Рішення

від 06.11.2023 по справі 911/2644/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа № 911/2644/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 148 693,68 гривень

обставини справи:

28.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь» (далі позивач / ТОВ «Агро-Деталь») до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач / ПАТ «Центренерго») про стягнення 148 693,68 грн, з яких: 102 478,50 грн заборгованості, 6 317,69 грн пені, 5 184,75 грн 3 % річних, 34 712,74 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/25 від 04.08.2021 у частині оплати вартості переданого товару.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.08.2023 у цій справі прийняв позовну заяву ТОВ «Агро-Деталь» до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, встановив строк для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відзиву на позов та додаткових доказів по справі (за наявності) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, встановив строк відповідачу до 30.09.2023 для надання суду у письмовій формі заперечень на відповідь на відзив та додаткових доказів у справі (за наявності) разом з доказами направлення копій заперечень та вказаних доказів іншій стороні.

05.09.2023, у встановлений судом строк, на електронну адресу Господарського суду Київської області від Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» (далі Вуглегірська ТЕС) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач не погодився із заявленими позивачем вимогами, зазначив про наявність підстав для зменшення розміру пені, 3 % річних та витрат позивача на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача у випадку задоволення позову, а також просив суд зупинити провадження у справі № 911/2644/23 до припинення або скасування воєнного стану та деокупації Вуглегірської ТЕС.

Крім того у тексті відзиву є посилання відповідача на те, що він вважає за необхідне дослідити оригінали наданих позивачем документів, в обґрунтування чого зазначає про відсутність можливості відповідача ознайомитись із первинною документацією.

Розглянувши відзив ПАТ «Центренерго» в частині витребування оригіналів документів суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Отже, в силу приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України витребування оригіналів письмових доказів є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 902/825/20.

Суд зазначає, що подані позивачем копії письмових доказів засвідчені відповідно до вимог процесуального законодавства, відтак доводи відповідача щодо наявності сумнівів у достовірності поданих позивачем доказів визнаються судом необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні відзиву на позовну заяву в частині витребування оригіналів доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.09.2023 у справі № 911/2644/23 відмовив у задоволенні відзиву Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» в частині прохання зупинити провадження у цій справі.

18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Агро-Деталь» надійшло клопотання, згідно якого останнє, з метою вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, просить суд долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують надання адвокатом правничої допомоги позивачу.

Водночас позивач не скористався правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, та відповідь на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії договору, 04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь» як постачальником та Публічним акціонерним товариством «Центренерго», в особі директора Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» Тарутіна С.Г., як покупцем укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/25 від (далі - договір поставки), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Положеннями пп. 2.1, 2.2, 2.5, 5.3, 5.5 та 12.1 договору поставки визначено, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений п. 5.3 договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору.

Так, згідно пп. 1- 4, 9 додатку № 1 до договору поставки сторони погодили:

-поставку товару - запасних частин до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (запасних частин до автомобілів (гальм)) загальною вартістю 257 000,00 грн;

-умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції;

-постачальник здійснює поставку товару (продукції) автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад Вуглегірської ТЕС), відповідно до правил «Інкотермс 2010»;

-строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами.

Надалі 04.08.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1, пп. 1, 2 якої сторони погодили, що загальна вартість продукції складає - 254 350,40 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят гривень 40 коп.) в тому числі ПДВ 20 % - 42 391,73 грн. Інші умови договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/25 від 04.08.2021 р. не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

30.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 2, пп. 1, 2 якої сторони погодили, що загальна вартість продукції з ПДВ: 304 029,44 грн (триста чотири тисячі двадцять дев`ять гривень 44 копійки), в тому числі ПДВ 20 % - 50 671,57 грн. Інші умови договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/25 від 04.08.2021 р. не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Копії додатку № 1 до договору поставки, додаткових угод № 1 та № 2 наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки відповідачу поставлено товар загальною вартістю 140 643,92 грн, в підтвердження чого надав копії підписаних постачальником та одержувачем видаткових накладних:

-№ УТ-2890 від 01.10.2021 на суму 58 157,16 грн;

-№ УТ-3148 від 20.10.2021 на суму 33 165,42 грн;

-№ УТ-3493 від 01.12.2021 на суму 49 321,34 грн.

Також в підтвердження вказаних обставин поставки відповідачу товару за договором позивач надав копії довіреностей № 332, № 367, № 440 на отримання товару та скріплених підписами та печатками обох сторін актів приймання-передачі продукції:

-від 12.10.2021 на суму 58 157,16 грн;

-від 26.10.2021 на суму 33 165,42 грн;

-від 03.12.2021 на суму 49 321,34 грн.

Утім, за доводами позивача, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями банківських виписок по особовому рахунку від 27.01.2022 та 04.02.2022, як наслідок у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 102 478,50 грн.

Отже, посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Центренерго», зокрема, 102 478,50 грн заборгованості.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач зазначив про те, що договір поставки укладено позивачем із відокремленим підрозділом ПАТ «Центренерго» - Вуглегірською ТЕС, яка здійснює свою діяльність поза місцезнаходженням юридичної особи на великій відстані та яка, згідно положення, зобов`язана виконувати укладені нею від імені юридичної особи договори та зобов`язання.

З огляду на вказане відповідач зауважив, що вся первинна документація стосовно укладення та виконання договорів знаходиться безпосередньо на території Вуглегірської ТЕС, доступ до якої працівників унеможливлено тим, що з 26.07.2022 вказана ТЕС з усіма потужностями та адміністративним корпусом, де зберігається документація, знаходиться під окупацією російської федерації.

У зв`язку з викладеними обставинами відповідач зазначив, що не може узгодити розмір заборгованості, якщо така існує, та/або спростувати вимоги позивача чи захистити свої права через пред`явлення самостійних вимог до позивача у разі порушення прав відповідача під час виконання позивачем договору.

Отже, враховуючи наведене та те, що відсутня можливість ознайомитись із первинною документацією, відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655, 692, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем вказаного договору свідчить про його погодження з умовами цього договору та породжує для відповідача обов`язок з його виконання.

Водночас ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду викладеного, суд дійшов висновку, що про передачу та прийняття поставленого позивачем товару за договором поставки свідчать проставлені без будь-яких заперечень щодо кількості та / або якості товару підписи покупця на актах приймання-передачі продукції, що, відповідно, породжує для ПАТ «Центренерго» обов`язок по сплаті вартості такого товару у визначений додатком № 1 до договору поставки строк - протягом 30 календарних днів після підписання актів, зокрема:

-від 12.10.2021 на суму 58 157,16 грн - до 11.11.2021;

-від 26.10.2021 на суму 33 165,42 грн - до 25.11.2021;

-від 03.12.2021 на суму 49 321,34 грн - до 03.01.2022.

Вказаний висновок, зокрема щодо прийняття покупцем поставленого позивачем товару судом зроблено на підставі оцінки та дослідження у сукупності усіх наданих позивачем доказів: видаткових накладних, довіреностей, актів приймання-передачі продукції, що містять достатні відомості про відповідно проведені господарські операції з постачання товару, тоді як обставини наявності / відсутності у відповідача власних примірників вказаних облікових документів не несуть доказової сили на спростування обставин отримання товару та, відповідно, виникнення грошового зобов`язання за договором.

Стосовно ж доводів відповідача про укладення позивачем договору поставки з відокремленим підрозділом, який самостійно веде свою діяльність та обліковує документи і господарські операції, а також виконує зобов`язання, суд зазначає, що:

-відокремлений підрозділ не є окремою юридичною особою та наділяється майном юридичної особи, яка його створила, відтак відповідальною за виконання грошових зобов`язань у спірних правовідносинах є саме юридична особа;

-внутрішня організація роботи та документообігу між юридичною особою та її відокремленим підрозділом не звільняє від господарського зобов`язання, яке має бути виконано у погоджені сторонами у договорі поставки строки та не ставиться в залежність від впорядкування юридичною особою власного фінансового та бухгалтерського документообігу.

В розрізі наведеного суд звертає увагу на те, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, як наслідок поведінка сторони у площині господарських правовідносин має бути такою, яка б не шкодила інтересам контрагентів та не ставила їх у нерівне фінансове становище.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок по особовому рахунку слідує, що відповідачем:

-27.01.2022 сплачено 5 000,00 грн з призначенням платежу: опл. за кран гальмов. у зборі, робочий циліндр приводу вимикан. зчеплен., циліндр головн. гальм іні дог. 13/25 від 04.08.21 рах. УТ-2890/1 від 01.10.21 втч ПДВ «ПРОЗОРРО»;

-27.01.2022 сплачено 10 000,00 грн з призначенням платежу: опл. за пружину відтяжну колодок, камеру гальмів з пружинним енергоакумулятором інш. дог. 13/25 від 04.08.21 рах. УТ-3148/1 від 20.10.21 втч ПДВ «ПРОЗОРРО»;

-04.02.2022 сплачено 23 165,42 грн з призначенням платежу: опл. за пружину відтяжну колодок, камеру гальмів з пружинним енергоакумулятором інш. дог. 13/25 від 04.08.21 рах. УТ-3148/1 від 20.10.21 втч ПДВ «ПРОЗОРРО».

Позивач зарахував сплачені відповідачем кошти: 27.01.2022 у розмірі 15 000,00 грн та 04.02.2022 у розмірі 23 165,42 грн в рахунок погашення вартості товару частково в розмірі 38 165,42 грн за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021.

Водночас як зазначено у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004, питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду надання послуг (місяця надання послуг), має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, оскільки у призначенні проведених відповідачем платежів зазначено номери видаткових накладних, згідно яких проводилися останнім відповідні розрахунки, суд дійшов висновку, що правильним є зарахування сплачених відповідачем коштів:

-27.01.2022 в рахунок погашення вартості товару частково в розмірі 5 000,00 грн за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021;

-27.01.2022 у розмірі 10 000,00 грн та 04.02.2022 у розмірі 23 165,42 грн в рахунок погашення вартості товару повністю в розмірі 33 165,42 грн за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021.

Отже, неоплаченими є видаткові накладні на загальну суму 102 478,50 грн, а саме:

-№ УТ-2890 від 01.10.2021 на суму 53 157,16 грн;

-№ УТ-3493 від 01.12.2021 на суму 49 321,34 грн.

Водночас належних та допустимих доказів сплати позивачу вартості поставленого згідного договору за видатковими накладними товару у сумі 102 478,50 грн суду не надано, як і не надано жодних доказів на спростування обставин прийняття відповідачем такого товару у відповідних обсягах та по вказаних у накладних якості і ціні, що свідчить про те, що відповідач покладений на нього договором обов`язок щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 102 478,50 грн не виконав.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач лише частково виконав грошові зобов`язання за договором поставки, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 102 478,50 грн заборгованості як таку, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Центренерго»: 34 712,74 грн інфляційних втрат та 5 184,75 грн 3 % річних, нарахованих:

1)за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021:

-за період з 12.11.2021 по 26.01.2022 на суму боргу 58 157,16 грн;

-за період з 27.01.2022 по 03.02.2022 на суму боргу 43 157,16 грн;

-за період з 04.02.2022 по 19.07.2023 на суму боргу 19 991,74 грн;

2)за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021:

-за період з 26.11.2021 по 19.07.2023 на суму боргу 33 165,42 грн;

3)за видатковою накладною № УТ-3493 від 01.12.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 03.12.2021:

-за період з 03.01.2022 по 19.07.2023 на суму боргу 49 321,34 грн.

Згідно зі ст. 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті поставленої продукції та порядок зарахування проведених відповідачем часткових оплат, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку сум інфляційних втрат та 3 % річних день, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, а тому обрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд здійснював в межах визначених позивачем періодів та сум, таким чином:

-з 12.11.2021 по 26.01.2022 на 58 157,16 грн боргу за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021;

-з 27.01.2022 по 19.07.2023 на 53 157,16 грн боргу за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021;

-з 26.11.2021 по 26.01.2022 на 33 165,42 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021;

-з 27.01.2022 по 03.02.2022 на 23 165,42 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021;

-з 04.01.2022 по 19.07.2023 на 49 321,34 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3493 від 01.12.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 03.12.2021.

Водночас при перевірці розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за період обрахунку з 27.01.2022 по 19.07.2023 (за липень 2023) мала місце дефляція, оскільки розмір інфляційних втрат за вказаний період має від`ємне значення, а тому суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, враховуючи зменшення відповідних втрат на суму дефляції.

Оскільки арифметично правильний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням встановлених судом обставин порядку зарахування сплачених відповідачем коштів, складає 33 709,78 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 34 712,74 грн інфляційних втрат належить задовольнити частково - у розмірі 33 709,78 грн.

Поряд з тим оскільки арифметично правильний розмір 3 % річних, перерахованих судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням законодавчих приписів та встановлених судом обставин, порядку зарахування проведених відповідачем часткових оплат, складає 5 180,70 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 184,75 грн 3 % річних належить задовольнити частково - у розмірі 5 180,70 грн.

До того ж у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Центренерго» 6 317,69 грн пені, нарахованої спадаючим підсумком:

1)за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021:

-за період з 12.11.2021 по 09.12.2021 на суму боргу 58 157,16 грн;

-за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 на суму боргу 58 157,16 грн;

-за період з 21.01.2022 по 26.01.2022 на суму боргу 58 157,16 грн;

-за період з 27.01.2022 по 03.02.2022 на суму боргу 43 157,16 грн;

-за період з 04.02.2022 по 12.05.2022 на суму боргу 19 991,74 грн;

2)за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021:

-за період з 26.11.2021 по 09.12.2021 на суму боргу 33 165,42 грн;

-за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 на суму боргу 33 165,42 грн;

-за період з 21.01.2022 по 26.05.2022 на суму боргу 33 165,42 грн;

3)за видатковою накладною № УТ-3493 від 01.12.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 03.12.2021:

-за період з 03.01.2022 по 20.01.2022 на суму боргу 49 321,34 грн;

-за період з 21.01.2022 по 02.06.2022 на суму боргу 49 321,34 грн;

-за період з 03.06.2022 по 03.07.2022 на суму боргу 49 321,34 грн.

Приписами ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.6 договору поставки у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті вартості прийнятої продукції та порядок зарахування частково сплачених коштів, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаних позивачем періодів:

-з 12.11.2021 по 26.01.2022 на 58 157,16 грн боргу за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021;

-з 27.01.2022 по 12.05.2022 на 53 157,16 грн боргу за видатковою накладною № УТ-2890 від 01.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 12.10.2021;

-з 26.11.2021 по 26.01.2022 на 33 165,42 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021;

-з 27.01.2022 по 03.02.2022 на 23 165,42 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3148 від 20.10.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 26.10.2021;

-з 04.01.2022 по 03.07.2022 на 49 321,34 грн боргу за видатковою накладною № УТ-3493 від 01.12.2021, що відповідає акту приймання-передачі продукції від 03.12.2021.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 6 228,88 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 317,69 грн пені належить задовольнити частково - у розмірі 6 228,88 грн.

Поряд з тим відповідач у своєму відзиві зазначив, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності та перебування ПАТ «Центренерго» в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями.

Як вказує відповідач, стягнення в судовому порядку пені та 3 % річних за неналежне виконання ним зобов`язань матиме наслідком погіршення і так складного фінансового становища відповідача та надмірним навантаженням на ПАТ «Центренерго» як на товариство, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

У зв`язку із зазначеним відповідач стверджує про наявність підстав для зменшення на 100 % розміру пені та 3 % річних в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як необхідність використати право на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 912/1215/20 та від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21.

Суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема, згідно Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату ухвалення рішення продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 16.11.2023.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача, у передбачений договором строк, з повідомленням про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання відповідачем договірного обов`язку, з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Крім того всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду у цій справі та сплату боргу у повному обсязі, як-то: доказів відсутності у ПАТ «Центренерго» грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, тоді як посилання на складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе зменшення розміру пені та 3 % річних, оскільки підприємництво є самостійною ініціативною діяльністю юридичної особи, несприятливі наслідки якої - ризики та майнова відповідальність повністю несе підприємство самостійно, та не може ставити в залежність від існування інших фінансових факторів та економічної ситуації.

Також суд, з наявних в матеріалах справи доказів, враховує ту обставину, що порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки допущено до введення в Україні воєнного стану.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, 3 % річні будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

Оскільки 3 % річних не є штрафними санкціями, а сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3 % річних та інфляційні збитки від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки зменшення (за клопотанням сторони) заявлених пені та 3 % річних, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така відповідальність застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування таких обставин, - доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені та 3 % річних до 100 % є необґрунтованими та неспроможними.

Поряд з тим позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123, ч. 1-3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії договору, 01.02.2022 між Адвокатським об`єднанням «Радтке-Прядко і Партнери» (далі - об`єднання) та ТОВ «Агро-Деталь» (далі - клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до пп. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3 якого об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу клієнту, у Господарському суді (першої, апеляційної інстанцій) за позовами клієнта щодо стягнення заборгованості за договорами поставки, з усіма правами без обмежень повноважень, що передбачені ГПК України, а клієнт зобов`язується оплатити об`єднанню вартість правничої допомоги.

Об`єднання надає правничу допомогу в особі: адвоката Максимчука Сергія Павловича та може за необхідності залучати співробітників об`єднання та інших адвокатів для виконання цього договору.

Оплата правничої допомоги визначається за домовленістю сторін в додатку № 1 до цього договору. Оплата гонорару здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 3-х робочих днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. При оплаті правничої допомоги офіційний індекс інфляції не враховується. Розмір і порядок оплати правничої допомоги не залежить від рішень державних органів, суду. Оплата правничої допомоги є безумовною і не повертається клієнтові незалежно від обставин (вміст судового рішення, наявність судового процесу як такого, наявність можливості початку надання правничої допомоги через відсутність повноважень або необхідних документів клієнта у об`єднання, і таке інше). Право об`єднання на отримання оплата за надану правничу допомогу не залежить від результату виконання доручення.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 року, а в частині фінансових зобов`язань - до фактичного виконання таких зобов`язань (за останньою датою платежу). Моментом підписання цього договору (його додатків, змін) вважається дата, зазначена в їх преамбулі.

Згідно з пп. 1-3 додатка № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2022 об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу клієнту у Господарському суді Київської області, а саме з підготовки позовної заяви у господарській справі за позовом ТОВ «Агро-Деталь» до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» про стягнення заборгованості за договором поставки № 13/25 від 04.08.2021 про закупівлю (поставку) товарів. Гонорар визначається за домовленістю та складає 10000,00 (десять тисяч) грн за підготовку позовної заяви. Оплата гонорару здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 3-х робочих днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Копія додатка № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2022 наявна в матеріалах справи.

До того ж позивачем долучено до матеріалів справи копію акта від 28.08.2023 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.02.2022, в пп. 1-3 якого зазначено, що адвокатське об`єднання «Радтке-Прядко і Партнери» в особі адвоката Максимчук С.П. надало правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2022 року у справі № 911/2644/23 згідно з розрахунком розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги, пов`язаних з її наданням, що підлягають відшкодуванню, які додаються. Розмір гонорару становить 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Підписанням цього акта сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору.

Поряд з тим позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок від 28.08.2023 розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги ТОВ «Агро-Деталь», розмір якої становить 10 000,00 грн на стадії провадження згідно договору б/н від 01.02.2022.

Отже, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії: договору про надання правничої допомоги від 01.02.2022, акта від 28.08.2023 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.02.2022 та розрахунку розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги від 28.08.2023.

Водночас відповідач у своєму відзиві просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача у випадку задоволення позову, до 100 грн. В обґрунтування своїх доводів, посилаючись зокрема на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткові постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 10/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, відповідач зазначає, що такі витрати є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи.

За змістом ч. 4-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з тим таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно пп. 1, 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В розрізі наведеного суд вважає за необхідне вказати, що:

-під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

-розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, як наслідок суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи;

-у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

До того ж з огляду наведеного суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 915/517/21 та від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21 правової позиції, згідно якої:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

-у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правову допомогу, беручи до уваги зазначені норми законодавства, зокрема положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, а також складність спору у цій справі, підготовку та подання до суду позивачем позовної заяви, її значення для спору, суд дійшов висновку, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду цієї справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9 926,30 грн.

Водночас, зазначивши про неспівмірний розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн відповідачем не обґрунтовано та не надано суду доказів, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність та / або нереальність заявлених позивачем до стягнення витрат, що попри те не спростовує зробленого судом висновку про співмірність, пропорційність та необхідну розумність під час розгляду зазначеної справи витрат ТОВ «Агро-Деталь» на професійну правничу допомогу у сумі 9 926,30 грн.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду не спростовують зроблених судом висновків, оскільки встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат, з огляду наданих ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України дискреційних повноважень, здійснюється судом у кожному випадку окремо, з урахуванням обставин у кожній судовій справі окремо.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Деталь» (вул. Акад. Курчатова, буд. 1, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69013, ідентифікаційний код 39705831):

-102 478 (сто дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн 50 коп. заборгованості;

-6 228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 88 коп. пені;

-33 709 (тридцять три тисячі сімсот дев`ять) грн 78 коп. інфляційних втрат;

-5 180 (п`ять тисяч сто вісімдесят) грн 70 коп. 3 % річних;

-2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 22 коп. судового збору;

-9 926 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 30 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2023.

Суддя П.В.Горбасенко