Ухвала

від 02.11.2023 по справі 922/495/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 922/495/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження ЛТД"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 (суддя Лавренюк Т.А.)

у справі №922/495/23

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження ЛТД"

про стягнення 513 037,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження ЛТД" (далі - ТОВ "Відродження ЛТД"), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії без укладання договору в сумі 160 243,95 грн (за період: жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року); заборгованість за невиконання зобов`язань по оплаті теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 349 960,69 грн (за період: грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року); заборгованість за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 432,08 грн (за період: грудень 2021-грудень 2022 років); заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 2 401,01 грн (за період: липень 2022 - грудень 2022 років).

Господарський суд Харківської області рішенням від 17.04.2023 у справі №922/495/23 позов задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "Відродження ЛТД" на користь КП "Харківські теплові мережі" 160 243,95 грн - заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії без укладення договору; 349 960,69 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію; 432,08 грн - заборгованості за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 2 401,01 грн заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності; 7 695,57 грн - судового збору.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.09.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі №922/495/23 скасував в частині стягнення 160 243,95 грн - заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії без укладення договору та 7 695,57 грн - судового збору. Ухвалив в цій частині нове рішення, яким у позові в частині стягнення 160 243,95 грн - заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії без укладення договору відмовив. Стягнув з ТОВ "Відродження ЛТД" на користь КП "Харківські теплові мережі" 5 291,91 грн судового збору за подання позову. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі №922/495/23 - залишив без змін.

ТОВ "Відродження ЛТД" звернулось 18.10.2023 через систему "Електронний Суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження; (2) скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі №922/495/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог або справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 513 037,73 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

ТОВ "Відродження ЛТД" підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, вказує на те, що: (1) справа має виняткове значення для відповідача, оскільки стягнення грошових коштів у такому значному розмірі ставить ТОВ "Відродження ЛТД" у вкрай скрутне матеріальне становище (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК); (2) справа має значний суспільний інтерес та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії споживачам (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК); (3) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (підпункт "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про те, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК), судами попередніх інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів, а на підставі недопустимих доказів судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, разом з цим суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункти 1, 2 та 4 частини третьої статті 310 ГПК).

Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадки, зазначені у підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за оцінкою Верховного Суду не підтверджують наявності цих випадків.

У поданій касаційній скарзі скаржник не наводить аргументів, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки мотиви скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та аргументів щодо переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, зокрема, посилання на те, що стягнення значної суми покладає на товариство надмірний тягар, не є підставою для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи. Водночас стягнення фактичної заборгованості за рішенням суду з боржника не є підставою вважати, що справа має виняткове значення для останнього, виходячи лише з розміру стягнутої заборгованості.

Що ж стосується обґрунтування випадку про віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії малозначних помилково, то Суд не вважає слушними доводи, що справа потребувала експертних знань та знань спеціалістів, зокрема, що необхідно було визначати теплове навантаження приміщень, правильність здійснення розрахунків обсягу спожитої теплової енергії, перевірити правильність здійснення розрахунків, оскільки це є оцінкою саме скаржником обсягу предмету доказування у цій справі, про який він мав заявляти в суді першої інстанції, оскільки саме там предмет доказування мав формуватися з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності судового процесу. Втім скаржник не зазначає, що він звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про розгляд справи у формі загального позовного провадження, з наведенням аргументів того, що справа не є незначної складності. Також скаржник не зазначає, що він звертався з відповідними його доводам клопотаннями до суду першої інстанції, у яких йому було відмовлено, наводив власні розрахунки обсягу спожитої теплової енергії, та, знов таки, просив про призначення відповідної експертизи через непогодження саме з розрахунками, поданими позивачем. Посилання на доведення позивачем факту постачання сумнівним, на думку скаржника, документом, також не свідчить про віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії малозначних помилково. Звертається увага скаржника, що Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо посилань скаржника на: (1) відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; (2) недослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, то колегія суддів відзначає, що вони є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбачених підпунктами "а", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Відродження ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №922/495/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі №922/495/23.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

І. Д. Кондратова