Ухвала

від 01.11.2023 по справі 916/1837/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

"01" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1837/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; фактична адреса: 65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19) в інтересах держави в особі

позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (код ЄДРПОУ 43877338, 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3)

відповідача-2: Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37)

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно безпечні технології Херсона" (код ЄДРПОУ 43656540, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 59-а)

відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південні шляхи України 2020" (код ЄДРПОУ 43879314, 73000, місто Херсон, смт. Антонівка (з), пров. Янтарний, буд. 36)

про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення та договорів купівлі-продажу земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

прокурор: Декалюк Д.Е., прокурор Херсонської окружної прокуратури, посвідчення №073691

від позивача: Шмаков І.В., в порядку самопредставництва

від відповідача-1: Новіков М.М., в порядку самопредставництва

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від відповідача-4: не з`явився

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідача-2 Херсонської міської ради Херсонської області, відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно безпечні технології Херсона", відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Південні шляхи України 2020" про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення та договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 позовну заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

01.06.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 15.06.2023 підготовче засідання відкладено на 06.07.2023.

20.06.2023 прокурором подано відповідь на відзив.

29.06.2023 та 05.07.2023 від відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Південні шляхи України 2020" надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання, в яких останній також просить встановити додатковий строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.08.2023 та відкладено підготовче засідання на 27.07.2023.

Ухвалою Господарського суду від 11.07.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південні шляхи України 2020" про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено.

21.07.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 27.07.2023, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 24.08.2023.

Ухвалою від 24.08.2023 розгляд справи відкладено на 13.09.2023.

В судовому засіданні 13.09.2023 ухвалено про розгляд справи у розумні строки та оголошено перерву до 12.10.2023.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено перерву до 01.11.2023.

В судове засідання з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачі-2, 3, 4 відзив на позовну заяву не подали, свою позицію щодо заявленого прокурором позову не висловили.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник позивача позов прокурора вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проти задоволення позову заперечив. Зауважив, що при зверненні до суду із позовними вимогами про визнання незаконною та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки прокурором обрано неефективний спосіб захисту. Звернув увагу, що визначений прокурором позивач Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не є компетентним органом для звернення до суду із даним позовом, отже прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо звернення до компетентного органу до подання позову, а навпаки, направлено звернення до не уповноваженого органу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п.2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти росії").

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, окрім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, предметом даного спору є визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення та договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що формування земельної ділянки, яка розташована за адресою: пров.Янтарний, 37, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонської області, як об`єкта цивільних прав, а також її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі та набуття права власності на неї здійснено з порушенням порядку, встановленого земельним та природоохоронним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до суду із позовною заявою на захист інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) обґрунтовано бездіяльністю даного органу у виконанні своїх функцій.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Так, до повноважень вказаного органу відноситься організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про стратегічну екологічну оцінку, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та відновлення відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на відновлення; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля, і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.7 Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції" створено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №31 від 20.02.2023, уповноважена здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, в тому числі, про охорону земель, надр, зокрема щодо збереження водно-болотних угідь; виступати позивачем та відповідачем у судах.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6510165300:02:001:1849, згідно викопіювання з Національної кадастрової системи України та карти Смарагдова мережа України знаходиться у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р.Дніпра". В свою чергу, безпідставне віднесення земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку та надання її у користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту порушує правовий режим використання водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р.Дніпра".

Як зазначає прокурор, Херсонською обласною прокуратурою 23.03.2023 направлено лист до Державної екологічної інспекції Південного округу, у якому зазначено про наявний факт порушення вимог земельного і природоохоронного законодавства під час формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а також її державної реєстрації та набуття права власності на неї. Також у листі запропоновано провести перевірку додержання вимог природоохоронного та земельного законодавства за даним фактом та вжити заходи, направлені на усунення порушень вимог законодавства.

Згідно інформації Державної екологічної інспекції Південного округу від 14.04.2023, інспекцією перевірку не проведено, заходи реагування, направлені на усунення порушень вимог законодавства не вжито, що, за твердженням прокурора, свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, згідно ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, підстави звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6510165300:02:001:1849, розташована за адресою: пров.Янтарний, 37, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонської області, знаходиться у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р.Дніпра".

На підтвердження місця розташування земельної ділянки прокурором надано викопіювання з Національної кадастрової системи України та карти Смарагдова мережа України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідна перевірка порушення відповідачами природоохоронного законодавства позивачем не проводилась, місце розташування спірної земельної ділянки в межах водно-болотних угідь відповідно до Смарагдової карти України прокурором визначено самостійно, позивач знаходження спірної земельної ділянки в межах водно-болотних угідь підтверджує з посиланням на докази, подані прокурором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що з наданих прокурором доказів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки в межах водно-болотного угіддя, і, як наслідок, порушення відповідачами приписів природоохоронного законодавства під час її формування як об`єкта цивільних прав, державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та набуття права власності на неї, не вбачається можливим достеменно стверджувати, що остання знаходиться в межах території водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р.Дніпра", оскільки її розташування визначено прокурором умовно, шляхом візуального співставлення кадастрової карти та Смарагдової карти України, що не може бути прийнято судом в якості належного доказу на підтвердження місця розташування спірної земельної ділянки.

Таким чином, прокурором не доведено належними доказами такої підстави для звернення до суду як порушення вимог природоохоронного законодавства.

Що стосується порушення відповідачами приписів земельного законодавства.

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді ".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція не має повноважень для звернення із позовами вказаної категорії, оскільки наділена повноваженнями для звернення до суду лише у випадку виявлення порушень законодавства з питань, що належать до її компетенції.

На підставі викладеного суд констатує, що прокурором не наведено визначені законом підстави для звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного регіону (Запорізька та Херсонська області).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №912/2385/18, у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного регіону (Запорізька та Херсонська області), що встановлено судом після відкриття провадження у справі, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, питання щодо повернення судового збору буде вирішено судом після подання прокурором відповідного клопотання.

Керуючись п.2 ч.1 ст.226, ст. ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської міської ради Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно безпечні технології Херсона", Товариства з обмеженою відповідальністю "Південні шляхи України 2020" про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення та договорів купівлі-продажу земельної ділянки залишити без розгляду.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 06.11.2023.