Постанова

від 01.11.2023 по справі 280/2496/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/2496/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року (головуючий суддя Сіпака А.В.)

в адміністративній справі №280/2496/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс" до відповідачів: Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс", звернувся 21.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8189168/38025262 від 31.01.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОБАНФОРКЛІФТ-СЕРВІС було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 03.10.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №2 від 03.10.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8189171/38025262 від 31.01.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОБАНФОРКЛІФТ-СЕРВІС було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 10.10.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №6 від 10.10.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДГІС у Львівській області про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8189170/38025262 від 31.01.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОБАНФОРКЛІФТ-СЕРВІС було відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 24.10.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №12 від 24.10.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8189169/38025262 від 31.01.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОБАНФОРКЛІФТ-СЕРВІС було відмовлено у реєстрації податкової накладної №16 від 26.10.2022, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №16 від 26.10.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2023 року, яке набрало законної сили 25.09.2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №8189168/38025262, №8189171/38025262, №8189170/38025262, №8189169/38025262 від 31.01.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних TOB "Автобанфоркліфт-Сервіс" №2 від 03.10.2022, №6 від 10.10.2022, №12 від 24.10.2022, №16 від 26.10.2022.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс" податкові накладні №2 від 03.10.2022, №6 від 10.10.2022, №12 від 24.10.2022, №16 від 26.10.2022, датою їх подання на реєстрацію.

При цьому, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, проте судом при прийнятті 21.06.2023 рішення, таке питання вирішене не було.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі № 280/2496/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс" судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Додаткове рішення мотивоване тим, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000грн. є співмірною розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Не погодившись з додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача відмовити.

Вказує, що оцінка розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт у сумі 5000 грн. є завищеною та не відповідає складності справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані такі документи:

-договір про надання правової допомоги від 01.03.2023,

-додаткова угода №1 від 04.04.2023 до договору,

-рахунок №04/04 від 04,04.2023,

-платіжна інструкція №14603 від 10.04.2023,

- акт приймання-передачі послуг правової допомоги від 20.04.2023,

-ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.04.2023.

Позивач вважає, що є підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Суд першої інстанції стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», норми Цивільного кодексу України, КАС України.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема,

- надання правової інформації,

- консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:

- консультації,

- роз`яснення,

- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,

- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, до правової допомоги належать:

- консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з того, що дана справа є справою незначної складності, та в суді першої інстанції розглянута в спрощеному позовному провадженні, справедливий розмір витрат на правничу допомогу відповідає 1000грн. (з кожного відповідача).

В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 5000 грн., який визначив суд першої інстанції, є значно перевищеним оскільки дана справа є справою незначної складності, розглядалася в спрощеному порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені критерії (а також, що дана справа є незначної складності, немайнового характеру, в суді першої інстанції розглянута в письмовому провадженні без виклику сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача є сума в розмірі 1000грн. (з кожного відповідача).

В силу частини 2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу та визначення суб`єктного складу відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань яких підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, а в іншій частині додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року змінити в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу та доповнити в частині визначення суб`єктного складу відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань яких підлягають стягненню витрати на правничу допомогу.

В абзаці 2 резолютивної частини Додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року слова та цифри « 5 000 (п`ять тисяч гривень 00 копійок)» замінити словами та цифрами « 1000 (одна тисяча гривень) 00 копійок».

Доповнити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року абзацом 3 резолютивної частини, виклавши в такій редакції:

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс" судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі « 1000 (одна тисяча гривень) 00 копійок» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 01.11.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова