Рішення

від 26.10.2023 по справі 902/874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Cправа № 902/874/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мечникова, будинок 11, кабінет №212, ідентифікаційний код юридичної особи 38955754

до Фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 699 040,00 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 27.06.2023 надійшла позовна заява № б/н від 23.06.2023 (вх. № 872/23 від 27.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" до Фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни про стягнення 351 103,99 гривень у порядку регресу у зв`язку з відшкодуванням позивачем збитків у розмірі 351 103,99 гривень на користь власника втраченого ФОП Яремчук А.В. вантажу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 03.07.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/874/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2023 року об 11:00 год.

01.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 01.08.2023 (вх. № 01-34/7088/23 від 01.08.2023) про приєднання до матеріалів справи копії отриманої позивачем постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 902/389/18, оскільки до позовної заяви було долучено вказану постанову з ЄДРСР.

02.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 01.08.2023 (вх. № 01-34/7106/23 від 02.08.2023) про приєднання до матеріалів справи доказів, які були отримані позивачем 31.07.2023.

У судовому засіданні 02.08.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.08.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про відкладення розгляду клопотань про долучення додаткових доказів до матеріалів справи до наступного судового засідання, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/874/23 на 22.08.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

22.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 21.08.2023 (вх. № 01-34/7738/23 від 22.08.2023) про збільшення розміру позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 699 040,00 гривень у порядку регресу у зв`язку з відшкодуванням позивачем збитків у розмірі 699 040,00 гривень на користь власника втраченого ФОП Яремчук А.В. вантажу.

У судовому засіданні 22.08.2023 судом постановлено ухвали про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, задоволення клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/874/23 на 05.09.2023 о 16:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

05.09.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № б/н від 04.09.2023 (вх. № 01-34/8198/23 від 05.09.2023).

У судовому засіданні 05.09.2023 суд постановив ухвалу про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог із вимогами про стягнення 699 040,00 гривень у порядку регресу у зв`язку з відшкодуванням позивачем збитків у розмірі 699 040,00 гривень на користь власника втраченого ФОП Яремчук А.В. вантажу.

Ухвалою від 05.09.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/874/23, призначено справу № 902/874/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 05.10.2023 року о 12:00 год.

Судове засідання 05.10.2023 року не відбулось у зв`язку з виходом з ладу локальної мережі суду (з 11 год. 55 хв. до 12 год. 25 хв. 05 жовтня 2023 року) та відсутністю можливості працювати в КП "ДСС", проводити судові засідання в режимі відеоконференції, здійснювати технічну фіксацію судових засідань.

Ухвалою від 09.10.2023 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/874/23 по суті на 26.10.2023 року о 14:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 09.10.2023. Судом враховано клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 09.10.2023, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена відповідачу 12.10.2023, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600227927574.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, зважаючи, що неявка сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.

За результатами судового засідання 26.10.2023 з огляду на відсутність учасників справи, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни про стягнення 351 103,99 гривень у порядку регресу у зв`язку з відшкодуванням позивачем збитків у розмірі 351 103,99 гривень на користь власника втраченого ФОП Яремчук А.В. вантажу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Насіння" було укладено договір №1-2612/пв116 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом при внутрішніх перевезеннях територією України за умовами якого позивач зобов`язався надати послуги по виконанню чи організації та забезпеченню виконання перевезення вантажу замовника власним або найманим вантажним транспортом.

Для виконання умов договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016 позивач уклав з відповідачем - ФОП Яремчук Альоною Василівною договір №Л79/160517-1 від 16.05.2017 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, за умовами якого останній взяв на себе обов`язок перевезти відповідний вантаж ТОВ "Торговий дім "Насіння".

Позивач зазначає, що товар відповідачем було втрачено під час перевезення вантажу, у зв`язку із чим до позивача звернулося ТОВ "Торговий дім "Насіння" із вимогою відшкодувати вартість втраченого вантажу.

25.04.2018 року між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Насіння" було укладено угоду №25/04 про відшкодування збитків у розмірі 1 448 000, 00 гривень.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем у 2018 році було частково відшкодовано вартість втраченого вантажу на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" на загальну суму у розмірі 748 960, 00 гривень, а відтак ТОВ "Перша українська вантажна компанія" звернулось до Господарського суду Вінницької області позовом до ФОП Яремчук А.В. про відшкодування у порядку регресу збитків у розмірі 723 960,00 гривень (на час розгляду справи).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року у справі №902/389/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року, з ФОП Яремчук А.В. було стягнуто на користь позивача 723 960,00 грн. збитків.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року по справі №902/389/18 відповідачем виконано у повному обсязі.

Як зазначає позивач залишок несплачених з боку ТОВ "Перша українська вантажна компанія" збитків на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" за угодою №25/04 становив 699 040,00 гривень, а тому останнє звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Перша українська вантажна компанія" про відшкодування вказаної суми збитків.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 року у справі №910/11384/20(910//4712/22) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року, з позивача було стягнуто на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 699 040,00 гривень збитків.

На виконання вказаного рішення позивачем було перераховано ТОВ "Торговий дім "Насіння" 351 103,99 гривень збитків та надіслано ФОП Яремчук А.В. вимогу про сплату у порядку регресу 351 103,99 гривень збитків.

З огляду на несплату відповідачем вказаного розміру збитків позивач звернувся із позовною заявою до суду про стягнення ФОП Яремчук А.В. 351 103,99 гривень збитків.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у зв`язку зі сплатою позивачем на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" збитків у загальному розмірі 699 040,00 гривень, з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача 699 040,00 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26 грудня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - замовник, власник вантажу) укладено договір №1-2612/пв116 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом при внутрішніх перевезеннях територією України (далі - договір №1-2612/пв116) (т. 1 а.с. 14-20).

За умовами пункту 1.2. договору №1-2612/пв116 експедитор на підставі заявок за плату і за рахунок замовника надає послуги по виконанню чи організації та забезпеченню виконання перевезення вантажу власним або найманим вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України.

Відповідно до пункту 2.1. договору №1-2612/пв116 експедитор надає наступні послуги власними силами та/або шляхом залучення від свого імені третіх осіб: здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України згідно відповідних заявок; розсилає товарно-транспортну документацію після доставки вантажу; здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання; за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

Згідно пункту 2.2. договору №1-2612/пв116 конкретні умови та додаткові послуги по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору. Допускається одержання заявки по факсимільному зв`язку.

Відповідно до пункту 2.3. договору №1-2612/пв116 оформлені бланки товарно-транспортних накладних, заявка експедитора та пред`явлений водієм документ, що посвідчує особу, є підставою для одержання вантажу до перевезення.

За умовами пункту 10.1. договору №1-2612/пв116 у редакції додаткової угоди № 1 та додаткової угоди № 3 до договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016 договір складений у двох примірниках та набирає чинності з моменту підписанні сторонами і діє до 31 грудня 2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконанні замовником своїх зобов`язань за цим договором.

Для виконання умов договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (далі також - експедитор -1, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Яремчук Альоною Василівною (далі також - експедитор-2, відповідач) укладено договір № Л79/160517-1 від 16.05.2017 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (далі - договір № Л79/160517-1) (т. 1 а.с. 21-28).

За умовами пункту 1.1. договору № Л79/160517-1 сторони погодили, що експедитор-2 зобов`язується доставляти ввірений йому експедитором-1 вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками експедитора-1 і видати його вантажоотримувачу у встановлений термін передбачений договором або заявкою, а експедитор-1 зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розміри та строки, передбачені даним договором і заявкою.

Згідно пункту 2.1. договору № Л79/160517-1 експедитор-2 здійснює перевезення вантажів на підставі письмових заявок експедитора-1, які є невід`ємною частиною договору, яка подається експедитором-1 за 24 години до моменту завантаження вантажу.

Відповідно до пунктів 11.1., 11.2. договору № Л79/160517-1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 16 травня 2018 р. При цьому закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а також відповідальності за їх виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону письмово про його розірвання, то термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016 між ТОВ "Перша українська вантажна компанія" та ТОВ "Торговий дім "Насіння" була оформлена заявка №3-000000045008 від 02.04.2018р., в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: маршрут перевезення (найменування та масу вантажу - 4,6 т засобів захисту рослин, об`ємом 20 куб.м); адреса завантаження: України, Вінницька область, Вінниця, Немирівське шосе, 1 та адресу розвантаження: Україна, Черкаська область, с. Пищальники, с. Руська поляна, Черкас р-н + с.Байбузи + с.Пищальники, Канів р-н); період перевезення 02.04.2018 - 03.04.2018., транспортний засіб - МАN НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 , тел. водія НОМЕР_3 (т.1 а.с.29).

На виконання умов договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017р., між ТОВ "Перша українська вантажна компанія" та ФОП Яремчук А.В. була оформлена заявка №П-000000045008 від 02.04.2018р., в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: маршрут перевезення (найменування та масу вантажу - 4,6 т засобів захисту рослин, об`ємом 20 куб.м); адреса завантаження: України, Вінницька область, Вінниця, Немирівське шосе, 1 та адресу розвантаження: України, Черкаська область, Пищальники, с.Руська поляна, Черкас р-н + с.Байбузи + с.Пищальники, Канів р-н); період перевезення 02.04.2018 - 03.04.2018., транспортний засіб - МАN НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 , тел. водія НОМЕР_3 (т.1 а.с.30).

Як встановлено Господарським судом Вінницької області у рішенні від 29.11.2018 року у справі № 902/389/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року (т. 1 а.с. 41-51), на виконання умов договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017р., відповідачем для перевезення вантажу ТОВ "Торговий дім "Насіння" за визначеним у заявках маршрутом було залучено транспортний засіб та водія - ОСОБА_2 , який прийняв вантаж до перевезення згідно товарно-транспортних накладних №000002062 від 02.04.2018р., №000002066 від 02.04.2018р., №000002071 від 02.04.2018р. масою брутто 4,4964 т, вартістю 1 603 792,97 гривень. Разом з тим, вказаний вантаж до місця призначення не прибув.

З огляду на неприбуття вантажу у кінцеві пункти призначення ТОВ Торговий дім "Насіння" звернулось до ТОВ "Перша українська вантажна компанія" про відшкодування збитків в розмірі 1 603 792,97 гривень (вартості втраченого вантажу) у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Перша українська вантажна компанія" своїх зобов`язань за договором №1-2612/пв116 від 26.12.2016.

25.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" укладено угоду № 25/04 про відшкодування збитків (т. 1 а.с. 32), відповідно до умов якої погоджено графік погашення відшкодування збитків, завданих замовнику в результаті неналежного виконання експедитором своїх зобов`язань згідно договору № 1-2612/пв116, що призвело до втрати вантажу замовника, а саме: засобів захисту рослин на загальну суму 1 603 792,97 гривень.

Згідно пункту 3 цієї угоди, сторони погодити графік оплати експедитором відшкодування збитків в сумі 1 448 000 гривень у термін до 31.03.2019 року рівними частинами у розмірі 120 660 гривень щомісячно, починаючи з квітня місяця 2018р., за виключенням березня місяця 2019р., де розмір платежу становить 120 740 гривень.

На виконання умов вказаної угоди, позивачем перерахованого на рахунок ТОВ "Торговий дім "Насіння" кошти у загальному розмірі 748 960,00 гривень, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №2603 від 27.04.2018 року на суму 120 660,00 грн., №2735 від 30.05.2018 року на суму 120 660,00 грн., №2920 від 27.06.2018 року на суму 120 660,00 грн., № 3259 від 21.08.2018 року на суму 120 660,00 грн., №3404 від 17.09.2018 року на суму 120 660,00 грн., №3629 від 10.10.2018 року на суму 120 660,00 грн., №4148 від 17.12.2018 року на суму 25 000,00 грн. (т. 1 а.с. 34-40).

У свою чергу ТОВ "Перша українська вантажна компанія" у зв`язку із неналежним виконанням ФОП Яремчук А.В. умов договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017р. звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ФОП Яремчук А.В. про відшкодування у порядку регресу збитків у розмірі 723 960,00 гривень.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року у справі №902/389/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року, з ФОП Яремчук А.В. було стягнуто на користь позивача 723 960,00 грн. збитків.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року по справі №902/389/18 відповідачем виконано у повному обсязі та сплачено на користь позивача 723 960,00 гривень збитків та 10 859,40 гривень судових витрат, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями на суму 734 819,40 гривень (т. 1 а.с. 53-59).

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Перша українська вантажна компанія" умов укладеної між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Насіння" угоди №25/04 від 25.04.2018 року про відшкодування збитків, за умовами якої ТОВ "Перша українська вантажна компанія" зобов`язалося згідно погодженого графіку відшкодувати завдані замовнику (ТОВ "Торговий дім "Насіння") збитки у розмірі 1 448 000,00 гривень, а сплатило кошти у розмірі 748 960,00 гривень, ТОВ "Торговий дім "Насіння" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Перша українська вантажна компанія" про відшкодування несплаченої суми збитків.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 року у справі №910/11384/20(910//4712/22) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року, з позивача було стягнуто на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" зокрема 699 040,00 гривень збитків (т. 1 а.с. 62-70).

09.05.2023 року позивачем сплачено на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 351 103,99 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 8111 від 09.05.2023 року (т. 1 а.с 72).

30.05.2023 позивачем направлено відповідачу лист-вимогу №30/05-1 від 30.05.2023 про відшкодування майнового збитку у порядку регресу порядку на суму 351 103,99 гривень у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги (т. 1 а.с.73, 74).

Як вбачається із трекінгу поштового відправлення № 4904501008380 та опису вкладення, лист-вимогу №30/05-1 від 30.05.2023, платіжну інструкцію № 8111 від 09.05.2023 року відповідач отримав 01.06.2023 року (т. 1 а.с. 75).

Відповіді на лист-вимогу відповідач не надав, збитки позивачу не відшкодував.

З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни про стягнення 351 103,99 гривень у порядку регресу у зв`язку з відшкодуванням позивачем збитків у розмірі 351 103,99 гривень на користь власника втраченого ФОП Яремчук А.В. вантажу.

Також 07.06.2023 позивачем сплачено на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 263 327,99 гривень, 12.07.2023 - 263 327,99 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 8331 від 07.06.2023 року та № 8612 від 12.07.2023 року (т. 1 а.с 156 (зворотна сторона), 161).

З огляду на сплату позивачем грошових коштів у розмірі 699 040,00 гривень (351 103,99 гривень + 263 327,99 гривень + 263 327,99 гривень = 877 759,97 гривень (за рішенням суду від 29.12.2022 року у справі №910/11384/20(910//4712/22) про стягнення зокрема і 699 040,00 гривень основного боргу (збитків)) третій особі (ТОВ ТД "Насіння") та відсутність їх відшкодування зі сторони відповідача обумовило виникнення у позивача збитків та стало підставою для звернення до суду, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог з позовом про стягнення 699 040,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 699 040,00 гривень збитків (вартості втраченого товару). Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором від 16.05.2017р. №Л79/160517-1.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Положеннями абзаців 2, 3 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Судом встановлено, що на підставі договору від 26.12.2016р. №1-2612/пв116, позивач взяв на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу, власником якого є третя особа (ТОВ "Торговий дім "Насіння"), тобто позивач в даних правовідносинах виступав як експедитор.

У свою чергу, на підставі договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017р., який укладений між позивачем та відповідачем, останній взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вказаного вантажу, виступивши у даних правовідносинах в якості експедитора-2.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року у справі № 902/389/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року (т. 1 а.с. 41-51), яке набрало законної сили, встановлено обставину невиконання відповідачем обов`язку щодо здійснення перевезення за договором №Л79/160517-1 від 16.05.2017 року та недоставлення відповідачем прийнятого до перевезення вантажу вартістю 1 603 792,97 гривень до місця призначення, внаслідок чого вантаж було втрачено.

Суд зазначає, що частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", № 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 у справі № 902/389/18 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

У вказаному рішенні Господарського суду Вінницької області встановлено, що нормами чинного законодавства та умовами договору №Л79/160517-1 від 16.05.2017р. передбачена відповідальність відповідача за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні, та те, що на відповідальність відповідача не впливає ступінь його необачності при залучені третіх осіб до перевезення, як і його відносини з цими особами.

Судом встановлено, що 25.04.2018р. між ТОВ "Перша українська вантажна компанія" та ТОВ "Торговий дім "Насіння" укладено угоду № 25/04 про відшкодування збитків (т. 1 а.с. 32) умовами якої погоджено відшкодування позивачем третій особі - ТОВ "Торговий дім "Насіння" збитків у сумі 1 448 000 гривень згідно відповідного графіку погашення відшкодування збитків.

Згідно платіжних доручень №2603 від 27.04.2018 року на суму 120 660,00 грн., №2735 від 30.05.2018 року на суму 120 660,00 грн., №2920 від 27.06.2018 року на суму 120 660,00 грн., № 3259 від 21.08.2018 року на суму 120 660,00 грн., №3404 від 17.09.2018 року на суму 120 660,00 грн., №3629 від 10.10.2018 року на суму 120 660,00 грн., №4148 від 17.12.2018 року на суму 25 000,00 грн. (т. 1 а.с. 34-40) позивачем перерахованого на рахунок ТОВ "Торговий дім "Насіння" кошти у загальному розмірі 748 960,00 гривень.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2018 року у справі №902/389/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року, з ФОП Яремчук А.В. було стягнуто на користь позивача 723 960,00 грн. збитків.

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 року у справі №910/11384/20(910//4712/22) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року, з позивача було стягнуто на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 699 040,00 грн. основного боргу, 20 491,63 грн. 3% річних та 145 256,52 грн. інфляційних втрат (т. 1 а.с. 62-70).

При цьому судом апеляційної інстанції у рішенні зазначено, що твердження ТОВ "Торговий дім "Насіння", що станом на дату подання даного позову ТОВ "Перша українська вантажна компанія" не виконало свої зобов`язання відшкодувати завдані збитки, пов`язані із втратою належного позивачу вантажу, як наслідок заборгованість складає 669 040,00 грн. (1 448 000,00 - 748 960,00) є обгрунтованими, а доводи скаржника про знаходження під час досудового розслідування частини викраденого вантажу на суму 658 694,21 грн. і передання його ТОВ "Торговий дім "Насіння", що свідчить про наявність підстав для зменшення на цю суму розміру збитків, визначеного в Угоді №25/04 про відшкодування збитків від 25.04.2018, судом до уваги не беруться.

Судом апеляційної інстанції було зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом викрадення належного ТОВ "Торговий дім "Насіння" вантажу частину викраденого вантажу на суму 658 694,21 грн. було знайдено, 27.07.2018 року на нього накладено арешт та в подальшому передано ТОВ "Торговий дім "Насіння" на відповідальне зберігання.

Разом з тим, суму збитків у розмірі 1 448 000,00 грн. сторонами було погоджено в Угоді №25/04 25.04.2018 року, тобто ще до виявлення частини викраденого вантажу та його повернення ТОВ "Торговий дім "Насіння", жодних змін або додаткових угод щодо зменшення визначеного в угоді розміру грошових зобов`язань відповідача сторонами не укладалось, доказів зворотнього скаржником не надано та матеріали справи не містять.

Судом зауважено, що в силу вимог статті 525 ЦК України законодавцем прямо встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Водночас, твердження скаржника про те, що сума завданих збитків внаслідок повернення позивачу частини викраденого вантажу підлягає зменшенню на суму 658 694,21 грн. є фактично спробою змінити зобов`язання в односторонньому порядку, що суперечить як нормам чинного законодавства, так і положенням укладеної між сторонами Угоди №25/04 від 25.04.2018 року.

Як вбачається із матеріалів справи згідно платіжних інструкцій від 09.05.2023 року на суму 351 103,99 гривень від 07.06.2023 на суму 263 327,99 гривень, від 12.07.2023 на суму 263 327,99 гривень (т. 1 а.с 72, 156 (зворотна сторона), 161) позивачем - ТОВ "Перша українська вантажна компанія" сплачено на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 669 040,00 гривень збитків, згідно рішення суду у справі № 910/11384/20 (910//4712/22).

30.05.2023 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №30/05-1 від 30.05.2023 про відшкодування майнового збитку у порядку регресу на суму 351 103,99 гривень у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги (т. 1 а.с.73, 74), яку останній отримав 01.06.2023 року (т. 1 а.с. 75), однак завдані збитки позивачу не відшкодував.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача у порядку регресу 669 040,00 гривень збитків.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Стаття 924 ЦК передбачає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК України). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.

За умовами частин 1-3 статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.6. укладеного між договору № Л79/160517-1, експедитор-2 (відповідач) здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед експедитором-1 за їхні дії як за свої власні.

Пунктом 4.2.18 договору № Л79/160517-1 сторонами визначено обов`язок відповідача щодо забезпечення повного збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу.

В силу пункту 4.2.26 № Л79/160517-1, експедитор-2 (відповідач) зобов`язаний нести перед позивачем повну матеріальну відповідальність за всі негативні правові наслідки і збитки, пов`язані з порушенням цього договору.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі пошкодження, втрати або загибелі вантажу відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу в сумі пошкодженого вантажу за цінами, вказаними в інвойсі, ТТН чи виходячи із рахунку-фактури вантажовідправника, а якщо ціни відсутні то на підставі вартості, яка є стандартною для такого типу вантажу, або інших документах, що підтверджує вартість вантажу, супроводжуючих вантаж, а також вартість його митного очищення та інші витрати і збитки, понесені внаслідок втрати або загибелі вантажу з вини відповідача.

Як встановлено судом прийнятий до перевезення відповідачем вантаж до місця призначення не прибув та саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо забезпечення повного збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу (п.4.2.18 Договору № Л79/160517-1) призвело до втрати вантажу, тобто наявний причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками, завданими позивачу.

Нормами статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У зв`язку з тим, що позивач як особа, яка за договором відповідала перед власником вантажу, відшкодувала йому вартість втраченого вантажу, то відповідно позивач в порядку регресу має право звертатися із вимогою щодо відшкодування йому понесених ним витрат за втрачений вантаж до особи, яка взяла перед позивачем відповідальність за перевезення та цілісність вантажу.

За змістом частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У зв`язку із втратою відповідачем належного третій особі - ТОВ "Торговий дім "Насіння" вантажу, останнє отримало збитки, які в свою чергу було відшкодовано позивачем, як особою, яка за умовами пункту 3.1.4. договору № 1-2612/пв116 від 26.12.2016, мала забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

Матеріалами справи підтверджується обставина щодо оплати позивачем збитків власнику втраченого вантажу на заявлену ним у позові суму 699 040,00 гривень, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями.

Як вбачається із матеріалів справи, першочергово відповідальність за перевезення вантажу перед його власником несе позивач на підставі договору №1-2612/пв116 від 26.12.2016, однак з метою виконання свого обов`язку з перевезення вантажу позивач за договором договір № Л79/160517-1 від 16.05.2017 залучив до виконання відповідача на якого покладено обов`язок з перевезення вантажу та його цілісності.

Таким чином, у правовідносинах із позивачем щодо перевезення вантажу особою, яка несе відповідальність за його перевезення виступає саме відповідач і саме на нього покладено обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальність за незбереження вантажу.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що втрата вантажу сталася не з його вини, як і не доведено, що винними у втраті вантажу є інші особи.

Оскільки відповідачем не було забезпечено належного виконання умов укладеного між ним та позивачем договору № Л79/160517-1 від 16.05.2017 та вантаж за місцем призначення доставлений не був, а відповідачем у свою чергу не доведено, що втрата вантажу сталась не з його вини, саме ФОП Яремчук А.В. має відшкодувати позивачу сплачену ним власнику втраченого вантажу шкоду у сумі 699 040,00 гривень у зв`язку із чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 699 040,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 8357 від 08.06.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 5 266,56 гривень та згідно платіжної інструкції № 8990 від 21.08.2023 у розмірі 5 219,04 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 485,60 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яремчук Альони Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мечникова, будинок 11, кабінет №212, ідентифікаційний код юридичної особи 38955754) грошові кошти у розмірі 699 040,00 гривень (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч сорок гривень) та 10 485,60 гривень (десять тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень, 60 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити учасникам справи: позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мечникова, будинок 11, кабінет №212, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.