Рішення

від 02.11.2023 по справі 722/1539/23

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/1539/23

Номер провадження 2/722/294/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Ратушенка О.М.

секретаря судових засідань Кушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого від її імені адвокатом Батраковим Михайлом Юрійовичем до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Батракова М.Ю. звернулася в суд із вказаним вище позовом.

Посилалась на те, що вона є користувачем земельної ділянки, загальною площею 0,0364 га, кадастровий номер 7324087500:01:001:0025, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

На зазначеній земельній ділянці згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі

магазину, позивачкою придбано нежитлову будівлю, магазин № НОМЕР_1 , загальною площею

37,60 кв.м., який розташований по

АДРЕСА_1 .

У подальшому, з дозволу органу місцевого самоврядування, нею було здійснено перебудову зазначеного магазину, а згодом добудову, яку потрібно узаконити, оскільки вона самочинно збудована.

При самовільному будівництві нежитлових будівель права інших осіб порушені не були, а побудовані нежитлові будівлі та споруди за межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивачки, не виходять.

Для оформлення всіх належних документів на побудовану нерухомість вона звернулася до Державної інспекції архітектури та містобудування України, однак їй було відмовлено в цьому.

Враховуючи викладене, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.09.2023 року, просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю (магазин) 1 поверх літ. «А», загальною площею приміщень 83,50 кв.м. (приміщення 1-1, 1-2, 1-3 та 1-4), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, натомість адвокат Батраков М.Ю. звернувся до суду з клопотанням провести розгляд справи без його участі та участі позивача.

25.09.2023 року представник відповідача Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області Н. Сираєва направила до суду письмову заяву про розгляд справи без її присутності, у зв`язку з відсутністю заперечень Сокирянської міської ради щодо задоволення позову.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Таку правову позицію висловила Велика палата Верховного Суду в постанові №916/2791/13 від 07.04.2020 року.

Судом встановлено, що згідно рішення десятої сесії Сокирянської міської ради восьмого скликання Дністровського району Чернівецької області від 10.08.2021 року №254/10-21 та додаткової угоди №1ф/10 від 01.09.2021 року ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, загальною площею 0,0364 га, кадастровий номер 7324087500:01:001:0025, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину від 14.04.2005 року ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю, магазин № НОМЕР_1 , загальною площею 37,60 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Ожівської сільської ради №28 від 24.05.2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на перебудову магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

22.05.2007 року Управлінням містобудування та архітектури обласної державної адміністрації погоджено зміни до генплану села Ожеве, в частині розміщення об`єкту магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП «Сокирянське БТІ» 22.10.2022 року, на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 розташована нежитлова будівля (магазин), літ. А, площею 104,7 кв.м., вбиральня, літ.В та огорожа, літ. №1-2.

08.08.2023 року ФОП ОСОБА_2 було проведено технічне обстеження об`єкта: нежитлової будівлі (магазин) літ. «А» по АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено можливість щодо його експлуатації.

Таким чином судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 було здійснено добудову нежитлових будівель на належній їй на вказаних вище правових підставах земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що для того щоб визнати об`єкт самочинним будівництвом, достатньо однієї з ознак, а саме:

об`єкт нерухомості збудований або будується на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети;

об`єкт нерухомості збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту;

об`єкт нерухомості збудований або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року в справі № 910/2939/193 висловив таку правову позицію: «Зміст приписівстатті 376 ЦК Українипідтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного».

За вказаною правовою позицією, існують випадки, коли можна визнати право власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду. Такими випадками є:

надання земельної ділянки в установленому порядку особі, яка здійснила самочинне будівництво, під уже збудоване майно і визнання права власності за цією особою;

визнання права власності на нерухоме майно на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, на якій майно збудовано, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 04.08.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

За змістом частини 3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 здійснила добудову нежитлових будівель на належній їй на праві користування земельній ділянці та не порушила права будь-яких інших третіх осіб, суд вважає, що наявні всі правові підстави для задоволення поданого нею позову, з метою захисту її порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 41, 124 Конституції України, ст.6, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.328, 331, 373, 375, 376, 627, 628 ЦК України, ст.ст.4-6, 13, 48, 51,76-81,83, 141, 158, 175,258-259,268,273,280-284,354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , поданого від її імені адвокатом Батраковим Михайлом Юрійовичем до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю (магазин) 1 поверх літ. «А», загальною площею приміщень 83,50 кв.м. (приміщення 1-1, 1-2, 1-3 та 1-4), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: