Рішення

від 07.11.2023 по справі 911/1906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1906/23

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карантон - 2022»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

22 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Карантон - 2022» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 38 987,81 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання №2603 від 26.03.2021 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 26 220,64 грн. основного боргу, 2 395,06 грн. пені, 1 353,42 грн. трьох процентів річних, 9 018,69 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» залишена без руху, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

10 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 30.08.2023 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судове засідання, ухвала суду від 31.07.2023 року про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 1.

Поштове відправлення №0600039715020 не було вручене відповідачу, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується копією повернутого поштового конверту, долученою до матеріалів справи.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 31.07.2023 року про відкриття провадження у справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 02 серпня 2023 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

26 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Карантон - 2022» (далі відповідач) був укладений договір постачання №2603 (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, позивач зобов`язується поставити та передати товар, згідно із заявкою (замовлення) відповідача, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в даному договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема,з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 3.5 договору, позивач зобов`язується поставити товар відповідачу в термін вказаний в заявці (замовленні) відповідача, за умови її відповідності та правильній формі, згідно п. 2.2 даного договору.

Відповідно до п. 3.7 договору, товар передається за видатковою накладною, в якій вказується найменування товару, асортимент, кількість товарних одиниць, вартість товару. Товар, що поставляється позивачем, також повинен супроводжуватися: рахунком фактурою; видатковою накладною; ТТН; посвідченням про якість, та, за необхідністю, іншими товаросупровідними документами.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної видаткової накладної уповноваженим представником відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відтермінуванням на 14 календарних днів.

Згідно з п. 4.4 договору, оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.1 договору, термін дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору до дати такого припинення він вважається продовженим на той же строк на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар, про що сторонами підписана видаткова накладна №782 від 11 вересня 2021 року, на суму 68 220,64 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 42 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №559 від 12 жовтня 2021 року, на суму 30 000,00 грн., та №607 від 29 жовтня 2021 року, на суму 12 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 4.3 договору, відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відтермінуванням на 14 календарних днів.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, товар, поставлений позивачем, повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 27 вересня 2021 року.

Оскільки відповідачем товар оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 26 220,64 грн. основного боргу, 2 395,06 грн. пені, 1 353,42 грн. трьох процентів річних, 9 018,69 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 11 вересня 2021 року позивач передав відповідачу товар на суму 68 220,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №782, який відповідач оплатив частково, а саме в сумі 42 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №559 від 12 жовтня 2021 року, на суму 30 000,00 грн., та №607 від 29 жовтня 2021 року, на суму 12 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, борг відповідача перед позивачем становив 26 220,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 26 220,64 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 395,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 5.2 договору, у разі прострочення оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення платежу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 договору, відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відтермінуванням на 14 календарних днів, тому товар, переданий позивачем, згідно з видатковою накладною №782 від 11 вересня 2021 року, на суму 68 220,64 грн., повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 27 вересня 2021 року включно (оскільки 25.09.2021 року та 26.09.2021 року припадали на вихідні дні).

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем період та сума нарахування пені визначені невірно, оскільки він просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати товару, переданого, згідно з видатковою №782 від 11 вересня 2021 року, починаючи з 27.09.2021 року, від суми боргу 26 220,64 грн., а не з 28.09.2021 року, від суми боргу 68 220,64 грн.

Так, переданий позивачем товар, на суму 68 220,64 грн., був частково оплачений відповідачем 12.10.2021 року, а саме на суму 30 000,00 грн., тому борг відповідача перед позивачем становив 38 220,64 грн., а після сплати 29.10.2021 року грошових коштів у сумі 12 000,00 грн. борг відповідача становив 26 220,64 грн.

Так, розмір пені, за прострочення оплати товару, переданого, згідно з видатковою накладною №782 від 11 вересня 2021 року, враховуючи період заборгованості з:

28.09.2021 року до 09.12.2021 року, суму боргу в розмірі 26 220,64 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,5%, складає 891,50 грн.;

10.12.2021 року до 20.01.2022 року, суму боргу в розмірі 26 220,64 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 9,0%, складає 543,09 грн.;

21.01.2022 року до 27.03.2022 року, суму боргу в розмірі 26 220,64 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 948,25 грн.,

а разом 2 382,84 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 353,42 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9 018,69 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сума заборгованості та період нарахування трьох процентів річних зазначений з 27.09.2021 року до 16.06.2023 року, від суми боргу 26 220,64 грн., а період нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, - з жовтня 2021 року до травня 2023 року, від суми боргу 26 220,64 грн.

Разом з цим, як уже було встановлено судом, відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар не пізніше 27 вересня 2021 року включно (оскільки 25.09.2021 року та 26.09.2021 року припадали на вихідні дні), від суми заборгованості 68 220,64 грн.

Так, три проценти річних за період заборгованості з 28.09.2021 року до 16.06.2023 року (627 днів), від суми боргу 26 220,64 грн., становлять 1 351,26 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з жовтня 2021 року до травня 2023 року: в жовтні 2021 року 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%; жовтні 102,5%; листопаді 100,7; грудні 100,7%; січні 2023 року 100,8%; лютому 100,7%; березні - 101,5%; квітні 100,2%; травні 100,5%, від суми заборгованості 26 220,64 грн., складає 9 018,69 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 632, ч. 1 ст. 638, ч. ч. 1, 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 1, 4 ст. 116, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Карантон - 2022» про стягнення заборгованості в сумі 38 987,81 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карантон - 2022» (09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Фастівська, будинок 1, ідентифікаційний код 43094935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Мілк Груп» (49000, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, 38, приміщення 1, ідентифікаційний код 43907723) 26 220,64 грн. (двадцять шість тисяч двісті двадцять грн. 64 коп.) основного боргу; 2 382,84 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дві грн. 84 коп.) пені; 1 351,26 грн. (одну тисячу триста п`ятдесят одну грн. 26 коп.) трьох процентів річних; 9 018,69 грн. (дев`ять тисяч вісімнадцять грн. 69 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 683,01 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 01 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 07.11.2023 року.

Суддя С. Грабець