Рішення

від 06.11.2023 по справі 280/7108/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2023 року Справа № 280/7108/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.05.2021 № Ф-1517-49 у розмірі 37 788,74 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області код ЄДРПОУ 44118663) на мою користь судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з додатку Дія вона довідалася, що ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу від 18.05.2021 №Ф-1517-49 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37788,74 гривень. Вказану вище вимогу позивачка отримала 25.08.2023 на адвокатський запит. Позивачка вважає, що вимогу від 18.05.2021 постановлено контролюючим органом з порушенням вимог податкового законодавства, з порушенням Інструкції про порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 № 449, не містить усіх обов`язкових реквізитів, не доведено порушень, перевірка порушень не проводилася, нарахування ґрунтуються на припущеннях. У зв`язку із чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Також, ухвалою суду від 11.09.2023 заяву позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 72391059 з примусового виконання вимоги від 18.05.2021 №Ф-1517-49 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 37788,74 гривень на користь ГУ ДПС у Запорізькій області, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисліциною Юлії Дмитрівни, до набрання законної сили рішення по даній справі.

03 жовтня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до наявної у відповідача інформації позивач перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 20.02.1995 на загальній системі оподаткування. Чинним законодавством України не передбачена заборона фізичної особи-підприємця працювати також й за трудовим договором. У розумінні Закону № 2464 позивач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 20.02.1995 по теперішній час. В інтегрованій картці платника податків позивача по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) нараховано єдиний внесок в сумі - 37 788,74 грн. за наступними періодами: за 2017 рік по строку 09.02.2018 автоматично нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн.; за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.; за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.; за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн.; за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.; за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 - 2078,12 грн.; за 2 квартал 2020 року по строку 20.07.2020 - 1039,06 грн.; за 3 квартал 2020 року по строку 19.10.2020 - 3178,12 грн.; за 4 квартал 2020 року по строку 19.01.2021 - 2200,00 грн. Позивач оплату єдиного внеску за період з 09.02.2018 по сьогоднішній день не здійснювала, у зв`язку з чим заборгованість по сплаті єдиного внеску станом на сьогодні складає - 37 788,74 грн. Крім того, позивачем за період перебування фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування з 2017 року не надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску. Вимога від 18.05.2021 № Ф-1517-49 направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на податкову адресу: АДРЕСА_2 , яка була вказана позивам при взятті на облік у податковому органі (ця ж адреса вказується позивачем у позовній заяві) та вважаться врученою у відповідності до вимог чинного законодавства. Зважаючи на наведене, відсутні жодні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2021 № Ф-1517-49 на суму 37 788,74 грн. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки № НОМЕР_2 .

Розпорядженням Голови Жовтневої районної ради народних депутатів від 10.02.1995 № 37-р «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи» на основі відповідних заяв зареєстровано підприємців-громадян, здійснюючих підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в тому числі ОСОБА_3 , мешкаючи за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 17.06.1995 Відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя Україна, 17.06.1995 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб та змінено прізвище позивача на « ОСОБА_5 ».

У спірний період ОСОБА_1 працювала завідувачам ДНЗ № 25 «Горобинка» Запорізької міської ради Запорізької області за контрактом, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_4 .

Протягом 2017-2021 років ОСОБА_1 була найманим працівником та факт сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наведений період роботодавцем позивача Територіальним відділом освіти Олександрівського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37611422) підтверджується роздруківкою індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форма ОК-5, ОК-7).

18 травня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1517-49 на сплату ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з єдиного внеску у сумі 37788,74 грн.

Правомірність прийняття вищенаведеної оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2021 № Ф-1517-49, якою встановлено суму заборгованості позивачеві зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн., є предметом розгляду у даній справі.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їмналежну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464 надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами абзаців першого і другого ч. 8ст. 9 Закону №2464встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464 не врегульовано.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704 грн. (3200 грн. х 22%), у 2018 році 819,06 грн. (3723 грн. х 22%), у 2019 році 918,06 грн. (4173 грн. х 22%), у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%), а з 01 вересня по 31 грудня1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%, де 5000,00 грн.).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.08.2020 у справі № 140/1679/19 від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення нормЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в окремі періоди нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22.07.2021 у справі № 320/2655/20.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів від здійснення підприємницької діяльності в 2017-2020 роках.

Єдиний внесок нараховувався позивачу щоквартально.

Водночас з трудової книжки позивача, індивідуальних відомостей про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 судом встановлено, що у 2017-2020 році позивачка була працевлаштована, єдиний внесок сплачувався за позивача її роботодавцем у розмірі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску, а тому, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, за цей період відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок.

Окрім того, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувану вимогу від 18.05.2021 №Ф-1517-49 відповідачем сформовано на підставі відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) про заборгованість у сумі 37788,74 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою нарахувань за 2017 рік (у сумі 8448,00 грн.); за 1 квартал 2018 року (у сумі 2457,18 грн.); за 2 квартал 2018 року (у сумі 2457,18 грн.); за 3 квартал 2018 року (у сумі 2457,18 грн.); за 4 квартал 2018 року (у сумі 2457,18 грн.); за 1 квартал 2019 року (у сумі 2754,18 грн.); за 2 квартал 2019 року (у сумі 2754,18 грн.); за 3 квартал 2019 року (у сумі 2754,18 грн.); за 4 квартал 2019 року (у сумі 2 754,18 грн.); за 1 квартал 2020 року (у сумі 2078,12 грн.); за 2 квартал 2020 року (у сумі 1039,06 грн.); за 3 квартал 2020 року (у сумі 3178,12 грн.); за 4 квартал 2020 року (у сумі 2200,00 грн.).

Із зазначеного вбачається, що в межах спірних правовідносин мало місце порушення відповідачем строку обчислення позивачці боргу по сплаті єдиного соціального внеску, так як вимога повинна бути сформована у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Разом з тим, в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатись правомірним.

Як вбачається з вищенаведених норм права, у разі несплати ФОП єдиного внеску контролюючий орган зобов`язаний був надіслати (вручити) позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. Проте, оскаржувана вимога була сформована 18.05.2021 за період 2017-2020, що створило можливість для штучного нарощування боргу позивачки з огляду на несвоєчасність її формування.

Суд наголошує, що недотримання відповідачем строків обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску та прийняття відповідного рішення позбавило позивачку можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як внаслідок призвело до покладення на неї надмірного тягара зі сплати єдиного внеску.

За таких обставин суд доходить висновку про порушення податковим органом процедури, яка передує її прийняттю.

З приводу недотримання позивачем строку оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2021 № Ф-1517-49 то на підставі поданих до позовної заяви документів суд дійшов висновку, що позивачем такий строк не пропущений з огляду на таке.

Позивач стверджує, що копію вимоги від 18.05.2021 № Ф-1517-49 позивач отримала лише 25.08.2023. Даний позов надійшов до суду 30 серпня 2023 року, тобто в межах передбаченого строку.

Будь-яких доказів на спростування таких доводів позивача відповідач суду не надав. З наданої відповідачем копії конверту не можливо встановити, що саме вимога від 18.05.2021 № Ф-1517-49 даним відправленням направлялася позивачу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справиСерков проти України(заява №39766/05),Щокін проти України(заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипідлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної вимоги згідно до вимог ч. 2ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної вимоги відповідач діяв не у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим оспорювана вимога підлягає визнанню протиправною та скасування.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, якими прийнято протиправне рішення.

Доказів понесення інших судових витрат сторонами не подано.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.05.2021 № Ф-1517-49 у розмірі 37 788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області код ЄДРПОУ 44118663) на мою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06 листопада 2023 року.

СуддяО.О. Артоуз