Рішення

від 24.10.2023 по справі 389/2024/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.10.2023

ЄУН 389/2024/22

Провадження №2/389/454/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

У складі: головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката - Москаленка В.Г.

представника відповідача - Ущапівського Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду у місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» визнання незаконним звільнення та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» №147-К від 09 серпня 2022 року про звільнення з роботи за прогул без поважних причин, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та матеріальну шкоду. Свої вимоги обґрунтував тим, що його звільнення є безпідставним та таким, що не відповідає трудовому законодавству. Вказав, що його робота полягає в перевезенні вантажу вантажним автомобілем по території України. Наряди щодо рейсів водії отримують через месенджери «Telegram» та «Viber». Так, в месенджері «Telegram» є робоча група ТрекЧек, де водії отримують наряди щодо рейсів. 27.07.2022 згідно наряду на перевезення він мав виїхати на загрузку шротом на Бандурківський олійно екстрактний завод з подальшим розвантаженням у місто Ренні, за 30 хвилин до виїзду, наряд скасований та він тимчасово відсторонений від роботи. Графік його роботи полягав у вахтовому методі понедільно два тижні працюю, один тиждень відпочиваю. Робочого місця специфікою роботи в нього не передбачено. Робота передбачала отримання наряду про рейс через месенджери «Telegram» або «Viber», прибуття до головного офісу для отримання автотранспорту, документів та інструкцій, та подальше виконання рейсу. Після повернення із відрядження здача всіх необхідних документів та транспорту.

В наказі про звільнення вказано, що він був відсутній на роботі 01-05, 08 серпня 2002 року без поважних причин. Однак, нарядів на відрядження в цей період він не отримував. В головному офісі товариства був 03.08.2022 відвідував відділ кадрів та бухгалтерію та в цей час також йому не повідомили про наявність будь-якого рейсу. Умовами роботи не визначене його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці, не погоджено тривалість робочого дня, а також визначення певного місця роботи, за яким він повинен був протягом встановленого робочого часу виконувати свої трудові обов`язки. Також відповідачем ніяким чином не доведений прогул саме без поважних причин.

Відповідач надаввідзив напозов,відповідно доякого просиввідмовити взадоволенні позовнихвимог.Вказав,що позивачприйнятий 11січня 2022року напосаду водіяавтотранспортних засобів . В заяві про прийняття на роботу позивач крім іншого також зазначив, що обізнаний з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами колективного договору, а також ознайомлений з умовами праці, оплатою праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, а також з правами на пільги та компенсації за роботу в таких умовах. Підставою звільнення позивача була його відсутність на роботі без поважних причин 01- 05 та 08 серпня 2022 року. Відсутність на роботі позивача підтверджується доповідною запискою начальника відділу транспорту Бобка С.П., актами про відсутність позивача на робочому місці від 01 серпня 2022 року, 02 серпня 2022 року, 03 серпня 2022 року, 04 серпня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 08 серпня 2022 року. Акти складені працівниками відповідача, а саме інспектором з обліку кадрів ОСОБА_2 , начальником відділу транспорту Бобком С.П. та начальником служби охорони ОСОБА_3 . Твердження позивача про його графік роботи вахтовим методом - два тижні працює, один тиждень відпочиває не відповідає дійсності. До довідки №18 від 17 червня 2022 року, копія якої долучена до позовної заяви відноситься критично, оскільки у відповідача за даним номером зареєстровано інший документ. Дійсність довідки можна підтвердити тільки її оригіналом.

Пізніше надав доповнення до відзиву відповідно до якого вказав, що відповідно до умов Колективною договору в TOB «АТП-2004» встановлено початок робочого часу о 08 годині 00 хвилин, закінчення о 17 годині 00 хвилин. Під час перебування водіїв у відрядженні запроваджується підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість роботи за обліковий період не перевищувала норми робочого часу в середньому за повний обліковий період.

Позивач надав відповідь на відзив, відповідно до якої вказав, що відповідач не наводить що саме є обліковим періодом, яка саме тривалість роботи мається на увазі, колективний договір відсутній. Далі, відповідач стверджує, що позивача ознайомлено із робочою інструкцією водія автотранспортних засобів, але також не надає будь-яких доказів такого ознайомлення. Твердження відповідача про те, що позивач ознайомлений з умовами праці, оплатою праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, а також з правилами на пільги та компенсації за роботу в таких умовах, що є ознайомленням із робочою інструкцією є припущенням відповідача, яке не ґрунтується на будь-яких доказах. Робоча інструкція водія автотранспортних заходів не містить умови про оплату праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, правил на пільги та компенсації за роботу в таких умовах. Відповідно до п.11 Інструкції вона визначає лише функціональні обов`язки, права та відповідальність водія автотранспортних засобів на підприємстві. Про існування вказаної інструкції позивач не знав, ніхто його з нею не ознайомлював та не надав копію, тому посилатися на вказану інструкцію відповідач не має права. Просить витребувати оригінал спірної довідки.

В запереченні на відзив відповідач вказав, що ознайомлення позивача з робочою інструкцією водія автотранспортних засобів підтверджується його підписом на заяві 10 січня 2022 року, де зазначено, що працівник ознайомлений з умовами праці. Умови праці водія (його права та обов`язки) визначені робочою інструкцією. Обліковим періодом, відповідно до п.5 розділу 3 Колективного договору є рік.

Позивач у судовому засіданні суду пояснив, що він працював на підприємстві вахтовим методом, а саме водієм на вантажному автомобілі і виїзджав із підприємства у рейс за викликом. йому у вайбер приходило повідомлення що він повинен відправлятись у рейс. він потім приїзджав на роботу бо сам проживав у м.Знам`янка. Звільнили його бо в нього з керівництвом виникли негаразди стосовно витрачання дизельного палива, за яке він сплатив. При прийнятті на роботу його попереджали, що він буде їздити у рейси і не вимагали бути присутнім на робочому місці з 8.00 години ранку до 17.00 години. Прогулів у нього не було, так як у той час його не викликила на місце роботи у звичний спосіб, він потім дізнався що його звільнили за прогули . Хоча до звільнення він постійно працював у режимі поїздок і не бував на робочому місці з 08.00 год. до 17.00 год. і це не слугувало підставою для звільнення. Просить суд задовольнити позов .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свого довірителя та суду пояснив, що його ОСОБА_1 дійсно працював не на постійному восьмигодинному робочому дні як зазначено в колективному договорі, а здійснював поїздки вахтовим методом на автомобілі (їздив в рейси) за вказівкою керівництва, дані факти підтверджуються табелями обліку робочого часу, а також маршрутними листами із зазначенням маршрутів слідування в яких його довіритель перебував декілька днів. Отже твердження відповідача про робочий день з 08.00 до 17.00 спростовуються документами наданими до суду. просить суд задовольнити позов. спростовується

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні, так як позивач був звільнений за прогули , а саме неяку на робоче місце у визначений колективним договором час про що були складені Акти.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" охоплює три основні елементи: 1) наявність "суду", який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньоїкомпетенціїдля вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна матидоступдо такого суду. У своєму рішенні в справі "Голдер проти Сполученого Королівства", 1975 р. Суд відзначив: "Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.

Судом встановлено, що позивач 11 січня 2022 року прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів до ТОВ «АТП-2004» відповідно до наказу №5-К від 10.01.2022, із випробувальним терміном на 1 місяць. Відповідно до заяви про прийняття на роботу від 10.01.2022 позивач ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку і умовами колективного договору, з умовами та оплатою праці, наявністю на робочому місці, де буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуті, та з можливими наслідками їх впливу на здоров`я, а також з правами на пільги і компенсації за роботу у таких умовах.

Наказом №147-К від 09 серпня 2022 року ТОВ «АТП-2004» ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення є доповідна записка начальника відділу транспорту Бобка С.П. від 09.08.2022 із пропозицією звільнення, Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 01 серпня по 05 серпня 2022 року та 08 серпня 2022 року, Акт від 09.08.2022 про відмову ОСОБА_1 від пояснень.

Відповідно до довідки ТОВ «АТП-2004»№ 19 від 4 липня 2022 року, ОСОБА_1 в період з 17 червня по 23 червня 2022 року знаходився у відрядженні в Хмельницькій області відповідно до наказу №168-В від 17.06.2022. Даний факт відповідачем не оспорювався.

ОСОБА_1 03 серпня 2022 року отримав на підприємстві платіжний документ на повернення надлишково отриманих коштів та того ж дня здійснив перерахунок коштів в якості надлишково отриманих.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом четвертим частини першоїстатті 40КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першоїстатті 40КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

У справі, яка переглядається установлено, що пояснення щодо відсутності на роботі, які стали причиною звільнення ОСОБА_1 у нього не відбирались. При цьому, умовами роботи позивача не визначено його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці. Робоча інструкція водія автотранспортних засобів визначає функціональні обов`язки, права та відповідальність водія автотранспортних засобів на підприємстві та не містить відомості про тривалість робочого часу та місця безпосереднього виконання роботи. Робочий час і час відпочинку на підприємстві встановлений Правилами внутрішнього трудового розпорядку затверджених на загальних зборах працівників товариства, протокол №1 від 13.09.2010.

Відповідно до п.5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «АТП-2004» в тому числі для водіїв автотранспортних засобів встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями: субота та неділя. Тривалість робочого тижня становить 40 робочих годин. Для водіїв автотранспортних засобів з ненормованим робочим днем ведеться підсумований облік робочого часу згідно з Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів

Відповідно до довідки ТОВ «АТП-2004» № 18 від 17 червня 2022 року, оригінал якої витребуваний судом та наданий Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, ОСОБА_1 працює вахтовим методом понедільно 2 тижні (працює) через 1 тиждень (відпочиває). Довідка видана інспектором кадрів ТОВ «АТП-2004» О.П. Дєдовою, завірена печаткою підприємства. Твердження відповідача, що за даним номером довідки на підприємстві обліковується інший документ, не знайшли підтвердження у судовому засіданні, доказів такого документа у судове засідання не представлено.

Однак, відповідачем надано витяги з табелю обліку використання робочого часу з січня по липень 2022 року. Так, в січні 2022 року ОСОБА_1 2 дні працює, 2 дні відпочиває, 5 днів працює, 1 день відпочиває, 6 днів працює, 1 день відпочиває, 2 дні працює. В лютому 2022 року ОСОБА_1 7 днів відпочиває, 8 працює, 3 відпочиває, 7 працює. В березні 2022 року 4 дні працює, 4 відпочиває, 1 відпочиває, 2 працює, 3 відпочиває, 5 працює. В квітні 2022 року ОСОБА_1 3 дні відпочиває, 9 працює, 7 відпочиває, 3 працює, 2 відпочиває, 5 працює, 1 відпочиває. В травні 2022 року ОСОБА_1 2 дні працював, 14 відпочивав, 9 працював, 2 відпочивав, 4 працював. В червні 2022 року ОСОБА_1 2 дні працював, 14 відпочивав, 8 працював, 6 відпочивав. В липні 2022 року ОСОБА_1 6 днів відпочивав, 10 працював, 1 відпочивав, 5 працював, 2 відпочивав, 2 працював, 4 відпочивав. Також представником позивача надані копії подорожніх листів вантажного автомобіля за квітень-червень 2022 року.

Таким чином, із наданих витягів з табелю використання робочого часу вбачається, що у позивача був ненормований робочий день, при якому дні роботи чергуються з днями відпочинку в залежності від виконуваної позивачем роботи.

Дані про дні роботи та дні відпочинку позивача в серпні 2022 року, або про відсутність позивача на робочому місці за поважних або без поважних причин, відповідачем не надані. За період з 01 серпня по 09 серпня 2022 року відсутні дані з обліку робочого часу, тому враховуючи специфіку роботи водія автотранспортного засобу, яка полягає в перевезенні вантажу, що здебільшого займає часу більше ніж два дні поспіль, встановити чи це були робочі дні, чи дні відпочинку встановити неможливо.

Установивши наведені обставини, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника суд відповідно до статті 235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.4 п. 32 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 за часткової вини працівника розмір оплати вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшений. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії з метою зволікання розгляду справи) та про межі зменшення розміру оплати вимушеного прогулу має бути вмотивованим.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період. Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

Відповідно до наданої позивачем довідки про заробітну плату, заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом двох останніх місяців робочих днів без врахування платежів у вигляді податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску (червень 2022 22 робочих днів та липень 2022 року 21 робочий день) складає 14811,24 + 23608,40 = 38419,64 грн. Отже, середньоденний заробіток позивача складає 38419,64/ 43 = 893,48 грн. Таким чином, заробітна плата за час вимушеною прогулу з 09 серпня 2022 по 24 жовтня 2023 при п`ятиденному робочому тижні має складати 893,48 грн. за 1 робочий день х 316 день (в 2022 році 17 робочих днів серпня, 22 робочих дні вересня, 21 робочий день жовтня, 22 робочі дні листопада, 22 робочих днів грудня; в 2023 році 22 робочих днів січня, 20 робочих днів лютого, 23 робочих днів березня, 2о робочих днів квітня, 23 робочих днів травня, 22 робочих днів червня, 21 робочий день липня, 23 робочих днів серпня, 21 робочий день вересня, 17 робочих днів жовтня,) = 316 х 893,48 = 282339,68 грн.

Крім того, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 КЗпП України, суд вважає за необхідне рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допустити до негайного виконання.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд з виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та із врахуванням критеріїв, встановлених Пленумом Верховного Суду України № 4 від 31.03.05.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд прийшов до переконання в тому, що саме з вини відповідача звільнення було незаконним. Отже, суд вважає, що порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність інших джерел заробітку. Приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, яких зазнав позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 5000 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, в тому числі витрати на надання правової допомоги в розмірі 10000 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката Москаленка Віталія Григоровича підтверджуються договором про надання правової допомоги від 17 серпня 2022 року. Однак, на підтвердження наданих адвокатом послуг не надано ані розрахунку витрат на професійну (правничу) допомогу, ані платіжних документів про здійснення витрат саме в розмірі 10000 гривень. За таких обставин, суд вважає відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 10000 гривень

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» №147-К від 09 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ч.1 статті 40 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2022 року в розмірі 282339 (двісті вісімдесят дві тисячі триста тридцять дев`ять) гривень 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 50 ( п`ятдесят) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) 40 коп.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» місце знаходження м. Кропивницький вул. Мурманська, 37-Б.

Повний текст рішення складений 07.11.2023.

Суддя В.В. Український