Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/12000/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/12000/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСМ Дистрибьюшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення 136 552,88 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСМ Дистрибьюшн" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (далі - Підприємство) 136 552,88 грн, з яких: 99 339,82 грн - основний борг, 6 505,59 грн - пеня, 26 638,27 грн - інфляційні втрати та 4 069,20 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 7 липня 2017 року № 4600043673 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

9 серпня 2023 року до суду надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

У період з 14 серпня 2023 року по 3 вересня 2023 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12000/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 4 вересня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/12000/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2023 року була отримана уповноваженим представником відповідача 8 вересня 2023 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення цього поштового відправлення № 0105494988484.

Проте, відповідач у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній зазначив, що ціна позову не змінилася. Аналогічний за змістом лист позивача від 4 жовтня 2023 року вих. № 4/10-01 надійшов до суду через зальний відділ канцелярії 4 жовтня 2023 року.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 липня 2017 року між Підприємством та Товариством укладено договір поставки № 4600043673, відповідно до умов якого останнє зобов`язалося поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих замовлень, а Підприємство - приймати такі товари й оплачувати їх.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації з електронними цифровими підписами (далі - ЕЦП) сторін, що з моменту її підписання є невід`ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також: вартість упаковки, маркування та доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.

За пунктом 3.1. договору Товариство поставляє товари згідно з замовленнями Підприємства, поданими за посередництва сертифікованих EDI-провайдерів за вибором Товариства.

За умовами пункту 3.5. договору безпосередньо після приймання товару Підприємство направляє Товариству через EDI-провайдера електронний документ "Накладна" (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару Підприємством, сформований в обліковій системі останнього, завіряється його ЕЦП (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) та відправляється Товариству через EDI-провайдера. Товариство зі свого боку завіряє документ "Накладна" ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи і печатка підприємства) та відправляє Підприємству через EDI-провайдера. У разі обміну з Підприємством документом "Накладна" COMDOC з використанням ЕЦП, Товариство може не надавати паперовий примірник накладної за фактом відвантаження.

Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні. Тобто, Товариство зобов`язується прийняти від Підприємства замовлення на поставку товару і здійснювати її своїми засобами та за свій рахунок на адресу і в строк, вказаний у такому замовленні.

Якщо в процесі прийому товару по кількості виявляються невідповідності упаковки та/або неповнота маркування (включаючи штрихи-коди), невідповідна кількість та/або якість товару, бій товару, зіпсований товар, надмірна кількість товару, ціна товару - Підприємство складає акт про виявлені недоліки, а в товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) робиться відмітка "акт додається", після чого акт прикріпляється до ТТН і є невід`ємною його частиною. Підприємство повідомляє Товариство про повернення і заміну товару в терміни, узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору (пункт 5.2. вказаного правочину).

Пунктом 6.1. договору визначено, що підставою для здійснення Підприємством оплати поставленого товару є повне виконання Товариством своїх зобов`язань за договором. При наданні Товариством податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві" та "накладної", завіреної ЕЦП Товариства (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної у транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу "товар отриманий", Підприємство оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної у транспортній накладній, по платіжних днях у терміни, узгоджені сторонами в додатку № 1, і в розмірі, який розраховується за визначеною у вказаному договорі формулою.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Припинення дії договору не звільняє сторін від виконання всіх зобов`язань за ним та невиконаних на момент припинення дії даної угоди, у тому числі і зобов`язань, пов`язаних з поверненням товару згідно з умовами даного договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну (пункти 9.1. та 9.2. вказаного правочину).

Додатком № 1 від 7 липня 2017 року до договору сторони погодили, зокрема, строк повернення і/або заміни товару - 14 календарних днів; строк оплати товару - 45 календарних днів.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив, а відповідач - прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 98 859,82 грн на підставі видаткових накладних: від 14 січня 2022 року № 27 на суму 38 450,66 грн, від 28 січня 2022 року № 56 на суму 34 631,50 грн, від 11 січня 2022 року на суму 25 777,66 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких заперечень та зауважень з приводу кількості та якості поставленого товару. Належним чином засвідчені копії таких видаткових накладних наявні у матеріалах даної справи.

Проте, всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав.

Відтак, за твердженням позивача, загальний борг Підприємства за вищевказаними договором становить 99 339,82 грн, з яких: 98 859,82 грн - сума неоплаченого товару за вищевказаними видатковими накладними, 480,00 грн - сума неповністю оплаченого товару за видатковою накладною від 24 грудня 2021 року № 763.

Враховуючи вказані обставини, Товариство звернулося до Підприємства з претензією-вимогою від 10 березня 2023 року про сплату вищевказаної суми заборгованості, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 15 березня 2023 року. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209913217671. Однак, дана претензія залишена Підприємством без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за видатковими накладними: від 14 січня 2022 року № 27, від 28 січня 2022 року № 56 та від 11 січня 2022 року, яка загалом складає 98 859,82 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство також посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, поставленого йому за видатковою накладною від 24 грудня 2021 року № 763, у розмірі 480,00 грн. Однак, у матеріалах справи вказана видаткова накладна відсутня. Інші докази, які б могли свідчити про отримання Підприємством товару, поставленого йому позивачем за вищевказаною видатковою накладною, у матеріалах справи також не містяться.

Зважаючи на те, що Товариство не довело суду належними і допустимими доказами факт поставки відповідачу та отримання останнім відповідної продукції за видатковою накладною від 24 грудня 2021 року № 763, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 480,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні вимог Товариства у цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з вказаної особи 6 505,59 грн пені, нарахованої на суми боргу по кожній накладній, що містяться в матеріалах справи, окремо, відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно з статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За пунктом 8.10. договору (у редакції підписаного між сторонами протоколу розбіжностей від 7 липня 2027 року № 1), у випадку порушення терміну оплати товару, Підприємство зобов`язане сплатити Товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення, за кожен день затримки оплати.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 26 638,27 грн інфляційних втрат та 4 069,20 грн трьох процентів річних, відповідно до наданого позивачем розрахунку по кожній видатковій накладній, які містяться в матеріалах даної справи.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, вимоги Товариства підлягають часткову задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 180,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів справи позивачем долучено: копію договору про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року № 25, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 30 червня 2023 року серії АІ № 1427697.

Відповідно до умов вищезазначеного договору Дмитренко Руслан Миколайович (далі - Адвокат) зобов`язується надавати Товариству юридичну допомогу щодо стягнення дебіторської заборгованості з контрагента останнього, а Товариство - прийняти та оплатити такі послуги на умовах даного правочину.

Вартість послуг за договором становить 19 180,00 грн без ПДВ. Товариство оплачує 100% вартості послуг шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Адвоката на підставі виставленого рахунку в строк, вказаний у такому рахунку. При розрахунку вартості юридичної допомоги враховується час, витрачений Адвокатом на виконання своїх обов`язків, що складає не більше двадцяти восьми годин. Час, необхідний понад вказану норму, може оплачуватись окремо за взаємною згодою сторін на підставі окремого рахунку.

Судом встановлено, що 19 липня 2023 року сторони склали та підписали без жодних претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг акт здачі-приймання наданих послуг № 22 на суму 19 180,00 грн, який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копію платіжної інструкції від 19 липня 2023 року № 183 на вказану суму.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем підтверджені понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 180,00 грн, зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату цієї професійної правничої допомоги в зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог Товариства, суд дійшов висновку про стягнення з Підприємства на користь позивача 19 103,28 грн понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код 40982829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСМ Дистрибьюшн" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 40254998) 98 859 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 82 коп. основного боргу, 6 505 (шість тисяч п`ятсот п`ять) грн 59 коп. пені, 26 638 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн 27 коп. інфляційних втрат, 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев`ять) грн 20 коп. трьох процентів річних, 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн 26 коп. судового збору, а також 19 103 (дев`ятнадцять тисяч сто три) грн 28 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 6 листопада 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко