Рішення

від 06.11.2023 по справі 911/2281/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2281/22

Розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Іванківське лісове господарство»

до Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання»

про стягнення 250 159,88 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

встановив:

Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» (далі - відповідач) заборгованість в сумі 250 159,88 грн. з яких: 206 196,64 грн. основний борг, 7 507,79 грн. 3% річних, 36 455,45 грн. інфляційні втрати, відповідно до умов Договору поставки від 18.01.2021 року № 25.

Позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконання Бородянською селищною радою «Бородянкатепловодопостачання» умов Договору поставки від 18.01.2021 року № 25 в частині своєчасної оплати поставленого Державним підприємством «Іванківське лісове господарство» Товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2281/22, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Від голови Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» через канцелярію Господарського суду Київської області було подано клопотання про зупинення провадження по справі.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання голова Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» посилається на те, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 945 утворено Комісію з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Поряд з цим, пунктом 8 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Іванківське лісове господарство». Надалі, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.12.2022 року № 1108 внесено зміни до складу Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство». Окрім того, голова Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» зазначає, що наразі проводиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, рахунків Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» та забезпечено підготовку складання передавального акта та подальшого подання його до Держлісагенства. У зв`язку зі наведеним, посилаючись на приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України просить суд зупинити провадження у справі до вирішення питання припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство».

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, здійснивши правовий аналіз положення статей 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до наступних висновків.

Зупинення провадження у справі це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначені підстави для зупинення провадження у справі. Так, випадки обов`язкового зупинення провадження у справі визначені статтею 227 ГПК України, а право суду зупинити провадження у справі регламентовано положеннями статті 228 ГПК України.

У відповідності до положень ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, перелік випадків за існування яких суд має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі є вичерпним.

Одночасно, ні норма статті 228 ГПК України, на яку посилається голова Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», ні норма статті 227 ГПК України, не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі, як припинення юридичної особи шляхом реорганізації.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання голови Комісії з припинення Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» про зупинення провадження у справі.

Окрім того, 14.02.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області з боку Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання про заміну позивача по справі його правонаступником.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що згідно пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 945 від 28.10.2022 року зі змінами, внесеними наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 1108 від 05.12.2022 року, правонаступником Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», тоді як наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 245 від 09.01.2023 року за філією «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 45101556) закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом № 62 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Іванківське лісове господарство». Окрім того, на думку заявника, правонаступництво також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із запису якого вбачається, що 14.12.2022 року внесено дату реєстрації відокремленого підрозділу юридичної особи філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ: 45101556). Також, до зазначеного клопотання заявником долучено копії довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 03.02.2023 року про закриття рахунку Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 51 від 16.12.2022 року про затвердження «Положення про філію «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», довідки АТКБ «ПриватБанк» від 03.01.2023 року про відкриття рахунку філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Вирішення питання про процесуальне правонаступництво здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 ГПК України, тобто за умови перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідного клопотання, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони по господарській справі до іншої особи на підставі відповідного документу або правочину.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року по справі № 264/5957/17).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника (аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 922/4650/21 від 18.08.2023).

У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.

Враховуючи наведене, що в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи, а фактично визначається з моменту прийняття уповноваженим суб`єктом рішення про передачу прав та обов`язків правонаступнику (подібні за змістом висновки кореспондується у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 по справі № 296/443/16-ц, від 04.11.2020 по справі № 922/817/18 та від 18.03.2023 по справі № 922/3979/21).

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 по справі № 911/1958/18, від 04.11.2020 по справі № 922/817/18, від 08.02.2023 по справі № 910/16900/19, від 18.03.2023 по справі № 922/3979/21 та від 18.08.2023 по справі № 922/4650/21).

З урахуванням того, що згідно пункту 1 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України від 09 січня 2023 року № 245 та пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 945 від 28.10.2022 року зі змінами, внесеними наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 1108 від 05.12.2022 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», суд дійшов до висновку, що відбувся перехід процесуальних прав і обов`язків Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у зв`язку з вибуттям Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» у спірному матеріальному правовідношенні.

Отже, враховуючи, що правонаступником Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», суд дійшов висновку про задоволення клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про заміну позивача Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00992088) у справі № 911/2281/22 його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 45101556).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним грошових коштів, які є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

18.01.2021 року між Державним підприємством «Іванківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ: 00992088) (далі ДП «Іванківське лісове господарство»), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ: 45101556), як постачальником та Комунальним підприємством Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» як покупцем укладено Договір поставки № 25 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується відпустити покупцю Товар (дров`яна деревина для промислового використання (сосна)), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За умовами пункту 2.1. Договору сума договору складається із загальної вартості Товару, що буде відпущено покупцю згідно усіх відповідних супровідних документів.

Платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати, або за усною згодою сторін, на умовах післяоплат (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору Товар відпускається покупцю після оплати за Товар. Або, у виняткових випадках, за згодою сторін, на умовах післяоплати згідно п. 2.3. даного Договору. Одиницею виміру поставляємого Товару встановлюються метри кубічні (м.куб.).

Товар вважається фактично переданий покупцю з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін відповідних супровідних документів (пункту 3.4. Договору).

За положеннями пункту 5.1. Договору постачальник має право вимагати у покупця своєчасної та повної оплати Товару на умовах та в строки передбачені цим Договором.

Згідно пункту 6.1. Договору сторонами було передбачено, що за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного Законодавства України.

У відповідності до пункту 9.1. Договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін і діє до 31.12.2021 року.

Поданий у зазначеній справі позов мотивовано тим, що на виконання умов договору ДП «Іванківське лісове господарство» здійснено поставку Товару на загальну суму 1 925 720,47 грн., однак, Комунальним підприємством Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» було здійснено часткову оплату за поставлений товару на суму 1 719 523,83 грн.

Окрім того, як зазначає ДП «Іванківське лісове господарство», щодо утвореної заборгованості у сумі 206 196,64 грн., останнім у період з 14.06.2021 року по 01.07.2021 року було поставлено Товар на суму 227 157,00 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

№ 614672 від 14.06.2021 на суму 24 984,60 грн.;

№ 614680 від 15.06.2021 на суму 24 682,80 грн.;

№ 614687 від 15.06.2021 на суму 24 931,80 грн.;

№ 887012 від16.06.2021 на суму 21 330,00 грн.;

№ 887020 від 16.06.2021 на суму 21 792,60 грн.;

№ 302988 від 17.06.2021 на суму 21 792,60 грн.;

№ 887063 від 23.06.2021 на суму 22 014,60 грн.;

№ 310898 від 24.06.2021 на суму 21 168,00 грн.;

№ 303005 від 24.06.2021 на суму 22 203,00 грн.;

№ 728584 від 01.07.2021 на суму 22 257,00 грн.

Однак, вищезазначені товарно-транспортні накладні Комунальним підприємством Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» були оплачені частково, у зв`язку із чим, у останнього виникла заборгованість у розмірі 206 196,64 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» оплати поставленого ДП «Іванківське лісове господарство» Товару, а також застосування до відповідача відповідальності, що передбачено чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати наданих послуг.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між ДП «Іванківське лісове господарство» та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України та 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні висновки узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 по справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 по справі № 910/11965/16).

Я встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ДП «Іванківське лісове господарство» на виконання Договору поставило Комунальному підприємству Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» Товар на суму 227 157,00 грн., який останнім було прийнято повністю, зауважень та/або претензій щодо строків поставки, якості та кількості товару не надано.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 року - жовтень 2021 року за Договором № 25 від 18.01.2021року.

Зазначений акт підписаний сторонами, та скріплений їх печатками. Жодних зауважень щодо його змісту, обставин та невідповідності ціни заборгованості жодна із сторін не надавала.

На переконання суду, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 916/1727/17).

У відповідності до вимог статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Товарно-транспортна накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

Отже, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в розумінні статей 76-77 ГПК України підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом, та підтверджує факт утвореної заборгованості за Договором, та надає право Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» як правонаступнику ДП «Іванківське лісове господарство» пред`являти до відповідача вимоги щодо виконання умов укладеного Договору.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Договір поставки № 25 від 19.01.2021 року був укладений між Державним підприємством «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Бородянською селищною радою «Бородянкатепловодопостачання». У той самий час, позов пред`явлений до Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання», яке не є стороною Договору.

Згідно частини 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Слід зазначити, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

В матеріалах справи наявний договір про переведення боргу № б/н від 20.01.2022 року (далі Договір № б/н), що укладений між Комунальним підприємством Бородянської «Бородянкатепловодопостачання» (покупець за Договором, далі - первісний боржник), Комунальним підприємством Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» (відповідач по справі, далі - новий боржник) та Державним підприємством «Іванківське лісове господарство» (кредитор).

За умовами пункту 1 Договору № б/н було передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору поставки № 25 від 18.01.2021 року, щодо поставки дров`яної деревини для промислового використання (сосна) укладеного між первісним боржником та кредитором (далі іменується - «основний договір»).

Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 20 6 196 (двісті шість тисяч сто дев`яносто шість) грн. 64 коп., що виник на підставі п.п. 2.1 - 2.7 основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання на умовах основного договору (пункт 2 Договору № б/н).

Згідно пункту 3 Договору № б/н кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За пунктом 7 Договору № б/н сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:

- по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;

- по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року по справі № 321/1260/19.

Враховуючи вищевикладене, наявність укладеного Договору про переведення боргу у письмовій формі, враховуючи обставини переведення заборгованості, яка виникла на підставі Договору поставки № 25 від 18.01.2021 року у сумі заявленій ДП «Іванківське лісове господарство» по даній справі, та наявність згоди останнього на переведення такого боргу - суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство Бородянська селищна рада «Бородянкатеплопостачання» є належним відповідачем по справі, та зобов`язана належним чином виконати зобов`язання Комунального підприємства Бородянської «Бородянкатепловодопостачання», які остання взяла за умовами укладеного Договору поставки № 25 від 18.01.2021року.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Неналежним виконанням зобов`язань у розумінні положень статей 610-611 ЦК України є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (договору) (до подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 910/3777/18).

Відповідно до статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що Комунальне підприємство Бородянська селищна рада «Бородянкатеплопостачання» (як новий боржник) не оплатив поставлений ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Товар за Договором, що ним не спростовано шляхом подання до суду доказів зворотного, однак, строк виконання відповідного зобов`язання настав, вимоги ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення боргу за такий Товар у розмірі 206 196,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, як вбачається з прохальної частини позову, ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить суд стягнути з Відповідача 7 507,79 грн. 3 % річних та 36 455,45 грн. інфляційних втрат за період з 11.08.2021 по 27.10.2022 року в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Окрім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 по справі № 520/17342/18 наведено висновки про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Перевіривши наданий ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» розрахунок, судом встановлено, що ДП «Іванківське лісове господарство» при здійсненні нарахування заявленої до стягнення, інфляційних втрат та 3 % річних допущено арифметичні помилки, яка полягає у не донарахуванні останнім Відповідачу, як інфляційних втрат так і 3 % річних.

Здійснивши власний перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості у розмірі 206 196,64 грн., за період з 11.08.2021 року по 27.10.2022 року судом встановлено, що розмір 3 % річних становить: 7 507,82 грн., замість помилково нарахованого ДП «Іванківське лісове господарство» 7 507,79 грн. та розмір інфляційних втрат становить: 53 343,39 грн. замість помилково нарахованого ДП «Іванківське лісове господарство» 36 455,45 грн.

При цьому, суд зазначає, що останній позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Суд повторно наголошує на тому, що останній не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову подібні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року по справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року по справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року по справі № 287/587/16-ц).

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до господарського суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

У зв`язку з вище означеним, суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню саме у тій редакції, у якій просив ДП «Іванківське лісове господарство» у своїй прохальній частині, а саме стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 7 507,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 36 455,45 грн.

Окрім того, як вбачається із прохальної частини позову ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить суд стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» суму у розмірі 250 195,88 грн., яка складається: з основної заборгованості у розмірі 206 196,64 грн., 3 % річних у розмірі 7 507,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 36 455,45 грн.

Однак, ДП «Іванківське лісове господарство» не вірно обраховано загальну суму заборгованості, яка за підрахунками суду становить 250 159,88 грн., замість помилково визначеної ДП «Іванківське лісове господарство» 250 195,88 грн.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 250 159,88 грн., з яких: 206 196,64 грн. основного боргу, 7 507,79 грн. 3 % річних та 36 455,45 грн. інфляційних втрат.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 3 751,87 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатеплопостачання» (07801, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Бородянка, вул. Вокзальна, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 44300471) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (07200, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Поліська, будинок 22, код ЄДРПОУ 45101556) 206 196 (двісті шість тисяч сто дев`яносто шість) грн. 64 коп. основного боргу, 7 507 (сім тисяч п`ятсот сім) грн. 79 коп. 3% річних, 36 455 (тридцять шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 45 коп. інфляційних та 3 751 (три тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін