Постанова від 06.11.2023 по справі 911/2617/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 911/2617/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Доманської М.Л.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лопошук Аліна Павлівна

на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023

у справі № 911/2617/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Лопошук Аліна Павлівна

до Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича

про стягнення 442 278,77 грн

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.11.2023

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лопошук Аліна Павлівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом від 07.12.2022 (вх. № 2291/22 від 13.12.2022) до Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення 442 278,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору комерційної концесії (франчайзингу) № 4 від 06.02.2021 щодо сплати франшизи, у зв`язку з чим за твердженням позивача у відповідача наявна заборгованість в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 07.12.2022 становить 365 686,00 грн. З огляду на наявність заборгованості позивачем також нараховані штраф у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 36 568,60 грн, пеню в сумі 20 862,22 грн та 3 % річних в сумі 524,00 доларів США, що еквівалентно 19 161,95 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі № 911/2617/22 було відмовлено ФОП Лопошук Аліні Павлівні в задоволені позовних вимог до ФОП Воржева Сергія Анатолійовича про стягнення 442 278,77 грн.

Ключовим мотивом рішення є:

- Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу виконання Позивачем умов договору комерційної концесії №4 від 06.02.2021 року та не надано жодного доказу, що Відповідач здійснював свою діяльність використовувавши франшизу «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому суд дійшов висновків, що жодних доказів відкриття торгово-виробничого приміщення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9 або за іншою адресою не надав, оскільки надані докази свідчать, що за даною адресою діяльність здійснює ФОП Воржева Олена Миколаївна.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2023 заяву Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2617/22 задоволено частково. Стягнуто з Лопошук Аліни Павлівни на користь Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ФОП Лопошук Аліна Павлівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати.

Ключовими аргументами скарги є:

- судом не взято до уваги того факту, що Відповідач не заперечував того, що ФОП Воржева Олена Миколаївна здійснювала свою діяльність під франшизою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і реалізовувала продукцію під ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1», використовувала етикетку розроблену Позивачем та ін.;

- розмежувати ФОП Воржева Сергія Анатолійовича та ФОП Воржеву Олену Миколаївну, які перебувають у шлюбі, як два різні суб`єкти господарювання є не вірним оскільки Відповідач уклавши договір комерційної концесії отримав все, що хотів отримати по договору однак реалізував це не через себе як суб`єкта підприємницької діяльності, а через свою дружину, яка була присутня на усіх заходах щодо відкриття об`єкту та навчаннях персоналу;

щодо додаткового рішення:

- судом не було враховано складність даної справи та безпосередні витрати часу представника Відповідача затрачені на надання правової допомоги Відповідачу;

- представник Відповідача не здійснював збір доказів, а лише стверджував, що відсутні докази виконання зі сторони Позивача умов договору;

- суд не звернув увагу, що Відповідачем не надано жодного документа який би підтверджував здійснення фактичної оплати послуг враховуючи те, що згідно договірних умов така оплата вже мала б відбутися.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи, справа № 911/2617/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2617/22, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 10.07.2023 з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 911/2617/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лопошук Аліна Павлівна на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/2617/22, розгляд призначено на 22.08.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 21.08.2023 у зв`язку з перебування судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 911/2617/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Гончаров С.А., Доманська М.Л. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 розгляд справи №911/2617/22 відкладено на 05.09.2023.

В судовому засіданні 05.09.2023 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 09.10.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 04.10.2023 у зв`язку з перебування судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 911/2617/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Гончаров С.А. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

В судовому засіданні 09.10.2023 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 06.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 01.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 911/2617/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Доманська М.Л. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Колегія суддів зауважує, що від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив долучити заяву свідка Дудник Г.Г.

Колегія суддів відхилила зазначене клопотання з огляду на таке.

Як вбачається з клопотання позивача воно була подано 31.08.2023. Колегія суддів зауважує, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лопошук Аліна Павлівна на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/2617/22 було відкрито ухвалою суду від 07.08.2022, та цією ухвалою, серед іншого, роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 21.08.2023; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 21.08.2023. Крім того, в цій ухвалі було попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Як було зазначено вище, клопотання про долучення доказів подано 31.08.2023 - тобто з пропуском строку, який було встановлено ухвалою про відкриття провадження у справі, тому за приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України клопотання про долучення доказів має бути залишено без розгляду.

26.10.2023, через майже 2 місяці, позивачем було подано клопотання про встановлення додаткового строку на подачу доказів, в якому позивач вказував на те, що не міг надати заяву свідка раніше, оскільки остання знаходилася за кордоном. Колегія суддів зауважує, що жодного доказу на підтвердження перебування свідка Дудник Г.Г. за кордоном позивачем не надано, у зв`язку з чим колегія суддів не може визнати зазначені в ньому причини поважними та залишає клопотання без задоволення.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Лопошук Аліна Павлівна є власником знака для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1', що підтверджується витягом Укрпатент. Даний знак включає кл. 29: варення; вироби з тіста на основі картоплі; голубці; гриби законсервовані; деруни; джеми; журавлинне варення; закуски на основі фруктів; заморожені фрукти; ковбаса кров`яна; ковбаси з вівсяним борошном; ковбасні вироби; муси овочеві; овочеві консерви; овочеві салати; овочі законсервовані; овочі оброблені; овочі приготовані; оладки картопляні; паштети печінкові; перець законсервований; повидла; продукти для овочевих супів; сирники; складники для готування бульйонів; суміш для готування супів; фрукти законсервовані; яблучне пюре; ягоди законсервовані; кл. 30: кетчуп (соус); кіши (пироги); млинці; млинці солоні; пельмені; пироги; пироги з листкового тіста з паштетами; пироги з м`ясом; піци; равіолі; солодові бісквіти.

06.02.2021 між Фізичною особою-підприємцем Лопошук Аліною Павлівною (позивач, франчайзер) та Фізичною особою-підприємцем Воржевим Сергієм Анатолійовичем (відповідач, франчайзі) був підписаний Договір № 4 комерційної концесії (франчайзингу).

У розділі 1 договору зазначено, що франчайзинг - це відносини, в силу яких одна особа (Франчайзер) надає іншій особі (Франчайзі) право здійснювати підприємницьку діяльність під брендом Франчайзера відповідно до сформованої ним системи ведення бізнесу.

Франшиза - це право Франчайзі здійснювати бізнес під фірмовим найменуванням/брендом Франчайзера з використанням його рецептури.

Роялті - це плата, яку сплачує Франчайзі Франчайзеру за користування франшизою.

Так, умовами п. 2.1 договору визначено, що він укладається з метою успішного ведення бізнесу з виготовлення та реалізації напівфабрикатів у франчайзинговій мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» при використанні ділової репутації і досвіду ведення бізнесу франчайзера з метою досягнення і дотримання належного рівня виробництва та якості продукції і обслуговування клієнтів, а також здійснення співробітництва сторін для досягнення найкращих економічних результатів від партнерської господарської діяльності та отримання прибутку.

Пунктом 3.1 договору визначено, що для досягнення спільних цілей, зазначених у розділі 2 договору, сторони домовились про наступне: 3.1.1 їх ділові відносини за договором засновані на взаємній співпраці та наданні допомоги в поточній діяльності; 3.1.2 франчайзер надає консультації з організаційної підтримки, навчання стилю ведення бізнесу, а також застосовує інші заходи, спрямовані на підготовку франчайзі до ведення бізнесу за стандартами, встановленими франчайзером; 3.1.3 франчайзі та його працівники зобов`язані пройти навчання щодо умов ведення бізнесу, що організовується силами франчайзера; 3.1.4 місце розташування локації франчайзі узгоджується сторонами. При виборі місця франчайзі має виходити з того, що територіальне розміщення виробничо-торгового приміщення повинно бути або в центрі міста або на вулиці, яка є досить прохідною (має бути всім відомий орієнтир); 3.1.5 франчайзі своїми силами та за власний рахунок забезпечує виконання підготовчих робіт для установки локації франчайзі під брендом/фірмовим найменуванням франчайзера, що засвідчується відповідним актом, підписаним сторонами. Приміщення франчайзі має відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам, бути пристосованим для виробництва харчових продуктів (напівфабрикатів) та їх безпосередній реалізації споживачам.

Згідно п. 4.1 договору франчайзер за плату передає, а франчайзі приймає у користування франшизу франчайзера, а франчайзі зобов`язується виплатити франчайзеру передбачену договором винагороду та вести свою діяльність згідно встановленої франчайзером системи ведення бізнесу.

Місце здійснення діяльності франчайзі - Україна, м. Київ. Франчайзер не вправі надавати франшизу будь-якій іншій особі в м. Київ. Права франчайзі в межах м. Київ є ексклюзивними (п. 4.2 договору).

Так, п. 5.1 договору визначено, що вартість франшизи обраної франчайзі за цим договором становить 10 000,00 доларів США за відкриття одного виробничо-торгового приміщення (торгової точки). За відкриття кожного наступного виробничо-торгового приміщення франшиза становить 4 000,00 доларів США, а за відкриття торгового приміщення (магазину без виробництва продукції) вартість франшизи становить - 2 500,00 доларів США. Гривневий еквівалент вартості франшизи (роялті) обраховується виходячи з курсу продажу долара США до гривні. Оплата роялті здійснюється у гривнях виходячи з курсу продажу долара до гривні за даними НБУ на день здійснення оплати.

Умовами п. 5.2 договору визначено, що франчайзі зобов`язаний оплатити франшизу при відкритті 1-го виробничо-торгового приміщення: а) на момент підписання даного договору сплатити винагороду (роялті) у гривнях в розмірі, який дорівнює 5 000,00 доларів США; б) решту протягом 10 календарних днів з моменту початку реалізації продукції по франшизі, але не пізніше ніж через 30 днів з моменту підписання даного договору франчайзі сплачує винагороду (роялті) у гривнях в розмірі який дорівнює 5 000,0 доларів США.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що франчайзі має право користування франшизою протягом терміну дії даного договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років (п. 6.2 договору).

Відповідно до п.п. 7.2.1-7.2.5 договору франчайзі взяв на себе обов`язки щодо, в т.ч. здійснювати діяльність під вивіскою/брендом франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно Додатку № 1; забезпечити відповідність приміщень вимогам франчайзера до дизайну згідно Додатку № 2; користуватись при виготовлені продукції виключно рецептурою франчайзера та використовувати при виробництві погоджені з франчайзером сировину та продукти. Не змінювати рецептуру, постачальників, сировину та продукти без погодження з франчайзером; використовувати формат етикетки франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» - Додаток № 3; дотримуватись цінової політики франчайзера - Додаток № 4 або ж за погодженням змін.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 договору франчайзер зобов`язаний надавати франчайзі постійну консультаційну підтримку, яка стосується всіх аспектів успішного ведення бізнесу; проводити навчання франчайзера та його працівників при відкритті виробничо-торгового та торгового приміщення (магазину) франчайзі; здійснювати підбір обладнання для приміщень франчайзі (оплата, доставка та монтаж обладнання здійснюється за рахунок франчайзі).

Звертаючись до суду з позовом ФОП Лопошук А.П. про стягнення з Фізичної особи-підприємця Воржева С.А. 442 278,77 грн, посилалася на те, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за умовами Договору комерційної концесії (франчайзингу) № 4 від 06.02.2021 щодо сплати франшизи, у зв`язку з чим за твердженням позивача у відповідача наявна заборгованість в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 07.12.2022 становить 365 686,00 грн. З огляду на наявність заборгованості позивачем також нараховані штраф у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 36 568,60 грн, пеню в сумі 20 862,22 грн та 3 % річних в сумі 524,00 доларів США, що еквівалентно 19 161,95 грн.

Місцевий суд відмовляючи у позові виходив з того, що позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору комерційної концесії, а саме передачі правоволодільцем правокористувачу технічної та комерційної документації, необхідної для здійснення прав за договором комерційної концесії, фактичного виконання сторонами умов договору та підтвердження дій сторін щодо реального виконання договору, чим спростовуються твердження позивача, що оплата по договору не залежить від виконання зобов`язань позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що дослідивши зміст договору Договір № 4 комерційної концесії (франчайзингу) від 06.02.2021, місцевий суд дійшов правильного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором комерційної концесії, з цим твердження погоджуються і сторони у справі.

Статтею 1115 ЦК України визначено, що за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов`язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови - це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 366 ГК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов`язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Згідно ст. 367 ГК України договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту (ст. 1116 ЦК України).

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи Договір № 4 комерційної концесії (франчайзингу) від 06.02.2021, підписаний на той момент Фізичною особою-підприємцем Лопошук А.П. та Фізичною особою-підприємцем Воржевим С.А. Строк дії договору протягом 5 років.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2022 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Лопошук А.П. (позивач) за її рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 370 ГК України, яка кореспондується із ст. 1120 ЦК України, правоволоділець зобов`язаний: передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов`язаних із здійсненням цих прав; видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.

Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець зобов`язаний: надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Згідно ч. 1 ст. 1122 ЦК України в договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема: 1) обов`язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 2) обов`язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 3) обов`язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 4) обов`язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Відповідно до ст. 369 ГК України винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Сторони, із урахуванням встановленої законом свободи договору, на власний розсуд, що не суперечить вимогам ст.ст. 6, 627, 628, 1115-1118 ЦК України та ст.ст. 2, 179-181, 366-367 ГК України, у п.п. 3.1.5, 7.2.1 - 7.2.5 договору погодили підписання акту щодо підготовчих робіт для установки локації франчайзі під брендом франчайзера, надання повного пакету документів, які повинні бути невід`ємними додатками до договору, а саме вивіска /бренд франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (додаток № 1 до договору), вимоги франчайзера до дизайну приміщення (додаток № 2 до договору), формат етикетки франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (додаток № 3 до договору), цінова політика франчайзера (додаток № 4 до договору).

Як також вбачаться з матеріалів справи, відповідачем зазначено, та не спростовано позивачем, що сторонами не підписано жодної додаткової угоди до договору або акти приймання-передавання, якими повинно було передано позивачем відповідачу формат вивіски /бренда франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1», вимоги франчайзера до дизайну приміщення, формат етикетки франчайзингової мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1», цінова політика франчайзера.

Також позивачем, як правильно зауважив місцевий суд, не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідно до умов ст. 370 ГК України, яка кореспондується із ст. 1120 ЦК України, позивач передав відповідачу технічну та комерційну документацію, рецептуру і надав іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії.

Так, звертаючись із позовом позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору комерційної концесії (франчайзингу) № 4 від 06.02.2021 щодо сплати франшизи та вказував, що зі сторони позивача було здійснено повне виконання умов договору, зокрема, розташовано торгово-виробниче приміщення, здійснений ремонт приміщення в стилі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та паралельно були проведенні навчання персоналу за місцем знаходженням приміщення у м. Луцьк по вул. Липинського, 11, а в подальшому в ЖК «Петрівський квартал», с. Святопетрівське бул. Т. Шевченка, 9.

Водночас, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували належне виконання позивачем умов договору.

Поряд з цим, позивачем не доведено належними доказами виконання ним умов договору, зокрема, матеріали справи не містять засвідченого в двосторонньому порядку акту, який міг би підтверджувати виконання робіт для установки локації франчайзі під брендовим найменуванням франчайзера.

Колегія зауважує, що у матеріалах справи відсутні доказів надання позивачем будь-якої технічної та комерційної документації або інформації наданої позивачем для введення бізнесу відповідачем під брендом позивача, жодних актів передачі позивачем такої документації до матеріалів справи не додано.

Окрім того, докази здійснення інструктажу або навчання працівників відповідача з боку позивача, зокрема, будь-яких журналів обліку працівників або актів наданих послуг, або виконаних позивачем робіт тощо, в матеріалах справи також відсутні, як і відсутні докази здійснення позивачем консультацій щодо ведення відповідачем бізнесу за стандартами позивача.

При цьому, як встановлено у п. 4.2 договору місце здійснення діяльності франчайзі - Україна, м. Київ. Франчайзер не вправі надавати франшизу будь-який іншій особі в м. Києві. Права франчайзі в м. Києві є ексклюзивними.

В той же час позивач зазначає, що відповідачем було відкрито торгово-виробниче приміщення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9.

Як доказ вироблення саме відповідачем продукції за технологією та рецептурою позивача, позивач надав копію фото чеку та товару, придбаного в «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Однак, як у чеку так й на етикетці продукції зазначено адресу виробничої потужності: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9. Виробником зазначено ФОП Воржеву Олену Миколаївну.

Таким чином, жодних доказів щодо відкриття торгово-виробничого приміщення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9 або за іншою адресою саме відповідачем - ФОП Воржевим Сергієм Анатолійовичем до суду не надано, як і не надано доказів вироблення саме відповідачем продукції за технологією та рецептурою позивача.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене місцевий суд правильно відмовив в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 10 000 доларів США, що еквівалентно 365 686,00 грн., заборгованості по оплаті франшизи та у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 36 568,60 грн, пені в сумі 20 862,22 грн та 3 % річних в сумі 524,00 доларів США, що еквівалентно 19 161,95 грн як такі, що є похідними від основної вимоги.

В апеляційній скарзі позивач також не наводить достовірних та належних доказів того, що сторонами було досягнута згода щодо істотних умов договору комерційної концесії та що в подальшому відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за цим договором.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду у цій справі про стягнення на його користь з позивача 80 000 грн судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2022, укладений між ФОП Воржевим С.А. (клієнт) та адвокатом Літвіновим Є.В. (адвокат), за яким адвокат зобов`язується за дорученням клієнта надавати без будь-яких обмежень наступні послуги: складати та підписувати від імені клієнта запити, заяви, скарги, інші документи правового характеру; виступати захисником прав, свобод, і законних інтересів свідка, підозрюваного, обвинувачено, підсудного, цивільних позивача та відповідача, власника вилученого майна, потерпілого, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час всіх слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження та у судовому або виконавчому провадженнях; представляти інтереси та здійснювати захист клієнта у судах всіх рівнів, інших державних органах, у тому числі але не виключно у всіх відділах та структурних підрозділах виконавчої служби України, перед юридичними та фізичними особами; надавати усні та письмові консультації, довідки з правових питань, що виникають у клієнта; здійснювати інші види адвокатської діяльності відповідно до поставлених клієнтом завдань.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що гонорар адвоката встановлюється у додатковій угоді до даного договору. Отримані послуги адвоката клієнт має оплатити протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання послуг або авансом за усною домовленістю.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не надасть іншій стороні письмової заяви про відмову від продовження дії договору, договір є продовженим на один рік.

Також матеріали справи містять Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2022 укладену між Фізичною особою-підприємцем Воржевим Сергієм Анатолійовичем та адвокатом Літвіновим Євгеном Володимировичем, за умовами п. 1.1 угоди між клієнтом та адвокатом погоджено надання професійної правничої допомоги з представництва клієнта в Господарському суді Київської області у справі № 911/2617/22 за позовом Лопошук Аліни Павлінви про стягнення 442 278,77 грн.

Пунктом 1.2 додаткової угоди визначено, що вартість професійної правничої допомоги адвоката становить - 80 000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний 07.05.2023 Акт виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2022.

З підписаного Акту виконаних робіт № 1 від 07.05.2023 вбачається, що адвокатом надана, а клієнтом прийнята професійна правнича допомога, всього на загальну суму - 80 000,00 грн.

Зокрема, адвокатом надані, а клієнтом прийняті послуги з:

детального вивчення та аналізу документів клієнта, консультування щодо перспектив судової справи, визначення тактики судового захисту клієнта - 2 год 00хв;

підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи та безпосереднє ознайомлення з матеріалами справи № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 23.12.2022 - 1 год 30 хв;

підготовка відзиву на позовну заяву у справі № 911/2617/22 та збирання доказів на підтвердження фактичних обставин справи - 7 год 00 хв;

участь в судовому засіданні у справі № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 18.01.2023 - 00 год 30 хв;

підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі № 911/2617/22 - 2 год 00 хв;

участь в судовому засіданні у справі № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 08.02.2023 - 00 год 30 хв;

участь в судовому засіданні у справі № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 15.03.2023 - 00 год 30 хв;

участь в судовому засіданні у справі № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 05.04.2023 - 1 год 00 хв;

участь в судовому засіданні у справі № 911/2617/22 в Господарському суді Київської області 03.05.2023 - 00 год 30 хв;

підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - 1 год. 30 хв.

У пункті 1.3 Акту виконаних робіт № 1 від 07.05.2023 зазначено, що вартість наданої професійної правничої допомоги складає 80 000,00 грн , яка повністю сплачена клієнтом до підписання даного акту.

Місцевий суд, врахувавши приписи ст. ст. 123, 126, 127 ГПК України та взявши до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, прийшов до висновку, що стягненню з позивача підлягають 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Тобто, заява ФОП Воржевим С.А. про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат) була задоволена частково: стягнуто 40 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, що становить 50% від заявленої відповідачем суми.

В апеляційній скарзі ФОП Лопошук А.П. як підставу для скасування додаткового рішення вказувала на те, що судом не було враховано складність даної справи та безпосередні витрати часу представника відповідача та суд не звернув увагу, що відповідачем не надано жодного документа, який би підтверджував здійснення фактичної оплати послуг адвоката.

Колегія суддів відхиляє договори апеляційної скарги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач не подавала жодного заперечення щодо розміру заявлених відповідачем судових витрат до суду першої інстанції, проте суд на свій власний розсуд зменшив в двічі розмір заявлених вимог, також, на думку колегії суддів, витрати відповідача підтвердженні належними та допустимими доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судових рішень першої інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лопошук Аліна Павлівна на рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/2617/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/2617/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/2617/22 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 08.11.2023.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді М.Л. Доманська

Б.В. Отрюх