Постанова

від 30.10.2023 по справі 910/14871/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа№ 910/14871/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову

у справі № 910/14871/23 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал"

про стягнення 1 400 458,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявська-Капітал" заборгованості у розмірі 1 400 458,71 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 01.08.2023 № 0108/23.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Шулявська-Капітал", що наявні на будь-яких рахунках у всіх банківських та фінансових установах, в межах суми позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у задоволенні заяви СТОВ "Промінь" про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, СТОВ "Промінь" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/14871/23 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким заяву СТОВ "Промінь" про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків викладених у судовому рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом застосовано заздалегідь недосяжний стандарт доказування, оскільки нерухоме майно у власності відповідача не перебуває, а довести наявність чи відсутність у останнього наміру на витрачання коштів з банківських рахунків неможливо, і така позиція суду порушує баланс інтересів сторін. Наголошує, що даний захід забезпечення жодним чином не порушує інтересів відповідача, та в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача. Звертає увагу, що таке забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки унеможливить вільне розпорядження відповідачем коштами достатніми для погашення заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 апеляційна скарга у справі № 910/14871/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А, Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ "Промінь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/14871/23; розгляд апеляційної скарги СТОВ "Промінь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/14871/23 призначено на 30.10.2023; витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/14871/23, необхідних для розгляду апеляційної скарги СТОВ "Промінь" (матеріали оскарження); запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Представники сторін в судове засідання 30.10.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному вебсайті Судова влада України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Крім того, на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі.

За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з вимогою про накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, які підтверджують дійсну ймовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову. Крім того, заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів або приховування активів з метою ухилення від виконання зобов`язань, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України).

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Положеннями частини 3 статті 13, частин 1 та 3 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведені процесуальні положення, судова колегія зауважує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсну ймовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.

При цьому, викладені у заяві доводи зводяться до вказівок на порушення ТОВ "Шулявська-Капітал" виконання договірних зобов`язань перед заявником та ігнорування будь-яких контактів із позивачем.

Крім того, розмір статутного капіталу відповідача та відсутність у нього нерухомого майна не є достатньо переконливими для обґрунтованого припущення, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту коштів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання СТОВ "Промінь" на наявність у відповідача кредитних (боргових) зобов`язань на суму 29 500 000,00 грн не можуть бути достатньою підставою для вжиття запропонованого заходу забезпечення позову, оскільки за наданою заявником інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, - строк виконання відповідних боргових зобов`язань триває до 23.08.2024, тобто, станом на момент звернення позивача з позовом та заявою про забезпечення позову, судом не встановлено обставин щодо невиконання/прострочення виконання своїх боргових зобов`язань перед іншими кредиторами, а також неможливості їх виконання.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів або приховування активів з метою ухилення від виконання зобов`язань, та дійшов обгрунтованого висновку, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником належними і допустимими доказами в розумінні приписів статей 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення позову. Відтак, аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду міста Києва.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків викладених в оскаржуваному судовому рішенні, встановленим обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати, що пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/14871//23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/14871/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь".

4. Матеріали оскарження № 910/14871/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков