Рішення

від 16.10.2023 по справі 333/2208/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/2208/23

Провадження № 2/333/1703/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого-судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю., розглянувши y відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбона»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

21.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Сорбона», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить зняти арешт (обтяження) та заборону на відчуження, накладені на все майно позивача, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 15.10.2009 року, посилаючись на те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також знищення завершеного виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.

Позов обґрунтований таким. 16.12.2022 року позивачу від нотаріуса стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт майна боржника, згідно з постановою про арешт прийнятої Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ.

19.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського ВДВС із заявою про зняття арешту, проте листом від 12.01.2013 року йому було повідомлено, що дійсно щодо суб`єкта ОСОБА_1 виявлено зазначене нотаріусом обтяження, але оскільки виконавче провадження знищено, підстави для зняття арешту з майна відсутні, арешт можливо зняти лише в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд зняти арешт та заборону на відчуження майна, номер запису про обтяження: 9154118 Дата, час державної реєстрації: 15.10.2019 17:21:30 Державний реєстратор: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2/9, 15.10.2009, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького МУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, Власник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Кулик В.Б.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відзиви на позов не надходили.

12.05.2023 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, свої інтереси в суді довірив представляти адвокату Журавльову Д.І., який подав заяв про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в поновок обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача - ТОВ «Сорбона» в судове засідання не з`явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений судом своєчасно та належним чином. Заяв чи клопотань, відзив на позовну заяву до суду не направив.

Від державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Рибалко О.С. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відділу, вирішення питання по суті залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 07.07.1989 року, заява № 11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді, суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - тип обтяження: арешт нерухомого майна: Реєстраційний номер обтяження 9154118 Дата, час державної реєстрації: 15.10.2019 17:21:30 Державний реєстратор: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2/9, 15.10.2009, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького МУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, Власник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Листом Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) № 5242 від 12.01.2023 року підтверджено про наявність зазначеного вище обтяження, копію виконавчого провадження № НОМЕР_2 надати неможливо, так як воно знищено, тому строк зберігання складає три роки. Згідно з довідкою з розділу АСВП «Спецрозділ» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 боржником є ОСОБА_1 , стягувачем є юридична особа ТОВ «Сорбона». Виконавче провадження завершено 21.06.2011 року згідно з постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві за п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина перша ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

На підставі наведеного, суд приходить висновку, що на даний час виконавче провадження закінчено. Наявний арешт порушує право позивача у подальшому розпоряджатися майном.

Згідно з ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Положеннями вказаного Закону України передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На час розгляду справи виконавчих проваджень по відношенню ОСОБА_1 у відділі ДВС не перебувають, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 року за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорбона»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вигляді арешту нерухомого майна та заборони його відчуження - тип обтяження: арешт нерухомого майна: Реєстраційний номер обтяження 9154118 Дата, час державної реєстрації: 15.10.2019 17:21:30 Державний реєстратор: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2/9, 15.10.2009, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького МУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, Власник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик