Постанова

від 27.10.2023 по справі 461/3224/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3224/23 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 33/811/929/23 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника Львівської митниці Держмитслужби України Кіри Олеся Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року,

встановив:

цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено стягнення 153 468,00 гривень штрафу.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0352/20904/23 від 04.04.2023 року - конфісковано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці Державної митної служби України 4096, 08 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.

Відповідно до постанови, 02.04.2023 в зону митного контролю пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «червоний коридор» (контрольний талон серія ТІС номер 794426) в`їхав транспортний засіб марки "Mercedes Benz Sprinter 316 CDI" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у якому в якості водія слідувала ОСОБА_1 з товаром «гуманітарна допомога»: кабель для антен, кришки для антен, продукти харчування, серветки вологі, туалетний папір, одяг, взуття, ковдри, постільна білизна - загальною задекларованою вагою 1090 кілограм. Як підставу для переміщення товару, ОСОБА_1 до митного контролю подала наступні документи: - декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою підписана гр. України ОСОБА_1 ;- лист-звернення від 20.12.2022 №101/2 ВФ "Міжнародна асоціація офіцерів "Центр", супровідний лист фонду "NASZA NOWA NADZIEJA"щодо сприяння ввезення гуманітарної допомоги гр.. України ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 .

Відповідно до поданих документів, на митну територію України транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» (вул. Сверстюка Євгена 17, офіс 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 45083794), переміщується як гуманітарна допомога товар: кабель для антен, кришки для антен, одяг, взуття, ковдри, постільна білизна. З метою перевірки законності ввезення на митну територію України вказаного товару Львівською митницею скеровано лист від 03.04.2023 №7.4/20-01/14/7940 до Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» з проханням повідомити чи очікується даний товар в якості гуманітарної допомоги, яка переміщується транспортним засобом р/н НОМЕР_1 громадянкою України ОСОБА_1 04.04.2023 на лист митниці отримано відповідь від Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» N 14077 від 04.04.2023 згідно якої:- Благодійна організація «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» не очікує частини товару, заявленого як гуманітарна допомога ОСОБА_1 , який знаходився у транспортному засобі марки Mercedes Benz Sprinter 316 CDI" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а саме взуття ( 192 пари), яке було виявлено під час проведення : митного огляду.

Згідно відповіді БФ "Дій щоб перемогти" очікується 2 пари взуття (пара жіночих та пара чоловічих) які були пропущені на митну територію України. В наданих поясненнях ОСОБА_1 вказала, що переміщує гуманітарну допомогу відповідно до поданих нею декларацій. Заповнену митну декларацію вона підписала особисто.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар (у даному випадку ОСОБА_1 ), за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Враховуючи викладене, встановлено, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 1 ст. 483 МК України .

На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права

Звертає увагу, що кількість товару в одиницях кожного виду, нею в деклараціях не зазначалась і працівниками митних органів не вимагалась, а відтак зазначені нею у декларації дані (відомості) щодо кількості місць та ваги товару були достовірними.

Вказує про те, що працівниками митниці будь який акт огляду транспортного засобу в якому було б зазначено детальний опис товарів, із зазначенням опису товару та його кількості в одиницях, в її присутності не складався.

Зазначає, що при переміщенні товару нею було подано лист звернення від 20.12.2022 ВФ Міжнародна асоціація офіцерів Центр, та супровідний лист фонду NASZANOVANADZIEJA щодо сприяння ввезення гуманітарної допомоги, які не є підробленими, одержані законним шляхом та містять правдиві відомості щодо товару

Вважає, що твердження в протоколі, що нею начебто подано митному органу документи, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару, не відповідає дійсності.

Стверджує, що дані інтернет ресурсів на які посилається оцінювач, до матеріалів оцінки не долучено, а за посиланнями неможливо встановити товарів та їх вартості, які використовував експерт, тому зазначена вартість товарів необґрунтована належними доказами.

У судове засідання апеляційної інстанції,призначене на27.10.2023захисник адвокатКінь А.В. не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від такого не надходило. Натомість, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не заперечила проти розгляду апеляційної скарги за відсутності її захисника.

За вказаних обставин, неявка захисника адвоката Кінь А.В. у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання поданої апеляційної скарги, представника Львівської митниці Держмитслужби України Кіри О.С., який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на відповідні суспільні відносини у сфері державної митної справи.

Частиною першою ст. 198 МК України передбачено, що органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

У розумінні ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП та ч. 2 ст. 495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Так, відповідно до протоколу про порушення митних правил від 04.04.2023 № 0352/20904/23, 02.04.2023 в зону митного контролю пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «червоний коридор» (контрольний талон серія ТІС номер 794426) в`їхав транспортний засіб марки "Mercedes Benz Sprinter 316 CDI" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у якому в якості водія слідувала ОСОБА_1 з товаром «гуманітарна допомога»: кабель для антен, кришки для антен, продукти харчування, серветки вологі, туалетний папір, одяг, взуття, ковдри, постільна білизна - загальною задекларованою вагою 1090 кілограм. Як підставу для переміщення товару, ОСОБА_1 до митного контролю подала наступні документи: - декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою підписана гр. України ОСОБА_1 ;- лист-звернення від 20.12.2022 №101/2 ВФ "Міжнародна асоціація офіцерів "Центр", супровідний лист фонду "NASZA NOWA NADZIEJA"щодо сприяння ввезення гуманітарної допомоги гр.. України ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 .

Відповідно до поданих документів, на митну територію України транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» (вул. Сверстюка Євгена 17, офіс 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 45083794), переміщується як гуманітарна допомога товар: кабель для антен, кришки для антен, одяг, взуття, ковдри, постільна білизна. З метою перевірки законності ввезення на митну територію України вказаного товару Львівською митницею скеровано лист від 03.04.2023 №7.4/20-01/14/7940 до Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» з проханням повідомити чи очікується даний товар в якості гуманітарної допомоги, яка переміщується транспортним засобом р/н НОМЕР_1 громадянкою України ОСОБА_1 04.04.2023 на лист митниці отримано відповідь від Благодійної організації «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» N 14077 від 04.04.2023 згідно якої:- Благодійна організація «Благодійний фонд «Дій щоб перемогти» не очікує частини товару, заявленого як гуманітарна допомога ОСОБА_1 , який знаходився у транспортному засобі марки Mercedes Benz Sprinter 316 CDI" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а саме взуття ( 192 пари), яке було виявлено під час проведення : митного огляду.

Згідно відповіді БФ "Дій щоб перемогти" очікується 2 пари взуття (пара жіночих та пара чоловічих) які були пропущені на митну територію України. В наданих поясненнях ОСОБА_1 вказала, що переміщує гуманітарну допомогу відповідно до поданих нею декларацій. Заповнену митну декларацію вона підписала особисто.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар (у даному випадку ОСОБА_1 ), за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Враховуючи викладене, встановлено, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 1 ст. 483 МК України .

Своє рішення суддя мотивував, зокрема, тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виразилась у тому, що нею вчинено дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару, що підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, які є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять її винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.

Вказані докази, на переконання апеляційного суду, є належними, достатніми та допустимими, отримані у передбаченому законом порядку, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.

При цьому, судом апеляційної інстанції береться до уваги і те, що стороною захисту на підтвердження доводів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не надано жодного доказу, який міг би ставити під сумніви правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Частиною 1ст. 483 МК Українивстановлено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

За змістом вищевказаної норми, переміщення предметів із приховуванням від митного контролю може здійснюватись, у тому числі, шляхом подання до митного органу України, як підстави для їх переміщення, документів, які містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх кількості та вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 257 МК Українидекларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК та наявності в її діях складу вказаного правопорушення, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0352/20904/23 від 04.04.2023, ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару.

Матеріалами справи встановлено, що факт вчинення митного правопорушення підтверджується даними, що містяться в протоколі про порушення митних правил №0352/20904/23 від 04.04.2023; акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.04.2023 року; висновку експерта №142000-3301-0243 від 24.04.2023 року та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Таким чином, матеріали справи містять фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку можна стверджувати про вчинення безпосередньо ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товару. Належні документи (докази) на основі яких митницею встановлено причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення матеріали справи містять, дані матеріали доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій на вчинення інкримінованого правопорушення, а доводи щодо її не причетності до правопорушення ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції з приводу того, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять її винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Вказана позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини,«стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97).

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід враховувати практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов`язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст.483 Митного кодексу (справа «Краєва проти України» (заява №72858/13)).

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ, від 06.11.2008 року по справі «Ісмаїлов проти Росії», встановлено, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, стягнення повинне бути пропорційним, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У випадку, якщо суд дійде висновку, що стягнення у вигляді конфіскації майна не забезпечить балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту права власності конкретної особи, то він має право не накладати таке стягнення навіть у випадку, коли воно передбачене положеннями МК України як обов`язкове.

Відповідно до ч. 1 ст. 465 МК України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Однак, в даному випадку, апеляційний суд вважає, що саме конфіскація товарів, безпосередніх предметів вчинення адміністративного правопорушення, забезпечить той справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, який буде і достатнім для покарання особи за вчинене порушення, так і для забезпечення компенсації порушених прав, з огляду на те, що такі товари підлягають безоплатній передачі їх у власність держави.

На переконання апеляційного суду саме такий вид стягнення здатний забезпечити виконання мети ввезення цих товарів гуманітарна допомога, на чому акцентує апелянт, оскільки подальше використання конфіскованих товарів на потреби держави в умовах воєнного стану, очевидно є аналогічним розпорядженням цим товаром.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу суперечитиме положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05.07.2023 року та у рішеннях ЄСПЛ, які наведені вище, не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, буде непропорційним і не узгоджуватиметься з принципом верховенства права.

Враховуючи викладене,постанову суддіГалицького районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року в частині накладення стягнення у виді штрафу необхідно змінити як таку, що не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05 липня 2023 року.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу особи,яку притягнутодо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови судді вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів (153 468,00 грн ).

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук