Постанова

від 25.10.2023 по справі 624/112/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/112/18 Номер провадження 22-ц/814/990/23Головуючий у 1-й інстанції Зимовський О.С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Кириченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у виді упущеної вигоди

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вера» (далі ТОВ «Вера») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у виді упущеної вигоди.

На обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Вера»було укладено договір оренди землі від 01.04.2009року №25/25-11-10 зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельногокадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.11.2010року №041069600574,за яким орендодавець надав в оренду ТОВ «Вера» земельну ділянку площею 4,53га,кадастровий №6323181000:16:001:0243,що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області,цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,строком на десять років. На виконання зобов`язань за вказаним договором ОСОБА_2 передав ТОВ "Вера" зазначену в договорі земельну ділянку,про що сторонами було складеноакт прийому-передачі земельної ділянки. За час дії договору оренди, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , відповідач успадкував вказану вище земельну ділянку. Відповідач не виконує умов договору, чим порушує ст. 24 Закону України "Про оренду землі" та п. 29, п. 30 договору, якими передбачається обов`язок орендодавця не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою та передбачається право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору та одержувати продукцію отримувати доход, що призвело до порушення прав орендаря та спричинило йому збитки у формі упущеної вигоди.

На початку 2016 року позивачем було з`ясовано, що відповідач ОСОБА_1 , оформивши право власності на успадковану земельну ділянку, яка передана в оренду ТОВ «Вера» та за наявності чинного договору оренди землі, уклав договір оренди землі з іншим суб`єктом господарювання і такий договір02.04.2014 рокубуло зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право.

Таким чином укладення відповідачем договору оренди землі з іншим суб`єктом господарської діяльності та державної реєстрації цього договору 02.04.2014 року призвело до подвійної реєстрації права однієї земельної ділянки за двома різними суб`єктами господарської діяльності, що суперечить вимогам законодавства, довготривалих судових тяжб пов`язаних з цим, невиконання відповідачем умов договору оренди землі від 01.04.2009 року №25/25-11-10, вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою, орендарю нанесено збитки у формі упущеної вигоди в загальній сумі 209 055,89 грн. ( за 2014 рік 104 532,65 грн, за 2015 рік -11 905,75 грн, за 2016 рік 36 126,12 грн, за 2017 рік 56 491,37 грн).

Позивач ТОВ «Вера» в особі директора Дорошенко О.І. неодноразово звертався до відповідача для досудового врегулювання спору але відповідач відмовився в добровільному урегулюванні спору, тому позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем було подано відзив на позов у якому останній зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки фактичні обставини справи доводять, що спірна земельна, ділянка фактично знаходилась в користуванні позивача, та він отримував з неї дохід на власну користь.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у виді упущеної вигоди - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Вера» в особі директора Дорошенко О.І. Скарга мотивована тим, що рішення районного суду є необґрунтованим , винесеним з порушенням матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою , і відшкодування завданих збитків.

Також, апелянт вказує , що за змістом приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності , зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

ОСОБА_3 просить суд скасувати рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року , та ухвалити нове, яким задовольнити позов ТОВ «Вера» в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, докази у їх сукупності надані сторонами, аргументи апеляційної скарги , приходить до слідуючих висновків.

Судовим розглядом встановлено, щопозивач - ТОВ «Вера» користувалосяземельною ділянкою розміром 4,53 гектарів, відповідно договору оренди землі № 25/25-11-10 від 01.04.2009 року, власником якої був ОСОБА_2 зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельногокадастру» 25.11.2010 року №041069600574,за яким орендодавець надав в оренду ТОВ «Вера» земельну ділянку площею 4,53га,кадастровий №6323181000:16:001:0243,що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,строком на десять років (а.с. 13 -15).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_2 передав а представник ТОВ «Вера» прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром 4,53 га. на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с.7).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ХР №059198 від 01.11.2002 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,53 га. для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с.18).

Відповідно до копії листа Відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області від 15.02.2016 року за вих. 20.22-0.2-306/2-16 позивача було повідомлено про те, що спадкоємцем померлого орендодавця є ОСОБА_1 , якому згідно свідоцтва про право на спадщину 10.02.2012 року було видано державний акт на право власності на землю серія ЯМ №841848, при переоформленні права власності було змінено кадастровий номер земельної ділянки відповідно до індексних карт Кегичівського району з №6323181000:16:001:0243 на 323181000:01:000:0243 та внесено відомості до АС ДЗК при формуванні бази. 02.04.2014 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6323181000:01:000:0243 реєстраційною службою Кегичівського РУЮ зареєстрований договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Надія» (а.с. -19).

Згідно копіїДержавного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 841848, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 липня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 10 липня 2012 року за № 632318104000680, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5267 га. у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 6323181000:01:000:0243 на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с.20).

Відповідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.02.2016 року, зареєстровано договір оренди землі, серії та номер 356, укладений 20.07.2012 року, дата державної реєстрації 02.04.2014 року, орендар СТОВ «Надія», орендодавець ОСОБА_1 , строк дії на десять років з правом пролонгації, кадастровий номер земельної ділянки 6323181000:01:000:0243 (а.с.21).

Згідно копії договору оренди № 356 від 20 липня 2012 року,орендодавець ОСОБА_1 та орендар СТОВ «Надія» уклали договір оренди земельної ділянки площею 4,5267га.строком 10 років (а.с.22).

Відповідно копії акту огляду поля від 08 квітня 2016 року комісія в складі голови комісії - директора ТОВ «Вера» Дорошенко О.І., членів комісії: агронома ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 провели огляд поля №5, що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області, а саме його частини, на якій здійснюється господарська діяльність ТОВ «Вера», на якому в загальному масиві знаходиться земельна ділянка, передана ТОВ «Вера» в оренду ОСОБА_2 за договором оренди від 01.04.2009 року №25/25-11-10, спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .. При огляді вказаного поля №5, а саме його частини на якій здійснюється господарська діяльність ТОВ «Вера» комісією виявлено незначні залишки соняшника урожаю 2014 року, та в більшій кількості залишки сої урожаю 2015 року, що вказує на те, що в 2014 році частина поля №5, на якій здійснює господарську діяльність ТОВ «Вера», було засіяне соняшником, а в 2015 році було засіяно соєю, про що комісія підтверджує своїми особистими підписами (а.с. 28).

Згідно копії акту огляду поля від 23 грудня 2017 року комісія в складі голови комісії - директора ТОВ «Вера» ОСОБА_3 , членів комісії: агронома ОСОБА_4 , головного бухгалтера ОСОБА_6 провели огляд поля №5, що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області, огляд проводився за відсутності сніжного покрову. При огляді комісія виявила залишки соняшнику урожаю 2017 року, що підтверджує факт того, що ТОВ «Вера» у 2017 році частину вказаного поля було засіяно соняшником, про що комісія підтверджує своїми особистими підписами (а.с. 39).

Відповідно копії розрахунку упущеної вигоди ТОВ «Вера» за 2014 та 2015 роки, розмір суми упущеної вигоди становить 116 438,3952 грн (а.с. 43). Згідно копії розрахунку упущеної вигоди ТОВ «Вера» за 2016 рік, розмір упущеної вигоди становить 36 126,12 грн (а.с. 44).

Відповідно до копії висновку експерта за результатами перевірки розрахунку суми упущеної вигоди у 2014- 2016 роках внаслідок невиконання умов договору оренди від 01.04.2009 року №25/25-11-10 між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Вера» складеного ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» від 21.08.2017 року, встановлено, що сума упущеної вигоди, внаслідок недодержання доходу, який ТОВ «Вера» реально одержало би за звичайних обставин, якби право підприємства, як орендаря, не було порушене, становить у 2014 році104532,65 грн, у 2015 році11911,14 грн, у 2016 році36125,96 грн. Загальна сума упущеної вигоди за період з 2014- 2016 років становить 152569,75 грн (а.с. 45-49).

Згідно копії розрахунку упущеної вигоди ТОВ «Вера» за 2017 рік, розмір упущеної вигоди становить 56491,37 грн (а.с. 83).

Відповідно до копії висновку експерта за результатами перевірки розрахунку суми упущеної вигоди у 2014 -2016 роках внаслідок невиконання умов договору оренди від 01.04.2009 року №25/25-11-10 між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Вера» складеного ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» від 16.03.2018 року, встановлено, що сума упущеної вигоди, внаслідок недодержання доходу, який ТОВ «Вера» реально одержало би за звичайних обставин, якби право підприємства, як орендаря, не було порушене, становить у 2017 році становить 56491,37 грн (а.с. 136 - 161).

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обгрунтованість рішення у цивільній справі.

Вказаним вимогам рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року відповідає.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1статті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених реальних збитків, упущеної вигоди, а також не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Обґрунтування суми упущеної вигоди, позивачем розраховано на припущеннях та на підставі акту, а висновок експертизи наданий позивачем не відповідає Методиці визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття грунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу , затвердженої Постановою КМУ №963 від 25 липня 2007 року, що не є належним та допустимим доказом відповідно до ст.77,78 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав у спадщину земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 липня 2010 року з кадастровим номером 6323181000:01:000:0243, площею 4,5267 га. після померлого ОСОБА_2 20.07.2012 року уклав договір оренди з СТОВ «Надія» строком на 10 років, який був зареєстрований 02.04.2014 року.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки№25/25-11-10від 01.04.2009 року,за яким орендодавець надав в оренду ТОВ «Вера» земельну ділянку площею 4,53га,кадастровий номер 6323181000:16:001:0243, що знаходиться на території Вовківськоїсільської ради Кегичівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,строком на десять років який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 25.11.2010 року № 041069600574.

Позивач вказує ,що про перехід права власності до іншої особи за вказаним договором підприємству стало відомо 15.02.2016 року із метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 з листом в якому запропонував з`явитись для врегулювання договірних відносин але відповідач проігнорував запрошення і позивачем було створено комісію, яка 08.04.2016 року провела огляд поля. Крім того,комісією вказане поле було оглянуте також 23 грудня 2017 року.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що зі змісту досліджених актів про огляд поля № 5, як 08.04.2016 так і 27.12.2017 року неможливо встановити, що з вини відповідача ОСОБА_1 , позивач був позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку відповідно до умов договору оренди № 25/25-11-10 від 01.04.2009 року, а також її не використовував. З досліджених актів вбачається, що на полі №5 в загальному масиві знаходиться земельна ділянка, яка передана ТОВ «Вера» в оренду ОСОБА_2 , тобто земельна ділянка відповідача не була виділена орендарями і не було встановлено меж цієї ділянки у загальному масиві на полі № 5 . Інших доказів використання спірної ділянки у своїх інтересах та цілях відповідачем позивач до місцевого суду та суду апеляційної інстанції не надав.

Попри це позивач вважає, що оскільки актами від 08.04.2016 так і 27.12.2017 встановлено порушення права ТОВ «Вера» на користування земельною ділянкою наданою в оренду за договором №25/25-11-10від 01.04.2009 року, останній має право на відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.

Відповідно дост. 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідностатті 22 Цивільного кодексу Українизбитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина першастатті 623 ЦК).

Упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання, у разі недопущення правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17).

При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що укладення відповідачем договору оренди землі з іншим суб`єктом господарської діяльності та державної реєстрації цього договору 02.04.2014 року призвело до вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою та до нанесення збитків у формі упущеної вигоди у загальній сумі 209055,89 грн., суд відхиляє з підстав недоведеності.

Апелянт розрахував суму упущеної вигоди, яку він вважав точною, та яка покладена в основу експертного висновку наданого суду позивачем , на власний розсуд , без дотримання елементарних норм законодавства та методики, затвердженої Постановою КМУ №963 від 25 липня 2007 року.

Відтак, з урахуванням вимогст. 78 ЦПК України, даний розрахунок є неналежним доказом у справі.

Як вбачається із частини1статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1статті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, сторони мають права обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1статті 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 6статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, позивач не довів факт спричинених збитків та їх реальність, обґрунтування їх розміру, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Такі докази матеріали справи не містять.

У Постанові Верховного суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15 зазначено, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для стягнення. Тобто, навіть належний висновок судової економічної експертизи про розмір неодержаного доходу не є належним доказом реальності неодержання доходів. Враховуючи позицію Верховного суду України, для стягнення упущеної вигоди необхідно не тільки у належний спосіб встановлювати її розмір, але і доводити високий ступінь ймовірності такої вигоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року і задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера» немає.

Керуючись ст.374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вера» залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов