Рішення

від 07.11.2023 по справі 910/11276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2023Справа № 910/11276/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс»

про стягнення 36168,66 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» про стягнення 36168,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснюється оплата спожитих ним житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за відповідачем за період з 01.05.2020 по 30.04.2023 утворилась заборгованість у розмірі 36168,66 грн, яку позивач просить суд стягнути.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем не доведено наявності за відповідачем заборгованості на суму 36168,66 грн, а наданий позивачем розрахунок боргу не містить відомостей щодо послуг, які мали надаватися відповідачу у вказаний позивачем період, а також не надано доказів фактичного користування відповідачем такими послугами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» з 2014 року є власником квартири за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, буд. 3, кв. 133.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 року, багатоквартирний житловий будинок № 6 по вул. Бойчука Михайла в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» вирішено перейменувати комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та віднести його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Вищезазначеним Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 також вирішено передати комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі

Крім цього, невикористання власником належної йому квартири або спільного майна багатоквартирного будинку не звільняє відповідача від здійснення витрат по утриманню всього будинку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він надає відповідачу житлово-комунальні послуги, для оплати яких останньому кожного місяця надаються квитанції, в яких повідомляється про наявність заборгованості за спожиті послуги та на те, що відповідач кожного місяця отримує рахунки-повідомлення від комунального центру «Центр комунального сервісу», в яких відображені розрахунки за житлово-комунальні послуги, в тому числі і за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в блоку «Утримання будинків та прибудинкових територій».

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Проте, в позовній заяві не вказано, які саме послуги надавались позивачем відповідачу, в якому обсязі, їх вартість та умови нарахування.

В матеріалах справи відсутні квитанції на сплату нарахувань за послуги, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, так само як і рахунки-повідомлення від комунального центру «Центр комунального сервісу», та докази їх направлення на адресу відповідача, в яких, як зазначає позивач, відображені розрахунки за житлово-комунальні послуги, в тому числі і за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в блоку «Утримання будинків та прибудинкових територій».

Доказів надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг на суму 36168,66 грн, так само, як і доказів фактичного користування відповідачем цими послугами позивачем до суду не надано.

При цьому, наявний в матеріалах справи розрахунок боргу складений позивачем, не містить відомостей щодо послуг, які мали надаватись відповідачу у зазначений позивачем період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.11.2023

Суддя Я.В. Маринченко