Постанова

від 08.11.2023 по справі 904/1966/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м.Дніпро

Справа № 904/1966/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороз В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 (прийняте суддею Мілєвою І.В.) у справі № 904/1966/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД"

про стягнення 18 005,05 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

08.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" про прийняття додаткового рішення - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, які не потребували витрачання значного часу, як на обґрунтування позовних вимог, так і на здійснення арифметичних розрахунків.

Суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у прийнятті додаткового рішення та відмову у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги на оскаржуване рішення скаржник зазначає, що наданий Позивачем Договір про надання правової допомоги, Додаткова угода № 1 не містять ні суми гонорару, ні порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати. Вказані документи не є конкретними, а містять лише посилання на те, що обсяг і вартість правової допомоги будуть невідомо коли визначені в Розрахунку. А Розрахунок одночасно с Договором та Додатковою угодою № 1 не був складений. Тобто Клієнт при укладенні Договору не мав ніякого уявлення ні про суму гонорару, ні про порядок його обчислення. А в силу статті 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару визначається в Договорі, тобто одразу, і саме в Договорі 01.02.2023 в крайньому випадку - в Додатковій угоді від 01.02.2023), а не в Розрахунку від 07.06.2023, який в силу загальних вимог договірного права не може вважатись змінами до Договору. Доречі, суму 15000 грн, яку позивач безпідставно називає попереднім розрахунком, на дату подання позову була відсутня у всіх документах, які були додані до позову.

Щодо пропорційності предмету спору апелянт зазначає, що сума позову 18 005 грн 05 коп, а розмір витрат на правову допомогу, яку стягнув суд - 6500 грн (рівно половина заявленої суми 13 000, 00 грн). На думку представника позивача, позовні матеріали "надвеликого розміру" провадження "надскладне", розрахунки основного боргу взагалі самі "складні" з усіх можливих. Декілька накладних та розрахований лише основний борг.

На переконання апелянта, позивачем не доведено обсяг та вартість послуг адвоката, які останній просить стягнути з відповідача.

Апелянт зауважує, що Договір та Додаткова угода від 01.02.2023 носять загальний характер та не пов`язані зі справою № 904/1966/23. Ордер оформлений про надання правової допомоги саме позивачу в Господарському суді Дніпропетровської області та в Центральному апеляційному господарському суді. Потрібно було довести, що ордер пов`язаний не лише з Позивачем та господарськими судами, але й з Відповідачем - ТОВ "Вента. ЛТД", і з розглядом саме справи № 904/1966/23. Щодо Розрахунку та акту приймання- передачі віл 07.06.2023, то ці документи містять посилання на справу № 904/1966/23, але таке посилання повинно міститись якщо не в "рамочному" Договорі, то принаймні в Додатковій угоді № 1 та ордері.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на практику Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до поданої відповіді на заперечення позивача відповідач вказує, що Заперечення не містить ніяких поєднань, ні з доводами апеляційної скарги, ні з висновками суду першої інстанції в оскаржуваному Додатковому рішенні. Не вказано, які саме доводи апеляційної скарги слід відхилити і чому. Також не вказано, які саме висновки суду першої інстанції слід залишити в силі та з яких підстав.

За доводами апелянта, позивач не врахував, що обґрунтування відповідача про необхідність фактичності витрат на професійну правничу допомогу є другорядним аргументом, а не основним в апеляційній скарзі. Окрім того, вказаний аргумент не є єдиним в низці аргументів апеляційної скарги.

Що стосується заявлених Позивачем витрат в розмірі 1000,00 грн за супровід справи в апеляційній інстанції, то вони носять похідний характер від того, яке рішення прийме суд апеляційної інстанції. Відповідач, вважає, що задоволенню не підлягають.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданих позивачем заперечень на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що між позивачем та адвокатом Шут А.І. було укладено договір про надання правової допомоги б/н від01.02.2023, відповідно до якого було визначено умови щодо надання правової допомоги позивачу у судах та інших органах з повним обсягом прав по цим справам.

Також договором було визначено, що обсяг та вартість наданої правової допомоги будуть визначені в окремому розрахунку, який є невід`ємним додатком до цього договору.

За результатами виконаної роботи було складено відповідний розрахунок та підписано акт приймання-передачі послуг.

Крім того, у запереченнях позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000, 00 грн.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 у справі № 904/1966/23; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

7.Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" про стягнення 18 005,05 грн основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 12/21 від 06.12.2021.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" 18 005,05 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

08.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладений між позивачем та адвокатом Шутом А.І., додаткову угоду № 1 від 01.02.2023 до договору про надання правової допомоги, розрахунок та акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.06.2023 на суму 13 000,00 грн, рахунок № 1 від 07.09.2023 на суму 13 000,00 грн, ордер АЕ № 1193786 від 18.04.2023.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" та адвокатом Шут Артемом Ігоровичем укладено договір про надання правової допомоги від 01.02.2023 (надалі - договір) з додатковою угодою №1 від 01.02.2023 до нього, предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок, а також органах прокуратури, поліції, служби безпеки України, податкової інспекції та міліції всіх ланок. Представляти інтереси клієнта по цивільним, господарським, адміністративним, кримінальним справам та справам з адміністративного судочинства з повним обсягом прав наданих законодавством клієнту, захиснику та представнику по цім справам.

Відповідно до умов п. 4 договору сторони домовились, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідному розрахунку, який є додатком до цього Договору і свідчить про виконання сторонами своїх обов`язків.

У розрахунку та акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.06.2023 міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах даної справи, а саме: складання та направлення вимоги № 1 від 23.03.2023 3 000, 00 грн; складання та подання позовної заяви по справі № 904/1966/23 10 000, 00 грн.

Судом першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

19.06.2023 відповідач подав до суду заперечення проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи обставини справи суд першої інстанції здійснив розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, що на його думку, буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, суд частково погоджується з доводами відповідача, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу, надана позивачу у суді першої інстанції, є неспівмірною з обсягом часу, який витрачено адвокатом у справі.

Як зазначено вище, сторонами встановлено фіксований розмір вартості правової допомоги щодо складання та направлення вимоги № 1 від 23.03.2023 3 000, 00 грн; складання та подання позовної заяви по справі № 904/1966/23 10 000, 00 грн.

Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий фіксований розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Дослідивши перелік послуг відповідно наданого відповідачем детального опису наданих послуг, а також матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на складання вимоги та позовної заяви з направленням її до суду.

При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги 13 000, 00 грн, не є співмірною складності справи, обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.

Як зазначено вище, судом першої інстанції було зменшено вказані витрати до 6 500, 00 грн.

Проте, Суд апеляційної інстанції за встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, у тому числі і суми заявленої до стягнення з відповідача, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на заперечення відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що стягнута сума судових витрат з відповідача є явно завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання, у зв`язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді першої інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 3 500, 00 грн (складання та направлення вимоги № 1 від 23.03.2023 500, 00 грн; складання та подання позовної заяви по справі № 904/1966/23 3 000, 00 грн), оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги не зазначення сторонами у Договорі суми гонорару, ні порядку обчислення суми гонорару, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 Договору обсяг і вартість наданих послуг правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному розрахунку, який є додатком до цього договору.

Вказаний розрахунок було долучено до матеріалів справи із зазначенням фіксованої вартості наданих послуг.

У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19)…

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".

Доводи скаржника стосовно відсутності в ордері номеру справи також відхиляються судом, оскільки вказаний ордер містить всі необхідні реквізити для представлення інтересів позивача адвокатом Шут Артемом Ігоровичем у цій справі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на підтвердження понесених витрат апелянтом було подано до суду розрахунок та акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 07.08.2023, який містить перелік послуг, наданих адвокатом в межах даної справи, а саме: складання та подання заперечень на апеляційну скаргу 1 000, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що на даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів позивачем в апеляційній скарзі не наведено. Подані заперечення не є значними за обсягом та повторюють позицію позивача у суді першої інстанції, в якій також вже було відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу позивачу.

Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, факт часткового задоволення апеляційної скарги, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 500, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе змінити оскаржуване судове рішення в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача суми судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 у справі № 904/1966/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 у справі № 904/1966/23 змінити в частині стягнутої суми судових витрат.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 904/1966/23 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3А, ідентифікаційний код 21947206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Робоча, 154, кв. 106, ідентифікаційний код 37374754) 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3А, ідентифікаційний код 21947206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-М" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Робоча, 154, кв. 106, ідентифікаційний код 37374754) 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко