Постанова

від 02.11.2023 по справі 696/1043/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/598/23 Справа № 696/1043/23 Категорія: ч.5 ст.212-3 КУпАПГоловуючий у І інстанції Білопольська Н.А. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №696/1043/23 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Кам`янського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою адвоката Петренка В.М., -

в с т а н о в и л а :

Постановою Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівника Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Кам`янської міської ради (місцезнаходження: вул. Покровська, 90, м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області; код ЄДРПОУ: 42017886),

провадження в справі за ч.5 ст.212-3 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2023 року адвокат Петренко В.М. листом за № 023/79 кр звернувся з адвокатським запитом до керівника КНП Центр ПМСД про надання інформації щодо звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою, а також відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Листом від 18 серпня 2023 року № 611/01-32 за підписом головного лікаря КНП Центр ПМСД ОСОБА_1 запитувану інформацію на адвокатський запит не надано, посилаючись на конфіденційність вказаної інформації та відсутність згоди ОСОБА_2 на розголошення відомостей про стан здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та інші відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Адвокат Петренко В.М., вважаючи таку відповідь неприйнятною, звернувся до Ради адвокатів Черкаської області з заявою про притягнення до адміністративної відповідальності директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Кам`янської міської ради ОСОБА_1 за ч.5 ст.212-3 КУпАП.

01.09.2023 виконуючим обов`язки голови Ради адвокатів Черкаської області Дерев`янком В.Т. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЧК № 000028, відповідно до якого директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Кам`янської міської ради (далі КНП Центр ПМСД) ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а саме не надала в повному обсязі інформацію та документи на адвокатський запит, чим заподіяла адвокату ОСОБА_3 вагомі витрати немайнового характеру, пов`язані з приниженням престижу професії адвоката.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Петренко В.М. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.10.2023 та прийняти нову постанову про притягнення до адмністративної відповідальності керівника КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кам`янської міської ради ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про «перевищення суспільного інтересу від оприлюднення конфіденційної інформації, яка вимагалась до подання за адвокатським запитом» (див. абз.2 арк. 4 постанови), не навів переконливих доводів про те, що дійсно ним була витребувана інформація, яка є конфіденційною, так як безпосередньо стосувалась стану здоров`я (діагнозу та процедури лікування) свідка по кримінальному провадженню ОСОБА_2 , який три рази поспіль не з`являвся до суду для допиту, будучи належним чином повідомлений про час та місце його допиту судом.

При цьому, судом не наведено в оскарженій постанові правового обґрунтування на підставі чого загальні відомості про факти звернення до медичного закладу за наданням допомоги ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати, як конфіденційна інформація, а відповідно згідно яких правових положень це слід віднести до порушення прав і основоположних свобод людини.

Зазначає, що судом не наведено доводів на спростування його посилань, як запитувача інформації - адвоката, який виконує покладену на нього Конституцією України, а це витікає із приписів ст.ст.59 та 131-2, рівно, як і з положень, що кореспондуються з вказаними вище приписами через положення ст.20, 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.ст.20,22 і 47 КПК України, функцію захисника обвинуваченого у кримінальному провадженні, чим і було обгрунтовано підстави направлення запиту до медичної установи з метою забезпечення належного правового захисту прав та законних інтересів підзахисного ОСОБА_4 .

При цьому не визначено судом в чому ж полягало перевищення суспільного інтересу з його боку, як адвоката, над захищеністю прав та свобод особи, свідка у справі, який грубо порушуючи вимоги як Конституції України, так і вимог КПК України, ігноруючи принцип беззастережної поваги до суду та учасників кримінального провадження, понад місяць не з`являвся до судового залу на допит, чим було викликано три рази перенесення судових засідань, а тим самим грубо порушено права його підзахисного на гарантований доступ до правосуддя.

Апелянт наголосив на тому, що витребувана ним інформація про звернення до медзакладу свідка ОСОБА_2 , була уже легалізована останнім шляхом надання відповідних медичних довідок у кримінальному провадженні, навіть із зазначення в ній конкретного діагнозу встановленої йому недуги.

Зазначив, що витребуванням відомостей із медичної установи, переслідувалась ним ціль отримати відповідні підтвердження чи спростування повідомлених свідком відомостей до суду, що безпосередньо є пов`язаним із правовою позицією захисту, яка грунтується на доведеності перед судом спростування обвинувачення підзахисного на упередженості та неправомірності дій означеного свідка, який є одночасно і заявником в розумінні ст. 214 КПК України.

Апелянт вважає, що судовим рішенням просто знівельовано авторитет адвокатської спільноти та одночасно принижено престиж адвокатської діяльності як такої.

ОСОБА_1 не погоджуючись з апеляційною скаргою подала заперечення в яких просила апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.10.2023 залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомлялася про день час та місце розгляду справи, однак до апеляційного суду не з`явилася, у відзиві на апеляційну скаргу від 27.10.2023 просила справу розглядати без її участі.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин вважаю за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши думку адвоката Петренка В.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При прийнятті даної постанови зазначених вимог закону районним судом було дотримано.

Відповідальність за ч.5 ст. 212-3 КУпАП настає за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що неправомірна відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне надання інформації на адвокатський запит, неповне надання інформації на адвокатський запит, надання інформації на адвокатський запит, що не відповідає дійсності є самостійними складами зазначеного вище адміністративного правопорушення.

Отже, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до названого Закону.

Так, за змістом положень частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Однак, встановлені судом першої інстанції обставини справи та наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обставини, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначене повністю знайшло своє підтвердження при перегляді справи апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Петренко В.М. 17.08.2023 звернувся з адвокатським запитом до керівника КНП Центр ПМСД з проханням направити йому довідку у якій вказати чи перебував на лікуванні ОСОБА_2 в період часу із 14 по 25 липня 2023. Якщо так, то вказати в довідці чи перебував останній на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні і де саме (відділення, амбулаторія, тощо) та відповідно чи було оформлено йому листок тимчасової непрацездатності із звільненням від роботи на вказний вище період часу. Також просив зазначити у довідці про те, чи стан здоров`я хворого, що було діагностовано медичними працівниками, передбачав неможливість (заборону) виконання ним своїх обов`язків за місцем роботи, а також і одночасно приймати участь у судовому засіданні районного суду, зокрема на 11 год. 19.07.2023.

Крім того, просив вказати у довідці і про те, чи звертався ОСОБА_2 за наданням медичної допомоги до КНП 06.07. та 07.08.2023, якщо так, то в який конкретно період часу, до якого лікаря, відділення чи іншого медичного підрозділу Центру, який входить до складу підприємства та які конкретно недуги було діагностовано в останнього і чи було при цьому діагностовано медичні показники, якими категрично передбачалось обмеження для нього щодо участі у судовом розгляді в означені дні.

Також просив, при нагоді, разом з довідкою направити копії (витяги) із медичних документів, в яких було зареєстровано звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою 06 і 19 липня 2023 та 07.08.2023, та відповідно і записи встановлених діагнозів хвороби та дані рекомендації і оформлені призначення лікаря (медичного працівника).

Отже, зі змісту запиту адвоката Петренка В.М. вбачається, що він просив надати інформацію, яка належить до інформації з обмеженим доступом.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки відмова у наданні інформації на адвокатський запит була правомірною.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно вимог ст.11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

За приписами ст.21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні (частина перша статті 286 ЦК України).

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел (частина третя статті 286 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України Про інформацію та статті 12 Закону України Про прокуратуру (справа ОСОБА_5 ) визначено, що ч. 4 ст. 23 Закону України Про інформацію треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Повага до конфіденційної інформації про стан свого (пацієнта) здоров`я є невід`ємним принципом правових систем країн-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання в таке право не може визнаватися таким, що відповідає ст. 8 Конвенції, якщо тільки воно не виправдане певними важливішими суспільними інтересами.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України Про інформацію).

Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні (ч. 1 ст. 286 ЦК України, ст. 39-1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я).

Медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст. 40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я).

Тобто заклад охорони здоров`я може надавати інформацію, що становить лікарську таємницю, лише на підставі письмової згоди пацієнта або відповідної ухвали слідчого судді, суду.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 , чи будь-хто з членів його сім`ї звертався до КНП «Центр ПМСД» Кам`янської міської ради з заявою про надання інформації щодо стану його здоров`я, а тому апеляційний суд вважає, що головний лікар КНП Центр ПМСД ОСОБА_1 не мала повноважень розповсюджувати відомості про стан здоров`я ОСОБА_2 та давати відповідь на запит адвоката Петренка В.М., оскільки ця інформація є конфіденційною.

При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не містить достатніх та допустимих доказів наявності в діях головного лікаря ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, з яким погоджується і апеляційний суд.

Доводи апелянта про те, що судом не наведено в постанові правового обґрунтування на підставі чого загальні відомості про факти звернення до медичного закладу за наданням допомоги ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати, як конфіденційну інформацію, є безпідставними, оскільки зі змісту запиту адвоката Петренка В.М. вбачається, що крім загальних відомостей щодо звернення ОСОБА_2 до медичного закладу, адвокат Петренко В.М. просив надати відомості про конкретні недуги з якими звертався ОСОБА_2 та зазначити де саме лікування він проходив стаціонарно чи амбулаторно, просив разом з довідкою направити копії (витяги) із медичних документів, в яких було зареєстровано звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою та відповідно і записи встановлених діагнозів хвороби та дані рекомендації і оформлені призначення лікаря (медичного працівника), а ця інформація відповідно до чинного законодавства є конфіденційною інформацією, тому вона не може бути розголошена без згоди на те ОСОБА_2 , і суд належним чиом обгрунтував поняття конфіденційної інформації, яка закріплена в чинному законодавстві.

Інших достатніх доводів і належних доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції про відповідність дій ОСОБА_1 положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та її невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційна скарга не містить.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Порушень вимог закону під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційний суд не вбачає.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах провадження, спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами, і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Тому апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження по справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.10.2023 є законною, обґрунтованою та вмотивованою і відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Постанову Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрито, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Петренка В.М. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Соломка