Рішення

від 25.10.2023 по справі 953/8727/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/8727/21

н/п 2/953/736/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відео-конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Хлібна база № 85», Державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» Державного агентства резерву України та Державного агентства резерву України на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 39216 грн. 28 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 139133 грн. 22 коп., а всього 178349 грн. 50 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу державного агентства резерву України від 30.01.2020 його було призначено на посаду виконуючого обов`язку директора Державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85». 19.05.2020 позивача було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» за згодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 162-к від 19.05.2020. Під час його знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем Державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 39216 грн. 28 коп., тому позивач просить її стягнути у судовому порядку, та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 139133,22 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що сума заборгованості по заробітній платі на даний час не сплачена, тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Державного агентства резерву України Михайлець О.В. в судовому засіданні зазначила, що вказані кошти мають бути стягнуті з ДП «Хлібна база № 85», оскільки його заробітна плата виплачувалась з фонду оплати праці ДП «Хлібна база №85», а тому останній є роботодавцем.

Представник відповідачаДП «Хлібнабаза №85»в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.

12.05.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Попрасу В.О.

Ухвалою судді від 17.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

06.07.2021 по вказаній справі ухвалено заочне рішення.

12.08.2021 на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення по вказаній справі, яка розподілена судді Попрасу В.О.

Ухвалою суду від 30.08.2021 заочне рішення по вказаній справі скасовано, та призначено судове засідання по вказаній справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2021 вказану справу передано для розгляду судді Попрасу В.О.

24.09.2021 вказану справу перерозподілено судді ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 08.11.2021 вказану справу прийнято до провадження судді.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 задоволено клопотання представника відповідача про участь судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Судом встановлено, що наказом №21-к від 30.01.2020 відповідно до Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №517 та на період вакантної посади директора державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» ОСОБА_2 з 31.01.2020 призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85».

19.05.2020 позивача ОСОБА_2 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства«ХЛІБНА БАЗА№85» за згодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 162-к від 19.05.2020.

Згідно довідки Державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» від 29.05.2020 станом на 29.05.2020 заборгованість із виплати заробітної плати за період січень-травень 2020 складає 39216 грн. 28 коп., та що не спростовано відповідачами по справі.

За вказаних обставин, розрахунку при звільненні з позивачем проведено не було.

У зв`язку з чим, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за результатами якої 13.10.2020 Київським районним судом м. Харкова винесено судовий наказ, який в подальшому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 скасовано.

Вказаний судовий наказ відповідачами виконано не було, у зв`язку з чим після скасування судового наказу позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першоюстатті 47КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннямистатті 116 КЗпП України(тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги щодо суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 39216,28 грн., посилається на довідки видані відповідачем 29.05.2020, що є достатнім доказами для стягнення з відповідача цієї суми, а тому позовні вимоги в цій

частині позову підлягають задоволенню. Однак, вказана сума заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню лише з відповідача ДП «Хлібна база №85», оскільки трудові відносини виникли в даному випадку між позивачем та ДП «Хлібна база №85», а не з уповноваженим органом на укладення контрактів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Окрім цього, позивач звернувся до суду з вимогою про виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 20.05.2020 по 22.04.2021, тобто 237 днів в розмірі 139133,22 грн. Суд вважає наведений у позові позивачем розрахунок середнього заробітку обгрунтованим, та таким, що також не спростованим відповідачами.

Статтею 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не

врегульовані іншими актами законодавствами. Отже, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Подібні висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19).

Згідно із частиною четвертоюстатті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши оцінку їм та наданим доказам за своїм внутрішнім переконанням, врахувавши наведені вище правові висновки, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вона є неспівмірною з розміром заборгованості, а також враховуючи принципи розумності та справедливості.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 139133,22 грн. із встановленим розміром заборгованість по заробітній платі в розмірі 39216,28 грн., дій позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 70 000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині позову слід відмовити за наведених вище обставин. Вказані кошти також підлягають стягненню лише з відповідача державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» Державного агентства резерву України.

За змістом ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державногопідприємства «Хлібнабаза №85», Державногоагентства резервуУкраїни простягнення нарахованої,але невиплаченої працівниковісуми заробітноїплати тасереднього заробіткуза часзатримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» Державного агентства резерву України, код ЄДРПОУ 22675081, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 39216 грн. 28 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70000 грн., а всього 109216 (сто дев`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 28 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з державного підприємства «ХЛІБНА БАЗА №85» Державного агентства резерву України, код ЄДРПОУ 22675081, на користь держави судовий збір у розмірі 1092 (одна тисяча дев`яносто дві) гривень 16 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач державне підприємство «Хлібна база № 85» Державного агентства резерву України, місцезнаходження: Харківська область, Барвинківський район, м. Барвинкове, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 22675081.

Відповідач - Державне агентство резерву України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ