Постанова

від 08.11.2023 по справі 916/1973/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1973/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст від 04.09.2023 року

по справі №916/1973/23

за позовом Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ

про стягнення 19 795 грн.54 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У травні 2023 року Державне підприємство «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне грошові кошті у загальному розмірі 19 795 грн.54 коп., що складається із пені у розмірі 13 559 грн. 91 коп., 3 % річних у розмірі 863 грн. 10 коп., інфляційні нарахування у розмірі 5 372 грн. 53 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення п.5.1 договору купівлі-продажу природного газу №65-В-АМПУ-2020 №41АР167-952-20 від 14.09.2020, повернув позивачу надмірно сплачену суму попередньої оплати із значимим порушенням строку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/22 (суддя Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ, задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне, пеню у розмірі 13 559 грн. 91 коп., 3 % річних у розмірі 863 грн. 10 коп., інфляційні нарахування у розмірі 5 372 грн. 53 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ, належним чином не виконувало договірні зобов`язання в частині повернення суми надмірно сплаченої попередньої оплати у розмірі 77 213 грн.21 коп., з огляду на що позовні вимоги Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне, є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Державному підприємству «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ», м. Київ в особі Південної філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального і матеріального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що для реалізації абз.3 п.5.1. договору між сторонами договору повинна бути підписана відповідна додаткова угода про коригування договірних обсягів газу ( згідно п.2.7. договору), або споживач повинен був надати постачальнику добові номінації (реномінації), (згідно п.2.6.договору).

Вказує, що оскільки позивачем жодних подібних доказів коригування обсягів газу у квітні 2022 року ( номінації (реномінації) до позовної заяви не додано, тому і обов`язок постачальника перед споживачем за абз.3 п.5.1. договору перерахування надмірно сплаченої суми попередньої оплати не виникає, а відтак і нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно п.7.4.5 договору є безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11жовтня 2023 року відкрито Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/22, справу призначено до судового розгляду.

02.11.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №3052/23 Д2), у якому позивач просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/22 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві позивач вказує, що доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Наявність неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідачем не доведено та не підтверджено. Нових доказів або пояснень відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 264 800 грн.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/1973/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 19 795 грн.54 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/23 не потребує скасування.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

14.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ та Державним підприємством «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» м. Київ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 14.09.2020 № 65-В-АМПУ-2020/41АР167-952-20, згідно п.п.1 якого постачальник зобов`язується передати споживачу природний газ у власність, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що цей договір надає можливість постачальнику постачати природний газ філіям споживача.

За п.1.3. договору сторони визначили, що найменування, адреси та коди ЕІС філій споживача наведені в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п.1.4. договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб.

Відповідно до п.2.1. договору, за цим договором у поточному році постачальник зобов`язується передати, а споживач зобов`язується оплатити та прийняти газ в обсягах відповідно до даних, наведених у додатковій угоді, що є невід`ємною частиною цього договору.

Положеннями п.2.5. договору передбачено, що обсяг газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання споживачем заявки постачальнику щодо прогнозного споживання природного газу (далі Заявка). Заявка подається постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки, підтвердити споживачу її прийняття до виконання (шляхом використання факсу або інших засобів електронного зв`язку) або відхилити її з наданням обґрунтованих письмових пояснень споживачу щодо неможливості прийняття до роботи даної заявки. На підставі заявки споживача, підтвердженої постачальником, у постачальника виникають зобов`язання щодо поставки газу, а у споживача виникають зобов`язання щодо оплати отриманого газу.

Відповідно до п.2.6. договору сторони погодили, що коригування обсягів газу протягом місяця поставки визначається шляхом подання споживачем постачальнику добових номінації (реномінації): до 12-00 годин доби, що передує добі постачання природного газу (D-1) подає планову заявку (номінація); до 17-00 годин доби, в якій здійснюється постачання природного газу (D) подає коригування планового обсягу (реномінація). Відкориговані протягом місяця поставки газу не повинні перевищувати договірні обсяги газу у відповідному місяці, зазначені у відповідних додатках (додаткових угодах) до цього договору.

Відповідно до п. 2.7. договору коригування договірних обсягів газу та періодів поставки газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору .

Згідно до п.3.4. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі товару.

Відповідно до п.3.5. договору, акти приймання-передачі товару, що зазначені у пункті 3.4. цього договору, складаються споживачем за формою, наданою постачальником, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним.

Положеннями п.5.1. договору, оплата за поставлений споживачу газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого газу, відповідно заявки, за умови отримання рахунку від постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається споживачу постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати споживач приймає той примірник рахунку на оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі газу .

Відповідно до п.5.2. договору сторони погодили, що датою оплати споживачем газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно із п.5.4. договору, в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначати номер цього договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у споживача за цим договором. Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ поставлений в попередні періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 6.1.1. договору споживач зобов`язується: оплатити та прийняти газ на умовах цього договору .

Положеннями п.6.2.5. договору передбачено, що споживач має право: зменшувати обсяг товару залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Відповідно до п.7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору .

Згідно із п. 7.4.5. договору сторони погодили, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

Положеннями п.7.8. договору передбачено, що відшкодування додаткових витрат споживачем не здійснюється, якщо фактичний обсяг споживання в розрахунковому періоді відрізняється від підтвердженого обсягу природного газу не більше ніж на ±5%.

Відповідно до п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десять) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно п.8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим відповідним компетентним органом. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення обставин непереборної сили позбавляє сторони посилатись на них.

Відповідно до п. 13.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року в частині поставки товару, а в частині прийняття товару та здійснення розрахунків до повного їх виконання.

Згідно із п.13.2 договору, сторони погодили, що дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін .

Відповідно до п.13.3. договору, невід`ємною частиною цього договору є: додаток № 1 Найменування, адреси та коди ЕІС філій), додаток № 2 Обсяги закупівлі Газу у поточному році (п.п.14.1.1, 14.1.2 договору).

Зазначений договір підписано та скріплено печатками як з боку споживача, так і з боку постачальника без заперечень та зауважень.

02.10.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного вище договору, якою сторони у зв`язку зі зміною назви постачальника з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», до договору внесли зміни, а саме в абз.1 п.2.6 договору слова номінації (реномінації) замінено словами номінацій (реномінацій), в абз.3 п.5.1 договору цифру 10 замінено цифрою 20.

Додатковою угодою від 25.03.2022 № 2 до договору сторонами погоджено, що ціна природного газу за 1000,0 кубічних метрів природного газу, спожитого протягом періоду з 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) (замовлена (договірна) потужність) складає 34663,89 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що Південна філія «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний), Одеська обл., м. Южне звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» з листом від 23.03.2022 № 688/27-02-04/вих, в якому просило завести ліміт на постачання природного газу Південної філії на квітень 2022 року в об`ємі 8 тис. м3.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» виставлено рахунок Південній філії «Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (Адміністрація морського порту Південний) рахунок на оплату від 24.03.2022 №62004778 на суму 277 311,13 грн.

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, зазначений рахунок був сплачений 31.03.2022 року у повному обсязі.

З Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 № РГК82007799 вбачається, що на виконання умов договору постачальником в квітні 2022 року поставлено споживачу природний газ обсягом 5775 м3 на суму 200 097 грн. 92 коп.

Зазначений акт підписано та скріплено печатками як з боку споживача, так і з боку постачальника без заперечень та зауважень.

Крім того, в матеріалах справи наявна претензія позивача від 09.12.2022 року №1601/27-01-05, про сплату боргу за існуючими між сторонами спірними правовідносинами у сфері поставки газу, в якій позивач просив оплатити грошові кошти на суму 19 795 грн. 54 коп., що складається з пені у розмірі 13 559 грн. 91 коп., 3% річних 863 грн. 10 коп., та інфляційних втрат у розмірі 5 372 грн. 53 коп.

Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0101047037116.

У відповідь на претензію №1601/27-01-05 від 09.12.2022 року відповідачем направлено позивачу лист № 0401/2023 від 04.01.2023 року, в якому останній зазначив, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, значним фінансовим навантаженням та водночас необхідністю подальшого належного виконання в умовах війни критично важливої для суспільства та держави функції із забезпечення споживачів енергоресурсами, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» відповідно до пункту 8.1. договору звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» не зобов`язане сплачувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Інших належних та допустимих доказів стосовно спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даному разі є встановлення обставин на підтвердження або спростування правомірності нарахування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних в зв`язку з прострочкою відповідача щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми попередньої оплати за поставлений у квітні 2022 року природний газ.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правомірно встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» та Державним підприємством «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» 14.09.2020 року було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 14.09.2020 № 65-В-АМПУ-2020/41АР167-952-20, згідно п.п.1 якого постачальник зобов`язується передати споживачу природний газ у власність, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору, в якому перераховані філії споживача, на які повинен був поставлятися газ.

В подальшому між сторонами до вказаного вище договору було укладено низку додаткових угод, якими сторони погоджували ціну договору та його строки.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, позивач наголосив, що стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 19 795 грн. 54 коп. обумовлене тим, що відповідачем, всупереч умовам договору, надмірно сплачені позивачем кошти у розмірі 77 213 грн. 21 коп. були повернуті постачальником на його рахунок тільки 04.10.2022 року, тобто з простроченням на 136 днів.

Так, на виконання зазначеного вище договору з урахуванням положень пункту 5.1., позивачем, як споживачем, перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» 277 311 грн. 13 коп., попередньої оплати вартості природного газу за квітень 2022 року.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, постачальником у квітні 2022 року поставлено споживачу природний газ обсягом 5775 м3 на суму 200 097 грн. 92 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №РГК82007799.

У зв`язку із чим, за умовами договору у відповідача виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за природний газ у розмірі 77 213,21 грн, оскільки позивачем спожито у квітні 2022 року природного газу на суму 200 097,92 грн.

Відповідно до п.5.1. договору, оплата за поставлений споживачу газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого газу, відповідно заявки, за умови отримання рахунку від постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається споживачу постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати споживач приймає той примірник рахунку на оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування обсягів газу в бік зменшення, постачальник перераховує на поточний рахунок споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за газ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі газу .

Отже, вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 5.1 договору кінцевого строку повернення суми попередньої оплати 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу, тобто 20.05.2022 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» прострочило своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 77 213,21 грн, оскільки здійснило повернення цієї суми лише 04.10.2022 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 04.10.2022 року .

Зокрема, згідно до п.3.4. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі товару.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №РГК82007799, вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» було відомо про фактичний обсяг (5 775 м3) та вартість (200 097 грн.92 коп.) спожитого позивачем у квітні 2022 року природного газу, а отже, і про факт переплати у розмірі 77 213 грн. 21 коп., виходячи з факту попередньої оплати рахунком № 62004778 від 24.03.2022 року.

Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у нього обов`язку з повернення надмірно сплаченої попередньої оплати за фактично непоставлений природний газ в квітні 2022 року, з огляду ще й на те, що таке повернення коштів вже було здійснено відповідачем і цей факт не є предметом позовних вимог у даній справі.

Переглянувши в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 19 795 грн. 54 коп., що складається із пені у розмірі 13 559 грн. 91 коп., 3 % річних у розмірі 863 грн. 10 коп., інфляційні нарахування у розмірі 5 372 грн. 53 коп., нарахованих за вищевказаний період прострочки, виходячи з наступного.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про правильне застосування норм права, зазначивши, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Судом апеляційної інстанції перевірено надані позивачем та здійснені судом першої інстанції розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними, у зв`язку з чим висновок, викладений в рішенні місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є вірним та обґрунтованим.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не беруться апеляційним господарським судом до уваги, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судами як першої, так і апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті, з огляду на що підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року у справі №916/1973/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов А.І. Ярош