Постанова

від 09.10.2023 по справі 910/2041/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа№ 910/2041/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Григорьев В.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023, повний текст якого складено та підписано 23.06.2023

у справі №910/2041/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

до Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля"

про стягнення 924 603,07 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" (далі - відповідач) про стягнення 924 603,07 грн, у тому числі 662 417,96 грн основного боргу, 149 937,31 грн пені, 11 056,07 грн 3 % річних, 101 191,73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №19 від 28.12.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив ст. 509, 525-256, 530, 610, 612, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 4, 162 ГПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі № 910/2041/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення 662 417 грн 96 коп. основного боргу, 149 937 грн 31 коп. пені, 11 056 грн 07 коп. 3 % річних, 101 191 грн 73 коп. інфляційних втрат, 13 869 грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, зокрема виходив з того, що позивач правомірно заявив вимоги в частині несплаченої заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, а оскільки, доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 662 417,96 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Також, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 149 937,31 грн пені, 11 056,07 грн 3 % річних, 101 191,73 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, 21.07.2023 відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково та стягнути з відповідача 262 412,31 грн основного боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідачем на час розгляду справи в суді першої інстанції було здійснено оплату послуг за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року на загальну суму 400 005,65 грн, про що позивачу було відомо.

Також відповідач зазначає, що повномасштабне вторгнення російської федерації зумовило повне припинення поширення реклами з боку рекламодавців та тяжке матеріальне становище відповідача. З 24.02.2022 відповідач знаходиться під дією непереборної сили (форс-мажорних обставин), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Окрім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень №1358 на суму 0,42 грн, №1359 на суму 23 501,20 грн, №1357 на суму 76504,03 грн, №1377 на суму 200 000,00 грн, №1426 на суму 100 000,00 грн, та акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2022-10.07.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він визнає обставини оплати відповідачем суми основної заборгованості, у зв`язку з чим просить частково скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі в частині стягнення 400 005,65 грн основної заборгованості. В іншій частині - рішення залишити без змін, а судові витрати покласти на апелянта.

Так, позивач зазначає, що:

- відповідач був належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, а тому не був позбавлений можливості подати суду докази, що були долучені до апеляційної скарги;

- відповідачем не надано жодних фактичних доказів щодо відношення російської агресії до невиконання умов договору в частині сплати наданих послуг відповідачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2041/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

07.08.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2041/23.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 08.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути наведені недоліки, надавши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення та доказів на підтвердження наведених підстав.

22.08.2023 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2041/23.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 28.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 поновлено Приватному підприємству "Компанія "Нова хвиля" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/2041/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/2041/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.10.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.10.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.10.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/2041/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Явка представників сторін

В судове засідання від 09.10.2023 з`явився представник позивача, просив скасувати рішення суду першої інстанції частково з підстав, викладених у відзиві та закрити провадження в частині стягнення 400005,65 грн основного боргу, у зв`язку із його частковою оплатою.

Відповідач до судового засідання 09.10.2023 не з`явилася. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучено до справи поштове повідомлення, яке було надіслано за його юридичну адресу та повернуто до суду з відміткою пошти на довідці про причини повернення Ф.20 - «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомлено.

У зв`язку з цим колегія акцентує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань

До апеляційної скарги відповідачем доданий Акт звірки взаємних розрахунків від 10.07.2023 (за період з 01.10.2022 по 10.07.2023), який він просить залучити до матеріалів справи.

Судова колегія відхилила це клопотання з наступних підстав,

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 № 908/1908/19 викладено правову позицію, відповідно до якої: "така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15."

Таким чином, з огляду на те, що рішення у даній справі було прийнято 23.06.2023, а Акт звірки взаємних розрахунків складено 10.07.2023, тобто після прийняття рішення справі, то такий доказ не існував на момент прийняття рішення суду першої інстанції, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цього доказу у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2016 між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (виконавець) та Приватним підприємством "Компанія "Нова хвиля" (замовник) укладено Договір № 19 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є надання виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного радіомовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації (телекомунікаційні послуги) технічних засобів (ТЗ) замовника.

Згідно з п. 3.2. Договору вартість наданих послуг по Договору визначається щомісяця Актом прийняття наданих послуг. Оплаті підлягають фактично надані послуги.

Відповідно до п.5.1. - 5.3. Договору розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг проводиться щомісячно. На підставі звітів, отриманих від філій, виконавець щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним складає Акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг Т3 за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, Акт і зведення Замовнику.

Замовник у термін 5 (п`ять) робочих днів після отримання рахунку, Акту і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень, підписує Акт і повертає виконавцю.

Відповідно до п. 5.4. Договору за наявності зауважень або заперечень до рахунку, Акту або зведення замовник протягом трьох робочих днів після їх отримання, складає протокол зауважень та/або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі недосягнення згоди сторонами на оперативній нараді спірні питання вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п. 5.4. строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному Актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в Акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Відповідно до п. 5.8. Договору оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць. Замовник здійснює оплату надання послуг до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним за умови підписання сторонами акту прийняття наданих послуг.

Згідно з п. 6.1. Договору відповідальність виконавця і замовника за невиконання або неналежне виконання умов Договору встановлюється даним Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір набуває чинності з 01.01.2017 і діє до 31.12.2017 включно з правом наступної пролонгації на той самий термін, а в частині виникнення фінансових зобов`язань по Договору - до повного їх виконання. Щороку сторони продовжували термін дії Договору, шляхом укладання додаткових угод.

Додатковою угодою до Договору сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2022.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивачем за період січень-жовтень надано відповідачу послуги на загальну суму 731 518,38 грн.

За твердженнями позивача, відповідачу надсилалися рахунки на оплату та Акти надання послуг, проте рахунки за січень - жовтень 2022 у повному обсязі не оплачені, Акти надання послуг не підписані з боку відповідача. Протоколи зауважень чи заперечень позивач не отримував, а отже, послуга вважається прийнятою замовником, а суми, зазначені в актах вважаються узгодженими сторонами та підлягають оплаті, згідно п. 5.5. Договору.

Позивач у позові стверджує, що відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих послуг на суму 69 100,42 грн, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 662 417,96 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 149 937,31 грн пені, 11 056,07 грн 3 % річних, 101 191,73 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови щодо належного способу захисту

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши зміст правовідносин сторін, колегія встановила, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а тому підпадає під правове регулювання, у тому числі, глави 63 ЦК України.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу наведених норм слідує, що під послугами розуміються активні дії/діяльність виконавця, результат яких має нематеріальний характер, тобто спрямований на досягнення певного корисного ефекту для замовника і є невіддільним від самого процесу надання послуги.

Щодо основного боргу

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та доводами апеляційної скарги не спростовано, від відповідача протокол зауважень або заперечень на надісланні на його адресу рахунки та Акти надання послуг за січень - жовтень 2022 позивачу не надходили. Отже, надані за означений період послуги у відповідності до узгоджених сторонами в п. 5.5 Договору умов вважаються прийнятими, а тому підлягають оплаті.

Ці послуги, за доводами позовної заяви, були частково оплачені відповідачем на суму 69 100,42 грн, внаслідок чого, станом на 11.12.2023 за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 662 417,96 грн.

Поряд з цим, відповідачем в суді апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою були подані докази оплати послуг за спірний період в загальній сумі 400005,65 грн, а саме платіжні доручення №1358, №1359 та №1357 від 12.12.2022, відповідно до яких відповідачем сплачено 0,42 грн, 23 501,20 грн та 76504,03 грн; та платіжних доручень №1377 від 10.02.2023 на 200 000,00 грн; та №1426 від 14.04.2023 на 100 000,00 грн.

Зазначені письмові докази часткової оплати заборгованості не надавались суду першої інстанції та не були предметом розгляду.

Щодо клопотання відповідача про залучення цих доказів до справи на стадії апеляційного провадження судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи своє клопотання про доручення до справи зазначених доказів відповідач послався на те, що не отримував копію позовної заяви позивача з відповідними додатками, а тому не був повідомлений про суть позовних вимог. У зв`язку із форс-мажорними обставинами (обставинами невідворотної сили), а саме з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, не мав змоги отримати на пошті ухвалу суду від 14.02.2023 про відкриття провадження у справі, а тому не знав про наявність цього судового спору.

У даному випадку, колегія вважає достатньо обґрунтованими посилання відповідача на наявність поважних причини неподання зазначених платіжних доручень, що підтверджують часткове погашення заборгованості в суді першої інстанції, з огляду на те, що залучені до матеріалів справи докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з відповідними додатками (письмовими доказами) належним чином не підтверджують вчинення цієї необхідної та важливої процесуальної дії.

Так, пунктом 1 частини 1 ст. ст. 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Для забезпечення прав і обов`язків усіх учасників справи, позивачем на виконання вимог зазначених вище положень процесуального закону, до позовної заяви додано документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а саме копії квитанції АТ «Укрпошта» та опису вкладення (а.с. 82, т. 1).

Пунктом 17 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (у редакції станом на час подання позовної заяви) визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Відповідно до п. 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №211 від 12.05.2006, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля.

Відповідно до п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належними доказами відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінали опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та документ, що підтверджує надання поштових послуг, в якому зазначається адресат, номер поштового відправлення, що одночасно вказується у відповідному описі вкладення у цінний лист, та є доказом направлення переліку документів згідно з цим описом.

У доданій позивачем до позовної заяви копії опису вкладення не зазначено номер поштового відправлення. Тому, колегія приходить до висновку, доводи відповідача про нетриманням ним копії позовної заяви з додатками заслуговують на увагу.

Таким чином, враховуючи те, що справа розглядалась у письмовому провадженні (без виклику сторін у судове засідання), відсутність належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з відповідними додатками, з метою дотримання прав відповідача на судовий захист судова колегія та керуючись вимогами ч. 3 ст. 269 ГПК України, судова колегія задовольняє клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи платіжних доручень №1358, №1359 та №1357 від 12.12.2022, відповідно до яких відповідачем сплачено позивачу 0,42 грн, 23 501,20 грн та 76504,03 грн; та платіжних доручень №1377 від 10.02.2023 на 200 000,00 грн; та №1426 від 14.04.2023 на 100 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем підтверджуються обставини оплати відповідачем послуг за спірний період в загальній сумі 400 005,65 грн.

Таким чином зазначені докази підлягають врахуванню як докази часткової оплати основного боргу.

У відповідності до приписів пункту другого частини першої статті 231 ГПК України відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що внаслідок часткової сплати Приватним підприємством "Компанія "Нова хвиля" коштів у розмірі 400 005,65 грн основна заборгованість за договором зменшилась на відповідну суму, тобто має місце відсутність предмета спору, судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та ч. 1 ст. 278 ГПК України, дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в цій частині та закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 400 005,65 грн. В іншій частині оскаржуване рішення про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 262 412,31 грн підлягає залишенню без змін з мотивів не доведення відповідачем оплати цієї частини основного боргу.

Судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, серед іншого, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази у порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. У той же час позивач, на стадії подання позову та розгляду справи у суді першої інстанції, в порушення зазначених вимог процесуального Закону не повідомив суд першої інстанції про часткову оплату боргу відповідачем, у зв`язку з чим суд першої інстанції був позбавлений можливості врахувати часткову оплату основного боргу під час розгляду справи.

Щодо стягнення пені

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у зв`язку порушенням строків оплати вартості наданих послуг нараховано пеню в сумі 149 937,31 грн за період з дати виникнення зобов`язання з оплати кожного рахунку окремо по дату строку закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною 6 статті 232 ГК України (загальний період прострочення з 16.02.2022 по 07.10.2022).

Колегія суддів, здійснивши перевірку правильності нарахування даної частини позовних вимог, встановила, що розрахунок є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені в означеній сумі є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 11 056,07 грн 3 % річних та 101 191,73 грн інфляційних втрат (загальний період прострочення з 16.02.2022 по 07.10.2022). Позов в цій частині також правомірно був задоволений судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач з 24.02.2022 перебуває під дією форс-мажорних обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині вимог про стягнення неустойки, оскільки лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у скарзі, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тоді як необхідною умовою для звільнення від відповідальності за обставин непереборної сили є доведення стороною, яка посилається на їх наявність, причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Також колегія суддів зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану та перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі не може вважатись належною правовою підставою для звільнення боржника від відповідальності в порядку ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.

Апелянтом до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача, у передбачених в п. 7.3. договору порядку і строк, з повідомленням про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання відповідачем договірного обов`язку.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та відхиляються. Підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені, інфляційних та річних, - відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення слід змінити, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 400 005,65 грн, здійснити прерозподіл судових витрат, понесених в суді першої інстанції. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою було частково скасовано рішення та прийнято нове у відповідній частині, здійснюється новий розподіл судових витрат.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/2041/23 змінити.

Провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 400 005,65 закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" (01032, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 54/1, ідентифікаційний код 23364928) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10, ідентифікаційний код 01190043) 7 868 (сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. витрати по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 у справі №910/2041/23 залишити без змін.

Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10, ідентифікаційний код 01190043) на користь Приватного підприємства "Компанія "Нова хвиля" (01032, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 54/1, ідентифікаційний код 23364928) 11 803 (одинадцять тисяч вісімсот три) гривні 44 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано, - 07.11.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков