Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/13449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/13449/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостронікс» (вул. Гарматна, буд. 38А, кв. 439, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 43828605)

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (просп. Повітрофлотський, буд. 94, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 01128297)

про стягнення 173 675, 27 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостронікс» (далі за текстом - ТОВ «Бостронікс», Позивач, Продавець) з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі за текстом - ДП «Завод 410 ЦА», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-127/3 від 02.04.2021 (далі за текстом - Договір) в розмірі 78 402 грн, а також нараховані 3 % річних - 5 149, 60 грн, інфляційні втрати - 28 985, 22 грн, пеню - 61 138, 45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним здійснено поставку товару Відповідачу на суму 78 402 грн та виставлено відповідні рахунки на оплату, які Відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом не оплачено, що також стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та пені на підставі пункту 7.2 Договору.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач не погоджується з доводами Відповідача в частині здійснених нарахувань (пені та інфляційних втрат) оскільки строк нарахування пені продовжено на строк дії карантину на підставі пункту 12 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та пункту 7 Прикінцеві положення Господарського кодексу України.

Позивач посилається на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, а кожна сторона яка на них посилається повинна довести, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку, їх надзвичайність та невідворотність, що Відповідачем не здійснено, що відповідно виключає можливість звільнення останнього від відповідальності.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що період, за який здійснено нарахування пені та інфляційних втрат є невірним, що свідчить про відсутність обґрунтованого розрахунку останніх.

Відповідачем звертається увага на те, що умовами Договору не встановлено збільшеного терміну позовної давності чи збільшення строку нарахування пені, який Позивачем визначено в 809 днів.

Відповідач звертає увагу суду на те, що товар за видатковою накладною № 35 від 05.05.2021 видано особі, повноваження якої згідно долученої до позову довіреності закінчилися 28.04.2021.

Також Відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин: запровадження карантину на території України, скорочення рейсів авіакомпаній, а в подальшому взагалі відміну цивільного авіасполучення внаслідок запровадження на території України з лютого 2022 воєнного стану, що спричинило простій товариства та спад господарської діяльності Відповідача оскільки основною діяльністю останнього є ремонт, технічне обслуговування та модернізація повітряних суден.

Окрім зазначеного Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки в даному випадку пеня має каральний, а не компенсаційний характер.

Із поданих заперечень на відповідь на відзив вбачається, що Відповідач зазначає про необхідність врахування висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 при розрахунку інфляційних втрат.

Відповідач звертає увагу суду на те, що пеня Позивачем нараховується за липень і серпень 2023 при тому, що карантин в Україні закінчився 30.06.2023.

Також Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до 5 % з урахуванням винятковості обставин та інтересів обох сторін.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

04.09.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.09.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

02.10.2023 та 03.10.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про витребування доказів.

03.10.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

09.10.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Дослідивши клопотання Позивача про витребування доказів, судом не вбачається підстав для його задоволення оскільки з наданих до матеріалів справи доказів вбачається за можливе встановити обставини, задля підтвердження яких Позивач просить суд про витребування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.04.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується по Договору поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки Товару до укладання Договору.

Загальна ціна Договору на момент його укладання складає: 78 402 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 13 067 грн (пункту 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться наступним чином:

- Продавець передає Покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;

- Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору окремо.

Оплата по Договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами Договору.

Відповідно до пункту 6.1. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по Договору, щодо оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов`язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання сторонами (пункт 10.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору затверджено Специфікацію № 1 на суму 78 402 грн, в якій також визначено умови оплати: протягом 30 банківських днів після поставки ТМЦ, проходження вхідного контролю на підприємстві Покупця та підписання договору, в розмірі 100 % вартості ТМЦ.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено поставку товарів на загальну суму 78 402 грн згідно видаткової накладної № 30 від 20.04.2023 на суму 18 882 (з ПДВ) та № 35 від 05.05.2021 на суму 59 520 грн.

Суд вказує, що зазначені вище видаткові накладні підписані представниками сторін: з боку Постачальника директор Ясинський О.І. та з боку Покупця Димніков В.М. на підставі довіреності № 466 від 19.04.2021, яка дійсна до 28.04.2021.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що отримання товару 05.05.2021 відбулося на підставі довіреності, яка станом на вказану дату не була дійсною.

Однак, суд вказує, що із наданого Відповідачем відзиву не вбачається заперечень щодо факту отримання ним такого товару та не пов`язаність особи Димнікова В.М. з діяльністю державного підприємства, при тому, що попередня партія товару за Договором отримувалась тією ж особою.

В даному випадку судом ставиться під сумнів добросовісність поведінки Відповідача в частині допущення особи для отримання товару без продовження належних на те повноважень, оскільки знову ж таки Відповідачем не заперечується факт надходження на наявності в нього товару поставленого Позивачем 05.05.2021.

В даному випадку факт отримання Відповідачем товару 05.05.2021 за видатковою накладною № 35 від 05.05.2021 на суму 59 520 грн. є таким, що встановлений судом належним чином.

Відтак, суд зазначає, що у Відповідача виник обов`язок розрахуватися за отриманий ним товар за Договором у відповідності до положень пункту 4.1. Договору., а саме згідно умов оплати, визначених сторонами у Специфікації № 1.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем виставлено Відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 28 від 16.04.2021 на суму 78 402 грн.

Відповідачем не надано заперечень щодо факту отримання рахунку № 28 від 16.04.2021 на суму 78 402 грн, а також не надано доказів існування обставин, визначених Специфікацією № 1, які ставлять в залежність настання у Покупця обов`язку з оплати.

Так, судом встановлено, що поставлений товар мав бути оплачений Відповідачем у строк до 04.06.2021 за видатковою накладною № 30 від 20.04.2021 та у строк до 17.06.2021 за видатковою накладною № 35 від 05.05.2021.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією № 0312/01 від 03.12.2021 про необхідність здійснення оплати за Договором, у відповідь на яку Відповідач листом № 4 від 16.12.2021 визнав факт існування боргу, зокрема, за спірними видатковими накладними та зазначено про її погашення у І-ІІ кварталі 2022.

Судом встановлено, що докази оплати Відповідачем отриманого товару за Договором матеріали справи не містять.

У зв`язку із простроченням виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, враховуючи те, що заперечення Відповідача в основному стосуються порядку здійснення Позивачем вказаних вище нарахувань суд зазначає, що період нарахування за видатковою накладною № 30 від 20.04.2021 - з 05.06.2021 по 22.08.2023, а за видатковою накладною № 35 від 05.05.2021 відповідно з 18.06.2021 по 22.08.2023.

Судом встановлено, що в обґрунтування Позивачем строку нарахування пені понад 6 місяців останній посилається на положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 7 Прикінцевих положень ГК України.

Із заперечень Відповідача вбачається, що останній не погоджується з проведеними Позивачем нарахуваннями та зазначає про наявність підстав для звільнення його від відповідальності в силу існування форс-мажорних обставин: запровадження на території України з 11.03.2020 карантину задля запобігання поширення коронавірусної хвороби; введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану; простій Відповідача; глобальна авіаційна криза; збитковість діяльності державного підприємства.

Зазначене вище, згідно доводів Відповідача, значно вплинуло на спроможність останнього здійснювати господарську діяльність та відповідно отримувати прибуток, що відповідно є підставою для звільнення останнього від відповідності або ж зменшення суми штрафних санкцій.

Додатково Відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вказує, що сума основного боргу утворилася у Відповідача у зв`язку із не здійсненням останнім розрахунку за Договором, а саме за видатковими накладними № 30 від 20.04.2023 на суму 18 882 грн та № 35 від 05.05.2021 на суму 59 520 грн.

При цьому, судом враховано визнання Відповідачем факту існування вказаного вище боргу згідно листа останнього від 16.12.2021 № 8-4514.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору та допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідно свідчить про необхідність стягнення на користь Позивача суми основного боргу та правомірність застосування до Відповідача положень статті 625 ЦК України та пункту 7.2. Договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідивши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи заперечення (зауваження) Відповідача в цій частині та наданий стороною контррозрахунок, суд зазначає що обґрунтованою сумою інфляційних втрат є сума 26 888, 60 грн (6 514, 22 грн за видатковою накладною № 30 від 20.04.2021 за період червень 2021 - серпень 2023; 20 374, 38 грн за видатковою накладною № 35 від 05.05.2021 за період липень 2021 - серпень 2023).

Суд погоджується із посиланнями Відповідача на усталену судову практику розрахунку інфляційних втрат, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, а зазначені вище розрахунки здійснені судом з її урахуванням.

Враховуючи заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, з дотримання меж заявлених вимог, суд зазначає, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в межах суми 26 888, 60 грн.

Нарахована Позивачем сума 3 % річних є правомірною та арифметично вірною.

Що стосується питання нарахування Позивачем пені, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, враховуючи межі заявлених Відповідачем заперечень, суд погоджується з доводами Відповідача та зазначає, що правомірним буде нарахування пені окремо за кожною видатковою накладною до 30.06.2023 (дата закінчення карантину), що за підрахунками суду становить 55 781, 33 грн, а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Суд вказує, що Договір укладено після запровадження карантинних обмежень, а відтак обставини, на якій посилається Відповідач існували станом на дату його укладання, що відповідно унеможливлює посилатися на останні згідно пункту 8.1. Договору.

Крім того, посилання Відповідача на повідомлення Міжнародної асоціації повітряного транспорту та інших міжнародних інформаційних агентств, копії яких додано до відзиву є недоречними в даному випадку оскільки датовані ще 2020 роком, що тим самим не було перешкодою для Відповідача для укладання Договору з Позивачем та жодним чином не вплинуло на виконання зобов`язання.

Посилання Відповідача на запровадження на території України воєнного стану та всіх пов`язаних з ним наслідків також не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання виникло до 24.02.2022 та відповідно не могло вплинути на виконання договірного зобов`язання Покупця.

При цьому, суд погоджується доводами Позивача та зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1, однак наразі Відповідачем не доведено яким саме чином такі обставини вплинули на не здійснення Відповідачем вчасного розрахунку ще у 2021 році.

Також судом враховано відсутність доказів звернення Відповідача до Позивача у порядку, визначеному розділу 8 Договору з повідомлення про існування форс-мажорних обставин.

Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів задля підтвердження факту існування форс-мажорних обставин, які дійсно могли б бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності.

Що стосується посилань Відповідача на наявність підстав для зменшення розміру пені, суд вказує, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За сукупністю зазначеного вище, враховуючи те, що заборгованість у Відповідача виникла під час дії карантину, про який Відповідачу було відомо станом на дату укладання Договору та до запровадження воєнного стану, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів вчинення Відповідачем дій на погашення існуючої заборгованості чи то її реструктуризацію, окрім визнання такої заборгованості, суд дійшов висновку, що даний випадок не є винятковим, а присуджена до стягнення сума штрафних санкцій не перевищує суму основного боргу, не є надмірною та не виходить за межі компенсаційного характеру враховуючи тривалість прострочення грошового зобов`язання.

Відтак, клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню.

Додатково суд звертає увагу на те, що суми 3 % річних та інфляційних втрат, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору чим допущено прострочення строків оплати товару, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються

на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостронікс» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (просп. Повітрофлотський, буд. 94, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостронікс» (вул. Гарматна, буд. 38А, кв. 439, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 43828605) основний борг 78 402 (сімдесят вісім тисяч чотириста дві) грн 00 коп, пеню - 55 781 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 33 коп, 3 % річних - 5 149 (п`ять тисяч сто сорок дев`ять) грн 60 грн, інфляційні втрати - 26 888 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 60 коп, судовий збір - 2 568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 81 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 06.11.2023

Суддя Антон ПУКАС