Рішення

від 27.10.2023 по справі 761/11891/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11891/22

Провадження № 2/761/4563/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Юридична фірма Ор-Дана» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник позивача Приватного підприємства «Юридична фірма Ор-Дана» - адвокат Куян М.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: відшкодування витрат за комунальні послуги з січня по квітень 2022 року в сумі 25067 грн; заборгованість за орендну плату за березень-квітень 2022 року, в сумі 78404,00 грн; відшкодування вартості відновлювання ремонтних робіт в сумі 100000,00 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.04.2021 між ПП «Юридична фірма Ор-Дана» і ОСОБА_1 укладено договір оренди № 30/04/21 про передачу ізольованої п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 134 метри квадратні, в оренду відповідачу, строком на один рік та того ж дня, на виконання умов договору позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі приміщення в оренду. За умовами цього Договору на відповідача покладено обов`язок вчасно сплачувати всі платежі за договором, зокрема й, орендну плату та відшкодувати витрати позивача по оплаті комунальних витрат за орендоване майно, а також, покладено обов`язок належним чином ставитись до орендованого майна, дбати про нього, а у разі його пошкодження нести матеріальну відповідальність в розмірі вартості відновлювальних робіт, а у разі припинення договору звільнити приміщення і передати позивачу.

Вказує, що зі свого боку ПП «Юридична фірма Ор-Дана» виконувала всі положення Договору доброчесно та в повній мірі, зокрема, направляла рахунки на оплату орендної плати, житлово-комунальних послуг у відповідності до Договору.

Однак, відповідач належним чином виконувала умови Договору щодо сплати орендної плати та інших платежів тільки упродовж 2021 року.

При цьому, зазначив, що починаючи з січня 2022 року відповідач припинила сплачувати комунальні послуги, а з березня - орендну плату.

За вказаних обставин, 26.03.2022 відповідачу було направлено повідомлення про звільнення приміщення з 30.04.2022 у зв`язку із закінченням дії договору оренди, однак, 04.04.2022, у відповідь на вказане повідомлення, відповідачем направлено на адресу ПП «Юридична фірма Ор-Дана» повідомлення щодо припинення договору з 24.02.2022 у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та неможливість виконання умов договору.

У відповідь на це повідомлення відповідача, позивачем направлено пропозицію у формі додаткової угоди про дострокове розірвання договору з 04.04.2022, тобто, у день отримання повідомлення про дострокове розірвання договору за згодою сторін та запропоновано повернути приміщення у відповідності до умов п.п. 2.2. Договору.

За вказаних обставин, 20.04.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № 1 щодо відшкодування компенсації за понесені комунальні витрати та здійснення оплати за оренду приміщення на загальну суму 63466,00 грн, з пропозицією повернути ключі і звільнити орендоване приміщення.

Однак, у відповідь на дану претензію, листом від 24.04.2022 відповідач відмовилась розривати угоду з 04.04.2022 за згодою сторін, у зв`язку з тим, що з 25.02.2022 не користувалась орендованим приміщенням та відмовилась повертати ключі від приміщення, як то передбачено п.2 Договору, при цьому зазначивши, про розірвання договору в односторонньому порядку з власної ініціативи з 24.02.2022 та відмовилась оплачувати орендну плату і відшкодовувати комунальні витрати.

Крім того, зауважив, що у зв`язку із закінченням строку оренди 30.04.2022, відтак припинення Договору в частині виконання зобов`язання позивачем, 01.05.2022 позивачем, в складі комісії Директора ПП «Юридична фірма Ор-Дана» Сіренка В.Ф. і свідка ОСОБА_2 проведено поверхневий огляд приміщення та складено акт огляду приміщення від 01.05.2022, відповідно до якого встановлено, що приміщення знаходиться у непридатному для використання стані та потребуютьвідновлювального ремонту, вартістю 211936 грн. Водночас, позивач зазначив, що у зв`язку із складеним економічним становищем в державі, заявляє позовну вимогу на відшкодування, лише 100000,00 грн витрат пов`язаних із необхідністю проведення ремонтно - відновлювальних робіт відповідно до вимог п. 6.3. Договору.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, з посиланням на порушення відповідачем умов договору, звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 203471,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2022 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 08.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановленому законом порядку, учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками, яка була отримана відповідачем 22.06.2023, що підтверджено зворотнім рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Відзиву в порядку ст. 178, 278 ЦПК України від відповідача до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.

Згідно ч.1ст.279 ЦПК Українирозгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

З огляду на викладене, суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах зазначених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.04.2021 між ПП «Юридична фірма Ор-Дана» і ОСОБА_1 , укладено договір оренди ізольованого п`яти кімнатного приміщення (квартири) АДРЕСА_1 , загальною площею 134 метри квадратні, № 30/04/21, строком на 1 рік (далі - Договір) та того ж дня, вказане приміщення передано відповідачу згідно відповідного Акту приймання передачі № 1 у нормальному стані, зауваження щодо стану приміщення у сторін відсутні.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (найм) ізольоване п`яти кімнатне приміщення (квартира) АДРЕСА_1 , загальною площею 134 метри квадратні.

Згідно п.2.1. та 2.2. Договору обчислення строку оренди починається одночасно з підписанням сторонами Акту приймання - передачі. Орендар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту закінчення строку оренди зобов`язується повернути, а Орендодавець прийняти Орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується Сторонами.

Тобто, за умовами Договору орендна плата нараховується до моменту підписання сторонами Акту повернення Об`єкта оренди та фактичного звільнення Об`єкта оренди.

Спосіб розрахунку орендної плата за цим Договором визначений в п. 5.1. Договору де зазначено, що орендна плата розраховується шляхом множення орендованої площі (п.1.1. цього Договору) приміщення на орендну ставку (п. 5.4. цього Договору), яка підлягає щомісячній індексації згідно з п. 10.3. цього Договору на день виставлення рахунку орендодавцем.

В пункті 5.4. Договору закріплено, що орендна ставка за цим Договором становить суму коштів у гривні еквівалентну 10 доларам США за 1 квадратний метр, загальна сума орендної плати складає суму в гривні еквівалентну 1340 доларів США. Вказана сума підлягає щомісячній індексації (коригуванню) на день виставлення рахунку Орендодавцем згідно з формулою, наведеною у п. 10.3. цього Договору. Орендна плата сплачується у гривнях без урахування ПДВ.

У відповідності до 5.5. Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, авансом, в розмірі місячної Орендної плати не пізніше 5 числа місяця, за який проводиться розрахунок за цим Договором, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем не пізніше 1 (першого) числа місяця, за який здійснюється оплата.

Згідно п.п. 5.11. та 5.12. Договору всі належні за цим Договором платежі Орендар сплачує Орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений нижче у цьому Договорі, або інший рахунок Орендодавця, про який Орендар повідомлений належним чином. Всі платежі здійснюються у національній валюті України - гривні.

Відповідно до закріплених положень в п. 5.8. Договору орендна плата повинна сплачуватися незалежно від здійснення або не здійснення господарської діяльності відповідачем, за кожен місяць використання приміщення до моменту підписання акту прийому передачі даного приміщення.

При цьому, в пункті 5.9. Договору закріплено, що сторони дійшли згоди про те, що вимоги ч. 6 ст. 762 ЦК України, не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Підстави для звільнення від орендної плати можуть бути визначені лише в додатковій угоді до цього Договору.

Таким чином, судом встановлено, що за умовами Договору відповідачем здійснювалось використання приміщення з 30.04.2021 до 02.05.2022. При цьому, обмеження у користуванні орендованим майном у вказаний період, у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 (спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) або іншого вірусу, який виник в результаті мутації зазначеного вірусу та у зв`язку із введенням воєнного стану на всій території України, державними та комунальними органами не застосовувались. На протязі дії Договору, жодні обмежувальні заходи позивачем не вживались.

Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача сплачувались кошти за оренду приміщення та відшкодовувались комунальні витрати відповідно до умов Договору.

Так, 01.02.2022, за рахунок власних коштів відповідача сплачено 38570,43 грн, як оплата за оренду за Договором за лютий 2022 року та 7802,43 грн, як відшкодування понесених комунальних витрат за грудень 2021 року.

Тобто, остання оплата вартості оренди майна проведена відповідачем за лютий 2022 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснювалися заходи досудового врегулювання спору щодо належного виконання відповідачем умов Договору, однак, вказані заходи не дали позитивного результату.

Судом встановлено, що п. 5.15. Договору передбачено, що орендар здійснює перший авансовий платіж за орендну плату у подвійному розмірі. Вказаний платіж вважається здійсненим за перший і останній місяць орендної плати.

У позовній заяві позивач зазначає на те, що відповідач здійснювала оплату за Договором в повному обсязі до 2022 року. Як наслідок, позивачем не оспорюється факт оплати здійснений відповідачем в квітні 2021 року у подвійному розмірі.

При цьому, позивачем не надано доказів зарахування грошових коштів у квітні 2021 року за даним Договором, отже, відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за перший і останній місяць, тобто, в тому числі, за квітень 2022 року.

Крім цього, позивачем не надано доказів пред`явленнярахунку до оплати відповідачу за квітень 2022 року, що в свою чергу, спростовує його позовну вимогу про необхідність стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2022 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає орендна плата за березень 2022 року в сумі 39201,57 грн, що підтверджено рахунком на оплату № 4 від 01 березня 2022 року.

Крім того, в частині стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат за оплату комунальних послуг судом встановлено, що відповідачем 01.02.2022 здійснено оплату відшкодування вартості комунальних послуг за грудень 2021 року в розмірі 7802,43 грн, що підтверджується відповідними виписками з рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Так, позивачем в позові зазначено, що понесені ним за січень 2022 року, відповідно до рахунку на оплату № 3 від 18 лютого 2022 року витрати за надані комунальні послуги становлять 10394,63 грн, з яких: оплата за утримання будинку і прибудинкової території - 696,97 грн, компенсація використаної електроенергії - 1956,22 грн, оплата за вивезення побутових відходів - 36,12 грн, оплата за центральне постачання холодної води - 416,49 грн, оплата за абонентське обслуговування Київводоканал - 23,52 грн, оплата за послуги з постачання теплової енергії - 7234,24 грн, плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 31,07 грн.

Також, позивачем надано рахунок на оплату № 5 від 18 березня 2022 року щодо понесених витрат за надані комунальні за лютий 2022 року в розмірі 6996,45 грн, з яких: оплата за утримання будинку і прибудинкової території - 696,97 грн, компенсація використаної електроенергії - 1856,00 грн, оплата за вивезення побутових відходів - 36,12 грн, оплата за центральне постачання холодної води - 380,70 грн, оплата за абонентське обслуговування Київводоканал - 23,52 грн, оплата за послуги з постачання теплової енергії - 3972,07 грн, плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 31,07 грн.

Окрім цього, позивачем надано рахунок на витрати № 8 від 15 квітня 2022 року- витрати на комунальні послуги за березень 2022 року в розмірі 6873,27 грн, з яких: оплата за утримання будинку і прибудинкової території - 733,37 грн, компенсація використаної електроенергії - 928,00 грн, оплата за вивезення побутових відходів - 36,12 грн, оплата за центральне постачання холодної води - 253,80 грн, оплата за абонентське обслуговування Київводоканал - 39,19 грн, оплата за послуги з постачання теплової енергії - 4851,72 грн, плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 31,07 грн.

За квітень 2022 року, згідно рахунку № 9 від 08 травня 2022 року, надані витрати за надані комунальні послуги склали 839,75 року, з них: оплата за утримання будинку і прибудинкової території - 733,37 грн, оплата за вивезення побутових відходів - 36,12 грн, оплата за абонентське обслуговування Київводоканал - 39,19 грн, плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 31,07 грн.

Таким чином, всього, за період січень-квітень 2022 року позивачем на підтвердження понесених підприємством витрат надано суду рахунки на оплату за комунальні послуги на загальну суму 25104,10 грн, яку останній просить стягнути з відповідача.

Водночас, судом встановлено, що в рахунку на оплату комунальних послуг № 3 від 18 лютого 2022 року у розмірі 696,97 грнта № 5 від 18 березня 2022 року у розмірі 696,97 грн, що у загальному складає 1393,94 грнвитрати за утримання будинку понесені позивачем в 2021 році.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у період за січень-квітень 2022 року позивачем понесено витрати на комунальні послуги на загальну суму 23710,16 грн (25104,10грн-1393,94 грн), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.05.2022 Орендодавцем, в складі комісії Директора ПП «Юридична фірма Ор-Дана» Сіренка В.Ф. та свідка ОСОБА_2 проведено поверхневий огляд приміщення, що підтверджується копією Акта огляду приміщення від 01.05.2022, відповідно до якого встановлено, що приміщення знаходиться у непридатному для використання стані. В ході поверхневого огляду приміщення, встановлено, що на стінах Об`єкту оренди, в кожній кімнаті (крім кухні та санвузла), на яких наклеєні світлі шпалери і на підлозі із світлого ламінату наявні сліди зеленої фарби, які не могли виникнути внаслідок нормального зносу, а умисно нанесені знаряддям для розмазування фарби (кістю). У зв`язку з цим, приміщення потребує ремонту. Серед іншого, зазначені обставини, також, підтверджуються фотокартками, долученими до Акту огляду та самим Актом огляду.

З метою здійснення відновлювальних ремонтних робіт між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір підряду по виконанню робіт № 02/05/2022 від 02.05.2022 на загальну суму 211 935,70 грн, що підтверджено рахунком-фактурою № СФ-0000007 від 02.05.2022.

Водночас, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог щодо відшкодування 100000,00 грн вартості ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до вимог п. 6.3. Договору.

Так, позивачем у позовній заяві, виходячи з принципу розумності і справедливості цивільного судочинства, зазначено на роботи, відповідно до кошторису робіт, який є невід`ємною частиною вказаного договору підряду щодо вартості демонтажу шпалер на загальній площі стін (403 метри квадратні), що складає 40250,00 грн, та поклейка шпалер на той же об`єм робіт складає 60375,00 грн, однак, заявляє суму позовної вимоги щодо відшкодування вартості відновлювальних робіт у розмірі 100000,00 грн (вартість демонтажу і монтажу шпалер).

Крім того, пунктом 1.2. Договору передбачено, що об`єкт Оренди передається Орендарю для використання виключно для власних потреб, за виключенням зайняття буд-якою діяльністю, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 2.2. Договору Орендар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту закінчення строку оренди зобов`язується повернути, а Орендодавець прийняти Орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується Сторонами. В акті Сторони зазначають технічний стан, якісні властивості Об`єкту оренди, недоліки та інше. З цього моменту строк оренди припиняється.

Згідно обов`язків Орендаря визначених пунктом 3.1. Договору останній зобов`язується, в тому числі, підтримувати приміщення у такому стані, у якому воно було йому передано, з урахуванням природного зносу, усувати пошкодження приміщення, які виникли з вини Орендаря, повернути за актом приймання-передачі Об`єкт оренди Орендодавцеві у разі закінчення дії цього Договору або у разі його дострокового припинення (розірвання) у строк, зазначений Орендодавцем, своєчасно сплатити орендну плату та інші платежі у визначений даним договором строк.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що орендар відшкодовує Орендодавцю в повному обсязі збитки та супутні витрати, спричинені неналежним ремонтом або експлуатацією орендованого майна, а також ремонтом або будь-якими іншими діями відносно Об`єкту оренди, які повинні були бути заздалегідь письмово погоджені з Орендодавцем.

При погіршенні стану (зазначеному у Договорі та Акті) або знищенні орендованого майна з вини Орендаря він відшкодовує Орендодавцю збитки в розмірі вартості ремонту або відновлення майна.

Судом встановлено, що 02.05.2022 позивачем складено та направлено відповідачу Акт приймання-передачі № 2 приміщення в оренду за Договором оренди нерухомого майна № 30/04/2021 від 30 квітня 2021 року, згідно якого приміщення повернуто Орендодавцю в непридатному для використання стані, оскільки в кожній кімнаті (крім кухні та санвузла) на стінах об`єкту оренди, на яких наклеєні світлі шпалери і на підлозі із світлого ламінату наявні сліди зеленої фарби, які виникли явно не внаслідок нормального зносу, а умисно нанесені знаряддям для розмазування фарби (кістю). У зв`язку з цим, приміщення потребує ремонту.

Заперечень щодо Акту приймання-передачі № 2 до позивача не надійшло, у зв`язку з чим, суд вважає, що відповідачем 02.05.2022 повернуто орендоване майно в законний спосіб.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першійстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду)майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1ст.762ЦК України).

Згідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто сплатою суми боргу.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Слід звернути особливу увагу, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, введено та в подальшому продовжено режим воєнного стану.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Між тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що при оцінці обставин, за які не відповідає орендар, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Тобто, форс-мажорні обставини не звільняють відповідача від виконання основного зобов`язання зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

В той же час, даний позов не містить вимог сплати штрафних санкцій, а форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

У статті 779 ЦК України закріплені наслідки погіршення речі, переданої у найм. Зокрема, передбачено, що наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Статтею 785 ЦК України визначні обов`язки наймача у разі припинення договору найму. Як приклад частиною першою визначено, що уразі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі з рішення суду.

Зокрема, вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, вказаними нормами Договору та закону на відповідача було покладено обов`язок належним чином ставитись до орендованого майна, дбати про нього, у разі його пошкодження нести матеріальну відповідальність в розмірі вартості відновлювальних робіт, у разі припинення договору звільнити приміщення і передати позивачу.

Судом встановлено, що зі свого боку позивач виконував всі положення Договору належним чином та в повній мірі, зокрема, направляв рахунки на оплату орендної плати, житлово-комунальних послуг у відповідності умов до Договору.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, допустила заборгованість, тому позивач має право на стягнення такої заборгованості в судовому порядку, виходячи з розрахунку, визначеному позивачем, з яким суд погоджується виходячи із встановлених обставин справи та приймається до уваги.

При цьому, правом, встановленим ст. 178, 278 ЦПК України, відповідач не скористалась, відзив на позовну заяву або будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надала.

Таким чином, суд, з`ясувавши позицію позивача у справі, викладеній у позовній заяві поданій до суду, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку встановив такі факти: невжиття відповідачем належних заходів щодо повернення позивачу об`єкта оренди за наслідком припинення орендних відносин, що полягає у невідповідності стану орендованого приміщення тому стану, у якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу; не підтвердження належними доказами наявності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; відсутності в діях орендаря, спрямованих на передачу приміщення у не зовсім задовільному стані, свідчень про належне виконання обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Зазначена правова позиція викладена у постанові від 27.11.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/2260/17 де зазначено, що відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей12, 13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормамист. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду за вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності у справі суд дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог до відповідача, а тому позов про стягнення заборгованості за орендною платою, відшкодування комунальних послуг та відшкодування вартості відновлювання ремонтних робіт підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за березень 2022 року в розмірі 39201,57 грн, комунальні платежі з січня по квітень 2022року в сумі 23710,16 грн, без врахування суми комунальних послуг за утримання будинку 1393,94 грн, яка сплачена позивачем за січень та лютий 2021року та сплату вартості відновлювальних ремонтних робіт в сумі 100000,00 грн, відтак, загальна сума заборгованості складає 162911,73 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 2443,68 грн.

Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Юридична фірма Ор-Дана» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства «Юридична фірма Ор -Дана» (код ЄДРПОУ: 21578565, адреса: м. Київ, вул. Прорізна, 22, кв.22) заборгованість за орендною платою в сумі 39201 (тридцять дев`ять тисяч двісті одна) гривня 57 копійок; відшкодування витрат за комунальні послуги в сумі 23710 (двадцять три тисячі сімсот десять) гривень 16 копійок; відшкодування вартості відновлювання ремонтних робіт в сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, а всього 162911 (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот одинадцять) гривень 73 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства «Юридична фірма Ор-Дана» (код ЄДРПОУ: 21578565, адреса: м. Київ, вул. Прорізна, 22, кв.22) судовий збір в розмірі2443 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 68копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В.Сіромашенко