Ухвала

від 07.11.2023 по справі 910/15552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.11.2023Справа № 910/15552/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ БУДСОЮЗ»

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ БУДСОЮЗ»

до: 1) ОСОБА_1 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю « 100000 ЕМ ЕЛ ДІ»

про стягнення 2 925 311,63 грн,

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ БУДСОЮЗ» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю « 100000 ЕМ ЕЛ ДІ» про солідарне стягнення 2 925 311,63 грн, з яких: 1 602 552,20 грн боргу та 1 322 759,43 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю « 100000 ЕМ ЕЛ ДІ» своїх зобов`язань за договором будівельного підряду № 5057 від 26.11.2018 та порушенням ОСОБА_1 , як поручителем, своїх зобов`язань за договором поруки б/н від 26.11.2018, укладеним в забезпечення виконання відповідачем-2 зобов`язань за вказаним договором будівельного підряду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15552/23, підготовче засідання призначено на 01.11.2023.

30.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:

- квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує про відсутність коштів у відповідача-2 для задоволення вимог позивача та погашення наявної заборгованості за договором будівельного підряду № 5057 від 26.11.2018, а також про вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на уникнення свого обов`язку за договором поруки б/н від 26.11.2018.

Так, заявник зазначає, що ухилення відповідача-1 від обов`язку по оплаті боргу виявляється в тому, що останній після звернення позивача із даним позовом до суду почав відчужувати належне йому майно, на підтвердження чого долучено Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) від 14.09.2023 та від 17.10.2023.

При цьому, як вказує заявник, із відомостей сервісу ОЛХ вбачається, що на продажі знаходяться квартири у м. Чорноморськ (Іллічівськ) та у м. Покровськ (Красноармійськ), які за своїми характеристиками відповідають квартирам, що перебувають у власності ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку заявника, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю « 100000 ЕМ ЕЛ ДІ» не спроможне виконати свої зобов`язання перед позивачем у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках, єдиним дієвим способом захисту прав позивача є виконання свого солідарного обов`язку відповідачем-1.

З огляду на те, що станом на сьогоднішній день існує реальна загроза відчуження відповідачем-1 свого нерухомого майна, наявні підстави для накладення арешту на майно поручителя.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд враховує, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову, у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду в разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 905/447/22.

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 17.06.2022, cправа № 908/2382/21) дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

В той же час, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

Однак, суд зазначає, що, звертаючись із вимогою про накладення арешту на нерухоме майно (квартири) відповідача-1, з огляду на відсутність у відповідача-2 грошових коштів для задоволення вимог позивача та погашення боргу за договором будівельного підряду № 5057 від 26.11.2018, заявником не надано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини (відсутності у відповідача-2 коштів), як і не надано доказів того, що відповідач-2 є боржником згідно з даними відкритих реєстрів та/або щодо нього є судові рішення про стягнення заборгованості.

З огляду на існуючі взаємовідносини сторін, позивачем необґрунтовано в заяві про забезпечення позову майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю « 100000 ЕМ ЕЛ ДІ», оскільки не надано до заяви про забезпечення позову з цього приводу жодних доказів щодо підтвердження відсутності коштів та майна саме відповідача-2, натомість, одразу заявлено вимогу стосовно накладення арешту на нерухоме майно поручителя - ОСОБА_1 .

Разом з тим, зазначаючи про вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна - квартир, заявник не надав суду належних доказів, на підставі яких можна було б точно та достовірно встановити, що на продаж виставлено саме квартири ОСОБА_1 , а надані заявником докази (роздруківка відомостей з сервісу ОЛХ) не містять ідентифікуючих ознак відповідного нерухомого майна.

Так, наразі доводи заявника щодо вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження нерухомого майна мають характер припущень, не підтверджених належною доказовою базою.

Також суд зазначає, що накладення арешту на майно має відбуватися виключно у розмірі суми стягнення, що позивачем не зазначено, як і не обґрунтовано співвідношення нерухомого майна, щодо якого заявлено вимоги про накладення арешту, з ціною позову.

Вивчивши наведені позивачем доводи та дослідивши подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що заявник не надав суду таких доказів в порядку приписів статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, які б дійсно та достеменно свідчили про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову в разі невжиття заходів до забезпечення позову, вказаних заявником.

Отже, за наведених підстав суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ БУДСОЮЗ» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ БУДСОЮЗ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 07.11.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Трофименко Т.Ю.