Постанова

від 12.10.2023 по справі 392/72/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 392/72/22

провадження № 22-ц/4809/497/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який є правонаступником померлого позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Фермерське господарство «Віра Вікторія»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віра Вікторія» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Бадердінова А. В.) від 13 грудня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Усічні 2022 року ОСОБА_2 пред`явив позов до Фермерського господарства «Віра Вікторія» (далі ФГ «Віра Вікторія), у якому, з урахуванням заяви від 12 вересня 2022 року (дата реєстрації та номер в суді першої інстанції: 20 вересня 2022 року вх. № 7013), просив про таке:

- розірвати договір оренди землі б/н від 06 серпня 2018 року, укладений між ФГ «Віра Вікторія» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5,6354 га, якій присвоєно кадастровий номер: 3523182000:02:000:0223;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ФГ «Віра Вікторія» щодо земельної ділянки площею 5,6354 га за кадастровим номером: 3523182000:02:000:0223, зареєстрованого 13 вересня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області Шведенко О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43037550 від 17 вересня 2018 року, припинивши речове право (право оренди) щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 3523182000:02:000:0223;

- стягнути з ФГ «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_2 орендну плату за 2018 - 2021 роки згідно з договором оренди землі № б/н від 06 серпня 2018 року в розмірі 56014,84 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 12000 грн, як компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він є власником земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, площею 5,6354 га, розташованої на території Миролюбівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 036149. Цільове призначення земельної ділянки -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06 серпня 2018 року він, як власник земельної ділянки, уклав з ФГ «Віра Вікторія» договір оренди землі строком на 10 років.

Відповідач не виконав свої зобов`язання, не сплатив позивачу оренду плату за період 2018 - 2021 роки, а заборгованість становить 56041,84 грн.

З огляду на такі обставини, позивач вважав, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди землі, а саме допущено систематичну несплату орендної плати продовж чотирьох років, що дає йому право вимагати стягнення боргу та розірвання договору.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено, а саме:

1)розірвано договір оренди землі без номера, від 06 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Віра Вікторія» щодо земельної ділянки площею 5,6354 га за кадастровим номером: 3523182000:02:000:0223;

2)припинено речове право (право оренди) Фермерського господарства «Віра Вікторія» щодо земельної ділянки площею 5,6354 га за кадастровим номером 3523182000:02:000:0223, зареєстрованого від 06 серпня 2018 року № 27948677 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області Шведенко О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: № 43037550 від 17 вересня 2018 року;

3)стягнуто з Фермерського господарства «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_2 орендну плату за період з 2018 по 2021 роки згідно з договором оренди землі б/н від 06 серпня 2018 року в розмірі 56014,84 грн;

4)стягнуто з Фермерського господарства «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач Фермерське господарство «Віра Вікторія» істотно порушив свої зобов`язання перед позивачем, які виникли на підставі укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, а саме систематично впродовж 2018 - 2021 років не сплачував орендну плату, має прострочену заборгованість на загальну суму 56041,84 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фермерське господарство «Віра Вікторія», від імені якого діє представник адвокат Сідлецький Володимир Дмитрович, оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року, а провадження у справі закрити.

Вимогиапеляційної скаргимотивовано тим,що в адвоката позивача Попович Світлани Михайлівни на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, були відсутні повноваження представляти інтереси позивача так, як ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому, на думку відповідача, провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. На підтвердження правильності своєї юридичної позиції відповідач послався на постанову Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 552/7009/15-к.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року до участі у справі залучено правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , якому суд направив копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги з додатками, роз`яснив право подати до Кропивницького апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали з доказами надсилання (надання) копії відзиву, та доданих до нього документів іншим учасникам справи (т. 2, а. с. 44 - 45).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 до суду не надійшов, що відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Представник апелянта (відповідача у справі) ФГ «Віра Вікторія» адвокат Галич Анастасія Сергіївна, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600040116483 згідно з яким судову повістку про виклик до суду на 12 жовтня 2023 року об 11:30 йому вручено 24 серпня 2023 року (т. 2, а. с. ). Однак у призначений час він до суду не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку із неявкою до суду належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи позивача колегія суддів апеляційного суду без виходу до нарадчої кімнати ухвалила здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ІІ-КР № 036149, виданого 02 квітня 2001 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована на території Миролюбівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області площею 5,3654 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 12 13).

Належне ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 5,3654 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, зареєстровано 30 січня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 24622988 (т. 1, а. с. 10).

06 серпня 2018 між ОСОБА_2 (орендодавець за договором) та ФГ «Віра Вікторія» (орендар за договором) укладено договір оренди землі № б/н, за умовами якого орендар передав орендарю у строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1, п. 6 договору), а орендар зобов`язався щорічно не пізніше 31 грудня кожного року сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 8 відсотків від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки об`єкта оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становила 155608,66 грн (п. 4, п. 9, п. 13 договору (т. 1, а. с. 68 - 72).

13 вересня 2018 року на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» договору оренди землі № б/н у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано належне ФГ «Віра Вікторія» строком на 10 років право оренди земельної ділянки площею 5,3654 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, номер запису про інше речове право: 27948677 (т. 1, а. с. 11).

Згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13 січня 2022 року, сформованого відділом №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 3523182000:02:000:0223 становить 175130,83 грн.

Апеляційний суд додатково встановив такі обставини

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 329 від 25 листопада 2022 року Маловисківського відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 2, а. с. 10).

З матеріалів спадкової справи № 639/2022 від 21 грудня 2022 року, яка заведена Маловисківською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, встановлено, що спадкоємцем за заповітом від 08 грудня 2016 року щодо всього майна померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який 21 грудня 20222 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (т. 2, а. с. 36 - 42).

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги та оскаржуваного рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У межах доводів апеляційної скарги зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідають. Проте вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Оцінка доводів та вимог апеляційної скарги

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 46 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 55 ЦПК України).

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6ст. 11 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу (ст. 509 ЦК України).

Здатністьмати цивільніправа таобов`язки(цивільнуправоздатність)мають усіфізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 1, ч. 4 ст. 25 ЦК України).

Уст. 1216 ЦК Українивказано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 та 2ст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3ст. 46 цього Кодексу).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно дост. 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

У ч. 1, ч. 5ст. 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Уст. 1219 ЦК Українизазначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.

Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

До спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону (ч. 1 ст. 1230 ЦК України).

Зміст наведених норм процесуального і матеріального права дає підстави виснувати, що розгляд і вирішення справи, що виникла із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, в суді є неможливим за відсутності однієї зі сторін (позивача або відповідача).

Зокрема, досягнення завдань цивільного судочинства, зокрема справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, є неможливим у випадку смерті фізичної особи сторони у справі так, як згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України у момент смерті фізичної особи припиняється її здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільна правоздатність).

Крім того, припиняються і процесуальна правоздатність померлої особи.

Проте не у всих випадках смерть фізичної особи сторони по справі унеможливлює подальший розгляд справи.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Отже, розгляд і вирішення цивільної справи в суді є неможливим, а провадження у справі підлягає закриттю внаслідок смерті фізичної особи - сторони у справі, за умови, що спірні матеріальні правовідносини не допускають правонаступництва.

В іншому випадку, відповідно до ст. 55 ЦПК України, суд зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії процесу та продовжити провадження у справі.

Таким чином, внаслідок смерті фізичної особи, в залежності від характеру правовідносин, її можна замінити правонаступником як в матеріальних, так і в процесуальних правовідносинах. При цьому процесуальне правонаступництво зумовлене матеріальним правонаступництвом.

Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається, а внаслідок його смерті зобов`язання припиняється, він може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок спадкування, яке є універсальним правонаступництвом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З огляду на норми статей 509, 514, 608, 1216, 1218, 1219. 1230 ЦК України, ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та відповідну їй умову п. 43 укладеного 06 серпня 2018 року між ОСОБА_2 і ФГ «Віра Вікторія» договору оренди землі, можна дійти висновку, що зобов`язальні правовідносини, які є предметом позову, допускають правонаступництво кредитора.

Отже, доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача (п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають.

Водночас враховуючи, що позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після відкриття провадження у справі (07 лютого 2022 року), але до ухвалення судом рішення (13 грудня 2022 року), суд, враховуючи характер правовідносин сторін, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України мав би зупинити провадження у справі, з`ясувати особу правонаступника, залучити його до участі у справі та продовжити її розгляд.

Однак, суд не мав у своєму розпорядженні інформації про смерть позивача так, як адвокати Попович С. М. і Куєвда Ю. С., які були представники позивача ОСОБА_3 в суді першої інстанції (т. 1, а. с. 17, 56 відповідно), не повідомили суд про факт смерті позивача. Не повідомив суд про цю обставину і відповідач.

Вказане спричинило ухвалення помилкового рішення суду про захист прав особи, яка втратила свою цивільну правоздатність, що вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які спричинили неправильне вирішення справи, що згідно зі ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду повністю та ухвалення нового рішення.

Щодо суті спору

Застосовні норми правові норми та їх джерела, правові висновки щодо їх застосування

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У контексті ч. 2 ст. 792 ЦК України норми, які регулюють відносини оренди землі, розміщені не лише у цьому Кодексі, а й в інших актах законодавства, зокрема, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі», в Земельному кодексі України (ЗК України), Законі України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі) інших нормативно-правовими актах, прийнятих відповідно до них, а також у конкретних договорах оренди землі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положення ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, зокрема, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Пункт «д» ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата орендної плати.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків (п. 1, п. 4 ч. 1 вказаної статті Кодексу).

Частинами 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 та Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18 до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовується, зокрема, положеннями ЦК України, а тому при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п. «д» ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуу постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірваноза рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідноз п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінка обставин справи

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що відповідач не сплатив йому в передбачений договором оренди строк обумовлену ними орендну плату за користування його земельною ділянкою впродовж 2018 - 2021 років. За розрахунком позивача відповідач заборгував йому 56041,84 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам їх належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (ст.78ЦПК України), достовірності (ст. 79 ЦПК України), достатності (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

У процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Своєю чергою процесуальні обов`язки відповідача, якщо він не визнає позову, полягають у наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Таким чином, позивач (кредитор у зобов`язані) має довести наявність обов`язку боржника, а відповідач (боржник у зобов`язанні) має довести належне та своєчасне виконання ним свого обов`язку, або, якщо такий обов`язок ним не виконано, довести відсутність своєї вини, оскільки ч. 2 ст. 614 ЦК України містить презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання.

Позивач у справі довів наявність обов`язку відповідача сплачувати йому щорічно орендну плату.

Відповідач в суді першої інстанції не скористався своїм правом на відзив, не заперечував проти наведених позивачем підстав позову, не спростував свого обов`язку перед позивачем сплачувати орендну плату за землю.

Не заперечив відповідач і проти стверджувальних позивачем фактів невиконання ним впродовж 2018 2021 років свого обов`язку, доказів виконання зобов`язань перед позивачем суду не надав, поважних причин невиконання не навів.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції відповідач також не заперечував наведені позивачем підстави позову та вимоги, не спростовував правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин цієї справи та висновків суду.

Таким чином відповідач не довів виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем зі сплати орендної плати за 2018 2021 роки та не спростував презумпцію своєї вини.

Колегія суддів апеляційного суду вважає належно доведеними позивачем обставини порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Проте наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості по орендній платі є неправильним, бо не відповідає умовам договору оренди землі від 06 серпня 2018 року.

Так згідно з умовами укладеного між сторонами договору базою нарахування орендної плати є грошова оцінка землі (п. 9 договору), яка на час укладення договору становила 155608,66 грн (п. 4 договору, уточнений розрахунок НГО, т. 1, а. с. 74).

Натомість позивач поклав в основу свого розрахунку НГО землі станом на 2022 рік (т. 1, а. с. 18), не навівши аргументів правомірності її застосування.

Колегія суддів враховує, що у наданому позивачем витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1, а. с. 18) міститься актуальна інформація про оцінку станом на 13 січня 2022 року, а не на кожен рік спірного періоду 2018 2021 років.

При цьому на зміну в НГО землі після 2021 року могло вплинути набрання чинності з 10 листопада 2021 року постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок».

Крім того, надана позивачем НГО землі станом на 2022 рік суттєво відрізняється від НГО землі станом на 2018 рік, яка наведена у відповідному розрахунку (т. 1, а. с. 74) та в п. 4 договору оренди, а тому не може бути застосована до правовідносин сторін, які виникли у 2018 році.

Враховуючи, що сторони не надали НГО землі станом на 2019 2021 роки, колегія суддів апеляційного суду застосовує визначену сторонами у п. 4 договорі НГО землі.

Таким чином, враховуючи вартість орендованої земельної ділянки - 155608,66 грн (база нарахування, визначена п. 4 договору), розмір річної ставки орендної плати 8 % (п. 9 договору), період прострочення 4 роки, сукупний розмір простроченого відповідачем боргу становить:

155608,66 / 100 х 8 х 4 = 49794,76 грн без вирахування податків та обов`язкових платежів.

Відповідач не реалізував право на подання до суду власного розрахунку простроченої заборгованості та не довів існування у нього іншого розміру заборгованості перед позивачем.

Несплата відповідачем орендної плати впродовж чотирьох років поспіль є систематичним та істотним порушенням договору, яке є достатньою підставою для розірвання договору в судовому порядку на вимогу позивача та стягнення з відповідача простроченої заборгованості.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача ФГ «Віра Вікторія», викладені в апеляційній скарзі, щодо недоліків оскаржуваного рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження, але наслідком виявлених недоліків не може бути закриття провадження у справі.

Встановленні апеляційним судом вади судового розгляду в суді першої інстанції та рішення суду можуть бути усунуті шляхом скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Про судові витрати

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо судапеляційної чикасаційної інстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У цій справі сторони надали суду докази лише щодо своїх витрат на сплату судового збору. Про інші судові витрати та їх розподіл сторони заяв не подавали.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, але задовольнив вимоги позивача, то понесені відповідачем судові витрати покладаються на нього і компенсації не підлягають.

Натомість сплачений позивачем судовий збір за подання до суду першої інстанції позовної заяви підлягає компенсації коштом відповідача.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства «Віра Вікторія» задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , який є правонаступником померлого позивача ОСОБА_2 , до Фермерського господарства «Віра Вікторія» задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі без номера від 06 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Віра Вікторія» (код ЄДРПОУ 37153835) щодо земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер: 3523182000:02:000:0223, площею 5,6354 га.

Припинити речове право (право оренди) Фермерського господарства «Віра Вікторія» (код ЄДРПОУ 37153835) щодо земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 3523182000:02:000:0223, площею 5,354 га, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2018 року номер запису: 27948677 на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області Шведенко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №43037550 від 17 вересня 2018 року.

Стягнути з Фермерського господарства «Віра Вікторія» (код ЄДРПОУ 37153835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) орендну плату за період з 2018 по 2021 роки згідно договору оренди землі б/н від 06 серпня 2018 року в розмірі 49794,76 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 76 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Фермерського господарства «Віра Вікторія» (код ЄДРПОУ 37153835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 03 листопада 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник