Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/6944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа № 910/6944/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»

(вул. Закревського, буд. 15, м. Київ, 02217)

до Громадської організації «Служба економічної безпеки»

(вул. Милославська, буд. 58, м. Київ, 02232)

про стягнення 8 531,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - позивач, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Громадської організації «Служба економічної безпеки» (далі - відповідач, ГО «Служба економічної безпеки») про стягнення 8 531,76 грн, з яких: 8 190,13 грн - основний борг, 38,64 грн - пеня, 3% річних - 15,34 грн та інфляційні витрати - 287,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача за період з 01.03.2021 по 01.05.2023, на яку були нараховані пеня за період з 21.03.2021 по 31.08.2021, 3% річних за період з 21.03.2021 по 31.08.2021 та інфляційні втрати за період з 21.03.2021 по 28.02.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями та справу № 910/6944/23 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 19.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 19.05.2023, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї відповідними документами.

Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу та повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 03.07.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105494848607) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 03.07.2023, який направлявся на адресу ГО «Служба економічної безпеки»: вул. Милославська, буд. 58, м. Київ, 02232 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

При цьому, як зазначалось, ухвала від 03.07.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження ГО «Служба економічної безпеки», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Милославська, буд. 58, м. Київ, 02232.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.07.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.11.2015 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - Балансоутримувач) та ГО «Служба економічної безпеки» (далі - Орендар) було укладено Договір № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в Додатку № 1 до цього Договору, нежитлового приміщення (надалі - Будівлі), що знаходиться за адресою: вулиця Каштанова, 8-г, а Орендар бере участь у витратах понесених Балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором та відшкодовує плату за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди. Орендар займає приміщення, загальною площею 18,00 кв.м., на підставі договору оренди.

Відповідно до пп. 2.1.1. та пп. 2.1.2.п. 2.1. Договору, Балансоутримувач зобов`язується: забезпечити надання послуг згідно з Додатком № 1 до цього договору, нежитлового приміщення власними силами або з залученням спеціалізованих підрядних організацій. Своєчасно складати рахунки на оплату.

Орендар зобов`язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом Балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1) (пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору).

Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Балансоутримувач Будівлі має право стягнути в установленому порядку заборгованість, що виникло в наслідок невиконання Орендарем умов договору (пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку порушення Сторонами зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з « 01» травня 2015 р. по « 31» грудня 2015 р. включно, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із Сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що зміни або доповнення до цього Договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін шляхом підписання між Сторонами до Договору відповідної додаткової угоди. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом 10-ти днів з дати їх надання на розгляд іншою стороною. Зміни та доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.1. Договору, додатки до цього Договору є його невід`ємною і складовою частиною.

11.11.2015 між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, відповідно до розділу 1 якого, розрахунок вартості прибирання прибудинкової території господарчого блоку: 66,19 грн з ПДВ, вартість прибирання службового приміщення (в тому числі МЗК): 116,30 грн з ПДВ, вартість за технічне обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарчого блоку: 40,04 грн з ПДВ. Загальна вартість послуг за місяць становить: 222,53 грн з ПДВ.

Розділом 2 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення. Розділом 3 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за електроенергію. Розділом 4 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди. Розділом 5 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за теплову енергію та розрахунок її вартості.

Додаток до Договору № 310/32-Г від 11.11.2015 і є його невід`ємною частиною та разом із Договором, набуває чинності з дня його підписання Сторонами та на підставі п. 3 ст. 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли між Сторонами до моменту його укладання, тобто даний даток діє з « 01» травня 2015 року до закінчення терміну дії Договору. Припинення дії Договору та його додатку не звільняє «Замовника» від обов`язку повної сплати за послуги.

17.03.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду № _ про внесення змін до договору № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015 та додатку до нього, згідно умов якої сторони прийшли до згоди: Додаток № 1 до Договору викласти в новій редакції.

Додаткова угода №__ є невід`ємною частиною Договору № 310/32-Г від 11.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача і вступає в силу з моменту її підписання та діє з « 01» березня 2021 р. до закінчення терміну дії вищевказаного договору (п. 7 Додаткової угоди).

Згідно умов Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди від 17.03.2021, розрахунок вартості прибирання прибудинкової території господарчого блоку: 169,38 грн з ПДВ, вартість прибирання службового приміщення (МЗК): 345,78 грн з ПДВ, вартість за технічне обслуговування: 48,60 грн з ПДВ. Загальна вартість послуг за місяць становить: 563,76 грн з ПДВ.

Розділом 2 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди від 17.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за електроенергію, а саме: розмір плати за електроенергію визначається згідно показань лічильників за тарифами, встановленими нормами законодавства. C = NxT, де С - сума оплати; N - показання лічильника, кВт; Т - тариф.

Розмір плати за спожиту електроенергію при відсутності лічильника, нараховується у процентному відношенні від загальної спожитої електроенергії, відповідно до існуючого електронавантаження споживачів згідно до тарифів, встановлених нормами законодавства.

Орендар зобов`язаний відшкодовувати Балансоутримувачу спожиті послуги за постачання електроенергії, а в подальшому Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість спожитих послуг з постачання електроенергії постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними між Орендарем та відповідною організацією виконавцем-послуг (ПАТ «Київенерго»).

Розділом 3 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди від 17.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за теплову енергію та розрахунок її вартості, а саме: нарахування плати за титлову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК «Київенерго» та з урахуванням займаної опалювальної площі та площі загального користування, за тарифами, встановленими КМДА. У разі зниження якості теплової енергії, що відображається на температурі повітря у приміщеннях встановленим нормативам, Балансоутримувач спільно з Орендарем викликають представника теплопостачальної організації для складання та підписання акту претензії, в якому зазначаються параметри теплоносія температури в приміщенні, температури зовнішнього повітря, фіксуються причини пониженої температури в приміщеннях.

Розділом 4 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди від 17.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення, а саме: розмір плати за водопостачання та водовідведення, при наявності лічильника, визначається за показаннями лічильника та згідно розробок табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм Розрахунок департаменту ПАТ «АК «Київводоканал» за тарифами, встановленими нормами законодавства. С = VBXT, де С - сума оплати; VB-фактичне водоспоживання, м3; Т - тариф за 1 м. куб. води.

Розподіл між орендарями, що не мають лічильників, визначається у процентному співвідношенні щомісячно в залежності від нормативного водоспоживання згідно з БНіП 2.04.01- 85, чисельності працюючих і виду діяльності орендарів та власників приміщень. Оплата здійснюється згідно тарифів, встановлених нормами законодавства.

11.11.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015, згідно з п. 1.1. якої, сторони на підставі абз. 2. п. 5.3. Договору прийшли до згоди розірвати Договір від 11.11.2015 № 310/32-Г з 13.03.2022, заборгованість станом на 13.03.2022 становить 9 207,28 грн.

29.08.2022 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулось до ГО «Служба економічної безпеки» за адресою: вул. Ніколаєва, 3, кв. 93, м. Київ, 02225 з претензією № 46-1760 та за адресою: вул. Каштанова, 8-г, кв., м. Київ, 02222 з претензією № 46-1761 про сплату заборгованості за відшкодування витрат балансоутримувача за Договором № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015 у розмірі 11 774,07 на протязі 7-ми днів з дня отримання даної претензії. Доказів надсилання вказаних претензій в матеріли справи надано не було.

27.03.2023 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулось до ГО «Служба економічної безпеки» за адресою: вул. Ніколаєва, 3, кв. 93, м. Київ, 02225 з претензією № 46-742 про сплату заборгованості за відшкодування витрат балансоутримувача за Договором № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015 у розмірі 8 190,13 грн на протязі 7-ми днів з дня отримання даної претензії. Доказів надсилання вказаної претензії в матеріли справи надано не було.

Оскільки заборгованість з оплати наданих позивачем послуг погашена відповідачем не була, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015.

Повідомлення про намір сторони припинити дію цього Договору, згідно п. 5.1. Договору, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину та відсутність повідомлення сторін про припинення дії договору, суд приймає Договір № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом Балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1).

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем своїх обов`язків, передбачених вказаною умовою Договору, щодо отримання відповідних рахунків на оплату та здійснення платежів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди.

З урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору, відповідач повинен був сплачувати платежі не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Однак, відповідачем своїх зобов`язань, обумовлених Договором, виконано не було, доказів оплати за надані позивачем послуги за період з 01.03.2021 по 01.05.2023 на суму 8 190,13 грн в матеріали справи не надано. Доводи позивача, викладені у позовній заяві, що підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані.

Зауважень або заперечень щодо якості, обсягу та вартості наданих позивачем послуг відповідачем в матеріли справи надано також не було.

Крім того, відповідачем було визнано частину заборгованості перед позивачем, яка станом на 13.03.2022 становила 9 207,28 грн, що підтверджується зазначенням про це у Додатковій угоді від 11.11.2022 до Договору № 310/32-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015, підписаній зі сторони ГО «Служба економічної безпеки» та скріпленій відбитком її печатки. Нарахування вартості наданих позивачем послуг з 13.03.2022, згідно розрахунку, відбувається в межах вартості послуг, обумовлених Додатком № 1 до Договору від 17.03.2021.

Слід зазначити, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування щодо заявлених позовних вимог, не виконав обов`язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначалось, відповідачем, зазначених у позові обставин не було спростовано, а також не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості перед позивачем. Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суду також не наведено.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за надані позивачем послуги, зазначеної у розрахунку, підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 8 190,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 21.03.2021 по 31.08.2021 у розмірі 38,64 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована за період з 21.03.2021 по 01.09.2021 (164 дні без врахування 01.09.2021), тобто з дотриманням строку, встановленого частиною шостою ст. 232 ГК України.

Приписами ст. 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору погоджено термін виконання зобов`язання з внесення плати за надані послуги - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини п`ятої ст. 254 ЦК України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 ЦК України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 ЦК України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання до 20 числа відповідного місяця (не пізніше 20 числа місяця), міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало б виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання зі сплати платежів за кожен місяць.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати платежу у кожному місяці для його виконання не пізніше 20 числа місяця, то відповідно підстави для застосування частини п`ятої ст. 254 ЦК України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований не вірно, а саме за періоди з 01.04.2021 по 16.04.2021 та з 16.04.2021 по 24.01.2021, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені на суми заборгованості, за періоди/дні та в розмірі облікової ставки НБУ, заявлені позивачем у розрахунку, згідно з яким пеня становить 39,33 грн.

Таким чином, з урахуванням положень частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 38,64 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.03.2021 по 31.08.2021 у розмірі 15,34 грн та 287,64 грн інфляційних втрат за період з 21.03.2021 по 28.02.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. Договору, у випадку порушення Сторонами зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, згідно з частиною першою ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацем другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків (п. 35.3. постанови Верховного Суду від 11.07.2023 у cправі №910/5349/22).

При розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом прийнято до уваги позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та від 11.07.2023 у cправі № 910/5349/22

З розрахунку позивача вбачається, що 3% річних розраховані за період з 21.03.2021 по 01.09.2021 (164 дні без врахування 01.09.2021), а інфляційні втрати за період з 01.03.2021 по 01.03.2022 (без врахування 01.03.2022).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він розрахований не вірно, а саме за періоди з 01.04.2021 по 16.04.2021 та з 16.04.2021 по 24.01.2021, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних на суми заборгованості та за періоди/дні, заявлені позивачем у розрахунку, згідно з яким 3% річних становлять 15,73 грн.

Таким чином, з урахуванням положень частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 15,34 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановлено, що він розрахований не вірно, оскільки позивачем не враховано методику розрахунку інфляційних втрат та позиції Верховного Суду, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням періоду з 21.03.2021 по 28.02.2022 та днів, заявлених позивачем, згідно з яким інфляційні втрати становлять 182,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 182,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Служба економічної безпеки» (вул. Милославська, буд. 58, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код юридичної особи: 36347337) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (вул. Закревського, буд. 15, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код юридичної особи: 39605452) 8 427 (Вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн 01 коп., з яких: 8 190 (Вісім тисяч сто дев`яносто) грн 13 коп. - основний борг, 38 (Тридцять вісім) грн 64 коп. пеня, 3% річних - 15 (П`ятнадцять) грн 34 коп., інфляційні витрати - 182 (Сто вісімдесят дві) грн 90 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 651 (Дві тисячі шістсот п`ятдесят одна) грн 05 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова