Рішення

від 06.11.2023 по справі 759/10942/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10942/23

пр. № 2/759/3633/23

06 листопада 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСББ «Перемога 131-А» через представника - адвоката Лобаня Д.М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 простягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за внесками та платежами на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання за період з 01.01.2017 року по 31.05.2023 року на загальну суму 133 693,32 грн., з яких: 88 170,92 грн. заборгованість за внесками та платежами, 38 024,67 грн. - інфляційні втрати, 7 497,73 грн. - 3% річних; заборгованість з оплати постачання теплової енергії для потреб опалення за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року на загальну суму 24 845,55 грн., з яких: 18 223,90 грн. - заборгованість з оплати постачання теплової енергії, 5 675,69 грн. - інфляційні втрати, 7 497,73 грн. - 3% річних, а також вирішити питання судових витрат у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» було створено співвласниками будинку АДРЕСА_1 та проведено його державну реєстрацію 24.05.2015 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи № 39799668.

Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 11.07.2015 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було передано з балансу ТОВ «Спецжитлокомфорт» на баланс ОСББ «Перемога 131-А».

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 511 від 17.08.2015 року зазначеному багатоквартирному будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що позивач здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 через свої органи управління та забезпечення утримання та експлуатацію багатоквартирних будинків здійснює на умовах самозабезпечення, а водопостачання, водовідведення, теплопостачання, опалення - як колективний споживач комунальних послуг.

Вказує, що відповідач, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 116 м2.

Відповідач не сплачує внески та платежі, а також не сплачує за постачання теплової енергії, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а також судові витрати.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 55-56).

Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на її останнє відоме зареєстроване місце проживання згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_5 .

Згідно наявної у матеріалах справи рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, останнє отримано ОСОБА_1 27.06.2023 року.

Відповідач скористалась правом на подання відзиву у встановлений судом строк, 11.07.2023 року від представника останньої - адвоката Бабенка С.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову.

Свою позицію мотивує невірним розрахунком вартості комунальних послуг, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вартості та обсягу фактично наданих послуг, а також проживанням її за іншою адресою, де нею сплачуються комунальні послуги, що виключає її обов`язок по оплаті останніх за адресою: АДРЕСА_4 , через їх неотримання. Також вказує на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 року. Крім того, просила застосувати наслідки сливу строків позовної давності.

21.07.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача - адвокат Лобань Д.М. вказав на безпідставність та недоведеність позиції відповідача, викладеної відзиві, просив суд врахувати доводи відповіді та позов задовольнити в повному обсязі.

04.08.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача - адвокат Бабенко С.С. підтримав доводи, викладені у відзиві, заперечив проти відповіді на відзив та просив врахувати викладені у запереченні доводи при ухваленні судового рішення у справі.

07.08.2023 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 11 серпня 2023 року змінено порядок розгляду справи із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до початку судового засідання через канцелярію суду заяву про слухання справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки у судове засідання не з`явився, подавши до початку судового засідання через канцелярію суду заяву про слухання справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» було створено співвласниками будинку АДРЕСА_1 (а.с. 15-23).

Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 11.07.2015 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було передано з балансу ТОВ «Спецжитлокомфорт» на баланс ОСББ «Перемога 131-А» (а.с. 24-26).

Відповідно до п. 2 розділу III статуту ОСББ «Перемога 131-А» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Пунктом 3 цього ж розділу межі виключної компетенції загальних зборів. Зокрема, до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відносяться: визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Пунктом 11 цього ж розділу встановлено, що рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковими для всіх співвласників.

10.12.2016 року на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення, яким встановлено розмір внеску на утримання будинку з 01.01.2017 року в розмірі 5,00 грн./м2 (а.с. 27-32).

21.07.2018 року на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення, яким встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території для квартир та нежитлових приміщень з 01.08.2018 року в розмірі 11,91 грн./м2 (а.с. 33-36).

25.01.2020 року на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення, яким встановлено внесок на управління багатоквартирним будинком (забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території) з 01.01.2020 року в розмірі 10,66 грн./м2. Вказаним рішенням встановлено також порядок розрахунку ціни на опалення житлових та нежитлових приміщень відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (а.с. 37-41).

02.11.2022 року на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення, яким встановлено внесок на утримання спільного майна з 01.12.2022 року в розмірі 10,80 грн./м2 (а.с. 42-46).

Щодо сплати внесків та платежів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (ч. 6 ст. 10 Закону).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах згідно зі ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку -юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону).

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані ст. ст. 14. 15 Закону.

Статті 16-18 Закону окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до ст. 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за ст. 21 Закону належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Згідно з абз. 6, 7, 8 ч. 9 ст. 10 Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» було створено співвласниками будинку АДРЕСА_1 (а.с. 15-23).

Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 11.07.2015 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було передано з балансу ТОВ «Спецжитлокомфорт» на баланс ОСББ «Перемога 131-А» (а.с. 24-26).

Відповідно до п. 2 розділу III статуту ОСББ «Перемога 131-А» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Пунктом 3 цього ж розділу межі виключної компетенції загальних зборів. Зокрема, до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відносяться: визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Пунктом 11 цього ж розділу встановлено, що рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковими для всіх співвласників.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносини законодавством України, встановлено обов`язок співвласника брати участь в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку, рішення загальних зборів ОСББ про створення ремонтного фонду є обов`язковим до виконання всіма співвласниками (постанова Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 761/10136/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 116 м2, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 10).

При зверненні до суду повивач вказав про те, що ОСОБА_1 як співвласник будинку не виконує рішення загальних зборів ОСББ, не проводить сплату відповідних внесків та платежів, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.05.2023 в розмірі 88 170,92 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем доказами в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Обставин, які свідчать про виконання відповідачем рішення загальних зборів «Перемога 131-А» по сплаті встановлених платежів не встановлено.

Тому, суд знаходить обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача внесків витрат на утримання будинку заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.05.2023 року в розмірі 88 170,92 грн.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, яке може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 024,67 грн. - інфляційних втрат та 7 497,73 грн. - 3% річних на суму заборгованості по внескам та платежам, є обґрунтованим. Відповідачем розрахунок позивача вказаних сум також не спростований належними та допустимими доказами.

При цьому, посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року судом оцінюються критично та не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 4 ч. 3 Розділу Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ІХ від 17.03.2020 року визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма ст. 625 ЦК України передбачає нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, що має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а нарахування 3 % річних від простроченої суми є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що наявність заборони на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, яка містить у п. 4 ч. 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ІХ від 17.03.2020 року - не поширюється на вимоги кредитора, які ґрунтуються на нормі ст. 625 ЦК України, та не є неустойкою.

Крім того, що ОСББ «Перемога 131-А» не здійснює господарську діяльність, оскільки така діяльність позивача спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а тому ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарчого суб`єкта.

ОСББ «Перемога 131-А» не є виробником та/або виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки не надає і не виробляє таких послуг, а отже, і не формує цін чи тарифів на послуги, які б підлягали встановленню (затвердженню) органами місцевого самоврядування.

Рішення загальних зборів ОСББ є волевиявленням власників квартир про складові внеску співвласників та їх розмір.

Визначений загальними зборами членів ОСББ розмір внесків (платежів) не є комунальним платежем відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, відповідач заявила про застосування позовної давності.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (ст. 257 ЦК України).

Позивач при зверненні до суду просила стягнути на її користь грошові кошти за період з 2019 року по березень 2023 року.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Враховуючи, що Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 року, то з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за внесками та платежами на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання за період з 01.01.2017 року по 31.05.2023 року на загальну суму 133 693,32 грн., з яких: 88 170,92 грн. заборгованість за внесками та платежами, 38 024,67 грн. - інфляційні втрати, 7 497,73 грн. - 3% річних підлягають частковому задоволенню з виключенням з періоду обрахунку періоду з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, строк позовної давності за вимогами за який сплив, оскільки останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01.01.2020 року, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за внесками та платежами на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року на загальну суму 86 920,35 грн., з яких: 53 664,40 грн. заборгованість за внесками та платежами, 27 755,72 грн. - інфляційні втрати, 5 500,23 грн. - 3% річних.

Щодо сплати заборгованості з оплати постачання теплової енергії для потреб опалення.

Як встановлено судом, 25.01.2020 року на загальних зборах ОСББ було прийнято рішення, яким встановлено порядок розрахунку ціни на опалення житлових та нежитлових приміщень відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (а.с. 37-41).

Вказаним рішенням встановлено, що оскільки у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , теплова енергія виробляється власною котельною, для роботи якої закуповується газ та супутні послуги (розподіл). Обслуговування котельні закладено у внесок на утримання будинку та прибудинкової території (утримання). За основу споживання теплової енергії використовується офіційний акт ПАТ «Київгаз» щомісячно.

Згідно наданого позивачем розрахунку з оплати постачання теплової енергії для потреб опалення за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року заборгованості відповідача з оплати постачання теплової енергії становить 18 223,90 грн.

У суду відсутні підстави для неприйняття до уваги вказаного розрахунку. В той же час, відповідач, заперечуючи проти останнього, на обґрунтування своєї позиції доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не надала, скориставшись наданими їй цивільним процесуальним законодавством правами на власний розсуд, клопотань про витребовування доказів на підтвердження своїх доводів не заявляла, невірність розрахунку не спростувала.

Тому, суд вважає за можливе покласти в основу судового рішення поданий позивачем розрахунок заборгованості з оплати постачання теплової енергії, та надходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 223,90 грн. за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року

Також, суд надходить до висновку що стягненню з відповідача на користь повивача 5 675,69 грн. - інфляційних втрат та 7 497,73 грн. - 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, враховуючи висновки, що викладені вище, до яких дійшов суд стосовно того, що заборона на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, яка містить у п. 4 ч. 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ІХ від 17.03.2020 року - не поширюється на вимоги кредитора, які ґрунтуються на нормі ст. 625 ЦК України, та не є неустойкою.

Заява відповідача про застосування позовної давності в даній частині вимог не застосовується, оскільки позивачем останній не пропущений і його звернення має місце у строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тому, стягненню з відповідача підлягає заборгованість з оплати постачання теплової енергії для потреб опалення за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року на загальну суму 24 845,55 грн., з яких: 18 223,90 грн. - заборгованість з оплати постачання теплової енергії, 5 675,69 грн. - інфляційні втрати, 7 497,73 грн. - 3% річних.

Твердження відповідача про те, що вона послуг не споживала оскільки має інше постійне місце проживання, не звільняє її від обов`язку щодо утримання свого майна і оплати відповідних послуг, оскільки такий обов`язок не припиняється у зв`язку з тим, що власник не проживає у житловому приміщенні, так як згідно ст. 322 ЦК України право власності зобов`язує володільця майна утримувати своє майно та оплачувати відповідні послуги. Тому дані твердження відповідача судом оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Доказів неотримання послуг відповідачем не надано, так само як і підтвердження того, що вона відмовилась від них у порядку та спосіб, визначені законодавством України.

Щодо представництва інтересів позивача.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСББ «Перемога 131-А» здійснює адвокат Лобань Д.М. на підставі договору № 1/10.02.23 про надання правової допомоги від 10.02.2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ХМ № 000281 від 30.08.2021 року, ордеру № 1408716 від 12.06.2023 року (а.с. 48-50).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що договір № 1/10.02.23 про надання правової допомоги підписаний з адвокатом Головою правління Шпіт О.С. поза межами її повноважень, визначених Статутом ОСББ.

Проте, суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки повноваження представника - адвоката Лобань Д.М. як представника підтверджені ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як то встановлено ч. 4 ст. 62 ЦПК України, а дійсність договору № 1/10.02.23 про надання правової допомоги від 10.02.2023 року не входить до предмета доказування у даній справі.

Щодо передчасності звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України).

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, твердження відповідача про передчасність звернення позивача до суду із вказаним позовом не заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010 року).

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду ПІ № 1263 від 26.04.2023 року, зі змісту якої вбачається, що позивач здійснив платіж «Судовий збір за позовом до ОСОБА_1 , Святошинський районний суд міста Києва» у розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 9).

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (86 920,35 грн. + 24 845,55 грн. = 111 765,90 грн. з заявлених 158 538,87 грн.), судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 1 891,95 грн. (70,49%).

Щодо витрат на правову допомогу.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із позовною заявою представником позивача подано орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що позивач очікує понести витрати пов`язані з професійною правничою допомогою у загальному розмірі 7 200 грн. Крім того, зазначено, що розрахунок не є остаточним і залежить від обсягу наданої адвокатом правничої допомоги під час розгляду справи.

06.07.2023 року від представника позивача - адвоката Лобань Д.М. надійшла заява у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій вказано, що позивачем понесені фактичні витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою, на загальну суму 4 200 грн.

17.08.2023 року від представника позивача - адвоката Лобань Д.М. надійшла заява у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій вказано, що позивачем також понесені додаткові судові витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою, на загальну суму 1 000 грн., які виникли у зв`язку з підготовкою та поданням до суду відповіді на відзив відповідача.

Просив покласти судові витрати позивача на загальну суму 5 200 грн. на відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду під час розгляду справи було надано:

- належним чином засвідчену копію договору №1/10.02.23 про надання правової допомоги від 10 лютого 2023 року, укладеного між адвокатом Лобань Дмитром Миколайовичем та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» в особі голови правління;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1408716 від 12 червня 2023 року з якого вбачається, що правом представляти Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Лобань Дмитро Миколайович;

- належним чином засвідчену копію акту здачі-приймання робіт за Договором про надання правової допомоги від 10.02.2023 №1/10.02.23, відповідно до якого адвокатом виконані роботи на загальну суму 4 200 грн.;

- платіжну інструкцію №1336 від 05.07.2023 року з якої встановлено, що адвокату Лобань Д.М. сплачено 4 200 грн. із зазначенням призначення платежу «Оплата за надання правової допомоги згідно Договору від 10.02.2023 №1/10.02.23 Без ПДВ»;

- належним чином засвідчену копію акту здачі-приймання робіт за Договором про надання правової допомоги від 10.02.2023 №1/10.02.23, відповідно до якого адвокатом виконано роботу на суму 1 000 грн. (підготовано та подано до Святошинського районного суду м. Києва відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 );

- платіжну інструкцію №1344 від 16.08.2023 року з якої встановлено, що адвокату Лобань Д.М. сплачено 1 000 грн. із зазначенням призначення платежу «Оплата за надання правової допомоги згідно Договору від 10.02.2023 №1/10.02.23 у цивільній справі 759/10942/23 за позовом до ОСОБА_1 . Без ПДВ».

Правовий статус Лобань Д.М., як адвоката, підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000281 від 30 серпня 2021 року, а повноваження процесуального представника - ордером серії АІ №1408716 від 12 червня 2023 року.

Стороною відповідача не подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

П. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, те, що позовна заяву задоволена судом частково, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3 665,48 гривень (70,49%).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» (код ЄДРПОУ 39799668, адреса: пр. Берестейський, буд. 131-А, м. Київ, 03179) заборгованість за внесками та платежами на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року на загальну суму 86 920,35 грн. (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять гривень 35 копійок), з яких: 53 664,40 грн. (п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 40 копійок) - заборгованість за внесками та платежами, 27 755,72 грн. (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 72 копійки) - інфляційні втрати, 5 500,23 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень 23 копійки) - 3% річних.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» (код ЄДРПОУ 39799668, адреса: пр. Берестейський, буд. 131-А, м. Київ, 03179) заборгованість з оплати постачання теплової енергії для потреб опалення за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року на загальну суму 24 845,55 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 55 копійок), з яких: 18 223,90 грн. (вісімнадцять тисяч двісті двадцять три гривні 90 копійок) - заборгованість з оплати постачання теплової енергії, 5 675,69 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 69 копійок) - інфляційні втрати, 7 497,73 грн. (сім тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 73 копійки) - 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» (код ЄДРПОУ 39799668, адреса: пр. Берестейський, буд. 131-А, м. Київ, 03179) судовий збір у розмірі 1 891,95 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна гривня 95 копійок).

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» (код ЄДРПОУ 39799668, адреса: пр. Берестейський, буд. 131-А, м. Київ, 03179) судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, у сумі 3 665 (три тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Н.О. Горбенко