702 винесене за результатами попередньої перевірки. Матеріали планової документальної перевірки ПСП «Слобожанщина Агро» оскаржено в адміністративному порядку (скарга від 17.02.2022). За результатами розгляду даної скарги, ДПС України податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 року №65018280702 (В4) залишено без змін. Станом на дату проведення цієї перевірки, податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 року № 65018280702 знаходиться в судовому оскарженні та вважається не узгодженими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, доводам сторін та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що між ПСП «Слобожанщина Агро» (Замовник) та ТОВ «Регіон Транс Груп» (Перевізник) 24.09.2021 року було укладено договір № 240921-01 перевезення вантажу, за умовами якого в порядку на умовах цього Договору Перевізник зобов`язується по найкоротшому, вказаному Замовником раціональному (им) маршруту(ам) доставляти транспортним засобом довірений йому Замовником вантаж - зернові та технічні сільськогосподарські культури (далі - Вантаж) з місця відправлення до пункту призначення та передавати Замовнику або іншому Вантажоодержувачу, визначеному Замовником, а Замовник зобов`язується сплатити плату за здійснення перевезення Вантажу (а.с. 126-134, т. 1). Вартість (ціна) послуг з перевезення визначена в додатку № 1 до Договору № 240921-01 (а.с. 135, т. 1).

Додатковою угодою № 1 від 24.09.2021 р. до Договору № 240921-01 від 24.09.2021 р. визначено, що у відповідності до п. 1.3 Договору № 240921-01 Замовник встановлює на транспортний/ні засіб/оби Перевізника GPS-прилади у кількості 12 шт. (а.с. 136, т. 1). Додатковою угодою № 2 від 01.11.2021 р. до Договору № 240921-01 від 24.09.2021 р. визначено вартість (ціну) послуг з перевезення, яка набирає чинності з 01.11.2021 р.(а.с. 137, т. 1).

В акті перевірки відповідач зазначив, що на виконання умов договору перевезення вантажу ТОВ «Регіон Транс Груп» надало послуги перевезення для ПСП «Слобожанщина Агро», що підтверджується, зокрема, договором на перевезення (з додатками та додатковими угодами) актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними (ці документи перелічені в акті перевірки). Також до перевірки надавалися платіжні доручення та ТТН і жодних зауважень щодо дефектності чи недостатності наданих первинних документів перевіряючі в ході перевірки не висловлювали.

У відповідності до норм Податкового кодексу ТОВ «Регіон Транс Груп» було складено та зареєстровано податкові накладні за жовтень-листопад 2021 року на загальну суму ПДВ 773139,00 грн., які було включено до податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу на те, що податкова накладна ТОВ «Регіон Транс Груп» від 30.11.2021 № 70 має статус «зупинена», судовим розглядом встановлено та відповідачем у справі не спростовано, що підприємство позивача не включало її до складу податкового кредиту, а тому цей довід відповідача є безпідставним.

Що стосується посилання податкового органу на те, що договір перевезення вантажу №240921-01 від 24 вересня 2021 року та акти виконаних робіт не мають юридичної значимості, оскільки печатки на них є ймовірно підробленими, так як печатка підприємства ТОВ «Регіон транс груп» була вилучена 26.05.2021 року слідчими під час обшуку за адресою: м. Київ, вул.Електротехнічна, 45 в рамках кримінального провадження № 32020100000000389 від 27.07.2020 року., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні правила укладення договору перевезення вантажу визначені у ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

За договором перевезення вантажу, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевезення - це фактична доставка вантажу з однієї точки в іншу з передачею доставленого вантажу одержувачу.

Відповідно до положень ст. 917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено вимог до Замовника перевіряти наявність транспортних засобів у перевізника, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Що стосується посилання податкового органу на ймовірний факт підроблення печатки, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 581 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.

Тобто, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. а відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Що стосується посилання податкового органу на не надання підприємством позивача жодних документів про передачу ТОВ «Регіон Транс Груп» GPS-приладів, судовим розглядом встановлено, що ПСП «Слобожанщина Агро» не передавалися перевізнику GPS-прилади (у користування чи розпорядження), а ці прилади самостійно встановлювалися підприємством позивача на транспортні засоби перевізника, для можливості здійснення позивачем відповідного контролю. Крім того, відповідач не конкретизує, які саме документи (за якою формою) повинні були бути складені у цьому випадку, яке значення ці документи могли б мати для документального оформлення господарських операцій та бухгалтерського обліку і якими нормами взагалі передбачено їх складення.

Що стосується посилання податкового органу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 26.03.2019 у справі 826/5263/14, судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій справі податковий орган посилався, зокрема і на те, що за змістом наданих позивачем до перевірки первинних документів (договорів, актів, рахунків, податкових та видаткових накладних) неможливо встановити фактичне виконання договірних відносин.

Натомість, як вказувалося вище, під час проведення перевірки відповідачу надавалися як договір на перевезення (з додатками та додатковими угодами), так і ТТН та акти приймання-передачі наданих послуг і жодних зауважень щодо дефектності чи недостатності наданих первинних документів перевіряючі в ході перевірки не висловлювали. Тобто, фактичні обставини цих справ не є тотожними.

Що стосується віднесення контрагента підприємства позивача до переліку ризикових платників, колегія суддів зазначає, що Додатком 1 до Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11.12.2019 р. № 1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 яких до цих Критеріїв віднесено наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз цієї норми законодавства вказує, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість платника, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Як зазначив податковий орган, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення від 08.12.2021 року № 218756 та від 29.12.2021 року № 231110 щодо відповідності ТОВ «Регіон Транс Груп» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та відповідно внесено його до реєстру ризикових платників.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що господарські відносини між ТОВ «Регіон Транс Груп» та ПСП «Слобожанщина Агро» мали місце у вересні-жовтні 2021 року, а тому цей довід відповідача є безпідставним, оскільки на момент вчинення правочину, контрагент підприємства позивача до переліку ризикових віднесений не був.

Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагент позивача не мав достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Також суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірним контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку. Законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В постанові від 24.04.2018 р. у справі № 813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. № 808/1543/17 та ін.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом, а також обов`язкової оплати за придбаний товар. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб`єктом господарювання господарських операцій для та відсутність у ПСП Слобожанщина Агро, як покупця/замовника товару/послуг, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Також суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення ПСП Слобожанщина Агро до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх, у зв`язку з чим підприємство позивача не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

На підставі цього, суд зазначає, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 640/3515/19.

Судовим розглядом встановлено, що контрагент підприємства позивача на момент укладання та виконання господарських операцій був зареєстрований в ЄДРЮОФОПГФ, знаходився на податковому обліку в ДПС, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується ДПС, а також відображено в акті перевірки.

Що стосується посилання податкового органу на наявність кримінального провадження відносно контрагента підприємства-позивача, колегія суддів зазначає, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Вироків у кримінальних провадженнях щодо фактів вчинення позивачем чи його контрагентами протиправних діянь контролюючим органом до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Уу пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Враховуючи те, що в акті перевірки контролюючий орган встановив, що на виконання умов договору перевезення вантажу ТОВ «Регіон транс груп» надало послуги перевезення для ПСП «Слобожанщина Агро», що підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними, які були реєстровані в ЄРПН (крім однієї, яка і не включалася позивачем до складу податкового кредиту), а також те, що позивач не може нести податкову відповідальність за можливі порушення, що були допущені його контрагентом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 р. форми «В1» № 326918280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 563142,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56314,20 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 11.11.2022 № 327918280703, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Наведене свідчить про те, що у разі, якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов`язання оскаржується в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання (його частина) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов`язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов`язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв`язку зі зменшенням судом суми податкового зобов`язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 804/15181/15, від 11.12.2019 у справі № 813/3211/16. 11 лютого 2021 року у справі № 320/5689/18.

Підпунктом 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами і доповненнями, визначено, що в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 відображається сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного/судового оскарження відповідно до ст. 56 ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 65018280702 від 28.01.2022 на суму 2613075,00 грн. на момент проведення перевірки не було узгоджене, оскільки знаходилось в процесі судового оскарження (справа № 480/5366/22).

На цей вказана справа розглянута і за результатом її розгляду та скасовано податкове повідомлення-рішення № 65018280702 від 28.01.2022 на суму 2613075,00 грн.

В свою чергу, під час проведення перевірки податковий орган виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 65018280702 від 28.01.2022 не узгоджене і відповідачем зроблений висновок, що підприємством позивача було завищено на 2613075,00 грн. показник у рядку 16.3 (колонка Б) Декларації з ПДВ внаслідок не врахування неузгодженого податкового повідомлення-рішення.

Як зазначив позивач, в порушення ст. 56 ПК України фактично змушує ПСП «Слобожанщина Агро» зменшити двічі суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) відповідно до неузгодженого податкового повідомлення-рішення від 28.01.2022 року № 65018280702 винесене за результатами попередньої перевірки на суму 2613075,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 11.11.2022 р. № 327918280703 на суму 2826786 грн., яке включає суму зменшення від`ємного значення згідно податкового повідомлення-рішення попередньої податкової перевірки, адже розрахована наступним чином: 2613075,00 грн. (зменшення від`ємного значення згідно податкового повідомлення-рішення від 28.01.2022 року № 65018280702 винесене за результатами попередньої перевірки) + 773139 грн. (зменшення податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Регіон Транс Груп» ) - 551696 грн. (зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2022 року згідно податкового повідомлення-рішення Форма «В1» від 11.11.2022 р. № 326918280703) - 11446 грн. (зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2022 року згідно податкового повідомлення-рішення Форма «В1» від 11.11.2022 р. № 326918280703) + 3714 грн. (збільшення податкового зобов`язання по операціях зі списання кукурудзи, що використана не в господарській діяльності згідно податкового повідомлення-рішення Форма «В4» від 11.11.2022р. №327918280703).

Колегія суддів зазначає, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим п. 56.3 ст. 56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні- рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Разом з цим, абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи зазначене в податковій декларації з ПДВ сума зменшеного від`ємного значення з ПДВ в тому числі від`ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ відповідно до податкового повідомлення-рішення за формою «В4» відображається в звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення-рішення.

При цьому узгодженим відповідно до ст. 56 ПК України, вважається податкове-повідомлення рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.

Підпунктом 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 визначено, що в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 відображається сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного/судового оскарження відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Як вказувалося вище, податкове повідомлення-рішення від 28.01.2022 № 65018280702 не набуло статусу узгодженого, оскільки на момент проведення перевірки знаходилося в процесі судового оскарження (справа № 480/5366/22), про що також вказувалося в Акті перевірки.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що висновок, що підприємством завищений на 2613075,00 грн. показник у рядку 16.3 (колонка Б) Декларації з ПДВ внаслідок не врахування неузгодженого податкового повідомлення-рішення є помилковим, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №480/511/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 06.11.2023 року