Рішення

від 08.11.2023 по справі 945/1837/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1837/20

Провадження № 2/945/108/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

08 листопада 2023року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Пєскова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Четверта миколаївська державна нотаріально контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа Четверта миколаївська державна нотаріально контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої позовнівимоги обґрунтовуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помербатько позивача ОСОБА_3 .Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, площею 11,07 га розташованої на території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що належало померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. На дане право на землю батько позивача заповіту не склав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна бабуся позивача, мати його батька ОСОБА_4 . 14.03.2019року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та баби ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області позов задоволено та надано додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини. В червні 2020 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, площею 11,07 га розташованої на території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вже належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.03.2020 року виданого державним нотаріусом Четвертою миколаївської державною нотаріальною конторою Миколаївської області Ігнатенко В.С. 17.09.2020року була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його померлого батька ОСОБА_3 на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю спадкового майна. Коли позивач ОСОБА_1 оформлював право на спадщину, то дізналась, що незважаючи на дані обставини, ОСОБА_2 рідна тітка, рідна сестра померлого, вона ж донька померлої - ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де запевнила нотаріуса, що крім неї спадкоємців передбачених чинним законодавством немає. Відповідач ОСОБА_2 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про встановлення факту смерті громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області по справі № 480/614/17 заяву ОСОБА_2 про встановлення факту смерті громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено та встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . 28січня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області позов було задоволено та надано додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. На підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори від 06.03.2020 року відповідачем проведена державна реєстрація даної землі. На підставі даних правовстановлюючих документів Відповідачка вважається власницею спадкової землі батька позивача, незаконно та безпідставно володіє та користується даною землею. Однак, з видачею свідоцтва про право на спадщину на ім`я відповідача ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 11,07 га розташованої на території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач категорично не згоден, оскільки дана видача на його думку є незаконною, тому особа, ОСОБА_2 якій воно видане, не мала права на спадкування, так як є спадкоємицею другої черги, а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, так як є рідним сином померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.11.2020року справу прийнято до розгляду,відкрито провадження та постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областівід 08.11.2021рокузакрито підготовчепровадження усправі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Коренко Т.В.не з`явилися при цьому представником позивача надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов просять задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату та час слухання справи була повідомлена вчасно; відзив не подавала.

Відповідно дост. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 в графі батько вказаний ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 56 років в с.Новоселівка Миколаївського району Миколаївської області,актовий запис № 01.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 80 років в с.Новоселівка Миколаївського району Миколаївської області,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.03.2020року позов ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 56років у с.Новоселівка, Миколаївського району Миколаївської області. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 80років у с.Новоселівка, Миколаївського району Миколаївської області.

Постановою державного нотаріуса Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 29.09.2020року представнику спадкоємця ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 11,0709гектарів цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у зв`язку з відсутністю спадкового майна.

Постановою державного нотаріуса Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 29.09.2020року представнику спадкоємця ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 11,0709гектарів цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,розташовану на території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у зв`язку з відсутністю спадкового майна.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2020року спадкоємцем майна ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 є її дочка ОСОБА_2 ,спадщина,на яку видано це свідоцтво,складається з земельної ділянки з кадастровим номером 4824282300:02:000:0063, розташована: Миколаївська область Миколаївський район, Криничанська сільська рада,цільовим призначенням для ведення товарного сільсько-господарського виробництва,площа земельної ділянки 11,0709гектарів,належної спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-МК № 033719,виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 20.03.2002року,зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4511.

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 213749012 власником земельної ділянки кадастровий номер 4824282300:02:000:0063 площею 11,0709га є ОСОБА_2 ,підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину за законом,серія та номер:2-51, виданий 06.03.2020року Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.ст. 78,89 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Як зазначено у ст. 1296 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст. ст. 203, 215-236 ЦК.

У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.

Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як правило, поєднуються з іншими позовними вимогами, зокрема з вимогами, вирішення яких створює підстави для визнання свідоцтва недійсним - про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсною відмови від прийняття спадщини тощо. Проте не виключається звернення до суду із позовом, що містить лише вимогу про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

При цьому слід звернути увагу, що у книзі 6 ЦК «Спадкове право» визначений ще один спеціальний спосіб захисту спадкових прав - внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що досить часто ототожнюється у судовій практиці з визнанням такого свідоцтва недійсним. Хоча між цими двома способами захисту існує істотна різниця, невипадково вони розміщені в окремих статтях глави 89 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 1300 ЦК на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, який в постанові від 13.11.2019 р. (судова справа № 758/5329/15, провадження № 61-18376св18) відзначив, що передбачений ст. 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Важливо розрізняти застосування таких спеціальних способів захисту прав спадкоємців, як визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним в тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування. Йдеться про випадки, коли відпала підстава закликання відповідача до спадкування.

Позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання раніше виданого свідоцтва про право на спадщину недійсними, не врахував те, що він та відповідач у спірних правовідносинах не позбавляються права на спадкування, проте їхні частки змінюються. Таким чином у спірних правовідносинах визнання свідоцтв про спадщину недійсними є неналежним способом захисту своїх прав, а тому в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Стосовно позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно суд зазначає.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пунктах 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) вказано, що «відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права».

Суд прийшов до висновку, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, а позивач не довів, що втрачена можливість щодо оформлення цього права у нотаріальному порядку, а тому звернення до суду із даним позовом є передчасним.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1300 ЦК на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

Таким чином, зверненню до суду з позовом про визнання права власності має передувати вирішення питання про видачу спадкоємцю нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину (постанова Верховного суду від 16.01.2019 р. у справі № 2-390/2006, від 24.07.2019 у справі № 2-6322/04). Враховуючи вищезазначене позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 206, 207, 259 ЦПК України, - суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;зареєстрованого: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ;РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована: АДРЕСА_3 ), третя особа Четверта миколаївська державна нотаріально контора(вул.Веселинівська,45,м.Миколаїв) про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом-відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно дост.289ЦПК Українизаочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених цимКодексом,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський