Рішення

від 07.11.2023 по справі 714/974/23

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 714/974/23

Провадження № 2/714/229/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого-судді: Козловської Л.Д.

секретар: Тодерян К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Герца цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне. 16.03.2006 року ОСОБА_3 склала заповіт за № 421, яким заповіла на користь ОСОБА_1 право на земельну частку пай. 29.09.2016 року. Відповідач являється рідною донькою померлої, яка відмовилась від обов`язкової частки у за заповітом на право на земельну частку пай. Оскільки за паспортними даними позивач вказаний як « ОСОБА_4 », що відрізняється від його прізвища та імені особи на якого складений заповіт, стверджує, що заповіт був складений на його користь та під час складання заповіту були допущені помилки у його ініціалах, у зв`язку з чим просить суд встановити факт, що заповіт ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 16.03.2006 року нотаріусом Герцаївської державною нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною, за реєстровим № 421 на ім`я « ОСОБА_1 », складений на користь саме позивача ОСОБА_1 .

Також зазначає, що після складання заповіту, ОСОБА_3 за життя оформила документи на право на земельну частку пай в результаті чого їй виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №335998, площею 1,70 га, кадастровий № 7320783000:01:002:0142, вказує, що заповідач заповів йому саме цю земельну ділянку, у зв`язку з чим просить суд розтлумачити заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 16 березня 2006 р. нотаріусом державної нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за №421, наступним чином: майно, яке входить до складу спадщини належне ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 1,70 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Лунківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, відповідає майну, на яке ОСОБА_3 видано 05.02.2008 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №335998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010881100101 земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,70 га, місце розташування: Чернівецька область, Чернівецький (колишня назва Герцаївський) район, Лунківська сільська рада, кадастровий номер 7320783000:01:002:0142.

В судовому сторони не з`явися, проте від представника позивача ОСОБА_5 надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 на призначене судове засідання не з`явилась однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Також не заперечувала щодо задоволення позову та вказала, що дійсно її мати ОСОБА_3 заповіла на користь ОСОБА_1 право на земельну частку пай яке їй належало за життя і встигла оформити державний акт на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 7320783000:01:002:0142. Волевиявленням заповідача було передача вказаної земельної ділянки позивачу, а в самому заповіті була допущена помилка у прізвищі та імені позивача. Підтверджує, що заповіт складено дійсно на користь позивача.

Від приватного нотаріуса Герцаївського районного округу Опришко С.І. надійшла до суду копія спадкової справи відносно майна померлої ОСОБА_3 а також письмова заява, в якій вказує, що заповіт від складений ОСОБА_3 №421 був посвідчений нею, ОСОБА_6 , 16 березня 2006 р. в період її перебування на посаді нотаріуса державної нотаріальної контори, прочитаний у голос у присутності двох свідків і у присутності позивача, після чого підписаний заповідачем і свідками. Стверджує, що заповіт дійсно був складений на користь позивача, та помилка у прізвищі і імені позивача могли виникнути з підстав того, що ініціали позивача були написані зі слів заповідача.

З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне позов задовільнити повністю з таких міркувань.

З досліджених доказів по справі суд встановив наступні обставини справи.

16.03.2006 року ОСОБА_3 склала заповіт при свідках, який посвідчений нотаріусом Герцаївської державною нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною, за реєстровим № 421, яким розпорядилась право на земельну частку (пай) заповісти ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

З матеріалів спадкової справи №19/2017 заведеної відносно спадкового майна ОСОБА_3 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 . звернувся із заявою до приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу із заявою при видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне померлій право на земельну частку пай. Донька померлої ОСОБА_7 , маючи право на обов`язкову частку у спадщині за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 ,, подала у встановлений законом строк заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині так як не претендує на спадкове майно.

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 421/02-31 від 30.09.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на частку пай, тому що в поданих спадкоємцем, ОСОБА_1 , документах для оформлення спадщини на майно ОСОБА_3 , склад спадкового майна не відповідає змісту заповіту: за заповітом заповідано право на земельну часту (пай), в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), а в державному акті вказана земельна ділянка площею 1,70 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також встановлені розбіжності у прізвищі та імені спадкоємця. У заповіті прізвище та ім`я спадкоємця вказане - ОСОБА_8 , а у паспорті серії НОМЕР_1 виданий Герцаївським РВ УМВС України в Чернівецькій області 31.05.2006 року прізвище та ім`я вказане - ОСОБА_1 .

Отже, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), не втрачає чинність на підставі частини четвертої статті 1236 ЦК України, а визначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватися згідно з цим заповітом.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.4 ст.1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, яким згідно зі ст.1220 ЦК України є день смерті особи. Згідно зі ст.1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах; до числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Проте, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

При цьому, зміст статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Зі змісту заповіту вбачається, що об`єктом спадкування спадкодавець визначив сертифікат на право на земельну ділянку (пай), що в розумінні положень земельного законодавства, чинного на момент укладення заповіту, є правовстановлюючим документом на реалізацію його володільцем права вимоги на відведення земельної частки в натурі.

З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки.

За життя спадкодавець не скористався правом, передбаченим статтею 1254 ЦК України, згідно з якою заповідач мав право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт чи внести до заповіту зміни.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

За вимогами пункту 9 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

02 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв у справі № 539/1594/17 Постанову, в якій зазначив, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. визнання права.

Згідно до ст. 3 ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так як померлій ОСОБА_3 на підставі розпорядження Герцаївської райдержадміністрації №377-р від 09.11.2007 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №335998, площею 1,70 га, кадастровий № 7320783000:01:002:0142 Герцаївською районною державною адміністрацією 05.02.2008 року, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лунківської сільської ради, Герцаївського району, Чернівецької області, а в заповіті ОСОБА_3 заповіла право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 виникла необхідність тлумачення заповіту в судовому порядку з метою уточнення волевиявлення спадкодавця, яка була спрямована саме на передання позивачеві земельного паю у вигляді відповідної земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Оскільки позивач є спадкоємцем майна за заповітом ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом державної нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за №421, однак під час його складання фактично нотаріусом були здійснені помилки у прізвищі та ініціалах спадкоємця, заповідач явно скористався своїм волевиявленням скласти заповіт на користь ОСОБА_1 , однак помилково такий у заповіті вказаний « ОСОБА_8 », виникла необхідність у встановлені факту складання заповіту саме на користь позивача ОСОБА_1 .

Дані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, визнані всіма сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, ст.ст. 3, 16, 213, 319, 321, 1216, 1218, 1225, 1233, 1236, 1240, 1256 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Встановити, що заповіт від імені ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 16.03.2006 року нотаріусом Герцаївської державною нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною, за реєстровим № 421 на ім`я « ОСОБА_1 », складений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Розтлумачити заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 16 березня 2006 р. нотаріусом державної нотаріальної контори Опришко Світланою Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за №421, наступним чином: майно, яке входить до складу спадщини належне ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 1,70 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Лунківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, відповідає майну, на яке ОСОБА_3 видано 05.02.2008 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №335998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010881100101 земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,70 га, місце розташування: Чернівецька область, Чернівецький (колишня назва Герцаївський) район, Лунківська сільська рада, кадастровий номер 7320783000:01:002:0142.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.