Рішення

від 06.11.2023 по справі 501/426/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 06.11.2023

Справа № 501/426/22

2/501/602/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Іллічівськогоміського судуОдеської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 додержавного підприємства«Науково досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом»,відокремленого структурногопідрозділу «Українськевантажне бюро»державного підприємства«Науково досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом» (третяособа незалежнапрофспілка працівниківморського торговогопорту «Чорноморськ»)про визнання незаконнимнаказу №20від 09.12.2021про звільнення,його скасування,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з вище зазначеним позовом (а.с.2-5), в якому з урахуванням змін та уточнень в остаточній редакції (а.с.28-31) просить:

- наказ відокремленого структурногопідрозділу «Українськевантажне бюро»Державного підприємства«Науково-досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом» за№ 20від 09.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з підприємства за п.4 ст.40 КЗпП України визнати незаконним та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на роботі у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на посаді сторожа з умовами праці, які діяли на день звільнення;

- стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.12.2021 по час постановлення рішення суду;

- стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями;

- рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Позивач вважає вказаний наказ незаконними оскільки починаючи з 08.11.2021 позивачка була відсторонена від роботи на підставі розпорядження від 02.11.2021, про що відповідачу було відомо, адже відповідач 08.11.2021 ознайомив її з цим незаконним розпорядженням, у зв`язку з чим нею було складено відповідний акт.

Тому, у відповідності до кваліфікації встановленої п.4. ст.40 КЗпП України та п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів» за №9 від 06.11.1992, дана причина є поважною так як відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати є поважною причиною і не може бути підставою для звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.

Окрім того, позивачка є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», враховуючи ту обставину, що відповідач не звертався до профспілки з відповідним поданням, то у нього не було правових підстав для її звільнення, що підтверджує факт порушення порядку вивільнення та незаконності звільнення.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просить суд у задоволені позовних вимог відмовити (а.с.39-40), мотивуючи тим, що позивач не є членом профспілки ДП «УкрНДІМФ» і інформація про її членство в інших профспілках, втому числі Незалежній профспілці працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» позивачем не надавалось у зв`язку з чим у відповідача не виникало обов`язку узгоджувати звільнення з незалежною профспілкою тощо.

Третя особа була належним чином сповіщена про день і час судового розгляду справи, однак до суду представник не з`явився, але надав заяву про залучення в якості співвідповідача по справі ДП «Науково дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом»(а.с.32-33) та виписку з протоколу №2 засідання Президії НПП МТП «Чорноморськ» від 09.02.2022 (а.с.35-38).

Суд вивчивши доводи позивача та пояснення відповідача, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка працювала з 2014 року у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» сторожем.

02.11.2021 начальником підрозділу було видано розпорядження №1 відповідно до якого працівники підприємства з 08.11.2021 на період дії карантину, працівники, які не мають щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19 відсторонюються від роботи.

08.11.2021 позивачкою в усній формі було обґрунтовано свою відмову від щеплення та щодо незаконності дій з боку керівника структурного підрозділу та складено відповідний акт про незаконні дії стосовно її відсторонення від роботи.

30.11.2021 позивачкою було письмово обгрунтовано свою відмову від щеплення і направлено її поштою на ім`я керівника ВСП, яку він отримав 07.12.2021.

09.12.2021 відповідачем було прийнято наказ №20 «Про звільнення позивачки» за п.4 ст. 40 за прогули без поважних причин.

Таким чином, починаючи з 08.11.2021, ОСОБА_1 була недопущена до роботи на підставі розпорядження від 02.11.2021, про що відповідачу було відомо, адже відповідач 08.11.2021 ознайомив її з цим розпорядженням, у зв`язку з чим нею було складено відповідний акт.

А тому, у відповідності до кваліфікації встановленої п.4 ст.40 КЗпП України та п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів» за №9 від 06.11.1992, дана причина є поважною так як відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати є поважною причиною і не може бути підставою для звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно змістуст.3ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється відповіднодоКонституції України,цього Кодексу,ЗаконуУкраїни"Проміжнародне приватнеправо",законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Якщоміжнародним договором,згода наобов`язковість якогонадана ВерховноюРадою України,передбачено іншіправила,ніж встановленіцим Кодексом,застосовуються правиламіжнародного договоруУкраїни. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у тому числі і прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз`яснень викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів» за №9 від 06.11.1992, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм матеріального права, відсторонення працівника від роботи, причини сімейно-побутового характеру чи стану здоров`я працівника не виходу на роботу чи покидання робочого місця, якщо данні причини могли нанести працівнику чи іншим особам шкоду, значно більшу тої шкоди, яку нанесено роботодавцю у зв`язку з невиходом на роботу чи покиданням робочого місця є поважними.

Згідно ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з наданого наказу №20 від 09.12.2021 (а.с.17) керівництвом ВСП «УВБ» при виборі дисциплінарного стягнення вищезазначені обставини відсутності на робочому місці не враховано, пояснення в позивача керівництво не зажадало та з наказом під особистий розпис її не ознайомлювало, що кваліфікується, як порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з вимогами ч.1 і ч.7 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за №9 від 06.11.1992, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Таким чином, відповідно до ст.43 КЗпП України, право на видання відповідного наказу про розірвання трудового договору, у роботодавця виникає лише після отримання попередньої згоди профспілки на звільнення працівника або вразі її відсутності.

ОСОБА_1 є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», враховуючи ту обставину, що відповідач не звертався до профспілки з відповідним поданням, то у нього не було правових підстав для її звільнення, що ще раз підтверджує факт порушення порядку вивільнення та незаконності звільнення.

Адже саме на роботодавця а не на працівника, чи профспілку покладено обов`язок виконання порядку вивільнення визначеного ст.43 КЗпП України.

Рішенням №2 засідання Президії НПП МТП «Чорноморськ» від 09.02.2022 відмовлено в надані згоди на звільнення позивача по п.4 ст.40 КЗпП України, яке мотивоване втому числі тим, що відповідачем проведено звільнення позивача без дотримання вимог ст.ст. 40,43,149 КзпП України.

Таким чином суд приходить до висновку, що обґрунтування відмови профспілкового органу на звільнення позивача, містять не тільки правове обґрунтування незаконності його звільнення, але містить достатньо чітку аргументацію даної відмови.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що позивач не являється членом профспілки ДП «УкрНДІМФ» і інформація про її членство в інших профспілках, втому числі Незалежній профспілці працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» позивачем не надавалось у зв`язку з чим у відповідача не виникало обов`язку узгоджувати звільнення з незалежною профспілкою, то суд відноситься критично, адже саме на роботодавця а не на працівника, чи профспілку покладено обов`язок виконання порядку вивільнення встановленого ст.43 КЗпП України.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволеною в повному обсязі.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення пропоновлення нароботі незаконнозвільненого абопереведеного наіншу роботупрацівника,прийняте органом,який розглядаєтрудовий спір,підлягає негайномувиконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995 зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так відповідно до довідки про заробітну плату позивача від 12.11.2021 за №8 (а.с.18) середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає:

Вересень 2021р. з/п. 6000 грн., в жовтні 2021р. з/п 6000 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: 6000 (6000+6000) : 2,

В вересні 2021р. було 20р/з, в жовтні 2021р. було 20 р/з, загальна кількість р/з складає: 40 р/з (20+20),

Середня кількість робочих змін складає: 20 р/з.(40:2).

Середньоденний заробіток працівника складає: 6000:20 = 300грн.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 09.12.2021р. по 06.11.2023р. складає 460 р/з. ((20 х 22) + 20 ).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 10.12.2021р. по 06.11.2023 р. складає: 300 х 460=138000,00 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 138000,00 грн.

Статтею 141ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 додержавного підприємства«Науково досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом»,відокремленого структурногопідрозділу «Українськевантажне бюро»державного підприємства«Науково досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом» (третяособа незалежнапрофспілка працівниківморського торговогопорту «Чорноморськ»)про визнання незаконним наказу №20 від 09.12.2021 про звільнення, його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ відокремленого структурногопідрозділу «Українськевантажне бюро»Державного підприємства«Науково-досліднийпроектно-конструкторськийінститут морськогофлоту Україниз досліднимвиробництвом» за№20від 09.12.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з підприємства за п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у відокремленому структурному підрозділі «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на посаді сторожа, з умовами праці, які діяли на день звільнення.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.12.2021 по 06.11.2023 в сумі 138000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1984,80грн.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» на користь держави судовий збір в розмірі 1380,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя