Постанова

від 03.11.2023 по справі 910/2059/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2023 р. Справа№ 910/2059/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 (повний текст складено 26.05.2023)

у справі № 910/2059/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Національного комплексу «Експоцентр України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз»

про стягнення 30 478,00 грн

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" про стягнення 30478,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Національний комплекс "Експоцентр України" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" не було виконано своїх зобов`язань за укладеним сторонами у спрощений спосіб договором з виготовлення паркового квітника, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої позивачем 16.08.2019 суми попередньої оплати у розмірі 30478,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» на користь Національного комплексу «Експоцентр України» суму боргу у розмірі 30 478,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» 19.06.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/2059/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2059/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2059/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/2059/23.

05.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2059/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі №910/2059/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

03.08.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та направлення копії апеляційної скарги учаснику справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/2059/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15 листопада 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/2059/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.07.2019 о 17 год. 51 хв. представником Національного комплексу "Експоцентр України" - Наталією Парцей на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 адресату "Ihor Davidenko" було направлено електронний лист, в якому представник позивача вказувала, що має ідею з виготовлення мобільного дерева із сонячною батареєю, ліхтарем та зарядним пристроєм для телефону, а тому в цьому теплому сезоні хотіла б виготовити один, протестувати і з весни замовити невелику партію. Наталія Парцей вказала, що направляє у вкладенні до листа напрацювання та просила переглянути та подумати про їх реалізацію. У електронному листі зазначено, що Наталія Парцей є помічником Генерального директора ВДНГ.

24.07.2019 о 09 год. 23 хв. із електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 від відправника "Ihor Davidenko" на електронну адресу Наталії Перцей надійшла відповідь, в якій зазначено, що ідея дуже хороша та в найближчим часом її реалізацією займуться.

02.08.2019 о 19 год. 21 хв. із електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 від відправника "Ihor Davidenko" надійшла комерційна пропозиція. Також у даному листі зазначено, що Ігор Давиденко є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-М" (скорочена назва Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Обставини того, що керівником відповідача є Давиденко Ігор Анатолійович також підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно комерційної пропозиції Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" пропонувало виготовити парковий квітник IMEX у кількості 1 шт. за 43 540,00 грн. з ПДВ та наводило характеристики такого об`єкту (розміри, обладнання, яке підлягає встановленню на такий об`єкт, тип підсвітки, час її роботи, гарантійний термін експлуатації обладнання, умови експлуатації тощо).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" також виставило Національному комплексу "Експоцентр України" рахунок-фактури №20190815 від 15.07.2019 на суму 43540,00 грн. на оплату паркового квітника.

16.08.2019 Національним комплексом "Експоцентр України" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" кошти в розмірі 30478,00 грн. на оплату паркового квітника згідно рахунку №20190815 від 15.07.2019, що підтверджується меморіальним ордером №6677 від 16.08.2019. та випискою по рахунку за 16.08.2019.

Листом вих. №11/23439/9 від 07.09.2022 Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" із вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги виготовити парковий квітник, який був вказаний відповідачем у комерційній пропозиції. Також позивач вказував, що у випадку невиконання (неможливості виконання) взятого на себе зобов`язання по виготовленню і передачі паркового квітника - протягом семи днів перерахувати (повернути аванс) суму у розмірі 30 478,00 грн. за вказаними позивачем реквізитами.

Зазначений лист не був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" та був повернутий Національному комплексу "Експоцентр України" за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями конверту (в якому лист був направлений відповідачу), фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0319104840430.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, між сторонами виник спір щодо наявності підстав для повернення коштів, які перераховані позивачем в якості попередньої оплати за підрядні роботи, та, на його думку, мають бути повернуті у зв`язку із порушенням строків передачі замовлення та втратою інтересу.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу, з чим не може погодитись колегія суддів.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, з аналізу положень ст.ст. 655, 656, 712, 837 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із відмінностей підряду від купівлі-продажу/поставки є фізичне існування товару, який підлягає передачі одержувачу у особи, яка передає річ чи інших осіб.

Необхідність виготовлення об`єкта на замовлення та за завданням одержувача є притаманною рисою підряду та дозволяє відрізнити такий правочин від правочину купівлі-продажу чи поставки.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно комерційної пропозиції Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" мало виготовити парковий квітник IMEX у кількості 1 шт. за 43 540,00 грн. з ПДВ на замовлення позивача за кресленнями відповідача. Тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що між сторонами склалися правовідносини підряду.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки комерційна пропозиція відповідача містить найменування товару, його характеристики та вартість, а також враховуючи сплату позивачем частини вартості таких робіт згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" рахунку, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодекс України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" не виконало взятих на себе зобов`язань з виготовлення та передачі Національному комплексу "Експоцентр України" паркового квітника. Доказів протилежного відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Більше того, матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання підрядних робіт, а також того, що відповідач приступив до фізичного виготовлення даного об`єкту за запропонованим ним кресленнями або звертався до позивача щодо оплати залишку коштів.

А тому місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" не виконало підрядних робіт. При цьому, зважаючи на дату отримання відповідачем суми попередньої оплати за такі роботи - 16.08.2019 та обсяг робіт, які підлягав виконання, - виготовлення одного квітника, невиконання спірних підрядних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" протягом більш як трьох років є порушенням розумного строку в розумінні ст. 846 Цивільного кодекс України.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника (шляхом направлення письмового листа) з чітким посиланням на правову підставу, у відповідності до якої замовник відмовляється від договору підряду, оскільки в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов`язки у сторін. Прострочення підрядником виконання робіт дає право замовнику на відмову від договору згідно ч.ч. 2, 3 ст. 849 Цивільного кодексу України, проте не є автоматичною підставою для виникнення грошового зобов`язання з повернення на користь замовника одержаних коштів (в тому числі в якості збитків).

Національний комплекс "Експоцентр України" 07.09.2022 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" із листом, в якому повідомляв, що у випадку невиконання (неможливості виконання) взятого на себе зобов`язання по виготовленню і передачі паркового квітника протягом семи днів, просить відповідача перерахувати (повернути аванс) суму у розмірі 30478,00 грн. на вказаними позивачем реквізитами, що вказує на те, що позивачем було реалізовано право на відмову від договору підряду згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Отже, позивач направив свою відмову від договору та вимогу про повернення коштів рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 3.

Проте, зазначений лист було повернуто на адресу позивача із зазначенням у довідці відділення поштового зв`язку причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.18 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою.

Згідно з п.49 Постанови №270 у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк (форму) повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Оформлення реєстрованого поштового відправлення здійснюється у порядку, встановленому оператором поштового зв`язку.

Відповідно до п.73 Постанови №270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Згідно з п.101, 102 Постанови №270 у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати".

Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом (п.104 Постанови №270).

Тобто, відповідач мав можливість протягом місяця звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, проте не скористався своїм правом.

А тому, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що неотримання відповідачем листа-вимоги позивача, надісланого за місцезнаходженням відповідача, у зв`язку з чим останній повернувся Національному комплексу "Експоцентр України" з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Мерчендайз" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, і не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку з повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому 7-денний строк на повернення суми попередньої оплати відповідачем позивачу, почав свій перебіг з дати повернення відділенням поштового зв`язку за адресою місцезнаходження відповідача відповідного листа за зворотною адресою, тобто з 08.10.2022.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу сплачені в якості попередньої оплати за виготовлення паркового квітника кошти у розмірі 30 478,00 грн. до 17.10.2022 включно (згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 7-денного строку припадав на вихідний день - 15.10.2022 - суботу).

Відповідачем доказів повернення позивачу коштів в сумі 30478,00 грн. ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання з боку відповідача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Мерчендайз» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі №910/2059/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі №910/2059/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/2059/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік