Рішення

від 07.11.2023 по справі 380/25175/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 рокусправа № 380/25175/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

до Львівського оружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не зарахування ОСОБА_1 , трудового стажу за весь час вимушеного прогулу за період з 11.10.2007 по 03.06.2021;

- зобов?язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) зарахувати строк служби 21 рік 4 місяці та 24 дні за контрактом ОСОБА_1 за період з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу;

- визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, строк якої складає 21 рік 4 місяці та 24 днів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що період з 11.10.2007 по 03.06.2021 є вимушеним прогулом позивача внаслідок незаконного звільнення (що підтверджено постановою суду від 31.01.2014 у справі №809/821/13-а). З огляду на зазначене, вважає протиправним не зарахування відповідачем - 1 стажу служби за контрактом до трудового стажу за вказаний період. На думку позивача, враховуючи факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу, а безпосередньо саме зарахування періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватись до трудового стажу. Окрім того, вказує, що відповідно до наказу № 250 від 15.11.2021 вислуга років ОСОБА_1 , станом на 15.11.2021 складала 7 років 9 місяців 1 день, а з урахуванням поновлення позивача 03.06.2021 та у випадку зарахування відповідачем 1 трудового стажу позивача за період з 11.10.2007 по 03.06.2021, що складає 13 років 7 місяців та 23 дні, загальний строк служби складав 21 рік 4 місяці та 24 дні. Отже, на переконання позивача за строк його служби складає 21 рік 4 місяці та 24 дні, а відтак він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Така, допомога протиправно не була виплачена відповідачем - 2 при звільненні позивача.

Ухвалою судді від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 18.03.2022 в справі зупинено провадження до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою суду від 03.07.2023 в справі поновлено провадження.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що рішення про поновлення виконується за заявою працівника до суду про видачу виконавчого листа. Відповідно, примусове виконання рішення суду про поновлення підлягає виконанню у випадку волевиявлення працівника. Натомість ОСОБА_1 такого волевиявлення не проявляв, жодних дій щодо реалізації свого права на працю не вчиняв, до військової частини щодо поновлення на місці служби не з`являвся, своїх службових обов`язків за посадою не виконував, хоча фактично з 31.01.2014 року, а саме моменту винесення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідно до ст.256 ч.1 п. з КАС України позивач мав право звернутися до виконавчої служби з заявою про видачу виконавчого листа та подальшого поновлення на посаді. Окрім того, вказує, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом при винесенні постанови від 31.01.2014 по справі № 809/821/13-а не вирішувався спір, не досліджувались докази, не робились висновки щодо зарахування вислуги років за час вимушеного прогулу до трудового стажу ОСОБА_2 , зарахування до вислуги років періоду з 11.10.2007 по 03.06.2021 роки не проводилось. Таким чином, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу по військовій частині № НОМЕР_2 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 18 квітня 2005 року за №77, 18 квітня 2005 року між ОСОБА_3 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено контракт з громадянином України, який добровільно вступає на військову службу. Вказаний контакт укладено строком на п`ять років.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.11.2006 року, ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінив прізвище на ОСОБА_4 .

Наказом начальника Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України № 42о/с від 04 жовтня 2007 року позивача звільнено у запас Збройних сил України за підпунктом є пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) на підставі подання тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини 1 від 28 серпня 2007 року та рішення атестаційної комісії від 03 жовтня 2007 року № 18.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 року у справі №809/821/13-а було задоволено позов ОСОБА_1 до начальника Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу начальника Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 04.10.2007 року за №42 о/c щодо звільнення прапорщика ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2007 року за №219 в частині виключення прапорщика ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11.10.2007р. Поновлено прапорщика ОСОБА_1 на посаді інструктора групи спеціалістів служби собак НОМЕР_4 окремого батальйону Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, або іншій рівнозначній їй посаді, з 11.10.2007 року.

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду постанова набрала законно сили 08.04.2014 року на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 31.04.2014 року у справі №809/821/13-a був виданий 14.05.2014 виконавчий лист №809/821/13-а.

Рішенням Івано-Франківського адміністративного суду по адміністративній справі N300/2236/20 від 23.09.2020 зобов?язано Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівський області вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 809/821/13-а від 14.05.2014 року.

18.02.2021 заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Макухіною І.В. постановою про скасування процесуального документа у виконавчому провадженні № 53746656 було скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувача без прийняття по виконання віл 12.04.2017.

18.02.2021 заступником начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Макухіною І.В. було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №809/821/13-а, виданого 14.05.2014 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Не погодившись із рішенням Івано-Франківського адміністративного суду по адміністративній справі №300/2236/20 від 23.09.2020, Західне територіальне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 300/2236/20 від 23.09.2020 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкриття провадження на підставі виконавчого листа № 809/821/13-а від 14.05.2014 відмовити повністю.

02.06.2021 Восьмим апеляційним адміністративним судом була ухвалена постанова, якою Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 300/2236/20 скасовано і прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа - Західне територіальне управління Національної гвардії України задоволено. Повідомлення від 12.04.2017 року державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Леськіва Б.Я. про повернення виконавчого листа від 14.05.2014 року №809/821/13-а стягувачу без прийняття його до виконання скасовано. Зобов?язано Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 809/821/13-а від 14.05.2014 року.

Згідно з наказу начальника західного територіального управління Національної гвардії України від 03.06.2021 №30 о/c ОСОБА_1 поновлено на посаді інструктора групи спеціалістів служби собак НОМЕР_4 окремого батальйону Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України або іншій рівнозначній посаді з 11.10.2007 року.

Згідно з відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців правонаступником Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (код за ЄДРПОУ 25575767) є Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (код за ЄДРПОУ 25575767).

Після видання наказу відповідачем 1 про поновлення позивача, ОСОБА_1 та прибув для проходження військової служби, та був прийнятий на посаду кінолога кінологічної групи 3-1 патрульної роти патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_2 Західного оперативно-територіального об?єднання Національної гвардії України, що підтверджується записами до трудової книжки.

15.11.2021 відповідно до наказу № 250 командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_1 , було звільнено з посади кінолога кінологічної групи 3-1 патрульної роти патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_2 Західного оперативно-територіального об?єднання Національної гвардії України відповідно до підпункту «а» пункту два частини п?ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2021 № 46 о/c у запас, у зв?язку із закінченням строку контракту.

Згідно наказу № 250 від 15.11.2021 вислуга років ОСОБА_1 , станом на 15.11.2021 складає 7 років 9 місяців 1 день.

Позивачу не було зараховано трудовий стаж за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2007 по 03.06.2021.

Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування часу вимушеного прогулу до трудового стажу позивача протиправними, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. […] У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. […] Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 65 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України передбачено (чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо поновлення), що в у разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту і звільнення незаконними військовослужбовець поновлюється на посаді, яку займав раніше, або на рівній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Суд при прийнятті рішення враховує, що в розумінні КЗпП України вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції та, як наслідок, не отримував заробітної плати. Причиною виникнення вимушеного прогулу є протиправні дії роботодавця, що зумовили звільнення працівника без законної підстави. Особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Отже, період вимушеного прогулу обчислюється починаючи з дня, наступного за днем незаконного звільнення, і триває до дня винесення наказу про поновлення працівника на роботі.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов?язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов?язок полягає в тому, що роботодавець зобов?язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов?язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

У разі визнання звільнення незаконним, рішення суду про поновлення працівника на роботі підлягас негайному виконанню. Не залежно від оскарження рішення до суду апеляційної інстанції, у роботодавця виникає обов?язок вилати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у праві № 711/8138/18).

Як вбачається з роз?яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року Nє9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішенням про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Суд зазначає, що відповідач-1 заперечує у позивача право трудового стажу за весь час вимушеного прогулу за період з 11.10.2007 по 03.06.2021.

Суд зауважує, що за своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Так, Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 року у справі №809/821/13-а було задоволено позов ОСОБА_1 до начальника Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу начальника Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 04.10.2007 року за №42 о/c щодо звільнення прапорщика ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_2 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2007 року за №219 в частині виключення прапорщика ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11.10.2007р. Поновлено прапорщика ОСОБА_1 на посаді інструктора групи спеціалістів служби собак НОМЕР_4 окремого батальйону Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, або іншій рівнозначній їй посаді, з 11.10.2007 року.

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду постанова набрала законно сили 08.04.2014 року на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суд від 31.04.2014 року у справі №809/821/13-a був виданий 14.05.2014 виконавчий лист №809/821/13-а

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання вказаного вище рішення суду та видання наказу начальника західного територіального управління Національної гвардії України від 03.06.2021 № 30 о/с про поновлення ОСОБА_1 з 11.10.2007 року виявилося можливим лише, в порядку примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

Суд зауважує, що неприпустимим є перекладати тягар помилки відповідача щодо протиправного звільнення позивач на останнього. Безпосередньо саме зарахування до трудового стажу періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Таким чином, період вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 року підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню враховуючи п.10 ч.2 ст.245 КАС України, шляхом:

-визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу.

-зобов?язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 до трудового стажу.

При цьому, щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов?язання Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, строк якої складає 21 рік 4 місяці та 24 днів суд зазначає наступне.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст.55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Вказане свідчить про те, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд зазначає, що на виконання даного рішення суду відповідачем-1 ще не зараховано позивачу період вимушеного прогулу з 11.10.2007 по 03.06.2021 року до трудового стажу. Зважаючи на це, вимоги позивача щодо виплати одноразової допомоги за кожний календарний рік служби (21 рік 4 місяці та 24 дні) в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 167, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду вимушеного прогулу з 11.10.2007 року по 03.06.2021 року до трудового стажу.

Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) зарахувати ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 11.10.2007 року по 03.06.2021 року до трудового стажу;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.