Рішення

від 07.11.2023 по справі 120/6789/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 р. Справа № 120/6789/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловоз Сервіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловоз Сервіс" (далі також ТОВ «Тепловоз Сервіс», позивач, платник податку) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі також ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган), за вимогами якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №0047040406 форми "Н" в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 10775,36 грн.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 24.03.2023 №4583/02-32-04-06/41711556, за висновками якого контролюючим органом встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем несвоєчасно зареєстровані податкові накладні №2 від 16.03.2022, №4 від 21.03.2022, №4 від 08.02.2022 та №5 від 18.02.2022 в ЄРПН. Втім, на переконання позивача, такі висновки контролюючого органу є безпідставними, позаяк на підставі спеціальних норм визначених у ч. 8 п. 69.1 розділу ХХ Податкового кодексу України товариство, будучи у спірний період платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 2%, звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків пов`язаних із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних.

Ухвалою від 24.05.2023 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

14.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що проведеною камеральною перевіркою встановлено факти порушення ТОВ «Тепловоз Сервіс» граничних термінів реєстрації податкових накладних за період лютий, березень та грудень 2022 року, що є порушенням вимог податкового законодавства, зокрема п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Наведені обставини слугували підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0047040406 від 12.04.2023. За таких обставин відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

15.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує аргументи відповідача, викладені у відзиві, вказуючи, що вони взагалі не пояснюють та не спростовують доводи позовної заяви та підстави заявленого позову. Просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Тепловоз Сервіс» в повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходили.

Надалі, в процесі розгляду справи та з метою з`ясування всіх обставин спірних правовідносин, суд своєю ухвалою від 19.10.2023 витребував у відповідача необхідні для розгляду справи докази та відомості щодо наявності у ТОВ Тепловоз Сервіс в період з 01.04.2022 по 31.10.2022 статусу платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки; щодо виконання (чи не виконання) ТОВ Тепловоз Сервіс податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такий платник податку перебував до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (з 01.11.2022).

На виконання цих вимог суду представником відповідача 27.10.2023 надано додаткові пояснення.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та пояснення, наведені у заявах по суті справи, суд встановив, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку ТОВ «Тепловоз Сервіс» з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних (далі ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), за результатами якої складено Акт № 4583/02-32-04-06/41711556 від 24.03.2023.

Зокрема, за висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником граничних строків реєстрації ПН в ЄРПН, визначених п. 201.10. ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI. Зокрема, зазначено, що ТОВ «Тепловоз Сервіс» порушено граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: ПН № 2 від 16.03.2022 зареєстрована 20.12.2022 - 158 днів затримки, ПН № 4 від 21.03.2022 зареєстрована 20.12.2022 158 днів затримки, ПН № 4 від 08.02.2022 зареєстрована 19.12.2022 157 днів затримки; ПН № 5 від 18.02.2022 зареєстрована 16.12.2022 154 днів затримки, ПН № 7 від 23.12.2022 зареєстрована 19.01.2023 4 дня затримки, ПН № 8 від 23.12.2022 зареєстрована 19.01.2023 4 дня затримки.

На підставі вищезазначеного акту, 12.04.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0047040406 форми Н, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 12734,86 грн.

При цьому, предметом даного позову є згадане податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 10775,36 грн. за несвоєчасну реєстрацію ПН № 2 від 16.03.2022, № 4 від 21.03.2022, № 4 від 08.02.2022, № 5 від 18.02.2022. В іншій частині (щодо несвоєчасної реєстрації ПН № 7 від 23.12.2022 та ПН № 8 від 23.12.2022) податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується.

Так, відповідно до розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації ПН в ЄРПН згідно податкового повідомлення-рішення №0047040406 від 12.04.2023 в частині, що оскаржується, до позивача застосовано такі штрафні санкції:

- по ПН № 2 від 16.03.2022, дата реєстрації 20.12.2022 (158 днів затримки), 40% штрафу від суми ПДВ, що становить 5901,76 грн.;

- по ПН № 4 від 21.03.2022, дата реєстрації 20.12.2022 (158 днів затримки), 40% штрафу від суми ПДВ, що становить 320 грн.;

- по ПН № 4 від 08.02.2022, дата реєстрації 19.12.2022 (157 днів затримки), 40% штрафу від суми ПДВ, що становить 3264 грн.;

- по ПН № 5 від 18.02.2022, дата реєстрації 16.12.2022 (154 днів затримки), 40% штрафу від суми ПДВ, що становить 1289,6 грн.;

Вважаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 10775,36 грн. прийняте контролюючим органом без врахування спеціальних норм визначених у ч. 8 п. 69.1 розділу ХХ Податкового кодексу України, тобто неправомірно, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2 ст. 5 ПК України).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, за змістом пункту 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а"-"г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Таким чином, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Разом із тим, Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів, визначені цим пунктом.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Згідно підпункту 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства, та визначено обов`язок реєстрації податкових накладних, які не були зареєстровані починаючи з 24.02.2022, - до 15.07.2022.

В той же час важливим ключовим моментом у даній спірній ситуації є те, що позивач ТОВ «Тепловоз Сервіс» в цей період був платником єдиного податку третьої групи, який використовує собливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Перехідні положення ПК України.

У свою чергу положеннями абзацу 21 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України передбачені окремі особливості відповідальності платників єдиного податку третьої групи, які використовують ставку податку 2 %.

Так, згідно цієї правової норми платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки, за умови виконання ними податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Як слідує із матеріалів справи, позивач ТОВ «Тепловоз Сервіс» перебувало на спрощеній системі оподаткування з особливостями та було платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 2% в період з 01.04.2022 по 31.10.2022, що підтверджується копіями відповідних заяв позивача про перехід на спрощену систему оподаткування та відмову від такої, а також листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.05.2023 № 16976/6/02-32-04-06-12. Дані обставини не заперечуються відповідач і в його письмових поясненнях від 27.10.2023.

При цьому обов`язок щодо реєстрації податкових накладних № 2 від 16.03.2022, № 4 від 21.03.2022, № 4 від 08.02.2022, № 5 від 18.02.2022 в ЄРПН якраз і припадав на період після 24.02.2022 та до моменту переходу платника податку на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки.

Відповідно, за змістом згаданої вище норми абз. 21 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України, умовою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків (несвоєчасної реєстрації ПН в ЄРПН) за наведених вище обставин є виконання платником податкових обов`язків щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Зокрема, як вже наголошувалось судом вище, позивач перейшов на систему оподаткування на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки 31.10.2022, що підтверджується його заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування від 31.10.2022.

При цьому, спірні податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН протягом 60 календарних днів з дня переходу на попередню систему оподаткування (починаючи з 01.11.2022), тобто до 30.12.2022 (зокрема ПН № 2 від 16.03.2022 зареєстрована 20.12.2022, ПН № 4 від 21.03.2022 зареєстрована 20.12.2022, ПН № 4 від 08.02.2022 зареєстрована 19.12.2022, ПН № 5 зареєстрована 16.12.2022). У той же час відповідачем (зокрема й на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2023) не надано жодних доказів про те, що платник податку не виконав своїх зобов`язань на протязі 60 календарних днів з дня переходу на попередню систему оподаткування щодо подання звітності та сплати податків і зборів.

За таких обставин суд доходить висновку, що за наявності дотримання ТОВ «Тепловоз Сервіс» визначених в абз. 21 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України умов, останній мав бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 2 від 16.03.2022, № 4 від 21.03.2022, № 4 від 08.02.2022, № 5 від 18.02.2022 в ЄРПН.

В даному випадку відповідачем ні в своєму відзиві ні в наданих суду додаткових письмових поясненнях не спростовано викладених у позовній заяві тверджень позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин абз. 21 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України, які передбачають можливість звільнення від відповідальності платника податку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2023 №0047040406 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 10775,36 грн. є протиправним.

Ба більше, судом при розгляді цієї справи виявлені також і інші обставини, які також можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зокрема, на час проведення камеральної перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення (березень - квітень 2023 року) діяли інші положення Податкового кодексу України, якими регулювалися особливості справляння податку на додану вартість та застосування до платників штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Так, Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування", який набув чинності 08.02.2023, положення підрозділу 2 розділу XX ПК України доповнено пунктами 89 та 90.

Вказаними змінами (пунктами 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України) на період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування установлено спеціальні строки для реєстрації платниками ПДВ податкових накладних в ЄРПН (збільшені у порівнянні із загальними строками, визначеними п. 201.10.ст. 201 ПК України). Крім того, цими змінами зменшено розміри штрафів, що можуть накладатися на платників ПДВ за порушення ними відповідних граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Приміром, якщо згідно із п. 120-1.1 ст. 120 ПК України розмір штрафу у разі порушення строку реєстрації ПН/РК від 61 до 365 календарних днів становить 40 відсотків суми ПДВ зазначеної в ПН/РК (який, власне, і був застосований відповідачем), то згідно з п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України лише 15 відсотків.

Водночас спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі, а не у розмірі, визначеному Законом № 2876-IX на період дії воєнного стану, що саме по собі є неправомірним.

Отже, вказані обставини також вказують на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що в межах заявлених позовних вимог адміністративний позов ТОВ «Тепловоз Сервіс» належить задовольнити, тобто визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №0047040406 в частині застосування до позивача штрафу на суму 10775,36 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних: №2 від 16.03.2022, №4 від 21.03.2022, №4 від 08.02.2022 та №5 від 18.02.2022 в ЄРПН.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2684 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6532,5 грн., то суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги. При цьому на суд покладається обов`язок перевірити розмір цих витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності.

Так, як з`ясовано судом із матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатом Пригоцьким Вячеславом Анатолійовичем в сумі 6532,5 грн.

На підтвердження цих витрат стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги № 48 від 01.05.2023, укладений між ТОВ «Тепловоз Сервіс`в особі директора Тананікіна Є.Л. та адвокатом Пригоцьким В.А.; акт прийому - передачі послуг б/н від 13.05.2023 до згаданого договору, яким сторони погодили обсяг та вартість наданих послуг виходячи із вартості години роботи адвоката 1005,00 грн. (15% мінімальної заробітної плати), кількості витраченого часу 6,5 годин (дослідження обставин справи 2,5 годин, письмове оформлення заяви до суду та її подання 4 години), що загалом становить 6532,5 грн. (6,5год. х 1005 грн.); копію платіжної інструкції № 1642 від 18.05.2023 про перерахунок ТОВ «Тепловоз Сервіс» на користь адвоката Пригоцького В.А коштів за надання правничої допомоги в сумі 6532,50 грн.

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В той же час з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як уже зазначалось, у зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6532,50 грн.

Однак, в даному випадку суд враховує те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження. Обсяг і складність оформлених процесуальних документів також є незначним та потребував значних зусиль для адвоката. Крім того суд враховує і те, що ціна даного позову (сума спірних грошових зобов`язань визначених оскаржуваним рішенням) становить 10775,36 грн., тобто більша за вартість наданих правничих послуг лише приблизно на чотири тисячі двісті гривень, що також не може свідчити про обґрунтовану їх пропорційність до предмету спору. Тим більше і самим позивачем не наведено переконливих аргументів про те, що результат вирішення цього спору мав важливе репутаційне значення для нього, що зумовлювало необхідність витрачання значних зусиль для відновлення своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 3000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.04.2023 №0047040406 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» штрафу в сумі 10775,36 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07.11.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» (код ЄДРПОУ: 41711556, місцезнаходження: вул. Келецька, 53, оф. 412, м. Вінниця, 21027);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович