Ухвала

від 06.11.2023 по справі 490/10207/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.11.23

22-ц/812/676/23

Справа №490/10207/16-ц Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/676/23

Ухвала

Іменем України

06 листопада 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

представника апелянта Герцуна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 20 березня 2019 року, під головуванням судді Чулупа О.С., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що її батьку ОСОБА_3 , згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 09 грудня 1955 року, було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У 1959 році завершено будівництво вказаного житлового будинку та здано його в експлуатацію, відповідно до акту приймання, затвердженого рішенням виконкому Центральної районної ради депутатів трудящих №10847 від 25 грудня 1959 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті, вказаний житловий будинок в рівних частках успадкували дружина ОСОБА_4 , вона та її сестра ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , мати позивачки.

За життя ОСОБА_4 складено заповіт, яким все майно заповідала своїм донькам, тобто їй та ОСОБА_5 , в рівних частках кожній.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

Вважаючи себе єдиною спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_4 , вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Шаталюк В.М., їй відмовлено в оформленні спадкових прав на зазначене спадкове майно через розбіжності у правових документах, зокрема, допущеної помилки у написанні назви вулиці, на якій розташований спірний житловий будинок.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 та на 1/6 частки цього житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_2 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 .

29 травня 2023 року, ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у розгляді справи, вважаючи що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2019 року порушено її спадкові права, подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 .

Апелянт зазначає, що після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 крім ОСОБА_2 мала право на спадкування за заповітом ще одна донька ОСОБА_5 , яка на її думку, за життя, теж прийняла спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Після відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла і не встигла оформити своїх спадкових прав. Спадкоємцем майна ОСОБА_5 був її син ОСОБА_6 , який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер.

Вона, як дружина ОСОБА_6 , є спадкоємцем першої черги за законом після його смерті. Зазначала, що на момент подачі ОСОБА_2 позову у даній справі (21 жовтня 2016 року), вона теж була спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 в порядку спадкової трансмісії померлої ОСОБА_5 . Тому вважала, що має право на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та 23 жовтня 2023 року до участі у справі в якості правонаступників померлої позивачки залучено Миколаївську міську раду, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до такого висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих №2009 від 09 грудня 1955 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Згідно акту прийомки до експлуатації індивідуального домоволодіння від 25 грудня 1959 року, затвердженого рішенням виконкому Центральної районної ради народних депутатів трудящих № 1847 від 25 грудня 1959 року, домоволодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк, до нотаріальної контори звернулися дружина померлого ОСОБА_4 , та його доньки ОСОБА_9 , ОСОБА_5

22 березня 1986 року, державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , відповідно до якого, нотаріусом засвідчено, що ОСОБА_4 , як дружині, яка пережила чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить право власності на частку майна в загальній сумісній власності, придбаного під час шлюбу. Вказане майно складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 .

22 березня 1986 року, на вказаний житловий будинок державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано його дружині ОСОБА_4 та донькам ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.78-99).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

Після її смерті залишилось спадкове майно, у вигляді вказаного вище житлового будинку, частка якого у сукупності склала 2/3 (1/6 успадкованого після смерті чоловіка ОСОБА_3 та 1/2 належна ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 24 грудня 2003 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською С.О., зареєстрованим в реєстрі за № 4709, яким заповіла все своє майно, у тому числі зазначений житловий будинок, своїм донькам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , в рівних частках кожній.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 охоплював період з 22 серпня 2013 року по 22 лютого 2014 року.

Як видно із матеріалів спадкової справи №8/2014, заведеної 19 березня 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу після смерті ОСОБА_4 , зі спадкодавцем була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Звернувшись 19 березня 2014 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Шаталюк В.М., 28 травня 2016 року винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось через наявність розбіжностей у написанні адреси спірного житлового будинку у правовстановлюючих документах (т.1 а.с.25) .

З матеріалів вказаної спадкової справи також вбачається, що крім ОСОБА_2 до нотаріальної контори засобами поштового зв`язку від імені ОСОБА_5 20 лютого 2014 року, подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Вказана заява зареєстрована приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шатаплюк В.М. 19 березня 2014 року, тобто після спливу визначеного законом строку для прийняття спадщини (т.1. а.с.191).

Судом апеляційної інстанції від Державного нотаріального архіву Миколаївської області витребувано копію Спадкової справи №8/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В матеріалах зазначеної спадкової справи міститься копія конверту з відбитком поштового штепмеля його відправлення, з якого вбачається, що заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_5 відправлена нотаріусу 22 лютого 2014 року, тобто в межах встановленого шестимісячного терміну (т.2 а.с.82).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся син померлої ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину не отримав через те, що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.100-112).

Згідно матеріалів спадкової справи №729/2016, заведеної після смерті ОСОБА_6 , із заявами до нотаріальної контори звернулися син померлого ОСОБА_10 та дружина спадкодавця ОСОБА_1 (т.1 а.с.159 -185).

За змістом статті 129Конституції України основною із засад судочинства є, в тому числі й забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини й громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України,якими врегульованопорядок іпідстави дляапеляційного такасаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.

Такі особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов`язки.

За загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов`язки осіб, які не залучалися до справи.

Отже, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

В силу пункту 3 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За такого, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 має, насамперед, довести, що оспорюваним судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки, зокрема, з урахуванням аргументів апеляційної скарги щодо права на частку житлового будинку у порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5 - матері її чоловіка.

Звернувшись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , обґрунтовуючисвої вимогищодо оскарження рішення суду, посилались на те, що матір її чоловіка - ОСОБА_5 прийняла спадщину на частку спірного житлового будинку після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

На момент смерті ОСОБА_5 все належне їй майно, у тому числі частку спірного житлового будинку успадкував її син ОСОБА_6 , який не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину через те, що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зв`язку з чим, вважає, що вона є спадкоємцем частини житлового будинку за правом спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5 .

Згідно з статтею 1216ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до положень частин 1, 2 ст. 1220, частини 1 ст. 1222, частини 3 ст. 1223ЦКУкраїни спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270ЦКУкраїни передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною 1 ст. 1270ЦК України строк.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1269ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Положення частини другої статті 1269ЦК України кореспондується зі змістом підпунктів 3.5, 3.23. пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у редакціїнаказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок), які були чинними на 22 лютого 2014 року.

Відповідно до підпунктів 3.5, 3.4, 3.23 Порядку,якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємцяне засвідчена,надійшла поштою,вона приймаєтьсянотаріусом,заводиться спадковасправа,а спадкоємцюповідомляється прозаведення спадковоїсправи танеобхідність надіслатизаяву,оформлену належнимчином (справжністьпідпису натаких заявахмає бутинотаріально засвідченою),або особистоприбути донотаріуса замісцем відкриттяспадщини.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Згідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

З досліджених матеріалів Спадкової справи №8/2014 від 19 березня 2014 року, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_5 через засоби поштового зв`язку направлена нотаріусу 22 лютого 2014 року у простій письмовій формі та надійшла до нотаріальної контори 19 березня 2014 року. Справжність підпису спадкоємця ОСОБА_5 на документі не засвідчена нотаріально, особа заявника не встановлена.

Постановою Державного нотаріуса Першої миколаївської нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю.Г. від 01 грудня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді 5/6 часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_6 .

Відмова нотаріуса пов`язана з тим, що ОСОБА_5 до нотаріальної контори особисто із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не зверталась, а в надісланій ОСОБА_5 поштою заяві про прийняття спадщини не засвідчено нотаріально справжність її підпису. Будь яких інших доказів прийняття спадщини надано не було, факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері встановити неможливо так само як і встановити склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

У зв`язку з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 .

Спір на даний час триває та судом першої інстанції не розглянутий.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів доведеності ОСОБА_1 прийняття ОСОБА_5 у встановленому законом порядку спадщини на належну їй частку у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_4 , унеможливлює зробити висновок про прийняття спадщини й ОСОБА_6 після смерті його матері ОСОБА_5 .

Відтак звернення ОСОБА_1 , яка претендує на частину спірного будинку, із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, а також її посилання на наявність у неї права на спадкування цього майна, є передчасним.

Таким чином, не можна вважати, що оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

З огляду на те, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не була учасником справи, поданою нею з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, апеляційне провадження необхідно закрити.

Керуючись статтями 362, 367, 368, 381ЦПК України, колегія суддів

у х ва л и л а:

Закрити апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 20березня 2019року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Відновити дію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 20 березня 2019 року, зупиненого на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 07.11.2023 р.