Постанова

від 07.11.2023 по справі 922/865/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/865/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД", м.Тернопіль (вх. №1785 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 (повний текст складено 10.08.2023) у справі №922/865/23 (суддя Ольшанченко В.І.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД", м. Тернопіль,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл", м.Харків,

про стягнення 109696,00грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл" про стягнення заборгованості в сумі 109696,00грн за виконане перевезення.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2684,00грн; витрати на правову допомогу адвоката у сумі 9500,00грн; сума премії (гонорару успіху), який має бути сплачений адвокату у розмірі 3000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати здійсненого позивачем міжнародного перевезення відповідно до заявки відповідача б/н від 22.02.2022, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу вимоги на виконання до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відтак позивач не надав доказів настання строку оплати відповідачем послуг за договором-заявкою б/н від 22.02.2022, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача, оскільки права позивача не порушені.

Крім того, суд відзначив, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2023 встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду: довідки банку про курс НБУ євро до гривні; копію ВМД; докази настання строку оплати; витягів державного реєстратора з ЄДР на позивача та на відповідача станом на час розгляду справи, а також акту звірки взаєморозрахунків станом на час розгляду справи за договором-заявкою від 22.02.2022, підписаного уповноваженими представниками сторін. Проте позивач вимоги вищевказаної не виконав, а також у жодне судове засідання для підтвердження свої позиції не з`явився.

Враховуючи вказані обставини, а також встановивши відсутність належних доказів настання строку оплати за договором-заявкою від 22.02.2022, офіційного курсу НБУ євро станом на дату виставлення рахунку №448 від 02.06.2022, господарський суд дійшов висновку про недоведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором-заявкою від 22.02.2022.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач - ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 6300,00грн витрат, понесених позивачем на правову допомогу адвоката під час апеляційного перегляду рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що судом не встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також не враховано судову практика у подібних правовідносинах.

За твердженням скаржника, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що строк оплати за договором перевезення є таким, що не настав, оскільки відповідачу не було направлено вимогу щодо здійснення оплати за спірним договором-заявкою. Однак, суд невірно застосував ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо необхідності направлення вимоги, оскільки таке правильно застосовується у тому випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У пункті 17 (умови оплати) заявки на перевезення сторони в чіткій та однозначній формі погодили, що 4300 євро сплачується за безготівковим розрахунком "по факту вигрузки", без будь-яких додаткових умов. Тобто, сторонами чітко визначена подія, з настанням якої відбувається оплата - розвантаження. Будь-яких інших умов сторони не погоджували. Окрім того, після отримання оригіналів документів, відповідач здійснив часткове погашення боргу, сплативши 25000,00грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 11.09.2023 від ТОВ "Леда Стіл", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Мотиви відзиву відповідача аналогічні висновкам, до яких дійшов суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (109696,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.02.2022 між ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" (перевізник) та ТОВ "Леда Стіл" (замовник) був укладений договір-заявка б/н на транспортні послуги у спрощеній формі (далі - заявка), пропозиція на укладання вказаного договору надійшла позивачу на електронну пошту.

Маршрутом перевезення є: Харків, Україна - Linkoping 589 Sweden (п. 1 заявки).

Згідно з п. 16 заявки вартість перевезення становить 4300,00 євро за б/г розрахунком (за курсом НБУ на момент виставлення рахунку).

Відповідно до п. 17 заявки умови оплати 4300 євро за б/г по факту відгрузки.

На виконання вказаної заявки позивачем було надано послуги з перевезення за маршрутом Харків, Україна - Linkoping 589 Sweden та 02.06.2022 вантаж було доставлено замовнику, що підтверджується наданими до позовної заяви: транспортною накладною міжнародного зразку (CMR) із відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу №749296 від 24.05.2022 та актом приймання виконаних робіт №448 від 02.06.2022.

02.06.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунок №448 для сплати транспортних послуг наданих позивачем згідно курсу НБУ на вказану дату на суму 134696,00грн, який згідно з п. 17 заявки мав бути сплачений не пізніше 03.06.2022.

Відповідачем частково оплачена суму вартості наданих послуг у розмірі 25000,00грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Сума залишку заборгованості складає 109696,00грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг і стала причиною звернення позивача з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми залишку заборгованості у розмірі 109696,00 грн.

Як вже зазначалося, Господарський суду Харківської області 01.08.2023 ухвалив оскаржуване рішення справі №922/865/23, яким в позові відмовив повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд посилається на ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевий суд зазначив, що з огляду на відсутність доказів направлення позивачем відповідачу вимоги щодо оплати здійсненого перевезення, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов`язання із оплати не є таким, що настав та відповідно дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з основного боргу, яка становить 109696,00грн є заявленою передчасно, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з викладеним висновком місцевого суду з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявний у матеріалах справи, укладений між позивачем та відповідачем договір-заявка б/н від 22.02.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (далі - Конвенція).

За змістом ст. 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 ст. 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлену CMR накладну №749296, яка містить обов`язкову інформацію про відправника вантажу, отримувача, дату завантаження та дату доставки вантажу та яка підтверджує надання послуг з перевезення вантажу без зауважень.

Враховуючи відсутність претензій зі сторони відповідача щодо виконання умов договору, в частині доставки вантажу, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України). Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У заявці б/н від 22.02.2022, підписаній сторонами у справі, сторони погодили умови оплати, яка здійснюється у безготівковому розрахунку (за курсом НБУ на момент виставлення рахунку) по факту вигрузки.

Матеріали справи містять докази надіслання замовнику 22.06.2022 рахунку №448 на оплату.

02.06.2023 між сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт, за яким сторони підписали цей акт про те, що на підставі заявки від 22.02.2022 виконавцем було надано послуги з перевезення за маршрутом Харків, Україна - Linkoping 589 Sweden. Транспортні послуги були надані на суму 134696,00грн.

Відповідачем частково сплачено суму вартості наданих послуг у розмірі 25000,00грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу недостатності документів для здійснення оплати за отримані послуги, проте підтверджують здійснення відповідачем платежу на суму 25000,00грн на виконання договору-заявки від 22.02.2022.

Враховуючи той факт, що замовник об`єктивно був обізнаний з фактом виконання первізником своїх зобов`язань, відповідачем отримано оригінал CMR накладної та частково виконано зобов`язання за заявкою б/н від 22.02.2022, колегія зазначає, що строк оплати за надані позивачем послуги перевезення є таким що настав.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів сплати суми залишку заборгованості за надані послуги у заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою Господарський суд Харківської області ухвалою від 10.03.2023 встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду: довідки банку про курс НБУ євро до гривні; копію ВМД; докази настання строку оплати; витягів державного реєстратора з ЄДР на позивача та на відповідача станом на час розгляду справи, а також акту звірки взаєморозрахунків станом на час розгляду справи за договором-заявкою від 22.02.2022, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Суд зазначив, що позивач вимоги вищевказаної не виконав, а також у жодне судове засідання для підтвердження свої позиції не з`явився.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять належних доказів настання строку оплати за договором-заявкою від 22.02.2022, офіційного курсу НБУ євро станом на дату виставлення рахунку №448 від 02.06.2022, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, шо позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором-заявкою від 22.02.2022.

Колегія суддів вважає, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї справи у суду першої інстанції була відсутня необхідність у витребуванні та дослідженні будь-яких інших доказів окрім тих, які досліджено апеляційним судом вище.

Так, зокрема довідка банку про курс НБУ у спірному випадку не має будь-якого доказового значення, оскільки суд самостійно міг встановити актуальний курс євро на офіційному сайті НБУ станом на момент пред`явлення рахунку №448 від 02.06.2022 (1 євро - 31,3247грн); крім того, чіткий розмір оплати у гривнях був погоджений сторонами в акті приймання виконаних робіт від 02.06.2022.

Витребувана судом у позивача вантажно-митна декларація не є тим документом, який підтверджує належне виконання послуг перевезення, тоді як надана позивачем до справи накладна CMR №749296 належним чином підтверджує зазначені обставини.

До того ж, ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в процесі розгляду справи жодним чином не заперечував та не спростував самого факту отримання ним рахунку на оплату №448 від 02.06.2022, а також підписання того ж дня акту №448 приймання виконаних робіт від 02.06.2022.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок відповідача оплатити послуги перевезення у даному випадку виникає відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України після отримання відповідної вимоги від позивача, оскільки факт надання таких послуг відповідачем та обізнаність позивача з їх наданням підтверджується наданими до матеріалів справи доказами (CMR №749296, рахунком на оплату №448 від 02.06.2022, підписаними між сторонами актом приймання виконаних робіт та частковою оплатою на суму 25000,00грн), що є підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити повний розрахунок за надані послуги.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати, сума боргу, яка підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з відповідача складає 109696грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Стосовно витрат на правову допомогу у розмірі 9500,00грн, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження заявленої до стягнення суми позивачем надано копії: договору про правову допомогу від 14.02.2023, укладеного між ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" та адвокатом Лозою В.М.; акту приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2023, відповідно до якого загальна вартість послуг складає 9500,00грн; квитанції до прибуткового касового ордера №04-02 від 17.02.2023 про сплату за договором про правову допомогу у сумі 9500,00грн; довіреності від 14.02.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 Лози В.М.

23.06.2023 до господарського суду першої інстанції від ТОВ "Леда Стіл" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

За оцінкою суду, ця справа є незначної складності, що стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, суд не вбачає обґрунтованою, співмірною та розумною витрату суб`єктом професійної діяльності в сфері надання юридичних послуг (професійним адвокатом) для вивчення та огляд документів та інших доказів - додатків до позову (всього 5 документів) 4 години.

При цьому, послуги адвоката зі здійснення аналізу, пошуку і вивчення судової практики в аналогічних справах (вивчення нормативної бази, публікацій науковців, коментарів спеціалістів тощо) охоплюються послугою зі здійснення підготовки заяв по суті спору (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20.

Отже, приймаючи до уваги предмет спору, а також заперечення відповідача, колегія суддів вважає необхідним клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, а саме у розмірі 6500,00грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача при задоволенні позову гонорару успіху у сумі 3000,00грн, судова колегія зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, §268).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Як убачається з матеріалів справи та вказано судом вище, між позивачем та адвокатом Лозою В.М. був укладений договір про правову допомогу від 14.02.2022.

У п. 2.3 цього договору сторони узгодили, що у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель (клієнт, позивач) сплачує повіреному (адвокат Лоза В.М.) премію (гонорар успіху) в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху у сумі 3000,00грн, що погодили сторони договору про правову допомогу.

Позивач в апеляційній скарзі також просить стягнути з відповідача 6300,00грн витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час апеляційного перегляду рішення суду.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про правову допомогу №2 від 18.08.2023, укладений між ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" та адвокатом Лоза В.П, в п.2.1 якого встановлено, що вартість послуг наданих адвокатом в суді апеляційної інстанції складає 6300,00грн, акт приймання передачі наданих послуг №2 від 22.08.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера №08-08 від 23.08.2024.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД", а також взявши до уваги те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є співмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг та виконаними роботами, та такими, що відповідають критеріям розумності, співмірності, справедливості, судова колегія вбачає підстави для стягнення з ТОВ "Леда Стіл" витрати на послуги адвоката, понесені позивачем під час перегляду рішення в апеляційному порядку у розмірі 6300,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом першої інстанції не було у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД"; скасування рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/865/23 - скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл" (61003, м.Харків, вул. Шевченка, 319, ідентифікаційний код 31340426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-шведське підприємство "Діана Інтернаціональ ЛТД" (46020, м.Тернопіль, вул. Гріга, 2, ідентифікаційний код 19350040) суму боргу у розмірі 109696,00грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00грн, витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 6500,00грн та гонорар успіху у розмірі 3000,00грн, витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6300,00грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов