Постанова

від 01.11.2023 по справі 440/3077/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 р.Справа № 440/3077/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.07.23 по справі № 440/3077/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА"

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" (надалі ТОВ БФ "АСТРА"), звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2022 №№ UA806020/2022/000023/1, UA806020/2022/000024/1, UA806020/2022/000025/1, UA806020/2022/000026/1, UA806020/2022/000027/1, від 12.10.2022 №№ UA806020/2022/000028/1, UA806020/2022/000029/1, UA806020/2022/000031/1, від 13.10.2022 №№ UA806020/2022/000032/1, UA806020/2022/000033/1.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Полтавської митниці від 11.10.2022 №№ UA806020/2022/000023/1, UA806020/2022/000024/1, UA806020/2022/000025/1, UA 806020/2022/000026/1, UA806020/2022/000027/1, від 12.10.2022 №№ UA806020/2022/000028/1, UA806020/2022/000029/1, UA806020/2022/000031/1, від 13.10.2022 №№ UA806020/2022/000032/1, UA806020/2022/000033/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "АСТРА" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.11.2019 ТОВ БФ "АСТРА" (Покупець) укладено із компанією Shandong Castle International Trade Co.LTD /Китайська Народна Республіка/ (Продавець) Контракт № SDCI120191129, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець - придбати Товар із характеристиками, у кількості, за ціною та на суму згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Кожна специфікація відповідає окремій замовленій партії Товару (п. 1) /т. 1, а.с.169-171/.

Згідно з пунктом 3 Контракту для кожної окремої Специфікації виробництво замовленого Товару, його митне оформлення у країні походження та доставка до порту відправлення будуть завершуватись Продавцем протягом 30 календарних днів від дати відповідної Специфікації. Фактично вироблена та поставлена загальна кількість Товару у складі кожної партії, що вказана у Комерційних інвойсах, може відхилятися від замовленої кількості, що вказана у відповідних Специфікаціях до Контракту, в межах 10 % в будь-який бік. Умови поставки FOB -Циндао, Китай (Інкотермс-2010).

Специфікацією від 28.06.2022 №135 до Контракту від 29.11.2019 №SDCI120191129 передбачено поставку товару сталі оцинкованої з полімерним покриттям в рулонах загальною кількістю 217 т вартістю 186319,00 доларів США /т. 1, а.с. 173/.

07, 10, 11 та 13 жовтня 2022 року ТОВ БФ "АСТРА" подано Полтавській митниці митні декларації щодо партій товару разом з відповідними підтверджуючими документами, в яких митну вартість товару визначено декларантом за першим методом - ціною договору, а саме: №№ UA806020/2022/011249, UA806020/20228011296, UA806020.2022.011331, UA806020/2022/011321, UA806020/2022/011300, UA806020/2022/011438, UA806020.2022.011439, UA806020/2022/011318, UA806020/2022/011312, UA806020.2022.011297.

До митних декларацій додані документи на підтвердження визначеної декларантом митної вартості товарів, а саме: Сертифікат якості від 18.07.2022 №135С-Р; Пакувальний лист від 18.07.2022; Рахунок-фактура (iнвойс) від 30.09.2022 №135C-1; Рахунок-фактура (iнвойс) від 18.07.2022 №135С; Коносамент від 24.07.2022 №UTRUST22070541; Автотранспортна накладна б/н від 04.10.2022р.; Супровідний документ T1 №22PL322010NS5EDJJ6 від 04.10.2022; Сертифiкат про походження товару від 22.07.2022 №22C486000286/00006; Заявка від 23.09.2022 №1; Заявка від 03.10.2022 №2; Заявка № 64 від 11.07.2022р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.09.2022 №1536; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2022 №194; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2022 №195; підтвердження вартості перевезення від 06.10.2022 №0610-1/BC; підтвердження вартості перевезення від 03.10.2022 №100; підтвердження вартості перевезення від 06.10.2022 №109; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 28.06.2022; Страховий поліс від 19.07.2022 №015500r1пп/33; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.01.2022 №2; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 29.11.2019 №SDCI20191129; Договір (контракт) про перевезення від 06.12.2019 №06122019; Договір (контракт) про перевезення від 30.09.2022 №1; Договір (контракт) про перевезення від 22.09.2022 №22092022-EK; Cертифікат від 30.08.2022 №223700B0/008948; Лист від 28.06.2022 №2019112900135C; Лист від 29.11.2019 №SDCI20191129; Копія митної декларації країни відправлення від 22.07.2022 №425820220000725797 /т. 1, а.с. 169-225/.

У ході проведення митних формальностей, консультацій з декларантом позивача зобов`язано надати митному органу: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару; документи, що підтверджують вартість транспортних витрат та страхування товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини /т. 1, а.с. 233/.

Листом від 13.10.2022 вих.№230 позивач повідомив митний орган про достатність наданих разом з митними деклараціями документів та відсутність у нього інших даних для перевірки правильності визначення митної вартості товарів.

За результатами митного оформлення відповідач склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими повідомив ТОВ БФ "АСТРА" про відмову у митному оформленні товарів, а також прийняв рішення від 11.10.2022 №№ UA806020/2022/000023/1, UA806020/2022/000024/1, UA806020/2022/000025/1, UA806020/2022/000026/1, UA806020/2022/000027/1, від 12.10.2022 №№ UA806020/2022/000028/1, UA806020/2022/000029/1, UA806020/2022/000031/1, від 13.10.2022 №№ UA806020/2022/000032/1, UA806020/2022/000033/1 про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судовим розглядом встановлено, що у ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме:

1) для митного оформлення надано заявку на транспортування від 23.09.2022 №1, у якій зазначено, що вона є невід`ємною частиною договору транспортно-експедиційного обслуговування, але у заявці не зазначені номер та дата договору;

2) у страховому полісі від 19.07.2022 №015500r1пп/33 зазначена загальна сума страхового платежу за вісім контейнерів, які транспортуються з порту Циндао (КНР) до порту Гданськ (Польща), проте не зазначені страхові витрати по вантажу, задекларованому за кожною окремою митною декларацією;

3) до митного оформлення декларантом подані копії митних декларацій країни відправлення, де у графі "Номер коносамента" вказано номер, відмінний від номера коносамента, наданого разом з митними деклараціями;

4) декларантом надано прайс-лист від 28.06.2022 б/н, який має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 Митного кодексу України, адже містить інформацію про ціни лише на асортимент товарів, задекларований у митній декларації, що може свідчити про наявність знижок або дисконту на оцінювані товари.

Колегія суддів зазначає, що факт відсутності у заявці на транспортування вказівки на реквізити договору транспортно-експедиційного обслуговування сам по собі не утворює підстав для обґрунтованого висновку про заниження позивачем вартості транспортування товарів до пункту призначення, адже разом з митними деклараціями Полтавській митниці були надані копії договору від 06.12.2019 №06122019 транспортно-експедиційного обслуговування, укладеного позивачем з ТОВ "Ітеріс" /т. 1, а.с. 189-196/, контракту від 30.09.2022 №1 на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного позивачем з ТОВ "ДЕТЕК" /т. 1, а.с. 197-200/, договору від 22.09.2022 №22092022-ЕК транспортно-експедиційного обслуговування, укладеного з ТОВ "ДЕТЕК" /т. 1, а.с. 201-208/, довідок ТОВ "Ітеріс" та ТОВ "ДЕТЕК" про транспортні витрати, рахунків на оплату послуг ТОВ "Ітеріс" та ТОВ "ДЕТЕК" з транспортування товарів з порту відправлення до пункту призначення /т. 1, а.с. 216-219, 222, 231, 237, 251-253; т. 2, а.с. 6-8, 22-24, 35-37, 48-50, 60, 61, 69-71, 79, 80, 88-90/, що у своїй сукупності достовірно підтверджували визначену декларантом вартість транспортування вантажу, враховану при обчисленні митної вартості товарів.

Тому, колегія суддів вважає, що декларантом подано достатні документи на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів, натомість митний орган не мав достатніх підстав для сумніву у вартості транспортних послуг та висновку про розбіжності у документах та відсутність інформації про усі складові митної вартості.

Щодо страхування товару, суд зазначає, що до його вартості враховано витрати на страхування з порту Циндао (Китай) до порту Гданська (Польща), оскільки за твердженням позивача морський шлях є найбільш ризикованим для покупця товару, тоді як під час перевезення товару автомобільним транспортом від Гданська до кордону України страхування товару не проводилося.

При цьому, позивачем оформлено один страховий поліс, оскільки товар слідував разом у восьми окремих контейнерах, а загальна вартість страхування розподілена відповідно до частки вантажу, на яких оформлені кожна окрема з десяти митних декларацій.

Стосовно доводів відповідача щодо невідповідності номера коносамента колегія суддів зазначає, що до митного оформлення позивач надав коносамент №UTRUST22070541, у якому зазначені відомості про вісім контейнерів, у яких транспортовано вантаж з порту Циндао до порту Гданськ /т. 1, а.с. 183/.

У свою чергу, у нижній частині зазначеного коносамента вказаний номер 219811180 (на який посилається відправних у експортних митних деклараціях), тож у наданих позивачем документах йдеться про один й той самий коносамент.

Тому, суд визнає безпідставними припущення митного органу про ймовірне перевантаження товарів на маршруті слідування та понесення додаткових витрат на перевантажувальні роботи.

Щодо посилання митного органу на те, що декларантом подано прайс-лист від 28.06.2022 б/н, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні статті 52 Митного кодексу України, адже містить інформацію про ціни лише на асортимент товарів, задекларованих у відповідній МД, що суперечить загальносвітовій практиці, суд зазначає, що прайс-лист складений у відповідності до умов поставки FOB-Циндао щодо сталі оцинкованої з полімерним покриттям в рулонах. Доказів, що зазначена ціна не відповідає дійсній вартості у відповідності до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, митним органом не здобуто. Відсутність у прайс-листі інших товарів або додаткових відомостей не є підтвердженням означеного. Взагалі наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Крім того, прайс-лист не є єдиним документом, який підтверджує вартість товару, імпортованого позивачем, адже до митного оформлення надано специфікацію від 28.06.2022 №135 до контракту, інвойси, експортну митну декларацію, які підтверджують задекларовану позивачем вартість товару за ціною договору.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно з МД №№ UA806020/2022/011249, UA806020/20228011296, UA806020.2022.011331, UA806020/2022/011321, UA806020/2022/011300, UA806020/2022/011438, UA806020.2022.011439, UA806020/2022/011318, UA806020/2022/011312, UA806020.2022.011297, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціну, що була фактично сплачена за ці товари, тому у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості, а відтак і підстави для коригування митної вартості за резервним методом за ціною товару зі схожими характеристиками на підставі МД від 05.07.2022 № UA206020/2021/12784.

Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Колегія суддів зауважує, що доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

Крім того, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 440/3077/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 06.11.2023 року