Рішення

від 31.08.2023 по справі 607/5883/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2023 Справа №607/5883/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича JI.B., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника відповідача Кучер Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції, в м. Тернополі заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвіяса Андрія Богдановича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Постанову заступника начальника Київської митниці Державної митної служби України К.Панкявічюса у справі про порушення митних правил №1930/10000/20 від 28.01.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, скасовано. Провадження в справі про порушення митних правил закрито. Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1073,60 гривень сплаченого позивачем судового збору.

21.07.2023 представником позивача адвокатом Матвіясом А.Б. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 гривень.

Відповідно до положень ст.252КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо стягнення витрат за рахунок відповідача на професійну правничу допомогу на користь позивача, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Згідно положень частини 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги №016-пмп/2023 від 19 березня 2023 року та додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №016-пмп/2023 від 19.03.2023, в яких сторони дійшли згоди, що адвокатське бюро «Андрія Матвіяса «Полюс-М» надає правничу допомогу ОСОБА_1 щодо захисту його прав та законних інтересів у справі про порушення митних правил № 1930/10000/20 за підготовку позовної заяви та участь у судових засіданнях як представника Клієнта у суді першої інстанції при розгляді адміністративної справи, виконання інших дій, необхідних для забезпечення прав та інтересів Клієнта при виконанні його усних доручень, визначено фіксованим розміром, що становить 15 000 грн.

Також до заяви додано копію електронного фіскального чека №Z8dX6ULhSVE від 17.07.2023 відповідно до якого ОСОБА_1 сплачено 15 000 грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції згідно договору про надання правової допомоги № 016- пмп/2022.

Як вбачається із відзиву на заяву та клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача заперечила, щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу, є неспівмірним відносно даної категорії справ. Крім того, представником позивача не було надано документ, який підтверджує детальний опис виконаних робіт. Зазначає, що при визначення суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходити з конкретних обставин справи. Тому, просить відмовити в задоволенні заяви.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 000 грн. є надмірною.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 3 000 грн., є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями139, 243,252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 3000 (Три тисячі) гривень понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Київська митниця Державної митної служби України, адреса: бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич